1.3. Структура та основні проблеми філософського знання

/труктура філософії перш за все визначається наяв-

чУністю трьох основних її компонентів. Це онтологія,

або метафізика,— вчення про закономірності розвитку

буття та його невід'ємних атрибутів — природної субстан-

14

ції і загальної духовності, Бога, людської свідомості. По-друге, це гносеологія, або епістемологія,— теорія пізнання, яка досліджує відношення знання до реальності, з'ясовує всезагальні передумови досягнення істини в процесі пізнання. Третьою складовою філософії звичайно називають праксеологію — вчення про основні характеристики людської діяльності; її також іменують філософською антропологією.

Філософія в онтологічному аспекті наближається до загальних проблем природничих наук, оскільки, як і природознавство, вона вивчає певні характеристики об'єктивного світу. Тому загальні категоріальні визначення філософії та природничих наук багато в чому співпадають. Це такі категорії, як рух, простір, час, матерія, причина, наслідок, елементи, система та інші. Не випадково також, що в межах філософського дослідження з'являється натур-філософія, котра органічно поєднує філософське та природничо-наукове знання.

В гносеології, що розуміється як логіка і методологія наукового пізнання, філософія найбільш виразно наближається до технічних та математичних наук, оскільки тут йде мова про техніко-математичні засоби і форми правильного осягнення наукової істини. Саме в цьому розділі філософського знання застосовується більше всього технічних виразів: формул, схем, графіків, таблиць. Показовим є й те, що методологію пізнання нерідко ототожнюють із технологією мислення.

Праксеологія, або філософська антропологія, присвячується вивченню проблем людського буття, сутності та існуванню особистості, розкриттю сенсу, призначення та ціннісних орієнтирів життя індивіда. У цьому розумінні філософія становить собою чисто гуманітарну науку, тому раніше класична гуманітарна освіта з необхідністю включала в себе філософію. Ця добра традиція на новому підґрунті відроджується та набуває якісно нового змісту зараз — є актуальною на часі.

Таким чином, однією із специфічних особливостей філософії є її властивість бути одночасно в певній мірі природничою, техніко-математичною та гуманітарною наукою, що і дає їй, і лише їй, можливість бути "своєю" для

15

кожної із двох тисяч існуючих у наш час наукових дисциплін, у тому числі філософською основою системи управління і бізнесу.

Серед найважливіших філософських проблем менеджменту і бізнесу можна виділити місце управління в організаційній системі суспільства, проблеми творчої активної діяльності людини, причини відчуження людини від управлінського процесу у різні історичні епохи та передумови його подолання, здійснення свободи волі людини тощо. Визначальними питаннями філософських основ менеджменту і бізнесу є ті, до яких зводиться увесь зміст філософської думки в певну історичну добу, у певному регіоні та в певному напрямку філософування. Із таких проблем, що проходять через усю історію філософії, є взаємодоповнення і взаємовиключення матеріалізму та ідеалізму, раціоналізму та емпіризму, ірраціоналізму та, знову ж таки, раціоналізму. Матеріалізм та ідеалізм потрібно розуміти як вираз вкрай однобічних напрямків у філософії, котрі перебільшують значення однієї із сторін пізнання — зовнішнього, матеріального, природного світу, чи понятійно-абстрактного, ідеально-раціоналістичного, емпіричного та ірраціонального, кожне з яких, у свою чергу, при його перебільшенні призводить до появи цілих гілок, течій у світовій філософії. Це, наприклад, переважно західноєвропейська філософія, яка тяжіє до раціоналістичного мислення; англійська філософська традиція здебільшого має потяг до емпіричного, аналітичного філософствування, а вітчизняна українська та досить близька до неї російська філософія XIX початку XX століття прагне бути ірраціоналістичною чи, точніше, надраціоналі-стичною.

Окрім названих загальних філософських питань, які пов'язані з менеджментом і бізнесом, існує велика кількість особливих, окремих питань, що характерні для певних історичних епох, географічних регіонів, наукових шкіл. Так, для давньогрецьких філософів основним питанням було вияснення загального у співвідношенні особи і суспільства (Сократ), для німецького філософа І.Канта головним є питання дослідження пізнавальних можливостей людського розуму, та можливості побудувати

16

філософію у вигляді єдиної, несуперечливої наукової системи. В сучасному екзистенціалізмі визначальним стає проблема сенсу життя окремої людини. Так, на думку А. Камю в "Міфі про Сізіфа", головне філософське питання зводиться до відповіді: чи варте саме життя труднощів його існування, подолання небезпечних, постійно виникаючих перешкод? В українській та російській філософській традиції маємо стільки питань глобального масштабу, скільки є відомих філософських імен, оскільки кожна школа, течія досить відмінні одна від одної, своєрідні та неповторні — це "філософія серця", всеєдності, космізму, персоналізму та інші.

Однією із проблем людської діяльності є вчення про суспільно-історичну практику, яка ставить людину в центр Всесвіту, дає підстави стверджувати її рівною цьому світу. За допомогою практики людина реалізує можливості подолання реального відчуження в процесі управлінської та підприємницької діяльності, вказує шлях до досягнення свободи дії у сфері управління і бізнесу.

Відчуження як одна із основних філософських проблем турбує уми філософів впродовж віків. Саме відчуження — це об'єктивний соціальний процес, що характеризується перетворенням діяльності людини та її результатів в самостійну силу, яка панує над нею і навіть ворожа їй. Відчуження пов'язане із "оречевленням" та фетишизацією соціальних відносин, яким приписуються такі соціальні характеристики, якими вони не володіють, а світ культури стає при цьому не лише чужим, але й ворожим особистості. Процес відчуження властивий також і для духовного життя суспільства, охоплює виробничу і невиробничу сфери діяльності, різноманітні форми ідеологічного тиску. Вихід із стану відчуження людини, як свідчить історична практика,— досить складна, непроста справа, що вирішується по-різному в певних філософських школах. Проте можна знайти дещо споріднене в розумінні подолання відчуження, яке охоплює всю практичну сферу, життєдіяльність людей — це, перш за все, радикальні соціально-економічні, ринково-демократичні перетворення в інтересах усіх людей праці, а також створення передумов

ДЛЯ реаЛЬНОГО ВТІЛеННЯ ПРИНЦИПІВ гапйпди Rflfp ттшдіпт Ції -

17

підставах    побудови   дійсно    правової    конституційно вивіреної держави.

На завершення розгляду цієї теми варто відкреслити, що філософія менеджменту і бізнесу має свій специфічний предмет дослідження, котрий формувався на протязі довгого періоду історичного розвитку, набував якісних змін у своєму змісті, постійно збагачувався, підґрунтям для якого був певний рівень розвитку суспільно-історичної практики та стан природничого, гуманітарного, технічно-математичного наукового знання. Предмет філософії менеджменту і бізнесу має певні особливі принципи його розуміння: насамперед, це відношення людини до оточуючого світу, закономірності становлення суб'єктно-об'єктних відносин, поєднання активних функцій суб'єкта пізнання із споглядальністю відображення об'єкта та місце людини в ньому. Вона становить теоретичну опору для світогляду людини, її діяльності в конкретно-історичних умовах суспільного буття.

Питання для самоперевірки

/. Що таке мудрість та яких історичних форм набувало це поняття?

2.   В чому полягає особливість визначення предмета філософії менеджменту і бізнесу?

3.  Чи можливо виявити зміни предмета філософії менеджменту і бізнесу в історичному процесі її розвитку?

4.  Чому діяльність менеджера і бізнесмена детермінована певними філософськими засадами?

5.  Яким чином філософія з'ясовує можливості подолання відчуження людини в системі управління і бізнесу?

Література

1.  Андрущенко В.П., Михальченко МІ. Сучасна соціальна філософія.— К.:Генеза, 1996.—256 с.

2. Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества.— М.: 1989.

3.  Горський ВС. Історія української філософії.— К.: Наукова думка, 1996.—256 с.

4. Дункан Джек У. Основополагающие идеи в менеджменте.— М., 1996.

І»

5. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента.— Минск, 1996.

6. Ленд 3., Питер 3. Менеджмент.— искусство управлять.— М., 1995.

7. Менеджмент организации.— М., 1995.

8. Наука управляти: з історії менеджменту.— К., 1993.

9. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини.— К.: 1995.

10. Платон. Діалоги.— К.: Основи, 1995.— 394 с.

11. Рассел Б. Історія західної філософії.— К.: Основи, 1995.— 759 с.

12. Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки.— К.: Ваклер, 1996.— 428 с.

13.  Философский енциклопедический словарь.— М., 1989.

14.  Філософія. Підручник для вузів. За ред. Г.А. Заїченка.— К., 1995.

15. Хміль Ф.І. Менеджмент: підручник для вузів.— К., 1995.

19