7.1. Причини раціоналізації менеджменту і бізнесу в умовах сьогодення

ерш ніж перейти до визначення причин рацюна-іізації менеджменту і бізнесу, коротко розглянемо, в чому суть раціонального управління суспільством.

Раціональне управління — це така система керівництва людьми, коли в його процесі досягається максимально високий ефект у вирішенні певних завдань в економічній, політичній та культурологічній сферах. Динаміка управлінського процесу виражається в здатності управлінця гнучко і ефективно впливати на діяльність людей, сприяти успіху в досягненні поставленої мети у виробничій сфері, політичній діяльності, науковій організації, туристичних, спортивних об'єднаннях тощо.

Раціональне, успішне виконання поставленої мети вимагає від управлінця чіткого окреслення кожного з членів організації, але, як зазначає японський філософ Сінго Сібата, керівник повинен скурпульозно визначити для себе кількісну сторону цих обов'язків. Зауваження дуже суттєве Ще не так давно, у радянські часи, людину, окрім безпосередніх обов'язків по роботі, завантажували так званими суспільними дорученнями і часто цих доручень було стільки, що людина не мала змоги повністю виконувати ті, за які отримувала платню.

Сінго Сібата вважає, що, окрім чіткого визначення кількісної сторони обов'язків, раціональна організація праці передбачає і науково обгрунтований кількісний склад виконавців певних акцій. Так, наприклад, в наукових організаціях кількість наукових працівників і рівень освіти, яку вони можуть забезпечити, повинні триматись на

80

оптимальному рівні. Сінго Сібата наводить приклад спеціальних досліджень Г. М. Доброва, згідно з якими продуктивність однієї дослідницької організації, яка складалась з 15 вчених, була більш високою, ніж продуктивність 5 груп, кожна з яких складала по 3 члени, а також дослідницької організації з 40-50 дослідників. Добров прийшов також і до такого висновку: оптимальним співвідношенням між науковими працівниками і допоміжним персоналом в науковому дослідженні є співвідношення 1:1, в соціальних і 1:3.5 у фізичних і технічних науках. (Див.: Синго Сибата. Умственный труд и творчество // Вопр. философии.— 1980, №2.— С. 132).

Становлення менеджменту і цивілізованого бізнесу датується економічною наукою початком 20 ст. Це був час, коли всі країни Європи знаходились в стані високорозви-нених ринкових відносин. Менталітет "дикого капіталізму" поступово відходив в історію. Перед економікою, політикою, культурою життя поставило нові вимоги, виконання яких потребувало і нових філософських основ — раціоналізму і інтуїтивізму. Не були вони відкриттям 20 ст. І раціоналізм і інтуїтивізм зароджувались ще в глибинах античної філософії, пройшовши своє, як було вже фрагментарно подано в попередніх лекціях, формування в умовах Середньовіччя, Нового часу і, особливо, впродовж всього 19 ст. Проте ці методи пізнання розвивались в руслі наближення до практичного життя суспільства.

Виключення складав марксизм в особі його засновників К. Маркса (1818-1883) та Ф. Енгельса(1820-1896) і їх послідовників Поля Лафарга( 1842-1911), Франца Мерінга (1846-1919), Г. Ф.Плеханова(1856-1918) і інших, які вже в перших своїх працях проголосили змістом філософії революційне перетворення світу на засадах раціонального бачення його пролетаріатом, теоретиками якого вони були. Але раціональний характер марксистської філософії був класово обмежений, до того ж політизація і ідеологізація науки управління була доведена до такого рівня, що вихід за його межі для західного управлінця означав світоглядну і методологічну редукцію його діяльності, а для управлінця країн так званої соціалістичної співдружності— небезпеку звинувачення в ревізіонізмі "єдино вірного вчення",  а

81

відтак в гонінні і навіть ув'язненні. Тож перейшовши в історично нові умови 20 ст., управлінці настійливо шукали філософської парадигми, на основі якої можна було б формувати управлінські рішення.

Таку парадигму запропонував німецький соціолог Макс Вебер.

Аналізуючи сучасне йому суспільство, він прийшов до висновку, що саме раціональність є тією філософською основою, на якій успішно може функціонувати ринкове господарство. Ідеальним виразом раціоналізації суспільства в умовах ринкових відносин, вважав Вебер, є особливості бюрократичного апарату в організаціях різного типу управління. Такими особливостями є:

а)   дотримання членами управлінських груп певної, визначеної ними поведінки;

б) строгий розподіл обов'язків і компетенції відповідно до спеціалізації;

в) ієрархія у керівничому гроні тієї чи іншої організації;

г) професіоналізм;

д)можливість отримати посаду відповідно до рівня компетенції;

є) ротація керівних кадрів.

Незаперечною заслугою Вебера є те, що він раціоналізм як філософську основу управління пропагував не тільки на прикладах дій державного апарату, як це робили Гегель,} Маркс, але на всіх організаційних рівнях суспільного життя. (Див.: Szacki J. Historia mysli soziologicznej.— Czesc druga — Warszawa, 1981.— S. 534).

Бюрократи, очолюючи організації, писав Вебер, у всіх своїх діях керуються перш за все засадами раціональності. На основі цих засад вони постійно шліфують свою управлінську майстерність. Саме завдяки раціональному підходу до системи управління, вважав Вебер, в суспільстві створилась група людей, яка постійно вчиться "вмінню керувати, оволодівати таємницями комунікативного мистецтва" в економічній, політичній та культурологічній сферах.

З багатої теоретичної спадщини Макса Вебера можна зробити висновок, що основними причинами раціона-

82

лізації діяльності структур капіталістичного суспільства в умовах розвиненої ринкової економіки є:

1. Раціональний характер розвитку економіки, політики, культури. М. Вебер писав: "В кінці кінців творцями капіталізму були раціональне постійне підприємство, раціональна бухгалтерія, раціональна техніка, раціональне право, але навіть не тільки вони; ми повинні віднести сюди раціональний образ мислення, раціоналізацію способу життя раціональну господарчу етику". (Цит. по: Ермоленко A.M.,  Райда  К.Н.   Превращенные  формы  социальной рациональности.— К., 1987.— С. 37).

2.  Другою причиною раціоналізації сфери управління була капіталістична система організації праці.  "Тільки Захід,— писав німецький філософ і соціолог,— знає капіталістичні  підприємства з постійним капіталом  ,вільною працею і раціональною спеціалізацією,! поєднанням праці, чисто господарчим регулюванням поділу діяльності на основі капіталістичного господарства". (Там же.— С 39).

3.  Третьою важливою причиною раціоналізації управління   системи   розвинених   ринкових   відносин   була демократизація суспільства в усіх його сферах. Західний світ дуже швидко зробив висновки, які феномени спричинили Жовтневий переворот в Росії. Тим паче ,що спроби подібного перевороту були зроблені в Угорщині і Німеччині. Ще йшла перша світова війна, але навіть в таких екстремальних умовах в Європі і Сполучених Штатах Америки бурхливо розвиваються демократичні інститути, що благотворно вплинуло на розвиток нових напрямків (які виходили з-поза чисто промислового виробництва) в менеджменті і бізнесі.

4.  І, нарешті, саме на грунті філософського розуміння раціональності сфер життя суспільства змогли отримати теоретичне   обгрунтування   різного  роду  управлінські інститути.  Бюрократизація суспільства вперше в теорії філософської думки отримала свою апологію (а заодно і критику) в працях іспанського філософа Ортеги-і-Гасета U 881-1955), В. Парето (1843-1923) і згадуваного нами М. Вебера.

Звичайно, світ менеджера і бізнесмена 20-30-х років 20 ст. змінився порівняно з кінцем 20 ст., але філософія

83

раціональності продовжує бути світоглядною і теоретичною (методологічною) основою для науково-практичних рішень управлінців сьогодення. Свідченням цього є багато-чисельна література з менеджменту і бізнесу як США, так і європейських країн, включаючи і праці наших українських вчених, заангажованих в цій царині.