style='border:none;padding:0cm'>Стимулятори центральної нервової системи (ЦНС)

Стимулятори ЦНС одержують як із натуральних, так і синтетичних джерел. Стимулятори природного походження включають кокаїн, нікотин і кофеїн. Синтетичні стимулятори включають амфетаміни і декілька хімічно близьких складових (аналогів), таких як меткаталон. Хімічна структура і механізми дії цих речовин можуть відрізнятися, проте всі вони викликають піднесений стан, підйом настрою, стимулюють різке відчуття благополуччя й ейфорію*.

Група хімічних речовин, називаних амфетамінами, була синтезована у 80-х роках XIX ст., але не використовувалася в медицині до 20-х років ХХ ст. Дослідження Алліса Гордона, спрямоване на пошуки ефективної заміни ефедрину призвело до одержання амфетамінів. До 1927 р. було встановлено, що амфетаміни були ефективні при лікуванні астми також і ефедрин.

Встановили, що вони піднімають кров'яний тиск і стимулюють ЦНС. Алліс Г. продав своє дослідження провідній компанії по виробництву лікарських засобів і в 1932 р. інгалятор під назвою “бензедрін” став продаватися як засіб, який не потребує рецепта. Взагалі препарати-інгалятори, які містили амфетаміни, продавалися в аптеках до 1959 року.

Помітивши, що амфетаміни стимулюють ЦНС, лікарі до 1935 р. почали використовувати їх при лікуванні нарколепсії.

Нарколепсія - патологічний стан, при якому хворий часто мимоволі впадає в сон протягом дня. Складові амфетамінів дозволяють утримуватися від сну і при цьому нормально функціонувати. Через два роки, у 1937 році, з'явилося повідомлення про те, що амфетаміни ефективні при зменшенні активності у дітей, що страждають гіперкінетичними розладами. За цим пішли повідомлення про те, що у хворих на нарколепсію, які проходили курс лікування амфетамінами спостерігалася відсутність апетиту під час прийому препаратів.

На початок Другої світової війни воюючі сторони відкрили властивість амфетамінів збільшувати потенціал активності у людей. У зв'язку з чим продукти з добавками амфетамінів стали частиною багатьох авіаекіпажів, дозволяючи їм залишатися в постійній боєздатності й уникати паніки. Після Другої світової війни було виявлено, що вживання амфетамінів викликає стани, подібні до тих, що викликає кокаїн. До 60-х років ціна і доступність амфетамінів уможливили їхнє вживання. У цей же час амфетаміни використовувалися в медицині і фармакології для лікування заспокійливо-снотворних передозувань і ожиріння.

Вважалося, що амфетаміни не викликають фізичної залежності, але в міру накопичення знань про них, стало ясно, що вони мають потенціал залежності.

Амфетамін є цілком синтетичним наркотичним засобом, який виготовляється в нелегальних лабораторіях. За хімічною структурою він подібний до медіаторів людини, адреналіну і дофаміну.

Амфетамін (базовий амфетамін) являє собою безбарвну рідину з неприємним запахом (за типом амінів). Для збереження і використання існують переважно у формі сольових з'єднань (амфетамін-сульфат- гідрохлорид). Формою, що зустрічається найбільш часто, є кристалічний порошок білого і рожевого кольору.

Вживають перорально або вдихають, рідше зустрічається розчини для ін'єкцій. В останній час має місце тенденція до виготовлення таблеток і капсул, що включають сульфат амфетаміну. Дія амфетаміну, як субстанції, що впливає на ЦНС і на інші функції організму, наступає приблизно через 30-60 хвилин після прийому перорально і триває від 2 до 8 годин. Середня доза вживання складає біля 30-60 мг, при цьому доза в таблетці може доходити до 100 мг.

Амфетамін має збуджуючу і стимулюючу дію і призводить до таких фізичних і психічних реакцій:

тимчасовий підйом сил,

почуття припливу енергії;

ейфорія;

втрата апетиту;

відсутність необхідності сну;

зорові і слухові галюцинації;

занепокоєння і дратівливість;

підвищення тиску (гіпертонія) і підвищення температури тіла (гіпертермія);

уповільнення діяльності серця (брадикардія);

прояв стереотипної моделі поведінки.

Амфетамін має високий потенціал психологічної залежності, проте, може викликати і фізичну залежність.

Амфетамінове (фенамінове) сп'яніння.

Фенамін по хімічній структурі близький до адреналіну, але його дія істотно відрізняється.

Дози фенаміну чинили на дорослих людей парадоксальний ефект у виді сонливості, млявості, зниження працездатності. Подібних реакцій при вживанні підлітками не описано.

Перша фаза при внутрішньовенному введенні («прихід») істотно не відрізняється від описаної фази при ефедроновому сп'янінні.

Друга фаза при внутрішньовенному уливанні або саме сп'яніння при пероральному застосуванні нагадують атиповий гіпоманіакальний або навіть змішаний стан, який дуже часто зустрічається у підлітків при шизоафективних психозах. Суб'єктивно відчуваються незвичний підйом, напруженість, особлива бадьорість, впевненість у своїх силах і спроможностях. Зникає почуття втоми, з'являється почуття невтомності, придушується страх перед реальною небезпекою. Іноді з'являється відчуття «інтелектуального прояснення», особливої глибини своїх власних думок, спроможності проникати в суть речей.

Поведінка відрізняється постійним прагненням до діяльності і рухів («кудись тягне»), неможливістю всидіти на одному місці. Вони стають багатомовними, а промова - емоційно насиченою, особливо з гнівно-роздратованими інтонаціями. Міміка перебільшена, але відповідає змісту висловлень. Відзначається схильність до розгонистих жестів. Різко зростає агресивність, не тільки легко спровокована, але й ініціативна. Затіваються бійки з найменшого приводу.

Дійсних безтурботних веселощів не відчувають. Навпаки, легко виникає підозрілість до навколишньому середовища, сторожкість. Завжди на сторожі і готові дати опір. Пильно стежать за іншими, як би очікуючи злого наміру. Виявляють до всього надмірну зацікавленість, задають масу непотрібних питань, особливий зміст яких зрозумілий тільки для них, наполегливо потребують відповіді.

Після прийому амфетаміну (фенаміну) у великих дозах і особливо після внутрішньовенних уливань можуть висловлювати маревні ідеї. Можуть бити мнимих насмішників, насторожено оглядатися й озиратися, боючись нападів. Рідше бувають слухові галюцинації - від елементарних (дзвоники, гудки) до окликів по імені. Описано також тактильні галюцинації - почувають, що по їхньому тілу плазують комахи, яких вони починають ловити і бити.

Амфетамін різко зменшує апетит і потребу у сні. Після великих доз добу, дві можуть не спати і не їсти.

При неврологічному огляді звертають на себе увагу широкі зіниці з ослабленою реакцією на світло і конвергенцію (через що підлітки самі відзначають погіршення зору - «важко читати», «все, як у тумані»). Іноді помітні м'язовий тремор, стереотипні рухи губів і язика. Соматичні порушення проявляються через серцебиття, тахікардію, часто з екстрасистолією, підвищення артеріального тиску, блідість особи, сухість у роті. Може бути позноблювання, головний біль, нудота і блювота. При передозуванні відзначаються болі в груді, що нагадують стенокардію, непритомності, важкі серцеві аритмії, і навіть описані випадки смерті від припинення серцевої діяльності.

Постінтоксикаційний стан (післядія амфетамінового (фенамінового) сп'яніння, «амфетамінове похмілля») зустрічається дуже часто після прийому великих доз. Головним його проявом є дисфорія, а в тих, хто неодноразово піддавався амфетаміновій інтоксикації, також спалах нескоримого бажання повторного прийому або уливання амфетамінового препарату. Постінтоксикаційний стан наступає раптово, як перелом: підйом змінюється на пригнічення, дратівливість, озлоблення, почуття нестерпної втоми і знемоги, іноді на тривогу, «внутрішнє занепокоєння», через яке, незважаючи на втому, без снотворного не можуть заснути. Тривалість післядії - від декількох часів до доби.