9.1. Сутність керування і підпорядкування

Сj /роблема вияснення сутності стосунків "підлеглий"

і/~1е частиною вирішення проблеми "людина — світ", адже саме світ — це все те, що ми пов'язуємо з людською діяльністю, створює умову, основу і процес самовідтворення людини. (Див.: Шевченко В.І. Концепція пізнання в українській філософії. Курс лекцій для вищих навчальних закладів.—- К., 1993.— С 9).

Починаючи з 20 століття, проблема "керівник-підлег-лий" із сфери теоретичного вирішення поступово перейшла в систему теорій середнього рівня, які Р.Мертон окреслив як збір положень, на основі яких логічно можна визначити конкретні гіпотези, а згодом підтверджені емпіричними дослідженнями. (Див.: Merton R.K. Teoria sociologicz-па і struktura spoteczna.— Warszawa, 1982.— S. 87).

На сьогодні загальні теоретичні положення, частково впливаючи на теорії середнього рівня, в реальному житті все більше проектуються на рівні емпірії. Спираючись на них, можна визначити здатність конкретного суб'єкта керівництва до виконання поставлених перед ним задань органами управління та конкретними управлінцями, які адміністративно чи економічно стоять над даним суб'єктом та вимогами об'єктивної дійсності (в даному випадку вимогами ринку).

В ринковому господарстві ці вимоги мають виняткове, вирішальне значення. Адже саме вони детермінують зміни суспільних відносин у всьому їх об'ємі. Система "менед-жер-оточення" співвідноситься з системою "суспільні відносини" як одиничне до загального. Чим швидше йде розвиток суспільних відносин, тим швидше менеджер може реалізувати свої знання, а звідси — і свої можливості.

Колишнє радянське суспільство такої спеціальності, як менеджер, не знало. Так, дійсно, існувала чітко сформована

99

система взаємовідносин "керівник — трудовий колектив . Але керівник в ній, окрім функцій сьогоднішнього менеджера, виконував додатково ще і роль функціонера тоталітарної системи, яка зв'язувала ініціативу людини до такого рівня, що вона перетворювалась на виконавця рішень заскорузлих ідеологічних догм, давним-давно відкинутих світовим співтовариством. І керівник, і його оточення в сфері матеріального і духовного виробництва діяли в нормах, чітко визначених ідеологічних симуклярів, які охоплювали всі сфери життя людини.

Сьогодні і керівник, і його підлеглі діють розкуто, вільно, з почуттям власної гідності. Звичайно, є певні обмеження і в їх діях. Якщо в умовах тоталітарної системи і керівник, і його підлеглі пов'язані політичними, ідеологічними і економічними актами, то в умовах ринкових відносин економічна залежність, при відсутності політичної і ідеологічної, частково зберігає свою силу. Особливо це характерно для перехідного періоду до ринкового господарювання. Але, як свідчать сучасні соціологічні дослідження, проведені в США, Німеччині, Японії і т. д., сьогодні економічні важелі у стосунках керівника і підлеглого поступово зсуваються в сторону етичних та психологічних парадигм.