8.2. Екзистенціальне розуміння свободи вибору рішень бізнесменом

американському підручнику К.Р.Макконелла і ІЛ.Брю "Економікс: принципи, проблеми і політика" читаємо: "підприємець бере на себе важке завдання прийняття основних рішень в процесі проведення бізнесу, тобто ті нерутинні рішення, які і визначають курс діяльності підприємства". (Екзистенціалізм — напрямок у західноєвропейській філософії, який виник у середині 19 століття. Вперше термін "екзистенціоналізм", що означає існування, ввів маловідомий у 19 ст. датський філософ Серен К'єрке-гор (1813-1844 pp.). У своїх працях "Страх і тремтіння"

92

(1843 p.), "Поняття страху" (1844 p.), "Стадії на дорозі життя" (1845 р.) та ін. К'єркегор описує стан людини в різних ситуаціях, її радостях і невдачах, смутках і успіхах. Філософія, вважав датський мислитель, не повинна займатись проблемами, які елімінують конкретну людину, її болі. Вирішуючи якесь питання, стверджував він, слід завжди співвідносити його з людським буттям. Всяка дія в своєму кінцевому результаті повинна бути спрямована на благо конкретних людей. Період, в якому жив і творив філософ, виявився несприятливим для сприйняття його поглядів. Це був час піднесення мас в розвинених країнах Європи. Заклики самокопания в собі, заглиблення у свій внутрішній світ, відчуття свого трагізму і т. д. не відповідали духові часу. Пануючою філософією був позитивізм, сцієнтизм, де гуманізмові було мало місця. Тож і був К'єркегор забутий аж до початку 20 ст. Після першої світової війни загублене, розчароване західне суспільство шукало духовної опори. Гегелівська філософія з її загальними положеннями мало давала втіхи конкретній людині. Необхідна така філософія, яка б поставила у центрі уваги звичайну людину з її горем, смутком, радістю. Набирала силу марксистська філософія, але вже на той час вона виконувала інструментальну роль в діяльності політичних партій комуністичного спрямування і проблемами конкретної людини майже не цікавилась. І в цей час реанімуються погляди Серена К'єркегора, які найкраще підходили до ситуації, в якій знаходилось тогочасне європейське суспільство. Славу екзистенціоналізмові як напрямку надали Жан-Поль Сартр (1889-1980), Карл Ясперс (1883-1969 pp.), Альбер Камю (1913-1969 pp.), Габріель Марсель (1889-1973 pp.), Мартін Хайдеггер (1889-1976 pp.) та ін. Екзистенціоналісти намагались уникнути загальних питань, їх цікавила конкретна людина, конкретне суспільство, конкретна організація, а якщо вже і торкались загальних проблем, то вони слугували їм як своєрідний фон для глибоких роздумів про внутрішній світ особи в системі ринкових відносин).

Справою підприємця, вважають представники "третьої хвилі" неоконсерватори Л. Місес і Ф. Хайєк, є не просто експериментування з новими технологічними методами, а

93

відібрати з більшості можливих методів саме ті, які найбільше вигідні для постачання самим дешевим способом людям того, чого вони сьогодні найбільше всього потребують. Німецький філософ-екзистенціоналіст Карл Ясперс (1883-1968 pp.) зазначав, що діяльності притаманні два явища: свобода як ідея і свобода як вибір (рішення). Йдучи слідом за авторами "Економікса" і К.Ясперсом, можна сказати, що бізнесмен діє вільно тільки тоді, коли ці дії визначені внутрішнім станом потреби щось зробити конкретно. Цей стан не є чимось закінченим, раз і назавжди сформованим, "внутрішньо замкненим". Він, як зазначав К. Ясперс, ще не є, а тільки стає як ідея. (Jaspers K. Filozofla ekzystencji.— Warszawa, 1990.— S. 168). Безконечна кількість нагромаджених орієнтацій і мотивів, завдяки присутності ідеї, штовхає підприємця і бізнесмена на мислиме виділення їх певної кількості, які найбільше відповідають його уподобанням, а навіть і амбіціям. І тут, пише К. Ясперс, вступає в дію принцип свободи як вибору рішення. Людина відчуває необхідність такого вибору і реалізації планів. Цей вибір є усвідомленням самого себе, своєї суті, свого існування. Коли людина не є бізнесменом, їй теж приходиться вибирати "щось" серед "чогось", але завжди це "щось" тісно зв'язане з людською суттю, з професійною, культурологічною і т. д. сферами. "Рішення і буття,— стверджує К. Ясперс,— це одне і те ж саме. Нерішучість є виразом неповного буття і, в дану хвилину, є свідченням того, що я не є тим, ким повинен бути". (Ibid.— P. 171). Людина — новачок у бізнесі, не знаючи досконально його істоти, не завжди здатна іти на ризик, який є однією з суттєвих рис бізнесмена. Звичайно, кожен ризик у бізнесі є не просто дія згідно простій формулі "повезе — не повезе", а продуманою системою дій, де кінцевий результат вимагає декількох штрихів до докладності і повної закінченості. (S. National Institute of Business Management. Sztuka podejmowania decyzji.— Krakow,—1994.— S. 101). He завжди ризик приносить позитивні результати. Потрачені зусилля, підкреслюють автори "Економікса", можуть привести до збитків. В чому тут справа? Адже, здавалося б, була логічно побудована система, яку необхідно було на кінцевому етапі тільки "'замкнути". На логічне обгрунту-

94

вання останньої, кінцевої ланки з якихось причин бракувало часу чи засобів, тож і пішла людина на ризик. А результат — негативний.

Справа в тому, пояснює К. Ясперс, що суб'єкту тільки здавалося, що була логічна система дій. Кожна її "цеглинка"— операція не була продумана всебічно, а розглядалась тільки у зв'язку з такими ж "цеглинками"— операціями, які притаманні саме цій системі, і зв'язки з іншими системами не враховувались, або враховувались недостатньо.

На основі екзистенціальної філософії К. Ясперса можна зробити висновок, що діяльність бізнесмена, в якій в тій чи іншій мірі закладено ризик, може принести позитивний результат в тому випадку, коли кожна з ланок системи бізнесу всебічно осмислена, пов'язана з іншими системами, і лише її завершення, з ряду причин, вказаних раніше, є не до кінця вербально обгрунтоване.