style='border:none;padding:0cm'>Наслідки вживання амфетамінів (екстазі)

Амфетамін і його вище описані похідні являють собою психоактивні субстанції, які комплексно впливають на функції всього організму. Особлива небезпека цих речовин - в їхніх властивостях відключати підсвідомі захисні механізми організму. Так, наприклад, амфетамін і його похідні, пригнічуючи почуття втоми, гнітить почуття голоду і спраги, блокує захисні механізми, що веде до порушення нормального функціонування організму.

Особливістю амфетаміна і його складових є те, що розвивається толерантність*.

Часто небезпечним є не первинна отруйна дія, а наступне тривале вживання, яке пов'язано з тривалим перенавантаженням організму і власної небезпекою цих речовин. Тіло збезводнюється (дегідрація), а запаси води часто не відновлюються. Як слідство розвивається серцева недостатність і порушення кровообігу, гарячка і шоковий стан.

Вирішальним для засобу вживання амфетамінних похідних є так званий сеттінг, тобто вплив оточення, у якому вони вживаються. Споживання в групі осіб з однаковими цілями впливає на зміну поведінки споживачів у цій групі. Вживання навіть невеличких доз амфетамінів може спричинити всередині групи розвиток патологічних станів і психозів, що загрожують життю.

Конкретні симптоми, як, наприклад, підвищена активність судинної системи при серцебитті (тахікардія), наступає часто при навмисних передозуваннях (суїцидальна спроба), і є нетиповими або рідко зустрічаються.

У осіб, які тривалий час вживають амфетаміни та їх похідні, наступають необоротні порушення в нервових клітинах головного мозку, поразки поперечної мускулатури. Певні природні речовини (наприклад, міоглобін) проникають у великій кількості в кров і можуть закупорити печінку і нирки і, таким чином, зробити ці органи функціонально негожими. Виміри електричних коливань мозку ясно показують зміни у фазах глибокого сону (REM - фази), що вказує на порушення в головному мозку.

Вживання амфетаміну і його похідних хворими людьми, наприклад, із підвищеним кров'яним тиском (гіпертонія) або серцевою і судинною недостатністю, може призвести до крововиливу в мозок і розірвання судин.

Інша небезпека таїться в психоактивній непередбачуваності речовин, які в окремих випадках викликали - також під медичним наглядом і керівництвом - сильні, частково необоротні психози. Амфетамін і його похідні описуються як субстанції, що посилюють (збільшують) емоційний стан, тобто вони при певних обставинах погіршують, можливо вже існуючу, латентну депресію (дія подібна до LSD) або психоз, що у зв'язку з перенасиченістю сигналами (надзвичайно гучна музика, лазерні спалахи і стреси).

Така психічна розгальмованість призводить до суїцидної схильності. Відомі випадки, коли про скоєні самовбивства або їхні спроби прямо пов'язані з вживанням екстазі.

Особливий ризик при прийманні таблеток екстазі в залежності від індивідуальних форм проявів, складається в тому, що заздалегідь чітко невідомо, що за субстанцію вживає особа. Засоби дії, що тільки трохи відрізняються один від одного, і відрізняються споживачами, як правило, винятково за категоріями: збуджуючий, пом’якшуючий або галюциногенний, не дозволяють у кожному конкретному випадку точно ідентифікувати складові речовини. У той, час, коли гостре отруєння внаслідок передозування МДМА і МДЕ трапляються достатньо рідко, то отруєння внаслідок передозування МДА, ПОР і МБДБ можуть бути частішими. Поряд із можливістю, приймаючи таблетки - прийняти наркотичний засіб, існує небезпека вжити отруту.

У таблетках, які містять наркотичні речовини, поряд з амфітамінними дериватами і відповідними допоміжними таблетизуючими речовинами знаходиться цілий ряд інших субстанцій. У ході досліджень, проведених Баварським земельним відомством карної поліції ФРН, у сірих таблетках (без зображення), наприклад, було виявлено поряд з амфітаміном ще 6 компонентів (кофеїн, парацетамол, хінін, тестостерон, альфаметилбензиламін, карбонат кальцію). Про це хімік, відповідальний за проведення досліджень, зазначив у своєму експертному висновку: “Щодо такого конгломерату в однім препараті (таблетці) потрібно підкреслити, що кількість побічних дій, особливо кількість алергічних реакцій, зростає в залежності від кількості одночасно прийнятих біологічно активних речовин. Так, наприклад, відомо, що лише одна добавка хініну до (неопіоїдних) знеболюючих засобів є не тільки зайвою, але й через супутні кардіальні (серцеві) явища - небезпечною”.

З вживанням амфітамінних дериватів пов'язаний сьогодні ще й ризик, який виникає через поразки печінки, нирок і нервової системи споживача. Не існує певних медичних даних про можливі віддалені наслідки або вплив на ембріонів через довгострокове, регулярне споживання.

У деяких випадках після “техно”-заходів для так званого “охолодження” (Chillout) вживають гашиш, щоб “знову нормалізувати” функції судин. Про фармакологічну взаємодію двох таких різноманітних субстанцій як, наприклад, МДМА і тетрагідроканабінол (ТГК), а також взаємодія кокаїну та інших медикаментів або героїну з МДМА немає ніяких медичних повідомлень.

Кокаїн - біла кристалічна речовина, яку одержують із рослини коки (Erylnoxyloh Coca), що зростає в Південноамериканських Андах. Кокаїн - сильний стимулятор ЦНС, викликає психологічну залежність. Це стало відомо тільки в міру зростання епідемії креку. На даний час кокаїн визнаний наркотиком, яким зловживають найбільш сильно. Однією з причин його здатності викликати залежність є те, що це потужна стимулююча речовина. При експериментах на тваринах у лабораторних умовах самець, поставлений перед вибором: їжа, самка або кокаїн, завжди вибирає кокаїн. Тварина вибирає кокаїн доти, поки не вмирає.

Солі гідрохлориду - найбільш поширена форма, у якій кокаїновий порошок продається. У такому виді він засвоюється через слизувату оболонку при вдиханні та розчинений у виді ін'єкцій. При вдиханні дія починається через 3-5 хвилин, досягає піка через 15-20 хвилин і триває годину-півтори. Після ін'єкції дія починається через 15-30 секунд, досягає піка через - 5 хвилин і триває дуже недовго. Кокаїн може куритися, але у виді креку. Ця можливість сприяла росту вживання кокаїну. При палінні дія починається через секунди і триває 10-15 хвилин.

Вживання кокаїну змінює нервові закінчення і веде до оніміння рук, ніг. Змінюється електрична активність мозку і зростає частота подиху і серцебиття. Хронічне вживання кокаїну викликає розширення зіниць, дратівливість, безсоння, втрату ваги, порушення в травленні, нудоту, припадки і психози. Тривале вдихання кокаїну викликає зруйнування носових мембран і дефекти носового хряща. Вживання кокаїну спричиняє зміни в поведінці.

У 70-х роках кокаїнізм у західних країнах був поширений переважно серед дорослих, а на початку 80-х почав «молодіти» - половина людей, які зловживали кокаїном, була у віці 18-24 років. Проте підлітки складали лише біля 4%. Але з появою «креку» (crack) - порошку алкалоїду кокаїну, його стало можливим курити (у чистому виді або в суміші з марихуаною).

Наявність у підпільній лабораторії ефіру, нашатирного спирту, соди наводить на думку про виготовлення «креку».

Можливість паління відразу залучила до «креку» підлітків і навіть дітей. В 1989 р. у США стали зустрічатися 9-10-літні діти, що зловживали кокаїном. Іншою принадністю «креку» для підлітків є його дешевина в порівнянні з іншими наркотиками (порція «креку» у Детройті у 1989 р. коштувала лише 5 доларів). Підлітки і діти стали широко брати участь у підпільному наркобізнесі. За плату вони вартували біля вуличних торговців «креком», подаючи сигнал при наближенні поліції. Користуючись тим, що за віком вони не можуть бути суворо засуджені, вони служили кур'єрами між торговцями і підпільними лабораторіями, підсобними робітниками в цих лабораторіях, а більш старші і заповзятливі ставали «королями вулиць», заробляючи значні суми на перепродажі «креку».

Кокаїнізм у США до кінця 80-х років став нагальною соціальною проблемою. Уряд почав справжню війну з кокаїновим наркобізнесом, результатом якої були бойові дії в Колумбії, звідки, головним чином, у США надходив кокаїн.

Хоча зловживання кокаїном і тим більше кокаїнова наркоманія, яка сформувалася серед підлітків в США та в європейських країнах у 80-х роках, були відсутні, проте сам факт епідемії кокаїнізму потребує перестороги. Поява кокаїнізму серед підліткової популяції у нашій країні вельми можливе. Врахуємо ситуацію з безпритульними дітьми у 20-х роках. Це був виключно добрий грунт для кокаїнової наркоманії. Саме тому опис зловживання і пристрасті до кокаїну, заснований на досвіді інших країн, включено в нашу книгу.