ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Навіть загальний аналіз Особливої частини кримінального законодавства зарубіжних держав підтверджує просту та давно відому істину - воно відрізняється надзвичайною різноманітністю, тому виявити якісь загальні закономірності побудови, систематизації норм щодо відповідальності за окремі види злочинів навряд чи можливо. Через це недоцільним видається апелювати до досвіду близьких чи далеких сусідів у пошуку шляхів удосконалення вітчизняного кримінального законодавства або для обгрунтування обраних рішень. При бажанні в закордонному законодавчому досвіді (як і в історії) завжди можна підібрати «потрібне» рішення. Необхідно, однак, пам'ятати, що те чи інше питання в законодавстві зарубіжних держав вирішується з урахуванням національних традицій, досвіду, усієї сукупності правових і позаправових факторів. Механічне «висмикування» окремих положень і запровадження їх у право України може дати непередбачений ефект.

Також, аналіз Особливої частини кримінального законодавства зарубіжних держав висвітлює і питання, на які необхідно звернути увагу в ході вдосконалення вітчизняного права, особливо при черговій кодифікації кримінального законодавства України. Окреслимо найважливіші з них:

запровадження правила, відповідно до якого єдиним джерелом кримінального законодавства є лише Кримінальний кодекс. Усі інші норми кримінально-правового характеру можуть бути чинними лише після інкорпорації їх до КК, що у свою чергу передбачає узгодження законодавчих новел з раніше діючими нормами;

використання детальної градації та нумерації кримінально-правових норм, при якій цифрові чи літерні позначення мають не лише самостійні статті КК, а й частини; а також альтернативні ознаки складів злочинів, кваліфікуючі, особливо кваліфікуючі ознаки та ознаки, при наявності яких пом'якшується відповідальність, виділяються в окремі пункти,

тлумачення змісту найважливіших кримінально-правових термінів і термінологічних зворотів у самому КК, введення до нього колізійних норм та інших норм, які регламентують правила кваліфікації злочинів.

Порівняння Особливої частини чинного кримінального законодавства України з відповідними положеннями законодавства зарубіжних держав дозволяє зробити висновок, що наше національне право є цілком сучасним і відповідає європейському як за формою, так і за змістом. Норми щодо відповідальності за окремі види злочинів загалом сформульовані зрозуміло, систематизовані на підставі чітких критеріїв. Фактично діє положення, згідно з якими всі питання Особливої частини регламентовані виключно в КК, оскільки

49

ВиОання юридичного факультету Львівського державного університету їм.Івана Франки

жодного некодифікованого акта в цій сфері не існує. КК України зручний для користування, оскільки порівняно невеликий за обсягом, має чіткі назви глав і заголовків статей. Тому несправедлива критика чинного КК України, протиставлення його законодавству зарубіжних держав, де ніби-то все краще й досконаліше, видається безпідставною. Вміле застосування КК України цілком може служити виконанню поставлених перед ним завдань. Головна проблема в цій галузі на сьогодні - це не недоліки кримінального законодавства (яких ніхто й не заперечує), а його неправильне застосування чи скоріше незастосування на практиці. Спостерігаємо ганебне явище, коли до суду доходить лише кожна третя-четверта з порушених кримінальних справ, пов'язане насамперед з рівнем роботи правоохоронних органів, їхньою корумпованістю, а не з недоліками самого закону, його незрозумілістю.

Також, удосконалення кримінального законодавства України — як поточне, так і шляхом кодифікації є нагальною проблемою, і для її вирішення належить враховувати як позитивний, так і негативний досвід законодавств інших держав.

50

Виоання юридичного факультету *'Іьвівського Оержавного університету ім.Івана Франка