Висновки
Влада.
Владу можна визначити як панування і контроль одних над свідомістю і поведінкою інших. Виділяють три типи влади. Найбільш значною й поширеною і такою, що спирається на загрозу застосування сили, є примусова влада. Вона може бути як легітимною, так і нелегітимною. До легітимної відноситься тільки така влада, яка добровільно приймається більшістю підлеглих. Цьому критерієві перш за все відповідає державна влада. Другим типом є психологічна влада. Вона має місце, коли люди примушені діяти в заданому напрямку під психологічним впливом, напр., засобів масової інформації. Психологічна влада не супроводжується погрозою застосування сили. Третій тип - економічна влада. ЇЇ основою є обмін товарами й послугами за взаємною осмисленою згодою. Якщо при обміні вихідні позиції учасників не є рівними, тоді одні групи або індивіди мають змогу диктувати умови обміну іншим, ставлячи їх у невигідне становище і тим самим здобувати економічну владу. Три види легітимної примусової влади (за М.Вебером): легальне, традиційне й харизматичне панування.
Політика – діяльність, що спрямована на досягнення і реалізацію влади, яка розповсюджується на все суспільство. Держава – політична організація, яка здійснює управління суспільством. Ознаки держави: публічна влада, оподаткування населення, територіальні межі повноважень, наявність права. Легітимація влади в сучасних демократичних суспільствах забезпечується пріоритетом прав людини, принципом суверенітету народу, принципом розподілу влади, розвинутим громадянським суспільством, умовами вільного й широкого публічного обговорення проблем законотворчості.
Норми
Соціальні норми – форми презентації суспільних відносин на рівні поведінки людей. Можливі підходи до класифікації норм: жорсткі й м’які норми; норми-правила й норми-очікування; норми-цілі й норми-рамки; явні й латентні норми. Типологія індивідуального пристосування до норм (за Р.Мертоном): конформізм, інновація, ритуалізм, ретритизм, бунт. Девіантна поведінка є наслідком розриву між нормами-цілями й соціально-схвальними засобами їх досягнення. Аномія – стан суспільства, коли значна частина його членів негативно або байдуже відноситься до норм, що звернені до них. Проблема легітимації соціальних норм та шляхи її вирішення представлені у “дискурсивній етиці” (Ю.Хабермас).
Мова
“Лінгвістичний поворот” у філософії XX ст.: мова як ключ до розуміння дійсності й перетворення філософії в науку, переведення основних філософських проблем у сферу мови. Три етапи у розвитку сучасної філософії мови – синтаксичний, семантичний, прагматичний.
Основні положення лінгвістичної концепції Ф. де Соссюра: розрізнення мови й мовлення, уявлення про мову як систему знаків, мовний знак як єдність означуваного й означувального, синхронія і діахронія у “житті” мови, зв’язок мови й мислення. Інтерпретація структуралізмом основних ідей Ф. де Соссюра. Вчення Л.Вітгенштейна про природу мови: незчисленність типів речень; “мовна гра” як компонент діяльності людей, форма життя; значення слова – це його вживання у мові з урахуванням життєвого контексту, який відомий користувачам мови в певний період і в певній ситуації; завдання філософії – прояснення правил, за якими ведуться “мовні ігри”. Теорія мовленнєвих актів Д.Остіна: перлокутивні акти як спричинення цілеспрямованого ефекту користувачем мови в ситуації мовного спілкування.
Культура
Культура - соціальна програма діяльності і сукупність цінностей, уявлень про світ і правил поведінки, спільних для великих груп людей. У цьому відношенні культуру можна представити далі як специфічний інформаційний код, знакову систему. Види “культурних” знакових систем: “техніки тіла”, розмовна й писемна мова, функціонуючі й упредметнені знання (артефакти), цінності, правила й норми. Всі ці види можна подати і як елементи культури. Цивілізація – сторона культури, предметний світ, що створений людьми (артефакти), як носіями знань, умінь та навичок, котрі дають змогу пристосовувати зовнішні явища й процеси для задоволення матеріальних потреб. Культура нині розуміється як багатоманітне соціальне явище, що представлене різними типами культур, субкультурними елементами в структурі однієї культури. Поряд з цим слід наголосити на зростанні єдності культур, формуванні норм, цінностей, правил взаємовідносин, спільних людству в цілому.
«все книги «к разделу «содержание Глав: 37 Главы: < 24. 25. 26. 27. 28. 29. 30. 31. 32. 33. 34. >