Лекція №1: “Поняття торгового права та відносини, які воно регулює”.

ПЛАН:

Поняття торгового права, торговельної діяльності та їх ознаки.

Торгівля, промисел і торговельна діяльність.

Відповідальність за незаконну торговельну діяльність.

Державна реєстрація суб’єктів торговельної діяльності.

Джерела торгового права.

1. Поняття торгового права, торговельної діяльності та їх ознаки.

Торгове право – це галузь права, яка регулює торговельну діяльність та пов’язані з нею відносини в сфері товарного обігу.

Поняття торговельної діяльності дають Закон України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” та Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок заняття торговельною діяльністю та правила торгового обслуговування населення “ згідно яких:

Торговельна діяльність – це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян по здійсненню купівля і продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку.

До торговельної діяльності відноситься роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торгово-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові засоби та з використанням кредитних карток.

До інших видів діяльностей, які безпосередньо не відносяться до здійснення операцій по передачі права власності на товар, але які регулюються нормами торгового права відносяться операцію по транспортуванню, зберіганню, рекламі товару, захисту прав споживачів та деякі інші операції, які обслуговують торгівлю.

Тобто торгове право регулює два види суспільних відносин:

відносини по безпосередньому здійсненню угод купівлі-продажу товару;

відносини, які обслуговують здійснення угод купівлі-продажу та захисту прав споживачів.

Враховуючи те, що торговельна діяльність є різновидом підприємницької діяльності і відноситься до сфери надання послуг, то вона має основні ознаки цієї діяльності:

Ініціативність – підприємець вишукує можливості максимального використання обмежених ресурсів та їх ефективного використання на практиці.

Самостійність – підприємець сам вирішує яким товаром здійснювати торгівлю, в яких об’ємах та організаційно-правових формах і сам несе відповідальність за результати своєї діяльності. Торговельна діяльність здійснюється на власний ризик.

Систематичність – згідно Декрету КМУ ”Про податок на промисел”, системою, як правило, вважається здійснення продажу вироблених або придбаних товарів більше ніж чотири рази на протязі календарного року ( виключення: продукція тваринництва та рослинництва, вироблена на особистій присадибній ділянці; особи, які придбали патент на промисел; особи, в діях яких є ознаки адміністративного правопорушення або злочину; при продажу автотранспорту).

Торговельна діяльність може здійснюватися тільки фізичними та юридичними особами, які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності.

Торговельна діяльність здійснюється з метою отримання прибутку.

2. Торгівля, промисел і торговельна діяльність.

Торгівля – це будь-які операції, що здійснюються за договором купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на товари. (Закон України “Про ліцензування окремих видів господарської діяльності”).

Торгівлею мають право займатися не тільки підприємці. Так, згідно п.5 Правил торгівлі на ринках “торгівлю на ринках мають право здійснювати громадяни, громадяни підприємці, сільськогосподарські та інші підприємства, торгово–закупівельні підприємства (надалі – Продавці)”. Тобто, торгівлею без реєстрації як суб’єкти підприємницької діяльності і без сплати податку на промисел мають право займатися фізичні особи:

які продають вирощену у особистому підсобному господарстві, на присадибних, дачних та садових ділянках продукцію рослинництва, тваринництва, як у живому виді, так і продукцію їх забою та у вигляді первинної переробки, а також продукцію власного бджільництва;

які здають вторинну сировину;

за відчуження майна, яке їм належить за правом приватної власності, за нотаріальне затвердження якого сплачено державне мито.

Торгівлею у вигляді промислу мають право займатися фізичні особи, які не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності і здійснюють не систематичну, не більше чотирьох разів на рік, продаж виробленого і придбаного товару та сплачують податок на промисел, тобто придбали разовий торговий патент від 3 до 7 календарних днів (Декрет КМУ “Про податок на промисел” від 17.03.93 р.).

Торговельною діяльністю мають право займатися фізичні та юридичні особи, які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності і у випадках, передбачених законами, отримали ліцензії та торговий патент і здійснюють систематичну купівлю-продаж товару.

Не мають право займатися торговельною діяльністю:

фізичні особи, які не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, та юридичні особи, статутними документами яких цей вид діяльності не передбачений.

фізичні особи, яким Законами України “Про підприємництво”, “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус суддів”, “Про боротьбу з корупцією” та ін. – цей вид діяльності забороняється (народні депутати, військовослужбовці, державні службовці та ін.).

юридичні особи, які працюють у сфері банківської діяльності.

Окремими видами торговельної діяльності мають право займатися тільки суб’єкти, які отримали ліцензію (торгівля горілчаними та тютюновими виробами, вогнепальною зброєю, лікарськими препаратами та ін.).

Окремі види торговельної діяльності мають право здійснювати тільки спеціальні суб’єкти. Так, діяльність по випуску та обігу цінних паперів мають право здійснювати тільки банки або акціонерні товариства для яких це є виключним видом діяльності.

3.Відповідальність за незаконну торговельну діяльність.

Незаконна торговельна діяльність – це здійснення угод купівлі-продажу товарів або інших предметів з ухиленням від реєстрації у встановленому порядку з метою отримання неконтрольованого державою прибутку.

Якщо сума прибутку не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів прибутків громадян, то наступає адміністративна відповідальність згідно ст. 160-2 КУпАП ( накладання штрафу від 15 до 25 НМДГ з конфіскацією товарів і отриманих коштів). В той же час існує адміністративна відповідальність за роздрібну торгівлю алкогольними напоями або тютюновими виробами без ліцензії ( ст. 156 КУпАП ).

 Кримінальна відповідальність за незаконну торговельну діяльність згідно ст.202 КК наступає лише у тих випадках коли торгівля здійснювалася товарами, продаж яких вимагає отримання ліцензії або якщо порушувалися умови ліцензії і був отриманий прибуток більше однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  На правопорушника може бути накладений штраф від 200 до 500 НМДГ або обмеження свободи на строк до трьох років.

 У цьому і полягає парадокс українського законодавства: якщо прибуток від незаконної торгової діяльності, яка не підлягає ліцензуванню, більше 7 НМДГ, то відповідальність за незаконну торгову діяльність не наступає, а якщо торговельна діяльність підлягає ліцензуванню, то відповідальність наступає тільки тоді коли прибуток перевищує одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4. Державна реєстрація суб’єктів торговельної діяльності.

Державна реєстрація суб’єктів торговельної діяльності здійснюється відповідно до ст.8 Закону України “Про підприємництво” і детально регулюється Положенням про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року №740.

Державна реєстрація проводиться у виконавчому комітеті міської ради народних депутатів або районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання суб’єкта торгової діяльності.

Для державної реєстрації юридичної особи необхідно подати такі документи:

рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів ( наприклад, при заснуванні акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю);

статут підприємства;

реєстраційна картка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;

документ, що засвічує сплату до статутного фонду ( для АТ, ТОВ, ТДВ);

документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Громадяни, які мають намір здійснювати торговельну діяльність без створення юридичної особи подають такі документи:

реєстраційну картку, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;

копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи – платника податків;

документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію;

дві фотокартки.

Крім цього заявник особисто пред’являє документ, що засвідчує особу (паспорт).

За державну реєстрацію вноситься реєстраційний збір: для громадян-підприємців – 1,5, для юридичних осіб – 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Державна реєстрація суб’єктів торговельної діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів протягом не більше п’яти робочих днів. Орган державної реєстрації протягом цього терміну зобов’язаний внести данні реєстраційної картки до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та видати свідоцтво про державну реєстрацію.

Свідоцтво про державну реєстрацію є підставою для отримання дозволу на виготовлення печаток та штампів, а свідоцтво та копія довідки про взяття на облік у державному податковому органі - для відкриття рахунків у банківських установах України.

5.Джерела торгового права.

Джерелами торгового права визнаються нормативно-правові акти, які регулюють торгову діяльність. специфікою джерел торгового права є відсутність єдиного кодифікованого акту.

До джерел торгового права відносяться:

Конституція України.

СТАТТЯ 42. “Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів”.

Закони України:

“Про захист прав споживачів”, “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, “Про рекламу”, “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, “Про податок на додану вартість”, Цивільний кодекс України та ін.

Укази Президента України :

“Про Сорочинський ярмарок”, “Про комерціалізацію державної торгівля та громадського харчування” та ін.

Постанови Кабінету Міністрів України:

“Про порядок заняття торговою діяльністю та Правила торгового обслуговування населення”, “Про порядок технічного обслуговування та заміни технічно складних побутових товарів” та ін.

Накази та інструкції центральних органів виконавчої влади України:

Колишнього Міністерства зовнішніх економічних зв’язків України, Міністерства економіки, Державної податкової адміністрації, Державного комітету стандартизації, сертифікації та метрології, Державної санітарно-епідеміологічної служби та ін.

Рішення органів місцевої державної влади:

“Про роботу ринків в м. Суми” та ін.

Постанови пленуму Верховного Суду України:

“Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів”, “Про судову практику по справам про відшкодування моральної шкоди” та ін.