ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО

Шановний Друже! Прочитавши текст спецкурсу "Філософські основи менеджменту і бізнесу" від першої до останньої сторінки, ти переконався, що вся діяльність менеджера і бізнесмена спирається на таку філософську парадигму, яка найбільше відповідає його вихованню, роду занять, оточенню, менталітету. Разом з тим, кожна епоха висувала певний тип мислення, який, співіснуючи з іншими, був все-таки домінуючим. Тож і говоримо ми про раціоналістичну філософію стародавньої Греції, християнську філософію середньовіччя, натурфілософські тенденції пізнього Відродження і Нових часів та домінування в останніх — раціоналізму, емпіризму, сенсуалізму. XIX століття розпочинається пануванням раціоналістичної гегелівської системи, яку змінили ірраціоналізм та інтуїтивізм А. Шопенгауера, Ф. Ніцше та А. Бергсона, а пізніше — напрямки в руслі філософської антропології, неоконсерватизм, прагматизм. На сьогодні підприємницька і менеджерська діяльність визначається раціоналізмом, інтуїтивізмом, прагматизмом.

В умовах сьогодення філософські основи менеджменту і бізнесу формують і саму філософію підприємництва, яка в сучасній економічній науці визначається як: а) уява про зміст підприємницької діяльності; б) ставлення менеджерів до учасників підприємницької діяльності і, зокрема, їх готовність нести відповідальність за працівників даного підприємства і тих, хто вклав свої кошти в нього; в) ставлення менеджерів до оточуючого середовища і, зокрема, їх готовність нести відповідальність стосовно їх партнерів по ринку та суспільства; г) ставлення менеджерів до соціально-технологічних змін і, зокрема, до швидкого сприйняття технічних і соціальних новацій; д) ставлення менеджерів до підприємницького розвитку, їх готовність чи неготов-ність до нього.

"Філософія підприємництва,— зазначає автор навчального посібника "Основи менеджменту" А.В.Шегда,— визна-

109

чається загальними формулюваннями, які покладені в основу мети діяльності. Філософія підприємництва є поясненням існування і діяльності підприємства, вона дає картину його управління і уявлення про те, чим це підприємство є і яке його місце та роль в системі виробництва".

Сьогодні серед науковців в галузі економічного знання все більше і більше зростає переконаність в тому, що без чітко виражених філософських основ підприємницька діяльність неможлива. Як вважають американські вчені К.Р. Макконелл і С.Л. Брю, людина, яка намагається здійснювати економічну діяльність, спираючись на буденну свідомість, неодмінно натикається на перешкоди, які намагається подолати, знову ж таки спираючись на буденні уявлення про економічні процеси.

Логіка наукового пошуку грунтується на твердженні, згідно з яким процеси і явища певного порядку можуть вирішуватися засобами і методами даного порядку або вищого і аж ніяк не навпаки. Буденна свідомість може бути ефективною при вирішенні проблем повсякденного життя. Це розсудкова діяльність, якою оперує кіоскер, реалізатор тієї чи іншої продукції. Для менеджера, бізнесмена широкого плану необхідне теоретичне осмислення економічних процесів, і саме тому, що економіка є наукою, а не сукупністю певних емпіричних дій, які можна достатньо пояснити на емпіричному рівні пізнання. Тому не випадково сьогодні для менеджера і підприємця в роботі найбільш придатні філософські методи так званого середнього рівня, які у свій час були сформульовані Р.Мертоном. Ці методи пов'язані як з емпіричним, так і теоретичним рівнями усвідомлення дійсності. Прикладом таких методів може слугувати індукція і дедукція. Як зазначають вже згадувані нами автори "Економікса", економісти часто вирішують свою задачу, починаючи з теоретичного рівня, а потім перевіряють або відкидають дану теорію, спираючись на факти. Це дедуктивний, або гіпотетичний метод. Разом з тим, економіст, згідно теорії методів середнього рівня, може здійснювати пізнавальний процес від фактів до узагальнення їх результатів. Тут вже маємо індуктивний метод пізнання, коли з певної кількості подібних явищ одного

ПО

класу формулюємо узагальнення (принцип), характерний для всіх явищ даного класу. Слід зазначити, що економічні принципи самі по собі не завжди несуть чітко визначений зміст. Явища, які вони виражають, можуть мати середні показники з певною долею вірогідності. Як зазначають американські вчені, в природничих науках можна, як правило, провести контрольні експерименти, при яких "всі інші умови" дійсно зберігають незмінність або практично незмінні. Між однією і другою змінною передбачуваний зв'язок можна визначити декількома емпіричними повторами того ж самого процесу чи явища. В економіці це зробити майже неможливо, тому що вона не є "лабораторною наукою". Якщо економіст здійснює процес емпіричної перевірки, то він спирається на дані, які мають місце сьогодні, тепер,— завтра їх вже може не бути. І тому попри розвиток складних статистичних методів збереження рівності "всіх інших умов", все ж таки вони не зовсім досконалі. Тому і економічні принципи, які реалізуються в практичній діяльності фірми, концерну, окремого підприємця, мають дещо умовний характер докладності (точності), ніж це має місце в науках, які спираються на дані лабораторного аналізу.

Як свідчать дослідження вчених з економічно розвинених країн (Дейл Карнегі, Наполеон Хілл та ін.), а також українських (М. Павловський, І. Соскін, В. Черняк та ін.), російських (Л. Абалкін, П. Бушч, М. Шмельов, Є. Шаталов та ін.), без ґрунтовного філософського осмислення економічних процесів, без вибору певної філософської парадигми діяльність менеджера і бізнесмена, звичайно, можлива, але вона, як правило, позначена рядом прикрих помилок, прорахунків, яких можна було б уникнути, спираючись на основи філософських парадигм, дотримуючись філософських методів пізнання.

Пі