§ 2. Судова система України

Судову владу представляють незалежні суди1, які від імені держави, в порядку, встановленому законом, здійснюють право­суддя, наділені владними повноваженнями, метою яких є понов­лення порушеного права і справедливості шляхом застосування заходів державного примусу до осіб, які посягають на інтереси, що охороняються законом.

Судова система України являє собою сукупність усіх судів держави, основаних на єдиних засадах організації і діяльності, що здійснюють судову владу2.

Характерними ознаками судової системи України є її присто­сованість до адміністративно-територіального устрою, різні рівні провадження, стабільність та єдність.

Єдність судової системи зумовлена метою та завданнями ор­ганізації і діяльності судових органів, єдиними засадами судо­чинства для всіх ланок судової системи, незалежністю суддів у відправленні судочинства. В основному судова система може змі­нюватися тільки у зв'язку зі змінами в адміністративно-територі­альному устрої.

Відповідно до адміністративно-територіального устрою судо­ва система України поділяється на ланки. Поняття "ланка судо-' вої системи" пов'язане з компетенцією кожного конкретного судового органу. Суди, які належать до певної ланки судової сис­теми, мають однакову предметну компетенцію, ті самі функції і

Див. додаток — табл. 1.

Політологічний енциклопедичний словник. — К.: Генеза, 1977. — С. 344.

78

Розділ II. Суд України

Глава 1. Основи здійснення правосуддя

79

здебільшого розташовані у межах територіальних одиниць, при­рівняних одна до одної за адміністративним поділом.

Судова система судів загальної юрисдикції складається з чотирьох ланок:

1)             місцеві суди району, району в місті, міськрайонні,

військові суди гарнізонів;

апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; апеляційні військові суди регіонів і Військово-Морських Сил; Апеляційний суд України;

Касаційний суд України;

Верховний Суд України.

Господарські та адміністративні суди є спеціалізованими су­дами в системі судів загальної юрисдикції.

Діяльність ланок судової системи визначається тим, які функції виконує суд залежно від стадії розгляду справи, тобто в якій інстанції розглядається справа. Отже, судова інстанція — це стадія розгляду справи в суді з певною компетенцією. Справи в судах розглядаються в першій інстанції, другій інстанції — апе­ляційній та третій інстанції — касаційній. Справи також можуть переглядатися в порядку виключного провадження.

Місцевий суд розглядає як суд першої інстанції цивільні, гос­подарські, адміністративні, кримінальні та інші справи у передба­чених законом випадках, за винятком справ, віднесених законом до підсудності інших судів.

У передбачених законом випадках місцевий суд розглядає справи про адміністративні правопорушення.

Апеляційні суди діють як суди апеляційної інстанції щодо рі­шень місцевих судів, як суди першої інстанції в адміністратив­них, кримінальних та цивільних справах, що віднесені до їх під­судності законом.

Для забезпечення права на апеляційне оскарження судових постанов, ухвалених апеляційними судами у першій інстанції, відповідно до Закону України "Про судоустрій України" (ст. 26) утворено Апеляційний суд України.

Апеляція — це основний спосіб перегляду судових рішень у цивільних, кримінальних та господарських справах, закріплений у законодавстві більшості країн світу. Інститут апеляції здавна відомий і в Україні, зокрема його досить докладно врегульовано у "Правах, за якими судиться малоросійський народ" (1743 p.), де апеляція визначалась як "правильне відкликання і перенесен­ня з нижчого суду до вищого справи сторін, що судяться, коли

одна якась із них вважала себе скривдженою вироком, винесеним у її справі в цьому нижчому суді"1.

Як універсальний спосіб оскарження судових рішень, що не набрали законної сили, апеляція набула законодавчого закріп­лення у Статуті цивільного судочинства Російської імперії (1864 р.) і деякий час застосовувалась у судочинстві України піс­ля проголошення нею незалежності в 1917 році. Згодом, у радян­ський період, інститут апеляції припинив своє існування, а нато­мість було введено інститут касації, що за змістом істотно від­різнявся від однойменного інституту європейського та світового процесуального законодавства2. В результаті проведення так зва­ної малої судово-правової реформи апеляція зайняла належне місце в процесуальних кодексах країни.

Відповідно до Указу Президента України "Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі госпо­дарських судів України" від 11 липня 2001 року № 511/2001 утворено систему і визначено територію, на яку поширюються повноваження апеляційних господарських судів України.