7.3. Сутність раціонально-інтуїтивних дій менеджера і бізнесмена

/раціональна діяльність менеджера і бізнесмена ха-J рактеризуєгься не тільки доцільністю, але і цілеспрямованістю. Вона є результатом усвідомленої мети і засобів її здійснення. Тому не тільки діяльність менеджера і бізнесмена,'яка спрямована на реалізацію мети, є розумною, доцільно-цілеспрямованою по своїй суті, але і її результат в певних межах є розумним, раціональним. Хоч, правда, "сама по собі цілеспрямована діяльність, якщо її розглядати абстрактно, не завжди відповідає тому, що прийнято вважати розумним".(Ойзерман ТИ. Рациональное и иррациональное // Вопр. философии.— 1977, №2.— С. 84-85).

Дії менеджера, бізнесмена спрямовані на вирішення вузькоутилітарних проблем, які стоять перед конкретною організацією, фірмою, асоціацією і т. д., можуть виглядати цілком виправданими і раціональними з боку членів цієї організації, фірми і т. д., але нераціональними з позиції генеральних інтересів суспільства, держави тощо. Ця особливість розумної дії на рівні конкретної організації, яка приводить до нерозумних результатів на рівні суспільства, була розкрита ще Максом Вебером, який зазначав, що проблема сігівпадання раціональної діяльності організації в межах певного мшросередовища і діяльності на рівні суспільства формує проблему, яка вимагає теоретич-

86

ного вирішення — яким чином узгодити діяльність менеджера на мікрорівні з потребами, завданнями суспільства на макрорівні.

Розкриваючи зв'язок раціонального і інтуїтивного, слід мати на увазі, що інтелектуальна робота, здійснена суб'єктом, з гносеологічної сторони є результатом узагальнення попередніх актів мислення. Інтуїтивний висновок є діалектичним стрибком, який передбачає накопичення знань, уявлень, що при наявності настійливого дослідницького пошуку і творчої уяви приводить до якісно нового інтуїтивного пошуку. В літературі з менеджменту наводиться безліч прикладів про рішення, які були прийняті на основі інтуїції. Проте не можна абсолютизувати її ролі, як це робив Анрі Бергсон, який протиставляв інтуїцію розумові як щось цілком несумісне з ним. "Свідомість людини,— писав він,— це царина розуму... Інтуїція і розум є два протилежно спрямовані напрямки духовної діяльності. Інтуїція йде в напрямку життя, а розум у зворотному русі..." (Див.: Bergson H. L'Evolution creative.— Paris, 1914.—P. 290).

Ще у 18 столітті філософи-раціоналісти Декарт, Спіно-за, Лейбніц прийшли до висновку, що в складі інтелектуальної діяльності є істини, які розум виявляє не на основі логічних доведень, а шляхом відповідного безпосереднього бачення. Декарт доводив, що в певних випадках людина, відкинувши кайдани силогізму, повинна довіритись інтуїції, в основі якої лежать "спресовані", незатребувані раніше знання. В певний час, вони несподівано для людини як "озаріння" дають ключ до вирішення проблем, які не вкладались у певні логічні конструкції. (Див.: Введение в философию. Учебник для высших учебных заведений.— М, 1989.—С. 346-347).

Інтуїція не суперечить раціональному, а є істотним доповненням творчості. Відбуваючись підсвідомо і не вкладаючись в певні стандарти, вона приводить до створення нових еталонів і норм, які, теоретично обгрунтовані, стають парадигмою раціонального знання.

Вчені вже давно намагаються знайти шляхи стимуляції творчої активності людини. В науковій літературі описані приклади   шляхів   активізації  творчого   процесу.   Так,

87

наприклад, час від часу Шіллер клав у шухляду стола яблука і їх запах сприятливо впливав на активізацію його творчості, Гельмгольц у певні періоди роботи над вирішенням тієї чи іншої проблеми здійснював прогулянки по лісі перед заходом сонця і т. д. (Див.: Пушкин В.Н. Эвристика.— наука о творческом мышлении.— М., 1967.— С. 264).

Робота менеджера є особливий вид мистецтва, який важко вкладається у визначені канони. Це обумовлено її багатовекторним вибором ролей. І вибирає менеджер ту, яка допомагає йому вирішувати проблему саме тепер, саме так, завдяки раціональному і інтуїтивному способам мислення.

Питання для самоконтролю

/. Чому раціоналізм і інтуїтивізм стали філософською основою менеджменту і бізнесу саме на початку 20 cm ?

2.  В чому суть раціоналізації управління, висунутої М. Вебером?

3.  Що таке інтуїція і яка її роль у прийнятті рішень менеджером і бізнесменом?

4.   Що є спільного і відмінного в інтуїтивному і раціональному способах мислення ?

Література

1.  Введение в философию. Учебник для высших учебных заведений.— М., 1989.

2.   Ермоленко A.M.,  Райда КН.  Превращенные формы социальной рациональности.— К., 1987.

3.  Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента.— М., 1982.—С. 81,89-95.

4.  Ойзерман ТИ Рациональное и иррациональное/ЛЗопр. философии.— 1980, №2.—С. 82-95.

5. Пушкин В Н. Эвристика — наука о творческом мышлении.— М., 1967.

6.  Синго Сибата. Умственный труд и творчество//Вопр. философии.— 1980, №2.— С. 126-138.

7. Философский словарь. Статьи "Рационализм" и "Интуиция".