§ 5. Організаційні засади державної служби в Україні
Державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження та обіймають певні посади.
Посада — це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.
Посадовими особами відповідно до Закону України «Про державну службу» вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на
- 18-
яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
До основних принципів державної служби Закон відносить: а) служіння народу України; б) демократизм і законність; в) гуманізм і соціальна справедливість; г) пріоритет прав людини і громадянина; д) професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі; е) персональна відповідальність за виконання службових обов'язків і дисципліна; є) додержання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; ж) додержання прав підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян.
Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які здобули відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний добір або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.
Державний службовець повинен: а) сумлінно виконувати свої службові обов'язки; б) шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, додержуватися високої культури спілкування; в) не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
Правовий статус Президента України, Голови Верховної Ради України та його заступників, голів постійних комісій Верховної Ради України та їх заступників, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та членів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та арбітрів Вищого арбітражного суду України, Генерального прокурора України та його заступників регулюється Конституцією та спеціальними законами України.
Регулювання правового становища державних службовців, які працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Основними обов'язками державних службовців є:
• додержання Конституції України та інших актів законодавства України;
• забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їхньої компетенції;
- 19 -
• недопущення порушень прав і свобод людини і громадянина;
• безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне й точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;
• збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню;
• постійне вдосконалення організації своєї роботи та підвищення професійної кваліфікації;
• сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість у роботі.
Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні повідомити вищу за посадою особу.
Державні службовці мають право:
• користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України;
• брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень;
• одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їхньої компетенції;
• на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;
• вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця;
• на оплату праці залежно від посади, яку він обіймає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи;
• безперешкодно ознайомлюватися з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, у разі потреби давати особисті пояснення;
• на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії;
• вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри;
-20-
• на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці;
• на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу;
• захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.
Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що їх затверджують керівники відповідних державних органів у межах закону та їхньої компетенції.
Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які:
• визнані у встановленому порядку недієздатними;
• мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;
• у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їхніми близькими родичами чи свояками;
• в інших випадках, встановлених законами України.
Декларування доходів державних службовців.
Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця третьої—сьомої категорій, передбачених ст. 25 цього Закону, подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов'язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім'ї. Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця першої і другої категорій, передбачених ст. 25 цього Закону, повинна подати також відомості про належні їй та членам її сім'ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери.
Зазначені відомості державний службовець подає щорічно. Порядок подання, зберігання та використання цих відомостей встановлює Кабінет Міністрів України.
Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців. Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, що порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, у якому він працює.
До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:
— попередження про неповну службову відповідність;
-21-
— затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Головне управління державної служби при Кабінеті Міністрів України (Головдержслужба) є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. Вона забезпечує проведення єдиної державної політики у сфері державної служби та функціональне управління державною службою.
У своїй діяльності Головдержслужба керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також своїм Положенням. У межах своїх повноважень Головдержслужба організовує виконання актів законодавства України та здійснює систематичний контроль за їх виконанням а також: а) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції; б) розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та вносить їх на розгляд Кабінетові Міністрів України.
Основними завданнями Головдержслужби є:
— забезпечення разом з іншими державними органами реалізації загальних напрямів державної політики у сфері державної служби в центральних та місцевих органах державної виконавчої влади, в місцевих радах та їх органах;
— забезпечення функціонального управління державною службою;
— розробка поточних, довгострокових прогнозів і планів потреби центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, місцевих рад народних депутатів та їх органів у кадрах;
— розробка заходів щодо підвищення ефективності і державної служби в центральних та місцевих органах державної виконавчої влади, місцевих радах та їх органах,
— координація і контроль за їх виконанням;
— здійснення методичного керівництва проведенням конкурсного добору державних службовців у центральних та місцевих органах державної виконавчої влади, місцевих радах та їх органах;
— організація навчання та професійної підготовки державних службовців;
— організація, координація та забезпечення умов для розширення наукових досліджень з питань державної служби;
— контроль за додержанням визначених Законом України «Про державну службу» умов реалізації громадянами України права на державну службу.
-22-
; Головдержслужба відповідно до покладених на неї завдань:
1) розробляє і вносить на розгляд Кабінету Міністрів України проекти нормативних актів з питань державної служби;
2) проводить аналіз фактичного складу державних службовців та готує пропозиції державним органам щодо підвищення ефективності їх роботи;
3) веде комп'ютерний облік даних про державних службовців;
4) готує за поданням міністерств і відомств проекти рішень про заохочення та нагородження державних службовців першої та другої категорій, вносить пропозиції про застосування дисциплінарних стягнень до державних службовців цих категорій;
5) погоджує пропозиції міністерств і відомств щодо призначення осіб на посади державних службовців першої та другої категорій з присвоєнням їм рангів з метою визначення їх відповідності вимогам Закону України «Про державну службу»;
6) визначає напрями спеціалізації державних службовців для навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації, контролює проведення цієї роботи;
7) погоджує державне замовлення на підготовку спеціалістів для державної служби;
8) здійснює контроль за навчанням, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації державних службовців, у тому числі за межами України, готує відповідні пропозиції;
9) надає організаційно-методичну допомогу центральним та місцевим органам державної виконавчої влади і місцевим радам та їх органам у розробці нормативних актів щодо професійно-кваліфікаційних вимог до державних службовців;
10) бере участь у підготовці для розгляду Кабінетом Міністрів України пропозицій про віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у ст. 25 Закону України «Про державну службу», а також нових посад державних службовців до відповідних категорій;
11) дає роз'яснення з питань, що належать до її компетенції;
12) у разі потреби бере участь у перевірці фактів порушення етики поведінки державними службовцями;
13) організовує конференції, семінари і наради з питань державної служби;
14) видає «Вісник державної служби», в якому публікує інструктивні матеріали, методичні рекомендації, матеріали конференцій, семінарів тощо;
15) запроваджує форми державної статистичної звітності з питань державної служби у порядку, встановленому чинним законодавством;
-23-
16) розглядає пропозиції, заяви, звернення державних службовців, а також центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, місцевих рад народних депутатів та їх органів, вживає у межах своєї компетенції відповідних заходів;
17) вивчає досвід роботи державної служби в інших країнах, укладає у встановленому порядку угоди (договори) про співробітництво;
18) організовує добір кандидатур для роботи у відповідних органах на прохання цих органів;
19) координує роботу центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, місцевих рад та їх органів з питань підвищення професійно-кваліфікаційних та ділових якостей державних службовців, вдосконалює форми та методи цієї роботи.
Під час виконання покладених на Головдержслужбу функцій вона взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади України, органами Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів та їх органами, а також з відповідними органами інших країн.
Головдержслужба має право:
• здійснювати контроль за виконанням Закону України «Про державну службу», інших актів законодавства з питань державної служби, вносити у встановленому порядку пропозиції про скасування прийнятих центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, місцевими радами та їх органами рішень з питань державної служби, якщо вони суперечать чинному законодавству;
• одержувати безплатно у разі потреби передбачені державною статистичною звітністю дані та інші необхідні матеріали від центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, місцевих рад та їх органів;
• утворювати (за погодженням з відповідними керівниками) групи з учених, працівників центральних та місцевих органів для підготовки нормативних та інших матеріалів з питань державної служби.
Головдержслужба у межах своїх повноважень видає на основі й на виконання чинного законодавства накази, організовує та контролює їх виконання. У разі потреби вона видає разом з іншими органами державної виконавчої влади, місцевими радами та їх органами спільні рішення, її рішення з питань державної служби, видані у межах її повноважень, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, місцевими радами та їх органами.
Головдержслужбу очолює начальник. Він та його заступники призначаються на посади та звільняються з посад у порядку, пе-
-24-
редбаченому чинним законодавством. Розподіл обов'язків між заступниками начальника проводить начальник Головного управління. Він персонально відповідає за виконання покладених на неї завдань і здійснення нею функцій, встановлює ступінь відповідальності своїх заступників і керівників підрозділів Головного управління.
Для погодженого розв'язання питань, що належать до компетенції Головдержслужби, обговорення найважливіших напрямів її поточної і перспективної діяльності у Головному управлінні утворюється колегія у складі начальника (голова колегії), заступників начальника за посадою, а також інших керівних працівників Головного управління. Членів колегії затверджує Кабінет Міністрів України. Рішення колегії проводяться у життя, як правило, наказами Головного управління.
Начальник Головдержслужби, його заступники та інші відповідальні працівники за дорученням керівництва Головдержслужби мають право брати участь у засіданнях колегій, інших засіданнях центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, місцевих рад та їх органів, вивчати їх звіти, статистичні та інші матеріали з питань, що належать до компетенції Головного управління.
Граничну чисельність і фонд оплати праці працівників центрального апарату Головдержслужби затверджує Кабінет Міністрів України.
Структуру центрального апарату Головдержслужби затверджує Урядовий Секретар; штатний розпис центрального апарату Головного управління та Положення про його структурні підрозділи — начальник Головдержслужби.
Головдержслужба є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку і бланки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Регулювання правового становища державних службовців, які працюють в апараті органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу», якщо інше не передбачено законами України. Проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України регулюється Положенням, що затверджується постановою Кабінету Міністрів України. До рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.
На службу в органи внутрішніх справ приймають на добровільних засадах осіб, які досягли 18-річного віку, здатні за особистими якостями, освітою і станом здоров'я виконувати покла-
-25-
дені на них обов'язки. Призовники не підлягають прийому на службу в органи внутрішніх справ, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Рядовий і молодший начальницький склад органів внутрішніх справ комплектується на договірних засадах особами чоловічої статі, які пройшли дійсну військову службу, іншими особами, які перебувають у запасі Збройних Сил України (крім офіцерів запасу), а в разі потреби і жінками. Порядок та умови укладання договору визначає міністр внутрішніх справ України.
Особи рядового і молодшого начальницького складу в органах внутрішніх справ перебувають: чоловіки — до 45-річного віку, жінки — до 40-річного віку. У разі потреби та за згодою цих осіб, за умови їх придатності до служби строк служби може бути подовжено їм до п'яти років начальниками, яким надано право призначати на посади рядового і молодшого начальницького складу.
Посади середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ комплектуються особами, які мають вищу або спеціальну середню освіту і відповідають вимогам служби в органах внутрішніх справ. Середній начальницький склад комплектується також особами молодшого начальницького складу, які мають середню або вищу освіту, досвід практичної роботи в органах внутрішніх справ і позитивно зарекомендували себе на службі. Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу залежно від присвоєних їм спеціальних звань перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку: особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби, — 45 років; полковники міліції та полковники внутрішньої служби — 50 років; генерал-майори міліції, генерал-майори внутрішньої служби — 55 років; генерал-полковники внутрішньої служби — 60 років.
Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них Положенням віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку. У разі потреби на службі в органах внутрішніх справ можуть бути залишені на строк до п'яти років: особи середнього і старшого начальницького складу до полковника міліції та полковника внутрішньої служби включно — начальниками, яким надано право призначати їх на посаду; генерал-майори міліції, генерал-майори внутрішньої служби, генерал-лейтенанти міліцї, генерал-лейтенанти внутрішньої служби — міністром внутрішніх справ України, генерал-полковники внутрішньої служби — Кабінетом Міністрів України. У виняткових випадках особам середнього, старшого або вищого начальницького складу строк служби
-26-
в органах внутрішніх справ може бути подовжено, з урахуванням стану здоров'я у такому самому порядку повторно до п'яти років, а деяким із них, які мають вчений ступінь або вчене звання, — до десяти років. Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залишені на службі в органах внутрішніх справ понад граничний вік перебування на службі, можуть бути звільнені в запас Збройних Сил України або у відставку до закінчення строку, на який вони були залишені на службі.
Дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, проводиться:
а) за станом здоров'я — відповідно до висновків військово-лікарської комісії;
б) у зв'язку зі скороченням штатів — у разі відсутності можливості використання на службі;
в) за власним бажанням — за наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;
г) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства, відомства (організації, установи);
д) за службовою невідповідністю;
е) у разі вчинення злочину, після набрання законної сили обвинувальним вироком суду.
Військовозобов'язаних, зарахованих до кадрів Міністерства внутрішніх справ України на посади рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, включаючи курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, у встановленому порядку знімають з військового обліку, вони перебувають на спеціальному обліку Міністерства внутрішніх справ України.
Питання для самоперевірки:
1. Дайте визначення державному будівництву і місцевому самоврядуванню та покажіть його конституційне закріплення.
2. Визначте предмет і метод державного будівництва і місцевого самоврядування як науки.
3. Розгляньте джерела і систему державного будівництва і місцевого самоврядування як науки.
4. Покажіть системі] державного будівництва і місцевого самоврядування як навчального курсу.
5. Розкрийте правовий статус державного службовця і принципи державної служби.
-27-
«все книги «к разделу «содержание Глав: 65 Главы: < 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. >