ВИСНОВКИ

На розсуд читачів виноситься праця, в котрій робиться перша спроба наукового узагальнення питань організації та діяльності ВЗО системи МВС України на першому етапі їх існування. Враховуючи цілком природні суб’єктивні моменти (надто короткою є історична дистанція, з якої розглядається феномен відомчої вищої школи), наша книга є своєрідною розвідкою.

Автори не лише опрацювали наявний фактичний матеріал, а й використали власний досвід роботи на керівних посадах в Міністерстві внутрішніх справ, парламентської діяльності (це дало можливість загальнодержавного підходу до проблеми), керівництва провідним відомим ВЗО, практичної, педагогічної, наукової роботи. Всі побажання, зауваження, пропозиції щодо змісту цієї книги, будуть сприйняті з вдячністю.

Явища і процеси, що відбуваються сьогодні в українському суспільстві, відбиваються на системі МВС як на макро- так і на мікрорівні. Економічні негаразди, хронічний нестаток коштів унеможливлюють чимало глибоких і ефективних при їх виконанні планів, програм, напрацювань, що зароджуються і розвиваються в надрах системи Міністерства внутрішніх справ. Багато добрих і по-справжньому потрібних починань не знаходять, на жаль, фінансової підтримки. Вищі заклади освіти подекуди змушені буквально “виживати” в матеріальному плані. Немає коштів і на перспективні наукові дослідження, чимало з яких не лише присвячені актуальним проблемам діяльності ОВС, а й просто конче необхідні для ефективного протистояння валові злочинності.

На мікрорівні - співробітники органів внутрішніх справ не ізольовані від суспільства. У першу чергу це стосується курсантів відомчих закладів освіти, оскільки більшість з них приходить до аудиторій зі шкільної лави, не маючи за спиною ані роботи на посадах молодшого начальницького складу в ОВС, ані служби в Збройних Силах. Спілкування з однолітками, вплив не кращих взірців масової культури, вікова легковажність заважають сформувати той єдиний моральний стрижень, котрий лише і дозволяє юнакові стати мужнім, свідомим і відданим Батьківщині і своїй справі правоохоронцем.

Можна впевнено сказати, що такої сукупності завдань і проблем, котра постає сьогодні, національна вища школа Міністерства внутрішніх справ ще не знала.

Досвід роботи вищих закладів освіти МВС показує, що основними напрямами її удосконалення є:

розвиток нормативної та організаційно-структурної складової (удосконалення законодавчої та відомчої нормативно-правової бази, підвищення ефективності організаційно-управлінської діяльності, удосконалення структури та управління в межах конкретного вищого закладу освіти та ін.);

підвищення ефективності навчального процесу (покращення якості викладання, розробка і впровадження нових методик навчання, удосконалення методичної роботи, поліпшення якості педагогічного процесу, застосування нових методів організації навчального процесу, широке залучення новітніх технологій, передусім інформаційних, тощо);

удосконалення соціальної, психологічної, виховної роботи (підвищення ефективності професійної орієнтації та професійного відбору, психологічного супроводження навчального процесу, соціальної роботи та соціальних досліджень в рамках ВЗО МВС).

Вищі заклади освіти МВС сьогодні не чекають на “кращу долю”, склавши руки. Провідні фахівці активно працюють над удосконаленням законодавчої бази діяльності органів внутрішніх справ. Щороку вони готують і подають до Верховної Ради України, її комітетів десятки науково обгрунтованих законопроектів, поправок та доповнень до чинних правових актів. Ця робота потребує подальшої координації, адже неприпустимо, щоб слушні і потрібні суспільству пропозиції фахівців найвищої кваліфікації губилися в коридорах влади, а самі автори залишались непочутими. Позитивним видається той факт, що науково-педагогічний персонал ВЗО МВС багато й плідно працює над вдосконаленням відомчої нормативної бази. Цю роботу необхідно посилити й активізувати.

Існуюча структура вищих закладів освіти системи МВС України, в цілому, відповідає поставленим перед ними завданням. Ректорати, вчені ради мають власну, чітко визначену компетенцію і здійснюють реальне керівництво всіма сторонами діяльності ВЗО. Особливе значення у найбільш крупних закладах відомчої вищої школи, таких, як Національна академія внутрішніх справ України та Університет внутрішніх справ, набуває організація навчально-виховного процесу на факультетському рівні. У підвищенні ролі і значення факультетів вбачається не стільки данина традиційній вузівській автономії (звичайно, позитивно, що навіть в умовах обмежень, викликаних проходженням професорсько-викладацьким складом служби в ОВС, вона існує у досить значному обсязі, зберігаючи сам дух вищої освіти з її демократизмом), скільки об’єктивна потреба ефективності управління, зосередження зусиль на певних напрямах підготовки фахівців.

Цю тенденцію необхідно підтримувати і розвивати. Сучасні умови виключають споживацьке ставлення, очікування, “що ж вирішить ректор”, вимагають активності і самостійності у прийнятті оперативних управлінських рішень, вміння брати на себе, якщо потрібно, відповідальність. Потрібно докласти організаційних зусиль на всіх рівнях, аби активізувати ради факультетів, подолати існуючу певну відстороненість кафедр від факультетських проблем, зробити факультети разом з випускаючими кафедрами справді єдиним організмом.

За пройдений відомчою вищою освітою шлях існування склалися кафедри як основні, базові структурні підрозділи, котрі наповнюють навчальний процес реальним змістом. Робота з кафедрами потребує поліпшення в плані підвищення їхньої сприйнятності до освітянських інновацій, активізації творчого ставлення до навчального процесу, бажання шукати, знаходити і застосовувати на практиці нові методи і форми роботи.

Багато залежить в роботі ВЗО МВС і від допоміжного персоналу. Сьогодні не потрібні клерки, котрі “відсиджують” свій робочий час. Саме робота навчальних, науково-дослідних відділів, відділів по роботі з особовим складом повинна щоденно, постійно створювати умови для якнайкращого розгортання навчального, наукового, виховного процесів у вищих закладах освіти МВС.

Аналізуючи питання планування та організації навчальної роботи, автори не стільки зверталися до вчорашньої та сьогоднішньої (подекуди, на жаль, сумної своєю рутинністю й схоластичністю)  практики, а прагнули показати все розмаїття форм роботи, котре дозволило б якнайширше розкрити потенціал і курсанта чи слухача, і власне викладача – центральних фігур у навчальному процесі. Переконані, що показано ці форми не вичерпно, адже життя не стоїть на місці, щоденно, щогодинно привносячи щось нове. Чи не найголовніше в організації навчального процесу – запобігти монологу викладача, зацікавити курсанта, “змусити” його самого навчатися, розкрити інтелектуальні й емоційні резерви, “навчити вчитися”, дати основи наукового світогляду й інструменти наукового пізнання світу.

Серед форм організації навчального процесу повинні сусідувати як традиційні (лекція, семінар, практичне заняття), так і інноваційні. Особлива роль тут належить методиці ділових ігор, котрій присвячено чимало рядків цієї книги.

Лише невпинна методична робота, пошук нових форм і методів роботи, якнайширше використання технічних засобів навчання і особливо комп‘ютерної техніки та інформаційних технологій дадуть можливість зберегти те, чим пишається вітчизняна система міліцейської освіти - високий рівень теоретичної бази, фундаментальність наукових досліджень, живе взаємозбагачуюче спілкування викладача і курсанта, широта загального кругозору, поруч з тим, щоб перейняти у західних країн їхні здобутки в справі підготовки кадрів для поліції - високий рівень практичних навичок, спеціалізацію, здатність до постійної взаємодії з населенням, вміння працювати з найсучаснішою технікою і ефективно використовувати її в правоохоронній діяльності. Великі надії у питаннях визначення напрямів розвитку методичної роботи, розробки і впровадження нових методик нав­чання покладаються сьогодні на Навчально-методичний центр МВС України при Університеті внутрішніх справ.

Саме умовами сьогодення, необхідністю не “латати дірки”, а крокувати вперед, аби не відстати від цивілізації “назавжди”, викликана потреба в якнайширшому використанні новітніх інформаційних технологій. Про концептуальні питання інформатизації відомчої вищої освіти говорилось на сторінках цієї праці особливо докладно.

Безумовні досягнення в підготовці кадрів поліції США, Канади, Франції, Великобританії, Польщі не означають, що в Україні потрібно відкинути усі напрацювання, досягнуті за короткий час незалежності, грунтовані на здобутках радянської, а подекуди і дореволюційної доби. Ця дилема насправді є удаваною, протиріччя - діалектичними, розв‘язання їх, на нашу думку, можливе лише на грунті філософії діалогу. Діалог, взаємозбагачення, не просте запозичення, а творче переосмислення, бачення, куди й навіщо йдемо, - ось стратегічні завдання відомчої вищої освіти.

Це ж у повній мірі стосується і наукових досліджень у ВЗО системи МВС.

Не звертаючись до  питань стратегічного планування, зупинимось на розгляді найближчих перспективах розвитку вузівської науки в системі МВС України.

Необхідно вжити подальших заходів для підвищення рівня координації і синхронізації наукових досліджень. Сьогодні у відомчих ВЗО накопичено великий науково-педагогічний потенціал. Науковці здатні розв‘язувати складні завдання як фундаментального, так і прикладного характеру. Варто зосередити організаційні заходи на цілеспрямованому використанні цього потенціалу, запобіганні дублюванню досліджень та їх недостатній пов‘язаності з правоохоронною проблематикою. З цією метою необхідно чітко організувати ефективну роботу новоствореного Центру організації, координації науково-дослідних робіт вищих закладів освіти та науково-дослідних установ МВС України.

Нагальною є необхідність поліпшення роботи щодо організації наукових досліджень за замовленнями галузевих Головних управлінь, управлінь, окремих відділів МВС України, ГУМВС, УМВС в областях та на транспорті. Важливим напрямом наближення наукових досліджень до потреб практичних органів внутрішніх справ, посилення прикладності результатів наукового пошуку є більш тісна співпраця з ОВС низової ланки, залучення до творчих колективів найбільш досвідчених і кваліфікованих практичних працівників.

Перспективним видається напрям подальшого розвитку на базі відомчих ВЗО мережі спеціалізованих науково-дослідних лабораторій, потенціал яких буде спрямований на дослідження конкретних проблем, викликаних потребами практичної діяльності ОВС в сучасних умовах.

Важливим завданням є підвищення рівня організації інформаційного забезпечення наукових підрозділів ВЗО та НДУ з тематики актуальних для МВС наукових досліджень, конференцій, які заплановані ВЗО та НДУ.

Потрібно продовжити і інтенсифікувати розвиток міждержавних наукових зв‘язків з вченими відомчих ВЗО та НДУ правоохоронних систем країн близького та далекого зарубіжжя щодо визначення проблематики і проведення спільних досліджень.

 Окремо слід сказати про те, що реально підвищується рівень психологічної та виховної роботи у ВЗО МВС. Різноманітними стають форми організації дозвілля. Особлива роль тут належить фізкультурі і спорту. Недарма серед чемпіонів світу, Європи, особливо з силових єдиноборств, бачимо курсантів  та викладачів ВЗО МВС України. Перед тут веде Університет внутрішніх справ, де навчаються борці найвищого класу брати Савінови та інші відомі в Україні та за її межами спортсмени. Своєрідною візитною карткою цього ВЗО стала команда КВН, котра минулого року виступала в півфіналі вищої ліги СНД.

Сучасні відомчі вищі заклади освіти виконують великий обсяг робіт, роблять свій плідний внесок в розвиток системи МВС України, не стоять осторонь актуальних проблем розбудови української державності, реформування політико-правової системи та економіки. Тисячі випускників сьогодні успішно стоять на сторожі правопорядку в Україні. Чимало вже зроблено, та заспокоюватись ще не час.

Підсумовуючи, зауважимо, що зроблено лише перший крок в науковому аналізі сучасної вищої школи в МВС. Здійснено спробу розглянути вищий заклад освіти як складну комплексну систему, разом з тим, уникнути її ізольованого показу, відобразити численні незримі ниті, що зв‘язують його з суспільством. Окремі аспекти проблеми потребують подальшого дослідження, зокрема, історія відомчої освіти в Україні.

Скрутний матеріальний стан стримує розвиток навчальної бази, впровадження новітніх технологій навчання. Разом з тим, ВЗО МВС активно шукають кошти, організовують позабюджетне навчання і наукові дослідження, пристосовуючись до ринкових умов. Матеріальна база відомчих вищих закладів освіти невпинно зростає, що дає певні підстави для оптимізму. Та головне – це люди, тисячі професорів, доцентів, наукових співробітників, котрі самовіддано, не отримуючи, на жаль, належного їх рівню кваліфікації матеріального відшкодування праці, трудяться в аудиторіях і навчальних класах на благо системи МВС і держави в цілому. У відомчій освіті є над чим працювати, але є і кому працювати. Впевнені, що сучасні кризові явища будуть подолані, а вища школа МВС вийде на рівень, котрий не поступався б нікому в світі.