Інтерпретація отриманих даних

Проведений нами контент-аналіз 15-ти найбільш популярних українських газет за друге півріччя 1999 р. дає об'єктивну картину відбитку роботи міліції в засобах масової інформації.

Незважаючи на те, що відношення населення до інформації ЗМІ про діяльність міліції є дуже критичним, значна частина комунікантів (до 90%) вважає, що вона висвітлюється неповно або зайво прикрашається, значення цих джерел у формуванні громадської думки за останні три року істотно зросло. Аудиторія ЗМІ з правоохоронної проблематики, що користується цими каналами як першоджерелом, зросла більш ніж у два рази.

Для матеріалів газет характерною є апеляція до емоцій читачів і низька конструктивність, що, природно, у силу особливостей масової свідомості певним чином позначається на формуванні громадської думки про міліцію. Хоча для більшості матеріалів характерною в цілому є нейтрально-констатуюча оцінка діяльності міліції (частку критичних матеріалів складають 14% від числа публікацій про міліцію), аналіз ряду публікацій негативного характеру дозволяє все ж говорити про існуючу тенденцію до сенсаційних викриттів органів МВС, причому в більшості випадків це робиться на основі власної точки зору авторів, а не на підтверджених фактах. У публікаціях, вміщених у виданнях різної політичної спрямованості, позитивні оцінки міліції (а це 51%) у цілому, й окремих її працівників зокрема, відрізняються меншою конкретністю й емоційною насиченістю, ніж публікації критичної спрямованості. Крім того, позитивні оцінки, як правило, не пов'язані з будь-якими структурно-функціональними змінами в організації міліції, її кадрах і законодавчій регламентації діяльності. Навпаки негативні публікації як загального, так і приватного характеру здебільшого містять «набір» хиб, що лежать в основі негативної оцінки міліції. Серед хиб частіше усього згадуються: безкультур'я (18% від числа негативних і критичних оцінок), розв'язність, уседозволеність (13%), недоброзичливість (10 %), кривда (8%); а також пасивність, непрофесіоналізм і негативна оцінка зовнішнього вигляду. Слід зазначити також, що переважна більшість (біля 80%) публікацій негативного характеру містить загальну критику міліції, а не окремих її компонентів і осіб.

Таким чином, критика преси спрямована, насамперед, проти міліції в цілому, що, безумовно, підкріплює, а часом продукує її негативний імідж в очах населення. Часто зустрічається неперевірена інформація, тобто газети «працюють» на читача, намагаючись бути цікавими для певної аудиторії.

Більшість публікацій про міліцію (77%) є маленькими замітками, як правило, до 10% площі газетної сторінки. Практично немає об'ємних і змістовних рубрик. Переважають повідомлення про пригоди (61% усіх статей), нариси (17%) і звіти про діяльність (10%). Серед тем, яких торкаються  частіше інших, зустрічаються статті про вбивства (13%) і крадіжки (10%), а відповідно і думка формується лише щодо працівників відповідних служб, але поширюється на правоохоронні органи в цілому.

У ЗМІ частіше інших зустрічаються публікації про ДАІ (10%), окремі райвідділи (11%), КР (10%), УБОЗ (9%). Якщо розглядати зміст публікацій в аспекті висвітлення конкретних якостей працівників ОВС, то, як уже говорилося, переважають позитивні. До 60% статей відзначають лише оперативність (17% від усіх позитивних характеристик), працездатність (11%), професіоналізм (13%) і т.д., і тільки 14% - критичні. Також необхідно зазначити на розходження між приватними і державними виданнями у відношенні наданої інформації. Як правило, істотних розходжень не спостерігається, проте на деякі необхідно зазначити. Приватні видання, на відміну від державних, надають більше значимості міліцейській тематиці. Про це говорить той факт, що повідомлення про ОВС у приватній преса знаходяться, як правило, на перших сторінках (76 %). У державних  53% повідомлень розташовано на перших сторінках .

Таким чином, виникає ситуація, у якій людина зіштовхується з парадоксом: з одного боку, вона довіряє газеті, що вибрала і в якій буяють позитивні характеристики ОВС, з іншого боку, у неї апріорі, під впливом чуток, анекдотів, раніше інтеріоризованих стереотипів, сформувався негативний імідж міліції. Результатом цього когнітивного дисонансу є повне заперечення позитивних фактів щодо діяльності міліції, вибіркове сприйняття запропонованої інформації. Незважаючи на певний вплив засобів масової інформації на формування громадської думки, відомо, що під їхньою дією у людей майже не змінюються наявні в них установки. Засоби масової інформації посилюють насамперед ті установки і переконання людей, що вже є в них. Факти, що суперечать своїм установкам, люди зазвичай не помічають або ігнорують, оскільки вважають їх запропонованими з метою пропаганди й агітації. Було також з’ясовано, що «усні виступи, статті, книги, які мають резюме і висновки з чітко вираженою в них позицією автора, впливають на людей набагато більш переконливо, ніж інформація, позбавлена таких висновків». Таким чином, інформація впливає на установки людей переважно в тому випадку, коли в ній виражена позиція автора, коли відбувається обговорення питання і захищається власна думка автора. Позицію також необхідно розглядати двостороннє. У випадку, якщо позиція розглядається односторонньо, тобто коли обговорюються лише підкріплюючі її аргументи, то людина розцінює такий вплив на неї як агітацію і мимоволі шукає аргументи на користь своєї позиції, якщо, звісно, вона розходиться з запропонованою їй позицією. Слухаючи критичні зауваження з приводу неприйнятної для неї позиції, людина переймається довірою до даного засобу розгляду, що змушує її приділити більше уваги позитивним моментам, висловленим щодо позиції, що впливає на неї. Така двостороння подача інформації сприяє тому, що людина, що слухає, починає у своїй позиції відзначати позитивні і негативні сторони.

   Є й інші проблеми організації інформації. Важливим, наприклад, є і те, у якій послідовності потрібно розглядати різноманітні позиції. При розгляді двох протилежних одне одному поглядів ефективним буде метод, коли спочатку викладається прийнятна позиція з вказівкою її позитивних сторін, а потім критично аналізується протилежна, неприйнятна позиція з вказівкою її хиб і наприкінці знову обговорюється прийнятна позиція з притягненням нових додаткових аргументів, що допомагають підкреслити її переваги в порівнянні з іншою точкою зору.

Слід зазначити також, що позитивна інформація має на установки людей більший вплив, ніж негативна. У випадку, коли необхідно сформувати у людини позитивну установку щодо якогось явища, звертають увагу на його позитивні характеристики. Виходячи з вищесказаного, тобто наявності закономірностей впливу інформації на людину, за яких він змінює свою установку з негативної на позитивну, можна говорити про таку ж організації і подачі інформації про особистість працівника органів внутрішніх справ.

Що ж стосується змістовного боку матеріалу, то з метою зміцнення авторитету органів внутрішніх справ можуть використовуватися публікації і передачі, що відбивають важливість, трудність, небезпеку, соціальну корисність праці працівника ОВС, конкретні факти прояву фахового героїзму працівника міліції, висвітлення діяльності кращих працівників підрозділів тощо. Заперечення викликає орієнтація на публікації таких матеріалів, у яких висвітлюються тільки  позитивні моменти в діяльності працівника міліції або тільки негативні. Інформація про діяльність органів внутрішніх справ повинна містити в собі питання, пов'язані з повсякденною буденною діяльністю і життям працівників ОВС. Необхідно висвітлювати в засобах масової інформації особистість працівника ОВС з усіх боків, тобто показувати працю і дозвілля, його сім"ю, відношення до різних сторін життя і роботи, ціннісні орієнтації, захоплення тощо. Проте при цьому слід зазначити необхідність визнання безумовного суверенітету особистості працівника ОВС. Головною у матеріалах ЗМІ про особистість працівника є вимога не принести моральної і матеріальної шкоди як йому, так і його сім'ї, тим, хто оточує. Що стосується питання про відбиток у засобах масової інформації окремих служб органів внутрішніх справ, то тут спостерігається нерівномірність. Найбільш часто публікуються матеріали про роботу підрозділів карного розшуку, по боротьбі з економічними злочинами, ДАІ, слідчого апарату. Тому не можна не погодитися з твердженням про те, що необхідно більше виступати в ЗМІ працівникам паспортного столу, інспекцій у справах неповнолітніх, позавідомчої охорони, дільничним інспекторам міліції. У першу чергу повинні удосконалювати свою співпрацю зі ЗМІ дільничні інспектори, працівники ДАІ, патрулъно-постової служби й інші, тобто ті працівники міліції, служба яких проходить на очах у населення. У зв'язку з цим необхідно частіше з їхньою участю проводити «круглі столи», зустрічі з громадськістю, прес-клуби з конкретних проблем, які попередньо з"ясовані в результаті опитування громадян, аналізу їхніх листів тощо. Буде краще, якщо ці передачі будуть йти в прямому ефірі з тим, щоб громадяни могли безпосередньо ставити питання працівникам міліції.