Лекція №4: “Торговий договір”.

ПЛАН:

Поняття торгового договору та суб’єкти торгового договору.

Об’єкти торгових угод.

Договір купівлі-продажу.

Договір поставки.

1. Поняття торгового договору та суб'єкти торгового договору.

Торговий договір – це усна чи письмова угода між споживачем і продавцем про якість, терміни виконання, ціну та інші умови, за якими здійснюється купівля продаж товару. Письмова угода може оформлятися квитанцією, товарним чи касовим чеком або іншим розрахунковим документом.

Суб’єкти торгового договору – це споживач і продавець.

Споживачами можуть бути як фізичні так і юридичні особи.

Продавцями при укладенні торгового договору можуть виступати фізичні або юридичні особи, яким у встановленому законом порядку не заборонено займатися торгівлею і про яких йшла мова у першій лекції, це:

Громадяни, які не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності і продають на ринку вирощену у особистому підсобному господарстві продукцію рослинництва, тваринництва, як у сирому виді, так і продукцію первинної переробки, а також продукцію власного бджільництва.

Громадяни, які не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності і здійснюють не систематичну, не більше чотирьох разів на рік, продаж виробленого і придбаного товару та сплачують податок на промисел, тобто придбали разовий торговий патент від 3 до 7 календарних днів.

Фізичні та юридичні особи які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності і у випадках, передбачених законами, отримали ліцензії та торговий патент і здійснюють систематичну купівлю-продаж товару.

Продавці, які заключають торгову угоду повинні мати торгову дієздатність – тобто здатність продавців від свого імені заключати торгові угоди.

Для фізичних осіб, які здійснюють не систематичну торгову діяльність і не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, достатньо цивільної дієздатності, а для фізичних та юридичних осіб які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності – торгова діяльність повинна бути передбачена в установчих документах.

2. Об’єкти торгових угод.

Об’єктами торгових угод є правовідносини суб’єктів з приводу товару.

Згідно Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91 року Товар – це будь-яка продукція, послуги, робота, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

Разом з тим не всяка продукція може бути товаром. Виходячи з національної безпеки України, безпеки громадян та охорони громадського порядку окремі види майна не можуть знаходитися у власності громадян, громадських об’єднань та юридичних осіб інших держав на території України. Такі речі вилучені із громадського обігу і не можуть бути об’єктами торгових угод. До них згідно Постанови Верховної Ради України від 17.06.92 р. “Про право власності на окремі види майна” віднесені:

1. Зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї  і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси. 

2. Вибухові речовини й засоби вибуху. Всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва.

 3. Бойові отруйні речовини.

4. Наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря).

5. Протиградові установки.

6. Державні еталони одиниць фізичних величин.

7. Спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації.

8. Електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії.

Крім цього відповідно до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення не можуть бути об’єктом торгівлі: відомості, які становлять державну, службову або лікарську таємницю; підробні гроші та цінні папери; самогон, інші міцні спиртні напої домашнього виготовлення та апарати для їх виготовлення; продукція, яка не відповідає вимогам стандартів, з простроченим терміном зберігання та деякі інші речі.

Окремі види товару можливо придбати тільки після отримання спеціального дозволу, це: вогнепальна мисливська зброя, холодна та деяка пневматична зброя, газові пістолети та револьвери, пам’ятки історії та культури, радіоактивні речовини та деякі інші товари.

3. Договір купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Важливе значення при укладенні договору купівлі-продажу має питання про те, з якого моменту покупець стає власником майна. Від правильного вирішення цього питання залежить ряд правових наслідків, зокрема пов’язаних з розподілом ризику випадкової загибелі або пошкодження майна, можливістю власника витребувати свою річ з чужого незаконного володіння.

Згідно загальних правил, право власності у покупця виникає з моменту передачі речі, якщо інше не встановлене законодавством. У випадках коли договір купівлі-продажу має бути зареєстрованим або нотаріально засвідченим, право власності виникає з моменту реєстрації або засвідчення, в якщо повинна зробити обидві дії, то з моменту реєстрації (наприклад, договір купівлі-продажу земельних ділянок, житлових будинків або інших об’єктів нерухомості).

На відміну від цивільного договору купівлі-продажу, який в більшості випадків вважається приватним, договір роздрібної купівлі-продажу є публічним договором – тобто суб’єкт підприємницької діяльності, який взяв на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, повинен дотримуватися певних правил:

Не має права відмовитися від укладення договору при наявності можливості надати споживачеві відповідний товар. Виключення становить продаж товарів: на які необхідний спеціальний дозвіл (мисливська вогнепальна зброя, наркотичні лікарські засоби, спеціальні засоби самооборони та ін.); покупець повинен досягти певного віку (продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів з 18 років). Крім цього продавець має право обмежити продаж товарі у випадках, коли особа знаходиться у стані, коли не в повній мірі розуміє значимість своїх дій (у стані сильного алкогольного сп’яніння, малолітній стан, явно виражена ступінь слабоумства та ін.).

Ціна на товари встановлюється однаковою для усіх споживачів, окрім встановлення пільгових цін на товари для окремих категорій споживачів (ветерани ВВВ, пенсіонери та ін.).

Не має право безпідставно вилучати виставлений на продаж товар або приховувати його від реалізації з метою створення дефіциту.

4. Договір поставки.

У відповідності до договору поставки Постачальник, який виступає продавцем товару і підприємцем, зобов’язується у обумовлені строки передати у власність Покупцеві товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов’язаних з особистим споживанням, а Покупець зобов’язується прийняти товар і заплатити за нього певну ціну.

Порівняно з договором купівлі-продажу договір поставки має свої особливості:

Між моментом укладення та моментом виконання договору існує значний проміжок часу.

В момент укладення договору товар у постачальника, як правило, відсутній, так як угода укладається під майбутній товар.

Предметом поставки не може бути нерухоме майно.

Предметом поставки є товар, який призначений для підприємницької діяльності, тоді як предметом купівлі-продажу може бути товар будь-якого призначення.

Сторонами договору поставки можуть бути тільки суб’єкти підприємницької діяльності.