Тема 6 ФОРМИ ДЕРЖАВ

Загальновизнано, що Центральна, найважливіша проблема політичного життя кожного суспільства — це питання про державну владу. У практичному, зокрема організаційно-юридичному плані, вона трансформується у питання про порядок, спосіб практичної побудови системи державної влади, тобто про форму держави.

Наукові положення, що викладені у даному розділі, дають відповідь на запитання, яким чином може або повинна бути ога-нізована влада держави. Отже, вони повинні становити теорети-ко-методологічну основу для визначення ставлення кожного громадянина, кожного громадського об'єднання до існуючої та можливої форми будь-якої держави (зокрема, української), для власної політичної активності щодо її вдосконалення. Ці положення набувають особливого значення для осіб, які працюють (або ж готуються до праці) в органах держави і беруть пряму участь в організації та здійсненні державної влади.

1. Загальне поняття й елементи форми держави

Кожна держава, як і будь-яке інше суспільне утворення, має бути певним чином організована, побудована, сформована, здійснення нею влади має відбуватися певними методами, способами.

Форма держави -— це спосіб (порядок) організації здійснення державної влади.

Елементи форми держав:

державне правління — спосіб організації вищої державної влади;

державний устрій — спосіб поділу держави на певні складові частини та розподілу влади між нею та цими частинами;

державний режим — порядок здійснення державної влади певними методами і способами.

Форма правління і державний устрій характеризують, головним чином, структурний аспект форми держави, а державний

48

режим — її функціональний аспект. В цілому ж форма держави — це таке явище, яке характеризується єдністю структури і територіальної організації, а також методів здійснення державної влади.

Зв*язок між типом держави і її формою:

— історичний тип держави так чи інакше визначає, зумовлює її форму; крім типу, на форму держави впливають також інші явища, фактори, обставини (зокрема, конкретне співвідношення «сил* різноманітних частин соціальне неоднорідного суспільства, їх впливовість; рівень політичної та правової культури суспільства; історичні, національні, культурні традиції; розмір території держави; міжнародні відносини);

— у кожному типі держави використовується декілька її форм, проте існує певна форма держави, яка найкраще відповідає даному її типу і тому є найбільш поширеною серед однотипних держав;

— форма держави здатна, зі свого боку, певним чином впливати на зміни соціальної сутності держави, тобто здійснювати «зворотний» вплив на тип держави.

2. Види державного правління

' Загальноісторичні види державного правління:

— монархія — вища державна влада здійснюється однією особою і, як правило, передається за спадком;

— республіка — вища державна влада здійснюється виборним колегіальним органом, який обирається населенням (або його частиною) на певний ст$ок.

Види форм правління сучасних держав:

— президентська республіка — глава держави (президент) одноособова або з наступним схваленням верхньої палати парламенту формує склад уряду, яким, як правило, керує сам (США, Аргентина, Мексика, Венесуела, Індонезія, Іран, Ірак, Швейцарія);

— напівпрезидентська, або президентсько-парламентська, республіка — глава держави (президент) особисто пропонує склад уряду (насамперед кандидатуру прем 'єр-міністра), котрий підлягає обоє 'язковому затвердженню всім парламентом (Україна, Фінляндія, Франція);

49

—  парламентська республіка — глава держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, який формується виключно парламентом і підзвітний лише йому (Італія, ФРН);

—  парламентська монархія — глава держави (монарх) не може прямо впливати на склад і політику уряду, що формується виключно парламентом і лише йому підзвітний (Англія, Данія, Швеція, Японія);

— дуалістична монархія — глава держави (монарх) особисто формує склад уряду, яким керує сам або через призначеного ним прем'єр-міністра.

Президентські і напівпрезидентські республіки поширені в країнах Америки, Африки; парламентські республіки і парламентські монархії — у країнах Європи; дуалістичні монархії — у деяких країнах Африки, Близького Сходу.

Радянські держави, які були здебільшого парламентськими республіками, трансформувалися тепер у республіки напівпрезидентські (зокрема, Україна) або ж президентські (Росія).

3. Основні види державного устрою

Проста (унітарна) держава — частини держави не мають свого суверенітету, всіх ознак державності. Такі частини держави є лише адміністративно-територіальними її підрозділами, утвореннями (наприклад, області в Україні, воєводства у Польщі, графства в Англії, провінції в Італії).

Деякі унітарні держави (наприклад, Іспанія, Данія, Португалія, Україна, Шрі-Ланка) включають автономні утворення. Автономія у таких випадках може бути політичною (Філіпіни) або територіальною (Індія).

Складна держава — частини держави мають суверенітет, усі ознаки державності.

Складні держави поділяються на:

а)  федерації — союзні держави;

б)  конфедерації — об'єднання, союзи держав, що створюються для виконання певних завдань.

Види державного устрою сучасних держав: унітарний (скажімо, Україна, Франція); федеративний (наприклад Російська Федерація, США, Канада).

Від складних держав (федерації, конфедерації) слід відрізняти регіональні або інші союзи держав (наприклад Об'єднання Амери-

канських Держав або Співдружність Незалежних Держав, яка утворилася після демонтажу Союзу РСР).

4. Основні види державного режиму

Демократичний — державна влада здійснюється з дотриманням основних прав людини, із забезпеченням легальних можливостей вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення через демократичні інститути (вибори, референдуми тощо) та діяльність різноманітних громадських об'єднань, які представляють ці інтереси і впливають на вироблення і здійснення політики держави. Демократичний режим має такі різновиди, як демократично-ліберальний, демократично-консервативний, демократично-радикальний.

Тоталітарний — державна влада здійснюється шляхом обмеження або порушення основних прав людини; скорочення або недопущення, усунення легальних можливостей для вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення (зокрема через діяльність громадських об'єднань, які їх представляють); зосередження неконтрольованої населенням державної влади в руках правлячої верхівки (олігархії) або однієї особи. Останній різновид тоталітаризму отримав назви «автократія», «вождизм». Тоталітаризм існував і у вигляді таких державних режимів, як расистський, фашистський, військово-диктаторський, державно-терористичний.

Сучасні державні режими:

демократичний (найбільш поширений у державах Європи, Центральної та Північної Америки);

тоталітарний (зберігається в окремих країнах Близького Сходу, Африки).

З початку 90-х років в Україні (як і в інших колишніх радянських державах) відбувається поступовий перехід від тоталіта-ризованого державного режиму до демократичного. Знаменною віхою на цьому шляху стала Конституція України 1996 р.

50