ГлаваХШ ГАРАНТІЇ ТА ПІЛЬГИ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ, ПРАЦІ І ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ

§1. Загальна характеристика

правового статусу та соціального

захисту ветеранів війни, праці

і військової служби1

Проблема правового статусу ветеранів складна і ба-гатоаспектна. Основу правового статусу ветеранів скла­дають конституційні права і свободи людини і грома­дянина. Обсяг прав і свобод, якими може користувати­ся в державі громадянин, а також коло обов'язків, по­кладених на нього, знаходяться в прямій залежності від його правового стану, що служить передумовою інших елементів правового положення громадянина.

Конституція України значно розширила і поглиби­ла зміст правового статусу громадянина у соціальній сфері, уніфікувала поняття права громадян на соціаль­ний захист, створила необхідні передумови для подаль­шого розвитку законодавства про соціальну захи­щеність громадян. Статус ветеранів зведений у ранг спеціальних законів. Він відрізняється деякими особ­ливостями в порівнянні зі звичайним статусом грома­дян. Ці особливості виражаються в підставах визнан­ня громадянина ветераном війни, праці чи військової служби і в засобах їхньої соціальної захищеності.

1 У подальшому — «ветерани».

310

Соціальна захищеність громадянина, що має статус ветерана, являє собою систему норм права, державних гарантій та пільг, що забезпечують здійснення найваж­ливіших прав і свобод, ступінь задоволення матеріаль­них і духовних потреб людини.

Соціальна захищеність невіддільна від найважливі­шого морального початку — справедливості.

Законодавство про соціальний захист ветеранів містить ряд спеціальних нормативних актів, що регу­люють правовий статус ветеранів війни, праці і військо­вої служби. Після проголошення державного сувере­нітету України практично створена нова національна нормативно-правова база по соціальному захисту вете­ранів війни, праці і військової служби. По цій проблемі прийняті такі Закони України: «Про основи соціаль­ної захищеності інвалідів в Україні», «Про пенсійне за­безпечення»; «Про статус і соціальний захист грома­дян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи»; «Про соціальний і правовий захист військо­вослужбовців і членів їх сімей»; «Про пенсійне забез­печення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ»; «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захис­ту»;  «Про основні засади соціального захисту вете­ранів праці та інших громадян похилого віку в Украї­ні»; «Про статус ветеранів військової служби та їх соці­альний захист».

Діючі закони про соціальний захист ветеранів гаран­тують їм рівні з усіма іншими громадянами можли­вості участі в трудовій діяльності. Відомо, наприклад, що настання пенсійного віку чи встановлення однієї з груп інвалідності не є тією причиною, що могла б пе­решкоджати ветерану продовжувати трудову діяльність. Навпаки, законодавство стимулює трудову діяльність осіб з обмеженою працездатністю шляхом виплати їм повної пенсії незалежно від одержуваної пенсіонером винагороди (прибутку) за свою працю.

В усіх регіонах України існують комплексні програ­ми по соціально-професійній реабілітації інвалідів, що зберегли працездатність і бажають працювати, створена

311

спеціальна система трудового влаштування, установлені нормативи робочих місць, призначених для працевлаш­тування інвалідів на підприємствах усіх форм власності.

Створюючи умови для трудової діяльності громадян з обмеженою працездатністю, держава бере під свій па­тронат людей, що потребують працевлаштування, і за­безпечує їм можливість реалізації права на працю, вибір професії і роду занять через державну службу зайня­тості. Однак продовжувати роботу чи піти на відпочи­нок,— людина вирішує сама.

У законодавстві не передбачено ніяких обмежень права на працю громадян (ветеранів, інвалідів) через державну службу зайнятості. Це означає, що працюючі ветерани, інваліди можуть одночасно перебувати в двох видах правовідносин: трудових і пенсійних. Більш то­го, «перехід* на пенсію передбачає одержання додатко­вих соціальних пільг і переваг, а вони залежать від ка­тегорії ветеранів і їх правового статусу.

Законодавство про соціальний захист виділяє три і категорії ветеранів: війни, праці і військової служби. \

Ветеранами війни законодавство визнає осіб, що приймали участь у захисті Батьківщини чи у бойових  Jj діях на території інших держав. До таких осіб нале­жать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасни­ки війни.

До учасників бойових дій належать насампереі військовослужбовці, що брали участь у виконанні бой­ових завдань по захисту Батьківщини у складі військо­вих підрозділів, об'єднань усіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських за­гонах і підпіллі, інших формуваннях, як у військовий, так і в мирний час.1

Коло осіб, що вважаються учасниками бойових дій, визначено ст. б Закону України «Про статус ветерані] війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. (з наступними змінами і доповненнями). За на-

1 Перелік підрозділів, військових формувань, які входили до складу діючої армії, визначається Кабінетом Міністрів України.

312

явними даними, в Україні нараховується 750 тис. учас­ників бойових дій.1

До інвалідів війни належать особи з числа військо­вослужбовців діючої армії і флоту, партизан, підпіль­ників, що стали інвалідами внаслідок поранення, кон­тузії, каліцтва, захворювання, отриманих при захисті Батьківщини, виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи зв'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпіль­них організаціях, групах і інших формуваннях, визна­них такими законодавством України, у районі воєнних дій на прифронтових ділянках залізниць, на споруд­женні оборонних рубежів, військово-морських баз і аеродромів у період громадянської і Великої Вітчизня­ної воєн, чи за участю в бойових діях у мирний час.

До числа інших інвалідів, прирівняних до інвалідів війни, належать:

військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, отриманих при захисті Бать­ківщини, виконанні обов'язків військової служби, зв'я­заних з перебуванням на фронті в інші, крім Великої Вітчизняної війни, періоди; що брали участь у лікві­дації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних іспитів, участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншою поразкою ядер­ними матеріалами; особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України й інших військових формувань, що стали інвалідами внас­лідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, от­риманих під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядер­них аварій, ядерних іспитів, участі у військових навчан­нях із застосуванням ядерної зброї, інших поразок ядерними матеріалами;

1 Див.: Урядовий кур'єр, 2000.— № 51.

313

малолітні (яким на момент примусового утримання не виповнилося 14 років) в'язні фашистських концта­борів, визнані інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва чи з інших причин;

особи, що стали інвалідами внаслідок поранень і інших ушкоджень здоров'я, отриманих у районах бой­ових дій у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 pp. і від вибухових речовин, боєприпасів і військо­вого озброєння в післявоєнний період, а також при ви­конанні робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів часів війни, незалежно від часу їхнього виконання;

особи, що стали інвалідами внаслідок воєнних дій у період громадянської і Великої Вітчизняної воєн, чи ті, що стали інвалідами за зазначених причинах у непов­нолітньому віці у воєнні і післявоєнні роки;

військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, а також колишні бійці винищувальних батальйонів і загонів захисту народу й інші особи, що приймали осо­бисту участь у бойових операціях по ліквідації дивер­сійно-терористичних груп та інших незаконних фор­мувань на території колишнього Союзу РСР, і ті, що ста­ли інвалідами внаслідок поранення, контузії чи калі­цтва, отриманих під час виконання службових обо­в'язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року;

учасники бойових дій на території інших держав, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, калі­цтва чи захворювання, зв'язаних а перебуванням у цих державах.

Загальне число інвалідів війни в Україні, за повідом­леннями періодичної преси, складає 270 тис. осіб-1 Це за станом на 1997 р. Зараз їх чисельність зменшила­ся, хоча загальна чисельність інвалідів в Україні збіль­шилася до 2,5 млн чол.2

Ще одна категорія ветеранів війни — учасники війни. Учасниками війни визнаються як військовослуж-

1 Соціальний захист. Інформаційний бюлетень, 1997.— № 1.— С 33.

2 Дані на День інвалідів в Україні, 3 грудня 2000 року.

314

бовці, що проходили військову службу в період війни в Збройних Силах колишнього СРСР, так і робітники ти­лу, а також інші особи, передбачені законодавством. Ко­ло осіб, що належать до учасників війни, визначено у ст. 9 Закону України від 22 жовтня 1993 р. Таких осіб, як свідчить статистика в Україні, більше 3 млн осіб.1 Хоча їх, звичайно, більше. Справа в тім, що встановити статус учасника війни, особливо трудівникам тилу, ча­сом важко. У багатьох з них, у зв'язку з віддаленістю подій війни, не збереглися підтверджуючі документи. У зв'язку з цим прийнятий ряд нормативно-правових актів, що регулюють це питання.

Так, Кабінет Міністрів України 26 квітня 1996 р. прийняв спеціальну постанову «Про комісії з розгля­ду питань, зв'язаних із встановленням статусу учасника війни».2

Міністерство соціального захисту населення Украї­ни затвердило Типове положення про комісії.3 Відпо­відно до цього Положення створені комісії у всіх рай­онах, областях і зацікавлених відомствах: при військко­матах, УМВД, обласних Службах безпеки й інших дер­жавних органах.

Комісія, на підставі наявних документів, установлює статус учасника війни особам, що народилися до 31 груд­ня 1932 року включно і з поважних причинах не мо­жуть представити достатніх доказів, що підтверджу­ють факт роботи в період Великої Вітчизняної війни і війни з імперіалістичною Японією в 1941-1945 pp. При цьому треба мати на увазі, що тим, хто народився після 31 грудня 1932 року, статус учасника війни вста­новлюється тільки на підставі документів і інших не­заперечних доказів. Показання свідків у розрахунок не приймаються.

Доказом трудової діяльності в роки війни можуть бути різні документи і відомості довідково-інформа-

1 Соціальний захист. Інформаційний бюлетень, 1997.— № 1.— С 33.

2  Там же.— С 33.

3 Там же, 1996.— № 2.— С 46.

315

цінного характеру, а також державні нагороди (ордена і медалі), отримані за трудову доблесть у роки війни. Перелік нагород, що можуть бути доказом, установле­ний законодавством (їх більше 20 видів).

Правовий статус учасника війни встановлюється рай­онними (міськими) комісіями, що працюють при орга­нах соціального захисту за місцем проживання, а пра­вовий статус учасника бойових дій — спеціальними комісіями при військкоматах. Вони ж видають і відповідні документи: «Посвідчення учасника війни» чи «Посвідчення учасника бойових дій».

Статус ветеранів праці регламентується Законом України «Про основні засади соціального захисту ве­теранів праці й інших громадян похилого віку в Ук­раїні* від 16 грудня 1993 р. (з наступними змінами і доповненнями).1 Ветеранами праці визнаються грома­дяни, що сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях і об'єднаннях, мають трудовий стаж (35 років — жінки і 40 років — чоло­віки) і вийшли на пенсію. Крім того, до ветеранів праці належать працівники, яким призначені пенсії на піль­гових умовах у зв'язку з роботою на особливо шкідли­вих і особливо важких виробництвах по Списках № 1 і № 2, при наявності, відповідно, загального трудового стажу — по першому Списку для жінок — 25 років і чоловіків —- ЗО років, а по другому Списку — для жінок — ЗО років і чоловіків — 35 років. До ветеранів праці належать також інваліди І і II груп, що одержу­ють пенсії по інвалідності, якщо вони мають загальний трудовий стаж не менше 15 років, всі інші пенсіонери, нагороджені медаллю «Ветеран праці* по законодавству колишнього Союзу РСР.

До ветеранів праці прирівнюються громадяни похи­лого віку. Особами похилого віку визнаються чоловіки у віці 60 років, жінки 55 років і більше, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку зали-

1 Див.: Відомості Верховної Ради України, 1994.— № 4.-Ст. 18; 1995.— Ма 45.— Ст. 339; 1996.— № 3.— Ст. 11; 1997.— № 8.— Ст. 62.

шилося не більше півтора роки. Статус цієї категорії громадян установлений тим же законом, що і ветеранів

праці.

Ще одна категорія громадян, що має свій особливий статус,— це ветерани військової служби. Ветеранами військової служби визнаються громадяни України, що бездоганно прослужили на військовій службі 25 і більше років у календарному обчисленні і звільнені в запас чи у відставку відповідно до законодавства Ук­раїни чи колишнього Союзу РСР, а також інваліди І і II груп, інвалідність яких наступила внаслідок поранен­ня, контузії, каліцтва чи захворювання, пов'язаних з ви­конанням обов'язків військової служби.1

§2. Види і порядок надання соціальних

пільг ветеранам війни, праці

і військової служби

Поняття пільг у юридичній і економічній літературі визначається як надання кому-небудь переваг (частко­ве звільнення від виконання встановлених правил, обо­в'язків, наприклад податкові пільги, пенсійні пільги та ін.) чи полегшення умов їх виконання. Звичайно пільги зв'язують з особливими правами і перевагами, надани­ми тим чи іншим категоріям громадян у випадках, пе­редбачених законодавством.

Актуальність питання визначається широким і за­гостреним суспільним інтересом, що виявляється в да­ний час до проблеми пільг як форми реалізації прин­ципів соціальної справедливості.

Ряд причин, що визначають необхідність існування пільг, зв'язані з наявністю особливих заслуг громадян України перед суспільством, і пільги повинні підкрес­лювати суспільне визнання цих заслуг. Пільги дозво­ляють у якійсь мірі вирішувати соціальні задачі (соці­альні пільги). Вони призначені для окремих соціаль-

1 Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний

захист: Закон України від 24 березня 1998 р. №203-98-ВР //Відо­мості t>--------- - '

мості Верховної Ради України, 1998.— № 40-41.

Ст. 249.

316

317

них груп населення, що потребують додаткового соці­ального захисту.

Пільги мають якість споживчої вартості, хоча нада­ються вони споживачу безкоштовно. Однак, з економі­чної точки зору, пільги не є безкоштовними для держави, тому що складають значну частину витрат на соціальні послуги ветеранів війни, праці і військової служби. Ха­рактерною рисою пільг є те, що вони, як правило, не утво­рюють самостійної організаційної форми соціального за­безпечення. Вони як би накладаються на існуючі, на­приклад на пенсію, і тісно з ними пов'язані. Пільги є складовою частиною більш широкої системи соціального захисту ветеранів війни, праці і військової служби.

Право на пільги, як і право на основний вид соціаль­ного забезпечення — пенсію, установлюється законодав­ством, а обсяг наданих пільг залежить від категорії ве­теранів. Пільги надаються тільки на підставі Закону й у суворо визначених випадках. Ніхто не може кори­стуватися незаконними пільгами. Встановлені пільги не підлягають розширювальному тлумаченню ні по ко­лу осіб, ні по їх видах. Найбільший обсяг соціальних пільг передбачений для інвалідів війни.

Що представляють із себе пільги інвалідам війни й у яких формах вони надаються?

Перші нормативно-правові акти, що надавали певні пільги і переваги активним учасникам Великої Вітчиз­няної війни 1941-1945 pp., з'явилися ще до закінчен­ня війни. Поступово система пільг, спрямованих на поліпшення положення даної категорії інвалідів, роз­ширювалася. Особливо велика кількість рішень з цьо­го питання була прийнята в колишньому Союзі РСР на­прикінці 60-х і в 70-і роки.

Однак в Україні ці рішення зараз не діють. Право на пільги інвалідів війни і порядок їх надання підня­то до рангу законів. Установлене законом право на пільги і переваги для інвалідів нерозривно зв'язано з фактом інвалідності, а обсяг наданих пільг — із групою інвалідності. При визначенні групи інвалідності вста­новлюється і її причина, від якої залежить право інва-

318

ліда на соціальний захист — на пенсію, її розмір, а та­кож на пільги.

Документом, що засвідчує право інваліда на пільги і переваги, є Посвідчення встановленої компетентними органами форми. До 1975 року право інвалідів війни й інших прирівняних до них інвалідів на встановлені для них пільги підтверджувалося різними документами. Різноманітність документів створювала певні незруч­ності й утруднення як для самих інвалідів, так і для організацій, що надавали пільги і переваги.

Усі види пільг, установлені законодавством для інва­лідів війни, можна розділити на декілька груп: пенсійні пільги; пільги по протезуванню і забезпеченню спе­ціальними засобами пересування; пільги по працевлаш­туванню; пільги по медичному обслуговуванню, сана­торно-курортному лікуванню і забезпеченню допомога­ми по тимчасовій непрацездатності; житлово-кому­нальні пільги; пільги по податках і зборах; пільги по проїзду на транспорті.

Пенсійні пільги можуть надаватися інвалідам у фор­мі підвищення розмірів пенсій, а ті з них, що досягли пенсійного віку і мають певний стаж роботи, можуть пе­рейти з пенсії по інвалідності на пенсію за віком і одержувати пенсію по інвалідності в мінімальному роз­мірі як надбавку до пенсії за віком.1 При призначенні пенсії за віком інвалідам війни (і прирівняним до них по пенсійному забезпеченню особам) передбачене зни­ження віку на п'ять років,2 включення в стаж роботи в потрійному розмірі часу перебування на фронті.

Досить часто пільги інвалідам війни надаються у формі позачергового безкоштовного зубопротезування, забезпечення іншими протезами і протезно-ортопедич­ними виробами.

Протезування — забезпечення інвалідів спеціальни­ми засобами, що частково, а іноді і цілком, компенсу­ють утрачені внаслідок поранення, контузії чи захво­рювання функції організму. Воно дозволяє багатьом

1 Див.: Ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

2 Див.: Ст. 16 Закону України *Про пенсійне забезпечення».

319

інвалідам не тільки самостійно, без сторонньої допомо­ги обслуговувати себе в побуті, але і повернутися до посильної праці.

Забезпечення інвалідів війни майже усіма видами протезно-ортопедичних виробів, спеціальними засобами пересування здійснюється органами соціального захис­ту. Різні види протезів, апарати видаються інвалідам установами органів охорони здоров'я.

Інваліди війни цілком звільняються від оплати вар­тості майже усіх видів протезно-ортопедичних виробів і спеціальних засобів пересування. Спеціальні засоби пересування надаються інвалідам у безкоштовне осо­бисте користування.

Дуже важливим видом пільг є пільги по працевлаш­туванню інвалідів. У цілому ці пільги схожі з правом громадян на працю. Однак у даному випадку питання про надання роботи зважується, виходячи зі стану здо­ров'я інваліда і збереженої здатності до праці. Прилу­чення інвалідів до праці — це одна з форм соціально-професійної реабілітації інвалідів, що не тільки повертає їх до праці і поліпшує матеріальне становище, але і дає глибоке моральне задоволення від того, що вони є пов­ноправними членами суспільства.

До пільг такого характеру належать: позачергове влаштування інвалідів за фахом відповідно до підготов­ки і висновку медико-соціальної експертизи, переваж­не право на залишення на роботі при скороченні чисель­ності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в органі­зації виробництва і праці, і на працевлаштування у ви­падку ліквідації підприємства, установи, організації.

Трудове законодавство передбачає для працюючих інвалідів ряд пільг і переваг. Зокрема, інваліди війни звільнені від іспитового терміну при прийомі на робо­ту. Вони не можуть бути притягнуті до надстрокової ро­боти, до роботи у вихідні дні і нічний час без їх згоди. Для інвалідів війни може бути встановлений ре­жим праці, що щадить їх, з неповним робочим днем з оплатою по фактичному виробленню або по фактич­но проробленому часі. Вони можуть працювати вдома

(надомна праця). Інвалідам війни надається мож­ливість використовувати чергову щорічну відпустку в зручний для них час, а також одержати додаткову відпустку без збереження заробітної плати терміном до двох тижнів у рік.

Працевлаштуванням інвалідів, соціально-професій­ною реабілітацією займаються органи соціального захис­ту і регіональні відділення Фонду України соціального захисту інвалідів. Вони ведуть облік інвалідів, що потре­бують працевлаштування, видають направлення на роботу, а тих, що не мають професії чи потребують за станом здоров'я перекваліфікації, направляють на навчання.

Пільги по медичному обслуговуванню, санаторно-ку­рортному лікуванню та забезпеченню допомогами по тимчасовій непрацездатності. Це досить ємний і витрат­ний комплекс соціальних пільг, особливо в наш важ­кий час.

У законі про статус ветеранів війни встановлюється декілька видів медичного обслуговування інвалідів вій­ни: безкоштовне чи за зниженими цінами одержання ліків по рецептах лікарів; позачергове обслуговування амбулаторно-клінічними установами, а також позачер­гова госпіталізація; щорічне медичне обстеження і диспансеризація з залученням необхідних фахівців; позачергове влаштування в установи соціального захис­ту, а також обслуговування вдома службами соціально­го захисту.

Для стаціонарного лікування інвалідів створені спе­ціальні госпіталі інвалідів війни. Ліквідація цих гос­піталів не допускається без узгодження з Кабінетом Мі­ністрів України.

Однією з форм медичного обслуговування інвалідів війни є санаторно-курортне лікування. Законодавством передбачено, що інваліди війни І-И груп один раз у два роки забезпечуються безкоштовно в позачерговому по­рядку санаторно-курортним лікуванням. Порядок за­безпечення: працюючі інваліди війни забезпечуються за місцем роботи путівками в санаторії, профілакторії і будинки відпочинку. Непрацюючим інвалідам нада-

320

321

ються путівки на санаторно-курортне лікування відпо­відно органами соціального захисту, Міністерством обо­рони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпе­ки, Державним комітетом зі справ охорони державно­го кордону України й інших органів, за місцем пере­бування на обліку.

Інвалідам війни І—II груп (як працюючим, так і не­працюючим), за їхнім бажанням, замість путівки в са­наторії чи будинок відпочинку видається один раз у два роки грошова компенсація в розмірах, установлених за­конодавством. Сьогодні вона складає 70 грн.

Видачею путівок у санаторії інвалідам війни з чис­ла кадрових військових безпосередньо займаються вій­ськкомати і районні (міські) управління соціального захисту за місцем проживання тих, хто потребує са­наторно-курортного лікування. Військкомати видають санаторні путівки пенсіонерам, що одержують пенсії від Міністерства оборони України, а органи соціального захисту — непрацюючим інвалідам війни, що пере­бувають у них на обліку. Органи охорони здоров'я за­безпечують путівками інвалідів, що знаходяться в них на стаціонарному лікуванні в спеціалізованих госпіта­лях, клініках, інститутах, у протитуберкульозних дис­пансерах.

Однак задовольнити сьогодні санаторними путівка­ми всіх інвалідів війни, які потребують лікування, про­сто неможливо. В органах соціального захисту Украї­ни на обліку для санаторно-курортного лікування в 1997 році перебувало більше 200 тис. осіб, з них понад 42 тис. учасники війни, 24 тисячі — інваліди внаслі­док Чорнобильської аварії, понад 24 тисячі — інваліди праці І майже 8 тисяч інвалідів з дитинства.1

Щоб вирішити проблему пільгового медичного обслу­говування і санаторно-курортного лікування* ветеранів війни, потрібні великі кошти, а їх сьогодні бракує. Взає­модіючи з управліннями соціального захисту, органи державної виконавчої влади і місцевого самоврядування

1 Див.: Соціальний захист: Інформаційний бюлетень, 1997.—  і._ с. 34.

322

останнім часом стали активніше залучати для допомо­ги ветеранам війни додаткові бюджетні і позабюд­жетні кошти, шефську допомогу підприємств, бла­годійні фонди.

Одним з видів соціального захисту працюючих ін­валідів війни є призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності. Допомога інвалідам війни видаєть­ся по лікарняному листу в розмірі 100 відсотків заро­бітної плати незалежно від стажу роботи. Тривалість виплати допомоги встановлена до чотирьох місяців підряд чи до п'яти місяців протягом календарного ро­ку. Надання допомоги може бути тільки за місцем ро­боти за рахунок коштів соціального страхування.

Житлово-комунальні пільги інвалідам війни. Основ­ним нормативним актом, що визначає право інвалідів війни на позачергове забезпечення житловою площею, є Закон України «Про статус ветеранів війни...». Закон установлює не тільки право інвалідів війни на одержан­ня житла, але і терміни, протягом яких вони повинні бу­ти їм забезпечені (два роки з дня прийняття на квар­тирний облік, а інваліди І групи з числа учасників бой­ових дій на території інших країн — протягом року). Однак говорити сьогодні про дотримання термінів забез­печення інвалідів війни житлом за рахунок державних джерел навряд чи доцільно. Можливості держави обме­жені.

Інвалідам війни надаються пільги по оплаті житло­вої площі і комунальних послуг. Вони користуються знижкою в розмірі 100 відсотків квартирної плати, а та­кож плати за опалення, газ, електроенергію, водопровід (включаючи гаряче водопостачання) у межах встанов­лених норм житлової площі і комунальних послуг. Житлово-комунальні пільги надаються відповідними житлово-експлуатаційними організаціями, комунальни­ми й іншими підприємствами, що надають послуги не­залежно від того, у яких будинках проживають інвалі­ди війни (місцевих органів самоврядування чи держав­них, кооперативних і суспільних підприємств, установ і організацій), тобто незалежно від виду житла чи фор­ми власності на нього.

323

Інваліди війни І—II груп мають право на позачер­гову безкоштовну установку квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв'язку. Абонентна плата за користування квартирним теле­фоном установлюється для них у розмірі 50 відсотків тарифів.

Пільги на податки і збори інвалідам війни. Пільги на податки займають важливе місце в системі пільг, на­даних інвалідам війни. Обсяг таких пільг визначаєть­ся податковим законодавством і нормативно-правови­ми актами про статус ветеранів війни. Згідно зі ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про прибутковий податок із громадян»1 інвалі­ди війни мають право на пільги по прибутковому по­датку. Вони звільняються від сплати прибуткового по­датку в межах 15 неоподатковуваних мінімумів доходів на місяць, що складає сьогодні 255 грн.

Прибутковий податок не стягується з пенсій, які ви­плачуються інвалідам війни, незалежно від їх розмірів. Пенсії також не включаються в суму заробітку чи іншо­го доходу пенсіонера, що підлягає оподаткуванню. Крім того, інваліди війни звільняються від сплати земельного податку і податку з будівель, орендної плати за нежилі приміщення, орендовані під гаражі для спеціальних за­собів пересування (автомобілів, мотоколясок, велоколя­сок і т.п.).

Пільги на податки і збори, як і інші види пільг, на­даються інвалідам війни виходячи з факту інвалідності, а не з виду одержуваної пенсії. Тому перехід інваліда війни на інший вид пенсії (наприклад, на пенсію за віком чи за вислугу років) не позбавляє його права на зазначені пільги.

Пільги інвалідам війни на проїзд у транспорті, Інва­лідам війни надані пільги і переваги на проїзд майже в усіх видах міського пасажирського транспорту загаль­ного користування:

1 Відомості Верховної Ради України, 1993.— N° 10.— Ст. 77; №26.—Ст. 281; №34.— Ст. 356; 1996.—№ 9.—Ст. 41; № 45.— Ст. 234.

324

трамваях, тролейбусах, автобусах, автомобільному транспорті у сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення й ав­тобусами приміських маршрутів у межах області за місцем проживання. Це право поширюється і на осо­бу, що супроводжує інваліда І групи.

Суть цих пільг і переваг полягає в тому, що інваліди війни звільняються від оплати за проїзд транспортом. Крім того, інваліди користуються правом на позачер­гове придбання проїздних квитків і обслуговування ін­шими видами транспортних послуг. Обсяг наданих пільг на проїзд залежить від виду транспорту, часу року і гру­пи інвалідності. Так, право безплатного проїзду місь­ким транспортом далекого прямування — лише інва­ліди І і II груп. Саме їм надається право безплатного проїзду один раз у рік (туди і назад) залізничним, вод­ним, повітряним чи міжміським автомобільним транс­портом, а особам, що супроводжують інваліда І групи (не більше одного супровідного), — 50-відсоткова знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазна­ченими видами транспорту.

Інвалідам війни й особам, що супроводжують у поїздці інвалідів І групи, надається право користуван­ня міжміським транспортом зазначених видів по пільговому тарифу в осінньо-зимовий період, з 1 жовт­ня по 15 травня, з 50-відсотковою знижкою вартості проїзду.

Правом на проїзд за пільговим тарифом (з оплатою 50% вартості проїзду) користуються інваліди війни І і II груп. Квитки за пільговим тарифом продаються інва­лідам війни при пред'явленні «Посвідчення інваліда війни». Проїзд інвалідів за пільговим тарифом в осін­ньо-зимовий період не обмежений відстанню і пред'яв­ляється в потягах і вагонах (каютах, салонах) усіх класів на маршрутах, що здійснюють регулярні пасажирські пе­ревезення, за винятком транспорту туристичних марш­рутів чи спеціальних нерегулярних рейсів.

Пільги і переваги для учасників бойових дій. Харак­тер і види пільг для учасників бойових дій по обсягу і

змісту відрізняються від пільг інвалідів війни. Розгля­немо цю сторону питання.

Уперше пільги учасникам бойових дій були встанов­лені в колишньому Союзі РСР у 1978 році. Вони нада­валися тільки військовослужбовцям і особам вільно­найманого складу, що проходили службу у військових частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 pp. і під час інших бойових операцій.

Основною умовою, що визначає право на пільги і пе­реваги, є сам факт участі в бойових діях по захисту Батьківщини. Таким чином, поняття «Учасник бойо­вих дій» значно ширше, ніж «Інвалід війни», а тому пільги і переваги для учасників бойових дій поширю­ються на більш широке коло осіб, у тому числі і на інвалідів війни.

Категорія «Учасник бойових дій» введена в законо­давство України вже в наші часи, у 1993 році. І до них належать, як уже відзначалося, у першу чергу військо­вослужбовці, що служили в роки війни у частинах дію­чої армії.

Які ж пільги і переваги встановлені для учасників бойових дій?

Перелік видів пільг для ветеранів війни закріплений у ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів вій­ни...». Для учасників бойових дій, як і для інвалідів війни, встановлені різноманітні види пільг. Вони кори­стуються багатьма видами пільг. Пільговість виявляєть­ся в більш високому рівні пенсійного забезпечення. Так, пенсія учасникам бойових дій збільшена в розмірі на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Крім пенсійних пільг, учасникам бойових дій на­даються пільги на податки і збори. Працюючим вете­ранам знижений розмір сплати прибуткового податку до рівня, встановленого інвалідам війни. Всі учасники бойових дій користуються пільгами безплатного про­їзду на міському пасажирському транспорті, 75-вІдсот-ковою знижкою квартирної плати і комунальних по­слуг, а також плати за паливо, надане населенню, що

326

проживає в будинках, що не мають центрального опа­лення, безкоштовним медичним обслуговуванням і пе­реважним правом на санаторно-курортне лікування.

Пільги і переваги, які надаються учасникам бойо­вих дій, не обмежуються лише вище перерахованими. їм надаються й інші пільги за рахунок місцевих бюд­жетів.

Про пільги учасникам війни. До учасників війни на­лежать у першу чергу робітники тилу, що працювали в роки війни на оборону країни.

Учасникам війни, нагородженим орденами і меда­лями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки війни, пенсії підвищуються на 75% мінімальної пенсії за віком, іншим учасникам війни — на 50 відсотків мінімаль-^ ної пенсії за віком.

Однак потрібно підкреслити, що система пільг учас­никам війни знаходиться на стадії формування. Вона створена зовсім недавно, хоча контингент пільговиків складає досить велику частину ветеранів війни і скла­дається з пенсіонерів старшого покоління, що уже дав­но вийшли на пенсію за віком. Але брак коштів не доз­воляє забезпечити всіх ветеранів пільгами. З 1 січня 2000 року Законом України «Про державний бюджет на 2000 рік»1 припинена дія деяких положень про на­дання пільг і компенсацій учасникам війни. У той же час, оцінюючи важливість пільг, необхідно відзначити, що вони виконують функцію по наданню адресної со­ціальної допомоги одній із самих малозабезпечених ка­тегорій населення.

У законодавстві про статус і пільги ветеранам війни виділене коло осіб, що мають особливі заслуги пе­ред Батьківщиною. Такими особами вважаються Герої Радянського Союзу, повні кавалери ордена Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу», а також Герої Соціалістичної Праці, відзначені цим зван-

1 Див.: Відомості Верховної Ради України, 2000.— № 14-15-16.—Ст. 121.

327

ням в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 ро­ків. Чисельність цих особливо заслужених людей має до­сить стійку тенденцію до зменшення, причому виперед­жуючу по темпах число усіх ветеранів війни і праці.

Особи, що мають особливі заслуги, користуються значним обсягом пільг, що впливають на різні сторо­ни їхнього життя. Для цієї категорії громадян уста­новлений більш високий розмір пенсії, ніж іншим ве­теранам війни. Вони мають право на надбавку до пенсії в розмірі 250 відсотків мінімальної пенсії за ві­ком. У 1999 році знову збільшений розмір надбавки до пенсії, а в 2000 році прийнято Закон України «Про пенсії за особливі заслуги».

Передбачено ряд пільг по безкоштовному лікуванню, користуванню медичними установами, госпіталізації, безкоштовному наданню путівок у санаторії і будин­ки відпочинку, звільненню від сплати деяких видів податків.

Особливі заслуги перед Батьківщиною відзначаються не тільки зазначеними пільгами, але і поліпшенням житлових умов. Особам, що мають особливі заслуги, надається додаткова житлова площа до 20 кв. м.

Законодавством установлено для осіб, що мають особ­ливі заслуги, ритуал безкоштовного поховання з військо­вими почестями померлого (загиблого Героя Радянсь­кого Союзу, повного кавалера ордена Слави, особи, наго­родженої чотирма медалями «За відвагу*, Героя Соціа­лістичної Праці, спорудження на могилі померлого (за­гиблого), незалежно від часу смерті, надгробка, виплата дружині (чоловіку) і дітям у віці до 18 років у випад­ку смерті (загибелі) одноразової допомоги в розмірі 20 мінімальних заробітних плат на день смерті (загибелі).1

Пільги ветеранам праці і громадянам похилого віку. Законодавство України встановлює ряд пільг і переваг для ветеранів праці і забезпечує їх реалізацію. Ветера­ни праці користуються всіма соціально-економічними

1 Ст. 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

328

й особистими правами і свободами, закріпленими в Конституції України. Дискримінація громадян похи­лого віку у сфері праці, охорони здоров'я, соціального забезпечення забороняється, а посадові особи, що пору­шують ці гарантії, притягуються до відповідальності відповідно до діючого законодавства.

Усе законодавство про ветеранів спрямовано на фор­мування в суспільстві гуманного, поважного відношен­ня до них і забезпечення їх активного довголіття.

Які пільги мають ветерана праці і громадяни по­хилого віку? Пільги ветеранам праці невеликі і не гра­ють істотної ролі у формуванні їх рівня життя. Серед пільг, наданих усім ветеранам праці, звичайно нази­вається переважне право на медичне обслуговування і використання чергової відпустки в зручний для них час, звільнення від плати за землю і земельний пода­ток, одержання позички для будівництва чи придбан­ня дачних будинків і благоустрою садових ділянок і інші.

Невеликий обсяг пільг передбачений і для громадян похилого віку. Вони мають право, при наявності загаль­ного трудового стажу, на достроковий вихід на пенсію, за півтора року до встановленого законодавством віку, у тому числі на пільгових умовах. Самотнім особам, що потребують постійного стороннього догляду, надається щомісячна допомога у розмірі, встановленому Законом України «Про пенсійне забезпечення». Якщо самотній громадянин похилого віку має у приватній власності житловий будинок, то він може бути цілком чи част­ково звільнений від сплати земельного податку або орендної плати за землю.

Законодавством передбачені для громадян похило­го віку гарантії на медичну і соціальну допомогу вдо­ма й у спеціальних установах, на опіку і піклування та ряд інших пільг.

Пільги ветеранам військової служби. Право вете­ранів військової служби на пільги встановлено Зако­ном України «Про статус ветеранів військової служ­би і їх соціальний захист».1 Цим Законом передба-

329

чено невеликий обсяг пільг для колишніх кадрових військовослужбовців. їм надано право на пільги по ме­дичному обслуговуванню і санаторно-курортному ліку­ванню, по оплаті за житло і комунальні послуги. Але Верховна Рада України внесла корективи до Закону України «Про Державний бюджет на 2000 рік». Більша частина пільг припинена. Кабінету Міністрів України запропоновано розглянути питання грошової компенсації пільг військовослужбовцям.

За ветеранами військової служби залишились пільги на безкоштовне одержання у приватну власність зай­маного ними і членами їх сімей житла, незалежно від розміру його загальної площі, у будинках державного житлового фонду.

Традиційним видом пільг для колишніх військо­вослужбовців є пільги по праці. Способи їх надання різні (переважне залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників, використання відпу­стки в зручний час, одержання щорічної відпустки повної тривалості до настання шестимісячного термі­ну безупинної роботи в перший рік роботи на даному підприємстві чи організації).

Характерною рисою надання пільг і переваг ветера­нам з числа військовослужбовців є те, що вони можуть користуватися пільгами не тільки за одним законом про свій статус, а й пільгами, установленими для них іншими нормативно-правовими актами про соціальний захист ветеранів війни. Однак це не означає, що вони можуть користуватися декількома одними і тими же видами пільг. У випадку, якщо право на одну і ту же пільгу передбачено різними нормативно-правовими ак­тами, то пільга надається по одному з них на вибір ве­терана військової служби.

Ветерани військової служби І члени їх сімей позбав­ляються права на пільги на період відбування ветера­ном призначеного йому судом покарання у виді по­збавлення волі.

1 Див.: Відомості Верховної Ради України, 1998.— №40-41.— Ст-249.

330

Установлені для всіх категорій ветеранів пільги га­рантуються і забезпечуються за рахунок коштів держав­ного і місцевого бюджетів. Уперше за останні три ро­ки забезпечено 100-відсоткове, передбачене бюджетом, фінансування заходів соціального захисту інвалідів, ветеранів війни та праці, що здійснюється через Міністерство праці та соціальної політики України.1

У той же час необхідно відзначити, що статтею 58 За­кону України від 7 грудня 2001 року № 2120 III «Про Державний бюджет України на 2001 рік»2 продовже­но на 2001 рік дію положень законодавчих актів Ук­раїни у частині надання пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, на звільнен­ня або зменшення плати за житло, комунальні послу­ги, електроенергію, газ, паливо особам, яким надані заз­начені пільги (крім ветеранів війни, реабілітованих, Героїв України, Героїв Радянського Союзу, повних ка­валерів ордена Слави та ордена Трудової Слави, осіб, на­городжених чотирма і більше медалями «За відвагу», а також Героїв Соціалістичної Праці, дітей загиблих учас­ників бойових дій, які стали інвалідами до досягнення повноліття, батьків загиблих учасників бойових дій, дітей до 18 років загиблих учасників бойових дій, які не ма­ють (і не мали) своїх сімей, одного з подружжя загибло­го учасника бойових дій, який не одружився вдруге, дру­жин (чоловіків) загиблих та померлих учасників бойо­вих дій і учасників війни, визнаних за життя інвалі­дами, які не одружилися вдруге, а також громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учас­ників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катаст­рофою).

Установлено, що у 2001 році при наданні пільг до членів сімей ветеранів війни, реабілітованих, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастро-

1 Соціальний захист : Інформаційний та науково-виробничий журнал, 2000. —№ 11. — С. 16.

2 Урядовий кур'єр, 2000.— № 243.

331

фи, яким надаються пільги по платі за житло, кому­нальні послуги, електроенергію, газ, паливо, відносяться дружина (чоловік) і неповнолітні діти (до 18 років), діти, які є інвалідами з дитинства, та неповнолітні діти — си­роти, які залишилися без піклування обох батьків і зна­ходяться на утриманні осіб, що мають право на пільги.

Звичайно, пільги повинні органічно вписуватися в систему соціального захисту населення, доповнюючи й уточнюючи окремі стадії формування доходів громадян. При цьому надання пільг не повинне суперечити прин­ципу соціальної справедливості. Пільги надаються пев­ним соціальним групам. Вони носять адресний харак­тер і спрямовані на соціальний захист заслужених у суспільстві людей — ветеранів війни, праці і військо­вої служби.

У ході реформування державної системи соціально­го захисту передбачено розвивати й удосконалювати основні напрями соціального обслуговування ветеранів війни і праці.