3.7 Система Особливої частини кримінального законодавства французької республіки

Система Особливої частини сучасного кримінального законодавства Французької Республіки істотно змінилася порівняно з КК 1810 р., в якому, як відомо, в основу Особливої частини було покладено поділ злочинних посягань на дві основні групи: злочини проти публічних інтересів і злочини проти інтересів приватних осіб. При цьому проголошувався в теорії та реалізовувався в законотворчості принцип пріоритетного захисту публічних інтересів26.

Кожний із двох розділів Особливої частини КК Франції 1810 р. поділявся на глави та статті.

ze Крылова НЕ.  Основные черты нового Уголовного кодекса Франции. - М.: Изд. СПАРК, 1996. -С.80.

35

ВиОшіня юриОичнпго факультету Львівського державного університету ш. Івана Франки

Розділ «Злочини та проступки проти публічних інтересів» містив три глави: «Злочини та проступки проти безпеки держави»; «Злочини та проступки проти Конституції»; «Злочини та проступки проти громадського спокою».

Розділ «Злочини та проступки проти приватних осіб» складався з двох глав: «Злочини та проступки проти особи»; «Злочини та проступки проти власності».

Така система Особливої частини (із жорстким поділом на посягання проти публічних і проти приватних інтересів та обмеженою кількістю глав) не дозволяла включати до КК норми, які з'являлися у зв'язку з криміналізацією нових суспільно-небезпечних діянь. Саме це призвело до того, що у Франції приймалися нові кримінально-правові норми, які не включалися до КК, діяли самостійно чи систематизувалися у збірники, які іменувалися кодексами, не будучи ними за змістом.

Тому при розробленні нового кримінального законодавства Франції постало питання про необхідність використання нового критерію систематизації норм Особливої частини, виходячи з родового об'єкта посягання, як це прийнято в континентальних правових системах. При цьому французький законодавець керується наступною ієрархією правоохоронюваних цінностей: особа, власність, інтереси нації, державна влада та державне управління, правосуддя, громадський порядок. Цю ієрархію враховано при визначенні послідовності розташування в системі Особливої частини її структурних елементів.

Чинний КК Франції має багаторівневу структуру. Насамперед, він складається з двох частин: Законодавчої та Регламентарної. У КК Франції 1994 р. збережений поділ усіх посягань на злочини (сгітеп) — діяння, які караються кримінальним покаранням, делікти або проступки (delit) — діяння, за які встановлені виправні покарання, та порушення (contraventions) — діяння, що передбачають поліційні покарання. У Регламентарній частині КК Франції якраз і дається поняття «порушення» та встановлюються міри стягнення, що застосовуються за певні вчинення. Законодавча частина визначає злочини та делікти і встановлює покарання за них. При цьому окремі посягання належать лише до злочинів (наприклад, злочини проти людства), а інші можуть бути як злочинами, так і деліктами. Кожна частина складається з семи книг. Книги поділяються на розділи, глави, секції (відділи) та підсекції, у межах підсекцій виділяються параграфи. У чинному КК Франції немає формального поділу на Загальну та Особливу частину.

Законодавча частина КК Франції 1994 р. складається з семи книг. Перша книга вміщує норми, що закріплюють загальні положення, наступні п'ять книг містять норми щодо відповідальності за окремі види посягань (вони якраз і

У?

Виоашія юридичного факультету Львівського державного університету ім. Івана Франка

належать до Особливої частини кримінального законодавства) і остання книга регламентує питання адаптації КК на території Французької республіки.

Особлива частина чинного КК Франції починається з другої книги під назвою «Злочини та проступки проти особи», яка включає в себе два розділи:

розділ перший — «Злочини проти людства» складається з трьох глав: про геноцид, про інші злочини проти людства, загальні положення ;

розділ другий — «Посягання на людську особу» складається з семи глав: про посягання на людську особу, про посягання на життя людини, поставлення в небезпеку, про посягання на свободу особи, про посягання на особистість, про посягання на неповнолітніх осіб, про посягання на сім'ю.

Третя книга КК Франції — «Злочини та проступки проти власності» має два розділи:

розділ перший — «Про обманне заволодіння майном», в якому є чотири глави: про викрадення, про вимагання, про шахрайство та подібні до нього діяння, про розкрадання;

розділ другий — «Про інші посягання на власність», який включає три глави, що передбачаюсь норми про відповідальність за переховування викраденого, за знищення, пошкодження та псування майна, за посягання на автоматизовані системи оброблення інформації.

Четверта книга — «Злочини та проступки проти нації, держави та громадського спокою» містить найбільше розділів - п'ять, а саме:

розділ перший — «Посягання на засадничі інтереси нації» складається з чотирьох глав, норми яких передбачають відповідальність за зраду та шпигунство, інші посягання на республіканські державні інститути або цілісність національної території, посягання на національну безпеку, а також норми, які передбачають особливі положення;

розділ другий — «Про тероризм», який складається з двох глав: про терористичні акти та про особливі положення;

розділ третій — «Посягання на здійснення державної влади» містить чотири глави, норми яких передбачають відповідальність за посягання на основи громадського спокою, посягання на державне управління, вчинені публічними посадовими особами та посягання на державне управління, вчинені приватними особами, посягання на судову діяльність;

розділ четвертий — «Посягання на суспільну довіру» складається з чотирьох глав про підлоги, про фальшивомонетництво, про підроблення цінних паперів та інших грошових цінностей, які випущені державою, про підроблення державних печаток і штампів:

Віч)ання юридичного факультету Львівського державного університету ім.Івана Франки

розділ п'ятий — «Участь в організації зловмисників» на глави не поділений

Значна увага в КК Франції приділена питанням законодавчої техніки. Нумерація статей дається за аналітичною системою, наприклад art. 432-3. При цьому перші три цифри означають номери книги, розділу, глави, а остання -номер статті в межах глави.

Специфічно вирішується й питання щодо визначення співвідношення норм Особливої частини КК Франції 1994 р. і некодифікованих кримінально-правових норм щодо відповідальності за окремі види злочинів. Деякі норми КК містять лише диспозицію, а в червоній рамці наведені витяги з різних актів, не включених до КК, у яких встановлено покарання за діяння, які передбачені цією диспозицією. Наприклад у книзі четвертій «Злочини та проступки проти нації, держави та громадського спокою» у розділі «Посягання на основоположні інтереси нації» у ст.410-1 вказано, що під засадничими інтересами нації в цьому випадку розуміють державну незалежність, цілісність території, збереження існуючої форми влади, захист громадян у Республіці та за її межами, а також захист наукового, культурного, економічного потенціалу. Після цього знаходиться витяг із Загального кодексу про податки, де визначено, що кожен, хто посягнув на національну кредитну систему шляхом відмови від сплати податків, карається штрафом у розмірі 25000 франків і тюремним ув'язненням строком до 6 місяців. Окремо виділено норму Кодексу законів про соціальне забезпечення, в якій передбачено, що кожна особа, яка підбурювала платників зневажити законну вимогу сплати податків за режимом обов'язкового соціального страхування, а особливо, якщо ця особа працює в органах соціального забезпечення, підлягає покаранню у вигляді позбавлення волі строком на 6 місяців та штрафом у розмірі 50000 франків. Пізніше виділено витяг із Декрету від 24 квітня 1939 року, в якому передбачено, що кожна особа -іноземець за походженням, яка сама посягає на конституційні основи чи проводить пропаганду на шкоду державі, підлягає покаранню у вигляді 5 років позбавлення волі та штрафу в розмірі 60000 франків.

Водночас у самому КК 1994 р. проводиться порівняння з нормами КК 1810 р. Робиться це так: у статті Особливої частини формулюється чинна кримінально-правова норма, а під статтею міститься відсилка до відповідної статті КК 1810 р. і проводиться їхнє порівняння, окреслюються труднощі, які виникають при застосуванні норми. Наприклад, ст.312-10 «Шантаж», окрім диспозиції і санкції, містить відсилання до статті КК 1810 p., яка передбачала відповідальність за аналогічне посягання, і роз'яснює особливості кваліфікації шантажу за «новим» КК порівняно із «старим». Під заголовком «Конфлікт кваліфікації» наведені наступні положення: якщо посадова особа поліції вимагає передачі певної суми грошей під погрозою скласти протокол інсценованого   звинувачення,   то   в   такому  діянні   міститься   склад   злочину

38

ВиОиння юридичного факультету Львівського державного університету ім.Івана Франка

«Вимагання», а не передбачений цією нормою та ст.400 КК 1810 р. «Шантаж». Таке злочинне діяння буде кваліфікуватися за статтею КК, яка передбачає відповідальність за вимагання при кваліфікуючих ознаках, а не як підкуп посадової особи або недонесення посадовою особою про злочин.

Такі пункти містяться не в усіх статтях Особливої частини, їхнє розташування не має певної системи. Потрібно зазначити, що положення, про які йде мова, наведені в самому тексті КК, а не в коментарі до закону.

Розроблення окремих книг Особливої частини КК Франції продовжується. Планується прийняти книги, присвячені кримінальній відповідальності за посягання в галузі економіки, охорони здоров'я, фінансів тощо. Ці книги включать у себе досі не кодифіковані норми кримінально-правового характеру, які містяться в інших нормативних актах.

Таким чином, система Особливої частини кримінального законодавства Франції продовжує розвиватися. Зараз вона включає в себе норми як і передбачені КК 1994 р., так і некодифіковані в цьому акті. За мірою ж завершення кодифікації все більша кількість норм щодо відповідальності за окремі види злочинів знаходить своє місце в системі Особливої частини КК.