1.4. Права і обов'язки судово-психіатричного експерта

Термін "судово-психіатричний експерт" вживається у двох основ­них значеннях. Згідно з першим, судово-психіатричний експерт — це співробітник судово-психіатричної експертної установи, у поса­дові обов'язки якого входить проведення судово-психіатричних екс­пертиз. Друге значення має процесуальний характер. У процесуаль­ному значенні судово-психіатричний експерт — це особа, яка не є співробітником експертної установи, але якій у передбаченому зако­ном порядку доручено проведення судово-психіатричної експертизи.

Судово-психіатричний експерт як співробітник експертної устано­ви є службовцем, на якого поширюються норми законодавства про працю (робочий час, відпочинок, трудова дисципліна, посадовий ок­лад тощо), а також правила внутрішнього трудового розпорядку ус­танови, де він працює.

Судово-психіатричний експерт у другому значенні — це самостійна процесуальна фігура, діяльність якої регламентується відповідними положеннями Кримінально-процесуального і Цивільного процесуаль­ного кодексів України. Ці положення можуть не збігатися з нормами трудового права.

13

 

Так, співробітник експертної установи зобов'язаний виконати вка­зівки вищої посадової особи, що перебувають у межах його компе­тенції. За порушення службових обов'язків судово-психіатричний ек­сперт як службовець несе дисциплінарну відповідальність.

Експерту, який проводить конкретну експертизу, ніхто не має пра­ва давати жодних вказівок щодо її проведення. При проведенні кон­кретної експертизи у складі комісії всі експерти процесуально рівно­правні незалежно від того, яку посаду вони обіймають. За порушення процесуальних вимог експерти можуть нести не тільки дисциплінар­ну, а й юридичну відповідальність (наприклад, за те, що дали свідо­мо неправдивий висновок).

Згідно з Кримінально-процесуальним і Цивільним процесуальним кодексами всі судово-психіатричні експерти мають певні процесуальні права і процесуальні обов'язки, що має сприяти успішному проведен­ню експертизи.

Основним обов'язком експерта-психіатра є дослідження наданих йому об'єктів і матеріалів, включаючи психіатричний огляд підекс-пертного і складання об'єктивного висновку з питань, поставлених судово-слідчим органом, що здійснює розслідування у справі.

Крім того, експерт-психіатр зобов'язаний:

з'явитися за викликом в орган, що призначив експертизу. Вик­

лик може зумовлюватись необхідністю здійснення експертних

досліджень у кабінеті слідчого чи в залі суду або потребою до­

питати експерта з приводу проведеної ним експертизи;

заявити самовідвід за наявності підстав, передбачених законом;

повідомити в письмовій формі про неможливість дати експерт­

ний висновок, якщо поставлені питання виходять за межі його

спеціальних знань або коли наданих йому матеріалів недостат­

ньо для того, щоб дати висновок;

не розголошувати дані попереднього розслідування без дозволу

органу дізнання, слідчого, прокурора;

•               проводити експертизу у присутності слідчого в його кабінеті.

Якщо, на думку експерта, присутність слідчого може негативно

позначитись на експертному дослідженні (значно ускладнити необхід­ний психологічний контакт із підекспертним), він має право просити слідчого про проведення експертного дослідження наодинці з підекс­пертним. Однак остаточне рішення залишається за слідчим.

За невиконання або неналежне виконання перелічених обов'язків експерт-психіатр несе юридичну відповідальність — дисциплінарну і

14

 

кримінальну. Кримінальна відповідальність настає за розголошення даних попереднього розслідування, а також за свідомо неправильний експертний висновок. Експерт, що дав неправильний висновок через недбалість або неправильно вибрану методику дослідження та з ін­ших подібних причин, кримінальної відповідальності не несе, але може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Водночас експерт-психіатр має такі процесуальні права:

ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета

експертизи; за загальним правилом одержувати матеріали кри­

мінальної чи цивільної справи в повному обсязі (медична доку­

ментація досліджуваного є складовою цих матеріалів); у разі

направлення на експертизу особи, яка перебуває під вартою,

одержувати особисту справу заарештованого;

клопотатися про надання додаткових матеріалів, необхідних для

того, щоб дати висновок;

бути присутнім з дозволу слідчого чи суду при виконанні слідчих

(судових) дій, ставити допитуваним запитання, що стосуються

предмета експертизи, і просити занести у протокол вагомі об­

ставини для того, щоб дати в подальшому об'єктивний вис­

новок;

радитися у процесі проведення експертизи з іншими експертами

комісії;

вказувати у своєму висновку обставини, через які не були по­

ставлені необхідні запитання органом, який призначив експертизу,

за умови, що ці обставини мають значення для справи і не вихо­

дять за межі компетенції експерта; зазначена правомочність ек­

сперта називається правом експертної ініціативи;

викладати на допиті свої показання особисто;

одержувати відшкодування витрат, пов'язаних із з'явленням за

викликом слідчого, судді, відрядженням (проїзд, наймання житла,

добові), а також винагороду за проведення експертизи; якщо про­

ведення експертизи входить у службові обов'язки лікаря-психі-

атра, він не має права на додаткову винагороду за проведену

експертизу.

Експерт-психіатр має право відмовитися від проведення експерти­зи і надання висновку не тільки через те, що поставлені питання ви­ходять за межі його психіатричних знань або недостатньо матеріалів про об'єкт дослідження, а й з інших причин. До підстав для відмови експерта-психіатра від проведення експертизи належать такі:

15

 

відсутність у місці проведення експертизи умов для нормальної

експертної роботи (характерно для експертиз, які проводяться

поза експертною установою: у кабінеті слідчого, у приміщенні

СІЗО, у залі суду);

неможливість вирішення експертного питання за сучасним рів­

нем розвитку наукових знань;

відмовлення особи від проходження експертизи, проведення якої

без її згоди неможливе (не потрібна згода підозрюваного, обви­

нувачуваного, підсудного). Потерпілі й свідки, позивачі й від­

повідачі піддаються експертизі тільки з їхньої добровільної згоди

чи зі згоди їх законних представників (це стосується неповно­

літніх і осіб, які визнані судом недієздатними).

Експерт-психіатр не має права повідомляти будь-кому результати проведеної експертизи без дозволу установи, яка її призначила.

При проведенні судово-психіатричної експертизи експерт зобов'я­заний зберігати таємниці, які охороняються законом (дані поперед­нього слідства, лікарську таємницю). Повідомлення експертом-психіат-ром у своєму висновку чи у процесі свого дослідження відомостей, що становлять лікарську таємницю, зрозуміло, не можна вважати її роз­голошенням. Тому експерту-психіатру варто повідомляти тільки ті відомості, що становлять лікарську таємницю: стосуються предмета конкретної експертизи; безумовно необхідні для відповіді на постав­лені питання.

Згідно з чинним законодавством на експерта-психіатра заборо­няється покладати обов'язки, не передбачені процесуальним законом і не сумісні зі статусом судового експерта. Тому експерта можна до­питувати, але тільки з обставин, що стосуються предмета проведеної ним експертизи, і саме як експерта, а не як свідка. Як свідок експерт-психіатр може допитуватися в судовому засіданні, якщо він дав про­фесійний висновок на адвокатський запит.

При проведенні судово-психіатричної експертизи кількома експер­тами діє принцип їхньої процесуальної рівноправності. На кожного з них незалежно від місця роботи і обійманої посади в повному обсязі поширюються права і обов'язки, надані судовому експерту процесу­альним законом.

З принципом процесуальної рівноправності експертів тісно пов'я­зано положення про те, що експерт завжди дає висновок від власного імені й несе за нього особисту відповідальність. Експерти, які дійшли одностайної думки, мають право підписати спільний висновок. Екс-

16

 

перт чи експерти, не згодні з думкою інших членів експертної комісії, дають власний висновок, а установі, яка призначила експертизу, на­правляють всі експертні висновки.

Принципу процесуальної рівноправності експертів і положення про особисту відповідальність кожного з них за даний висновок по­винні неухильно дотримуватися всі без винятку експертні установи. Між членами СПЕК експертна робота поділяється так: голова комісії здійснює загальну організацію її діяльності та координує дії всіх її членів, лікар-доповідач здійснює первинний огляд підекспертного, заповнює медичну документацію, доповідає на засіданні експертної комісії про зібрані матеріали кримінальної чи цивільної справи, а та­кож про результати обстеження підекспертного. Зміни щодо функціо­нальних обов'язків голови, членів комісії і лікаря-доповідача припу­стимі лише за умови, що вони не порушують процесуально-правових положень — рівноправності експертів, особистої відповідальності кож­ного з них за проведене дослідження і даний висновок.

Особи, які беруть участь у судово-психіатричній експертизі, по­винні бути компетентними (мати знання, необхідні для надання вис­новку) і об'єктивними (не мати особистого інтересу до результату справи). Якщо особа не відповідає зазначеним вимогам, вона не має права проводити експертизу і підлягає відводу. Крім того, експерт-психіатр підлягає відводу у справі, якщо він є безпосереднім учасни­ком процесу або родичем будь-кого з учасників процесу, або перебу­ває у службовій чи іншій залежності від слідчого, прокурора, судді, обвинувачуваного, потерпілого, позивача чи відповідача. Експерт підлягає відводу й у разі виявлення його некомпетентності.

«все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 43      Главы: <   3.  4.  5.  6.  7.  8.  9.  10.  11.  12.  13. >