§ 1. Поняття зовнішньоекономічної діяльності

Відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 року “Про зовнішньоекономічну діяльність”, зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання України та іноземних суб’єктів, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Точніше, видається, визначення цієї діяльності, що міститься в Господарському кодексі України. Зовнішньоекономічною діяльністю суб’єктів господарювання, за Кодексом, є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та (або) робочою силою (ст. 377).

Господарська діяльність, як уже зазначалось, – діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 ГК України).

 Під господарською діяльністю слід розуміти виробничу діяльністю, у процесі якої виробляється продукція, вироби народного споживання та інші матеріальні цінності, та невиробничу діяльність, пов’язану з виконанням різних видів робіт, у тому числі науково-дослідних, надання  послуг, результати яких відчужуються як товар.

Збагнути правову сутність поняття зовнішньоекономічної діяльності дає змогу аналіз ст. 4 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, де закріплено перелік видів зовнішньоекономічної діяльності. Під видом зовнішньоекономічної діяльності слід розуміти діяльність, при здійсненні якої виникають зовнішньоекономічні відносини, що перебувають в одному правовому режимі і тому регулюються одними й тими самими правовими нормами. Так, до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в України суб’єкти підприємництва незалежно від форми власності та їхньої організаційно-правової форми належать:

експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб’єктами господарської діяльності суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності; створення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб’єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

спільна підприємницька діяльність між суб’єктами господарської діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності;

орендні, в тому числі лізингові, операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб’єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України .

Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.

Зовнішньоекономічна діяльність вітчизняних та іноземних суб’єктів господарювання не обмежується їхніми економічними (господарськими) взаємовідносинами, або, як їх ще називають, зовнішньоекономічними відносинами. Для реалізації останніх вони зобов’язані отримати ліцензії, виконувати валютні операції, проходити митні процедури, сплачувати податки тощо, тобто вступати у відносини з державними органами управління та контролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності. Ці внутрішньодержавні відносини регулюються нормами валютного, митного та іншого законодавства і є необхідним елементом зовнішньоекономічної діяльності. Учасниками зазначених відносин є державні органи управління й контролю.

За своєю суттю зовнішньоекономічна діяльність являє собою діяльність з укладення різного роду господарських правочинів однією з сторін яких, поряд з вітчизняним господарюючим суб’єктом, виступає іноземний суб’єкт господарської діяльності. Щодо відносин, які виникають у ході взаємодії зазначених суб’єктів із органами податкових служб, митного контролю, іншими уповноваженими на контрольні функції в даній сфері органами державної влади (у тому числі правоохоронними) та місцевого самоврядування, слід зазначити, що в юридичній літературі висловлюються думки, що такі відносини є супровідними та такими, що здебільшого мають характер адміністративних правовідносин і не становлять безпосередньо предмета зовнішньоекономічної діяльності. Та незважаючи на відсутність нормативного віднесення цих відносин до предмета зовнішньоекономічної діяльності (у ст. 4 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” відсутні вказані види діяльності), безперечним залишається факт: для успішного ведення зовнішньоекономічного бізнесу, суб’єктам господарювання треба неуклінно додержуватися норм, правил та процедур, встановлених чинним законодавством, у тому числі й адміністративних.

Отже, зовнішньоекономічну діяльність необхідно визначити як врегульовані правом економічні відносини між вітчизняними та іноземними суб’єктами господарської діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг і торгівля ними, а також пов’язані із зовнішньоекономічними зв’язками їхні відносини з державними органами управління та контролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності.

Основними принципами, на яких базується система нормативно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності та якими гарантується юридичний статус суб’єктів господарської діяльності в Україні та іноземних суб’єктів господарювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності виступають: принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у виключному його праві самостійно й незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, які діють на території України, обов’язку України неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України в галузі міжнародних економічних відносин; принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, суть якого полягає в тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, державних інтересів України як на її території, так і за її межами відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права; принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва полягає у:

праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв’язки; 

праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

обов’язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

виключному праві власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати  зовнішньоекономічної діяльності.

Принцип юридичної рівності та недискримінації полягає в рівності перед законом усіх  суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Законом заборонено будь-які, крім передбачених цих Законом, дії держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками. Неприпустима обмежувальна діяльність з боку будь-яких її суб’єктів, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до принципу верховенства закону у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюються тільки законами України. Забороняється застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що в будь-який спосіб створюють для суб’єктів  зовнішньоекономічної діяльності  умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.