1.2. Розвиток предмета філософії менеджменту і бізнесу в процесі історичного генезису

ч/7~7рєдмет філософії менеджменту і бізнесу зміню-ц^хвався в процесі історичного поступу людства^)Відомо, що свідомість первісної людини визначалася перевагою чуттєво-емоційного над інтелектуально-розумовим. У первісній добі розвитку людства міфологія та пізніше релігія займали провідне місце. В цей історичний час ілюзорно-фантастичні образи та релігійна віра передували у пізнанні, а позитивно-наукові знання лише появлялися, становили окремі, не пов'язані між собою положення. На думку німецького філософа XX століття К.Ясперса, міфологічна епоха існувала в період між VIII та II тисячоліттям до нашої ери. Заміна міфології філософією пояснюється ним, насамперед, змінами в людському бутті, всебічним його одухотворенням. Ясперс пише: "першопочаткові тверді устої життя починають розхитуватися, спокій полярностей змінюється неспокоєм протиріч і антиномій. Людина вже не замкнута в собі. Вона не впевнена в тому, що знає саму себе і тому відкрита для нових безмежних можливостей. Разом із відчуттям світу та самої себе людина розпочинає відчувати буття". (Ясперс К. Смысл и назначение истории.— М.: Изд-во полит, лит-ры, 1991.— С.34).

11

Це буття визначається як світ природи, речей, так і суспільства — феноменів, які мають місце в ньому. І одним з них є усвідомлення людиною самої себе стосовно інших, свого місця в організації суспільства, її діяльнісних парадигм.

Відповіді на нові запити людини щодо буття у всіх його складниках вперше дають мудреці — мислителі Китаю, аскети Індії, пророки Ізраїлю, філософи Греції. їх відповіді та вчення досить близькі за своєю суттю, змістом та внутрішньою структурою. "Людина може зараз внутрішньо протиставити себе усьому світу,— зауважує Ясперс,— вона відкрила у собі витоки, що дозволяють їй піднятися над світом і над самою собою. В спекулятивному мисленні вона підноситься до самого буття, яке осягається без роздвоєння, у зникненні суб'єкта і об'єкта, в злитті протиріч".

На цьому етапі історичного розвитку криза міфотворчої свідомості і поява спекулятивного, абстрактного мислення відображується в уявленнях тотожності та одночасно протиріччя людини як малого світу, "мікрокосмосу", з природою як величезного світу — "макрокосмосу".

Біля витоків європейської філософії стояли "сім мудреців". Це античні мислителі Фалес, Солон, Періандр, Ферекід, Пісістрат, Епіменід та Біон. (Див.: Диоген Лаертс-кий. О жизни, учении и изречениях знаменитых философов.— М.: Мысль, 1986). Суть їх мудрування проявлялася у лаконізмах, афористичних відповідях на складні життєві питання. Першим запропонував термін "філософія" Піфагор, а у широке вживання його увів знаменитий стародавньогрецький філософ Платон. Піфагор доводив, що доступний людям світ має приховану від безпосереднього споглядання і вивчення особливу душу-мудрість, що керує усім світовим ладом. Людина зі своїм розумом не здатна охопити та пізнати мудрість, котра зосереджена у світі, проте вона може пізнавати світ і бути, таким чином, любителем мудрості, тобто філософом.

Пізніше Сократ, а за ним і Платон завдання філософії вбачають не тільки у тому, щоб долучитися до незбагненної світової мудрості-душі, а у тому, щоб зрозуміти світ людського буття, засади організації людського суспільства,

12

державного управління, зв'язки між окремими людьми в процесі матеріальної і духовної діяльності. Знання про такі зв'язки вони визначають як благо або загальну мудрість. Учень Платона і знаменитий критик його вчення Арісто-тель вважав, що філософія управління вивчає причини і форми морально-етичної поведінки та найкращої організації суспільного життя людей. Отже, філософія менеджменту і бізнесу, як сфера духовно-теоретичної діяльності, із самого початку вбачала свою мету в тому, щоб дослідити й зрозуміти світ діяльності людини як цілісність, визначити її вихідні положення, встановити місце людини в оточуючому світі, допомогти обрати їй надійну "лінію життя". Античні філософи були одночасно вчителями та вихователями молоді, заснували школи: "Стоя" Зенона, Посідонія, "Академія" Платона, "Лікей" Арістотеля.

В середньовічній філософії основна проблематика дослідження зводилася до вияснення питання співвідношення "людина-Бог". Людина — це результат божого творіння, визначальним у ній є душа, ідеальний початок, а її тіло протилежне душі — гріховне. Філософія середньовіччя спиралася на християнський світогляд, проблеми віри були домінуючими по відношенню до розумового та чуттєво-емпіричного пізнання. Проте вже в ті часи виділяються в філософській думці дві протилежні за змістом тенденції — номіналізм, що визнає за першопочат-кове одиничні сутності, та реалізм, представники якого вважають первинним загальні, універсальні поняття. Між ними точиться безкомпромісна боротьба.

Починаючи з періоду Відродження (XIV-XV століття), коли філософія започатковується як наукова дисципліна визначення предмету філософії управління і підприємництва наближається до розуміння дослідного і теоретичного природознавства. Таке її розуміння характерне для англійських філософів XVI-XVIII століть — Ф.Бекона, Д.Локка, Т.Гоббса та філософів-раціоналістів Нового часу Р.Декарта, Б.Спінози, Г.Лейбніца. Прагнення до створення цілісних, надійно обгрунтованих філософських систем, які б визначали основи управління суспільством і підприємництвом, зберігається у представників німецької класичної

13

філософії кінця XVIII — початку XIX століття, зокрема у творчості І. Канта, Й. Фіхте, Ф. Шеллінга, Г. Гегеля.

У той же час, із середини XIX століття наростає розмаїття в розумінні філософії, яке зберігається і зараз. Як наслідок, деякі філософські школи навіть відмовляються від вживання самого терміну "філософія", що призвело до розмивання філософських основ менеджменту і бізнесу. Наприклад, один із засновників сучасного екзистенціалізму А.Камю підкреслював, що екзистенціалізм — це не філософія, а скоріше світосприйняття, у центрі якого стоїть буття людських одиничностей, які лише умовно замикаються в системі "керівник — підлеглий". Марксистсько-ленінська філософія, навпаки, розуміє філософію не тільки як теоретичне обгрунтування світогляду, а, насамперед, як науку про загальні закони розвитку природи, суспільства та мислення. В українській філософській думці І.Я. Франко при розкритті суті філософських течій та їх взаємовпливів пропонує виходити із принципу історичного поступу. Головним для нього є поліцентричність, плюралізм у визначенні філософського процесу, існування різноголосся концепцій, напрямків та шкіл. Світоглядний зміст поступу при вивченні філософії полягає у тому, що він дає можливість зрозуміти неабияку складність, досить часто суперечливість, неоднолінійність та нерівномірність істо-рико-філософського процесу.

Таким чином, виходячи з короткого екскурсу в історію предмета філософії менеджменту і бізнесу, можна зробити загальний висновок, що переважає розмаїття, плюралізм у розумінні її сутності, з притаманним їй постійним збагаченням змісту.