12.6 Традиції, ритуали і обряди в соціальній роботі

Ритуал - це стійкий вид суспільних відношень, що склалися протягом життя багатьох поколінь і проявляються в символічній формі та регламентуються суспільною думкою, звичаями, а іноді і законами. Емоційно ритуали виражають суть, зміст традицій, пов'язаних із суттєвими подіями в житті суспільства. Вони виникають на основі народного досвіду, у якому на перший план виступає естетична, наочно-чуттєва сторона. Це особлива форма соціального спілкування.

Незважаючи вплив моральності, політики, права, релігії, філософії, ритуали не поглинаються ними, а в свою чергу, впливають на суспільний настрій, суспільну думку та в якійсь мірі на інші форми суспільного усвідомлення.

Прийнято розрізняти ритуали на цивільні, побутові, релігійні та військові, які включають в себе й ритуали органів внутрішніх справ.

Військовий ритуал – це форма поведінки військовослужбовців, яка склалася історично, при здійсненні військових обрядів, урочистих та траурних церемоній. Військові ритуали служать закріпленню військових традицій, вони соціально обумовлені.

Виникнення ритуалів, обрядів пов’язано з практичними потребами життя первісних людей, з необхідністю зберегти і передати нащадкам трудові навички, світогляд, культурні і соціальні відносини свого часу. Ритуали зародились на основі трудової діяльності і суспільних відносин первісних людей. Органічно поєднуючи в собі танці, музику, пісні, перші ритуали задовольняли певну потребу людей у самовираженні, у переданні різноманітних почуттів. Давні ритуали вважають однією з форм первісного мистецтва, специфічною формою естетичного засвоєння дійсності.

Кожен з давніх ритуалів уявляв собою сукупність церемоній – урочистих та урочисто-траурних процесій, урочистих прийомів і обрядів – традиційних дій, пов’язаних з виконанням певних суспільних актів, традиційних ігор, розваг.

Кожна наступна суспільно-економічна формація, починаючи з рабовласницької, мала вже достатньо сформовані військові ритуали.

На сьогодні існують військові ритуали, основу яких складають давні традиції, але це не закінчений процес, бо поряд зі змінами у державі, змінюється й форма проведення ритуалів.

Ритуали міліції України містять в собі благородні ідеали мужності, героїзму, високої громадської активності, відданості народу України. Вони охоплюють три галузі відношень – бойової, навчально-бойової та повсякденної діяльності.

Відношення у галузі бойової діяльності (між правоохоронцем та суспільством, між підрозділами міліції) розкривають суть міліції України як державного озброєного органу виконавчої влади, що захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Прийняття Присяги працівника органів внутрішніх справ, вручення нагород, урочисте вшанування героїв, урочисті похорони – у піднесеній, емоційній формі цих ритуалів матеріалізуються традиції безмежної любові до Батьківщини, традиції взаємодопомоги і виручки при виконанні службових обов’язків.

Ритуали навчально-бойової діяльності, які закріплені в статутах, повинні сприяти вихованню у майбутніх правоохоронців високих моральних, психологічних якостей, яких потребують специфічні умови роботи.

Ритуали повсякденної діяльності також повинні сприяти формуванню у фахівців-юристів високої правосвідомості, дисциплінованості, додержанню морально-етичних норм, високоморальної поведінки в побуті.

За характером емоційно-психологічного впливу ритуали міліції поділяються на урочисті, урочисто-траурні та на ритуали покарання.

Міліцейські ритуали, перш за все, характеризуються урочистою піднесеністю, красою і величністю. Це своєрідне видовище, масова театралізована вистава. Бойові традиції, що знайшли своє відображення у ритуалах української міліції, не тільки переконують, але й викликають нечуваний прилив енергії, незвичайне натхнення, сприймаються як достовірні факти.

Гармонічна розмірність, доцільна організація властиві міліцейським ритуалам, як й іншим явищам мистецтва. Широта узагальнень, багатовікова традиційна основа, неповторна своєрідність та переконливість живого споглядання обумовлюють їм активність та емоційність.

Ритуали української міліції здійснюють героїко-патріотичне виховання особового складу. Вони відрізняються своєю соціальною широтою, яка виявляється в їх національному та інтернаціональному характері. Ритуали служать інтересам України, містять в собі бойові традиції української армії, яка завжди відстоювала незалежність своєї Батьківщини. Вони поєднують національні та інтернаціональні традиції й повинні виховувати правоохоронця, відданого народу України, з високою громадською активністю.

Ритуали української міліції за багаторічний період свого розвитку змінюють зміст, але продовжують зберігати традиційні форми як данину поваги та вдячності попереднім поколінням. В цьому їх усталеність.

Основу міліцейської ритуальності складають нові ритуали, що сформувалися за роки існування міліції, але дуже багато запозичено з минулих віків. Це цілком зрозуміло, бо кожне нове суспільство, затверджуючись на історичній арені, створює культуру, побут, ритуали, використовуючи досягнення та досвід попередніх поколінь. За допомогою традицій, ритуалів здійснюється зв’язок між минулим та майбутнім, старше покоління передає молодому свої почуття, практичний досвід, норми поведінки.

Постійний розвиток та узагальнення міліцейських ритуалів – складний процес безперервних змін як форми, так і традиційного змісту, що породжуються корінними перемінами, які відбуваються в органах внутрішніх справ після перебудови нашої держави. Джерелом всього нового, прогресивного залишаються старі бойові традиції, самовіддана праця особового складу української міліції.

Ритуал прийняття присяги завжди займав особливе місце в системі військових ритуалів і його виникнення сягає у сиву давнину. У варязьких військах члени князевої дружини складали йому присягу на вірність і могли віддати за нього своє життя. А пізніше, у часи існування Київської Русі, коли дружина князя була доступна тільки для бояр, їх головним обов’язком була вірність князеві. У літописах не раз згадується про те, що коли князь був примушений залишити свою землю, бояри йшли за ним. І, навіть, коли він втрачав своє князівство, бояри повинні були залишатися йому вірними та йти з ним.

Пройшло багато часу, а військова присяга завжди служила основою для прояви воїнами патріотизму у виконанні своїх обов’язків перед Батьківщиною.

Так, наприклад, у часи існування Української Держави в 1918 р. під час зарахування на штатну посаду урядовець державної варти повинен був скласти урочисту обітницю на вірність Української Державі. Її текст ретельно розроблявся у департаменті і був розісланий по місцевих установах. Вступник до лав варти урочисто обіцяв вірно служити Українській Державі, визнавати її державну владу, виконувати її закони і всіма силами охороняти її інтереси і добробут. Відразу ж у тексті обітниці підкреслювалось, що особа стає на службу добровільно, намагаючись служити не на страх, а на совість. Новий службовець обіцяв виконувати всі накази і розпорядження керівництва, визнавати дисциплінарну владу начальника і відбувати дисциплінарні стягнення. Підписаний власноручно текст обітниці зберігався в особових справах службовців варти в управліннях і канцеляріях не нижче повітової.

В усі часи військовослужбовці з особливими почуттями ставилися до прийняття Присяги на вірність Батьківщині. Наприклад, у роки Великої Вітчизняної війни, радянські воїни показали всьому світу зразки мужності і патріотизму, відданості своїм обов’язкам, Присязі. День прийняття військової присяги для них був єдиним і незабутнім днем у житті, згадка про який в найтяжчі хвилини війни допомагала їм знаходити сили для боротьби.

Військова присяга завжди служила основою для прояви воїнами патріотичних почуттів у виконанні своїх обов’язків перед Батьківщиною.

У наш час майбутні правоохоронці, вступаючи до служби в органи внутрішніх справ, приймають Присягу на вірність Батьківщині. Коротким словом «Клянусь!» вони беруть на себе високі зобов’язання завжди бути готовим до повсякденних труднощів на службі, виявляти мужність та непримиренність під час захисту правопорядку.

Своєрідність ритуалів полягає в тому, що їх ідейний зміст проявляється у конкретно-чуттєвій, символічній формі. Це стає можливим завдяки використанню характерних для кожного ритуалу символів.

Як символи можуть виступати емоційно забарвлене слово, виразний жест, соціально вагомий предмет, меморіальна споруда. В ролі символу може виступати умовний знак, образ, який містить в собі важливу соціальну інформацію про історичні події або суспільні явища, про його суть, ідеї та ідеали.

При проведенні ритуалів обов’язковим є виконання Державного Гімну України.

Віддати честь Державному прапору, прапору закладу освіти для кожного робітника правоохоронних органів непорушний закон, вираз глибоких національних і патріотичних почуттів.

Ще з часів існування Запорізької Січі дуже шанувалися клейноди – символи влади військових старшин. До клейнодів належали: хорогва, бунчук, булава та її різновиди (палиця, пернач), литаври та печатка. Зберігалися клейноди в приміщенні Військової скарбниці на території Січової фортеці.

Клейноди були святинею Запорізької Січі, втрата їх вважалася ганьбою. Щоб підсилити обожнювання клейнодів, для їх охорони, а також виносу в урочистій чи бойовій обстановці були призначені військові старшини з посадами хорунжого, булавничого, бунчужного та перначого. Великою повагою та авторитетом користувався військовий довбиш. Без його ударів у литаври січова рада не могла бути скликаною.

При проведенні урочистих заходів усі клейноди виносились на чільне місце. Перед початком ради кошовий отаман брав булаву і ставав під хоругвою, суддя і осавул тримали тростини, оздоблені сріблом. Військовий старшина ставав під бунчуком. Це дійство супроводжувалося ударами в литаври, звуками сурм.

Система відзнак, притаманна будь-якому війську новітньої доби, включає однострої, складовою частиною яких є знаки розрізнення рангів і національної належності, бойові знамена частин і різноманітні службові прапори. Істотним елементом цієї системи є також функціональні, почесні та пам’ятні відзнаки і нагороди за вояцьку звитягу й майстерність полководців.

Без перебільшення можна твердити, що вже тисячоліттями жодне військо немислиме без колективних відзнак – стягів. З символів влади в давнину, що подекуди мали сакральне значення, вони з часом перетворились на символи честі та слави певних військових відділів, наочне уособлення самого існування певного полку. Прапори відіграють важливу роль, особливо національні, тому що вони є найбільш відомими і тому що вони символи, які в наш час збуджують найсильніші емоції – від гордості при їх підйомі до ненависті при ритуальному акті спалення. Дуже чемно ставляться до прапора, як до своєї національної символіки, громадяни всіх країн світу.

Бойові традиції вшанування прапору живуть у наш час в органах внутрішніх справ України. Бути гідним Прапору означає суворо дотримуватись вимог Присяги, статутів, наказів. Бути вірним для правоохоронця означає суворо дотримуватися законності, бездоганно виконувати службові обов’язки та бути взірцем високоморальної поведінки у побуті.

В мирний час позбутися Прапору означає втратити військову честь. Вірні славним традиціям, українські міліціонери бережуть свій Прапор, як святиню. Пост навколо нього довіряється найкращим співробітникам органів внутрішніх справ.

В дні прийняття Присяги, при проведенні парадів, стройових оглядів, при здійсненні інших військових ритуалів можна спостерігати урочистий винос Знамена підрозділу. Проведенню цього ритуалу передує ретельна підготовка.

Для виносу Знамена розпорядженням командиру підрозділу повинні бути споряджені почесна варта і, в залежності від кількості змін вартових, два-три знаменщики, а також знаменний взвод. В призначений час знаменщики та почесна варта зі знаменом повинні прибути на місце проведення церемоніалу. Знаменний взвод повинен супроводжувати знамена.

Відповідальний за проведення урочистих заходів для зустрічі знамен прохає всіх встати. Лунає команда: «Знамена внести!» Оркестр виконує марш. Під звуки маршу відчиняються двері та вносяться знамена: начальник почесної варти, за ним асистент, знаменщик зі знаменом та другий асистент. Заміна вартових відбувається без команди. Все це повинно виконуватись чітко та красиво.

Закриваючи урочистий захід, відповідальний за його проведення оголошує: «Для виносу знамен прошу всіх встати. Знамена винести!» За командою начальника варти під звуки оркестру знамена виносяться в тій же черзі, що і заносились.

У спостерігачів та учасників цього величного ритуалу надовго в душі залишаються патріотичні почуття. Цей ритуал символізує велику пошану і подяку всім тим, хто відстоював незалежність України.

Закріпленню традиції вірності Знамені служить одна з форм заохочення правоохоронців – фотографування біля розгорнутого Прапору частини, підрозділу. Це велика честь для співробітників органів внутрішніх справ, удостоюються якої за відмінне виконання службових обов’язків, за вагомий особистий внесок у боротьбу зі злочинністю, зміцнення законності та правопорядку, за високий професіоналізм.

Військова музика виникла в сиву давнину. Спочатку вона зводилась до системи сигналів для здійснення керування військами на полі бою та регламентації їх побуту, потім стала застосовуватись з метою піднесення настрою, бойового духу. Пізніше військова музика стає символом воїнської доблесті. Частини та підрозділи, які відзначались у боях, нагороджувались поряд із штандартами (знаменами) та орденами ще й срібними трубами.

В наші часи музика не тільки здійснює оповіщення та керування військами, а ще й сприяє патріотичному вихованню воїнів, емоційно впливаючи на їх духовний світ.

Основним жанром військової музики є марш (стройовий, похідний, зустрічний, урочистий, траурний, фанфарний та ін.)

Музика – один з найбільш дійових компонентів художнього оформлення міліцейських ритуалів. З усіх елементів образної форми ритуалів вона є найбільш стійким. Наповнюються новим змістом старі ритуали, змінюється порядок і форми їх проведення, але музична основа зберігається протягом століть. Можна певно сказати, що сприйняття ідейного змісту ритуалів, тих героїчних ідей, які вони несуть, в багатьох випадках залежить від яскравого та вправного музичного оформлення. Твори у виконанні духових оркестрів надають ритуалу саме ту форму, через яку більш яскраво виражається його суть. Вона вносить до ритуалів особливу урочистість, створює святковий настрій, надає натхнення учасникам церемоніалу.

Ритуальна музика проста й виразна, вона повинна зливатися з елементами міліцейських ритуалів і легко запам’ятовуватись, її ідейний зміст має усвідомлюватись легко та швидко. Якість музичного виконання допомагає глибше усвідомити суть музичного твору, зрозуміти його емоційний зміст.

Особливе місце в системі міліцейських ритуалів належить маршовій музиці. Вона допомагає організовувати та дисциплінувати службовців, що сприяє виробленню чітких та узгоджених рухів. У стройовому та похідному марші особливо акцентується пружна ритміка, бадьорий настрій, що створює урочисту обстановку та демонструє весь блиск ритуалу.

Стройові огляди, проходження в строю та інші ритуали супроводжуються піснями. Пісня займає велике значення у житті правоохоронця. Патріотичний та національний зміст, гарне музичне оформлення пісні при колективному її виконанні в строю здійснюють глибокий емоційний вплив та збуджують піднесені почуття.

В наші часи музика звучить при прийнятті присяги, виносі прапору, врученні нагород, проведенні стройових оглядів, парадів, при здійсненні інших ритуалів. Поряд з використанням символів, майстерним виконанням стройових прийомів, командирською мовою, що чітко та образно звучить, музика, пісня допомагає зробити ритуал справжнім витвором мистецтва.

Важливим елементом міліцейських ритуалів є стрій. Відмінна стройова підготовка, красива форма одягу, висока злагодженість у діях підрозділів залишають незабутні враження у всіх, хто хоча б раз спостерігав за цим ритуалом.

Проведення всіх ритуалів у ВЗО МВС вимагає відмінної стройової підготовки та дисципліни кожного курсанта (слухача), налагодженості строю підрозділів. Чітке виконання команд, виправка, відпрацьований стройовий крок, бездоганність важких перестроювань надають особливого блиску і краси ритуалу. Але стройова підготовка слугує не тільки для естетичного виховання. В сучасних статутах, настановах стройова підготовка визначається як важливий елемент бойової підготовки, бо від вміння чітко діяти в строю в значній мірі залежить боєздатність підрозділів.

Стрій привчає до зібраності, чіткості дій, уважності. Правоохоронець, який має добру стройову виучку, завжди підтягнений, по формі та охайно одягнений, а це в значній мірі свідчить про його військову культуру – вміння перестроюватися з одного строю в інший, досконало володіти зброєю, бездоганно виконувати команди, що сприяє досягненню високої налагодженості підрозділів, їх мобільності та керованості.

Відпрацювання стройових прийомів, що здійснюються в процесі проведення ритуалів, - дійовий засіб виховання морально-бойових якостей курсантів (слухачів), зміцнення організованості, дисципліни. Стройова виправка, дисципліна, чітке виконання команд, відпрацювання стройового кроку сприяють вихованню таких важливих якостей, як підтягнутість, ретельність. Вже саме проходження в строю виробляє у курсантів уважність, мобілізує їх на певні дії, котрі вимагаються від них специфікою служби в органах внутрішніх справ.

Важливу роль в досягненні єдності та налагодженості підрозділів МВС України відіграють статути.

Давню історію має закріплений в статуті військовий ритуал стройового огляду. Урочистим та строгим він був цей ритуал ще у Київській Русі.

В наш час проведення стройового огляду вимагає підготовки до нього всього особового складу підрозділу, внесення духу змагання, продуманого підведення підсумків, оцінки одиночної стройової виучки та налагодженості підрозділів.

Командир підрозділу на підставі отриманих вказівок оголошує місце, час і порядок шикування, а також намічає заходи щодо підготовки спорядження, озброєння, бойової та іншої техніки, яка буде представлена на стройовому огляді, вказує форму одягу, порядок шикування і вихід особового складу. Все це входить до плану організації і проведення стройового огляду. До плану додається схема шикування особового складу підрозділу. Визначається порядок проходження підрозділів урочистим маршем. На плацу, де буде проведено стройовий огляд, робиться необхідна розмітка.

Для визначення лінії проходження урочистим маршем призначаються лінійні, які вишиковуються в колону по одному на правому фланзі. Якщо в частині немає оркестру, то організовується зведена група барабанщиків підрозділів. Місце шикування і порядок виходу зі строю те ж саме, що й для оркестру. Під час стройового налагодження в підрозділі направляються музиканти оркестру для вивчення стройових пісень.

Командири підрозділів після виконання всього комплексу підготовчих заходів доповідають командиру частини про готовність підрозділів до стройового огляду. В день проведення огляду в призначений час частина вишикується на плацу, виноситься Прапор.

Добре підготовлений і чітко проведений ритуал стройового огляду повинен переконувати майбутніх правоохоронців в тому, що їх колектив – це єдине ціле. Ефективність стройового огляду досягається лише тоді, коли вживаються рішучі заходи щодо усунення недоліків.

«Військова честь – це поняття, що важко піддається чіткому визначенню. Необхідність її існування, як умови військового побуту, зізнається всіма, але її істота залишається майже невловимою. Не можна не зауважити, що військова честь являє собою явище вкрай складне, чим, звичайно, і пояснює його невловимість». Таке визначення військової честі дали у своєму енциклопедичному словнику Ф.А. Брокгауз і І.А. Ефрон.

Військова честь, безсумнівно, властива війську і складає його характерну рису в усі епохи людського існування. Поняттю військової честі в різні епохи повідомлявся різноманітний зміст, але воно завжди вміщувало в собі щось невіддільне від поняття честі взагалі. Поняття честі не є правовим поняттям. Воно корениться винятково в моральній самосвідомості і, не маючи формальної підстави, є таким же відносним, як і принципи моральності. Але це поняття не є і моральним принципом, принаймні, в істотній своїй частині, воно не збігається з етикою.

Поняття честі розпадається на поняття особистої честі і колективної. Військова честь - це честь корпоративна і вже в силу цього, відмінна від честі взагалі. Але також вона відмінна за змістом і від честі інших соціальних одиниць, тому що військо являє собою одиницю своєрідну.

Поняття військової честі розвинулося на грунті самоповаги. Функція війни складає важкий обов'язок для людини. Вона вимагає від нього ризику власним життям, приношення вищого найбільш реального блага - життя - у жертву відверненому уявленню про загальне благо. Для виконання функцій війни необхідний, отже, такий стимул, який був би в стані подавити в людині почуття особистого самозбереження. Цей стимул може мати винятково моральний характер, тому що ніякі реальні блага не в силах конкурувати з благом життя. Стимул повинний коренитися в природі людини, тому що узятий ззовні, він не буде мати достатню інтенсивність. У нашому випадку таким стимулом є почуття особистої самоповаги. Задоволенням його, яке робить завжди найбільший ефект, слугують зовнішні почесті.

Поряд із почуттям особистої самоповаги, в основі поняття військової честі лежить почуття колективного самолюбства, що розвивається завжди при спільній діяльності і є складовим істотним чинником колективного життя. Маючи таке глибоке обгрунтування, військова честь є позитивною умовою військового побуту. Її спад неодмінно викличе неможливість для війська виконувати своє призначення. Але однобічність поняття військової честі, її корпоративний характер зобов'язують ставитися з крайньою обережністю до всіх питань, пов'язаним із нею. З погляду інтересів військової справи, вона є тільки позитивною умовою. З державної ж точки зору, а тим більше, із широкої точки зору соціального життя взагалі, вона є відносно позитивною умовою, тому що:

-вимоги військової честі дуже часто вступають у протиріччя з вимогами моральності;

- її крайній розвиток веде до виняткового відокремлення війська. А військо, представляючи собою могутню силу, у випадку відокремлення легко може придушити державну організацію і всі підвалини соціального життя.

Тому держава і суспільство, поряд із заходами, спрямованими на підняття військової честі, намагається обмежити її односторонній, крайній розвиток.

Важливим ритуалом навчально-бойової діяльності є віддання військової честі. Цей ритуал має давню історію. Його виникнення пов’язано зі встановленням ХІІІ столітті у лицарів звичаю при зустрічі «у чистому полі», коли вони не мали наміру вступати до бою – вони підіймали забрало своїх металевих шоломів. Пізніше, коли на зміну шоломам із забралом прийшли залізні каски, цей звичай підносити руку до голови в знак дружелюбного ставлення зберігся. Згодом цей звичай закріпився у воїнських статутах, як обов’язковий акт військової ввічливості при зустрічі військовослужбовців. Віддати честь – це значить віддати данину поваги славним традиціям органів внутрішніх справ. Віддання військової честі – це не формальний знак уваги, це, перш за все, вираз взаємної пошани, єдності службовців.

Важливо, щоб курсанти (слухачі) не тільки правильно і чітко виконували ритуал віддання честі, а й розуміли, що змістом цього ритуалу є повага до своїх товаришів по зброї. Чіткість і краса виконання цього ритуалу віддання військової честі свідчать про високу культуру міліціонера.

Історія свідчить, що нагороди й відзнаки відомі з найдавніших часів.

Споконвіку у всіх цивілізованих країнах праця воїнів, що охороняють порядок, була на виду і в пошані. Держава не тільки піклувалась про людей, які захищали інтереси суспільства і народу, але й відзначались їхні здобутки перед Батьківщиною. Так з’явились ордени та інші нагороди.

Співробітників органів внутрішніх справ України ще до недавнього часу нагороджували лише державними нагородами. Згодом правоохоронці отримали свої відомчі знаки такі, як «Почесний знак МВС України», «За відзнаку в службі», «Кращому працівникові пожежної охорони», почесне звання «Заслужений юрист України». Вручаються вони працівникам підрозділів органів внутрішніх справ не тільки за особисту мужність та самовідданість при виконанні службових обов’язків, сміливість та зразкове виконання нелегких завдань, але й видатні показники в роботі, одне слово, кращим з кращих.

З метою морального стимулювання співробітників органів внутрішніх справ в Україні створюються нові державні нагороди і відомчі відзнаки. Зокрема, виготовлено зразок медалі «За охорону громадського порядку», який уже узгоджено у відомчих інстанціях і передано на розгляд до Верховної Ради України. Після затвердження медаль матиме статус державної нагороди. Передбачається, що нагороджуватимуть нею тих, хто виявив особисту мужність, самовідданість та сміливість при охороні громадського порядку, затриманні небезпечних злочинців, за високі результати в роботі.

Серед відомчих нагород системи МВС окреме місце посідає знак до премії «За міжнародне співробітництво у правоохоронній діяльності». Премія встановлена з метою стимулювання працівників правоохоронних органів у їхній службовій діяльності та зміцненні законності, правопорядку, захисті інтересів держави, боротьби з міжнародною злочинністю, за активну участь у миротворчих операціях.

Також розроблюється зразок заохочувальної відзнаки МВС України з умовною назвою «За поранення при виконанні службових обов’язків».

Премією МВС України «За міжнародне співробітництво у правоохоронній діяльності» нагороджуються співробітники органів внутрішніх справ за досягнення значних успіхів у боротьбі з міжнародною злочинністю, ініціативність і наполегливість у боротьбі з відпрацювання і розвитку плідної взаємодії з правоохоронними структурами інших держав.

6 вересня 1997 р. з’явилася заохочувальна відзнака МВС України «Хрест Слави».

Поява цієї відзнаки, без перебільшення, стала значною подією у житті органів внутрішніх справ країни. Ця нагорода є фактично найвищою відомчою відзнакою у системі МВС, ухваленою відділом нагород Адміністрації Президента України та затвердженою колегією Міністерства внутрішніх справ. Отримують її за виняткові заслуги в боротьбі зі злочинністю чи вагомий особистий внесок у роботу правоохоронних органів по захисту інтересів держави, прав і свобод громадян та багаторічну плідну працю не лише правоохоронці, але й інші громадяни України.

Наказом МВС України від 22 січня 1998 р. з метою морального і матеріального стимулювання працівників правоохоронних органів у їх службовій діяльності щодо зміцнення законності й правопорядку та на відзначення бездоганної служби в складній криміногенній ситуації, напружених економічних умовах господарювання і активну протидію злочинності встановлено заохочувальну премію Міністерства внутрішніх справ України «Лицарю звитяги». Пам’ятний знак до цієї премпії складається з стилізованої настільної скульптурної композиції та нагрудного знака.

Славні традиції органів внутрішніх справ найбільш повно виражаються в різноманітних, але обов’язково яскравих за формою ритуалах. Чим виразніше форма ритуалу, тим сильніше його вплив не тільки на почуття, але й на свідомість співробітників міліції. Саме образно-художня природа ритуалів обумовлює їх емоційну активність, вплив на психологію і духовний світ правоохоронця.

Краса ритуалів – як в їх традиційному змісті, так і в їх формі. Це краса звуків, ритму, фарб.

Форма кожного ритуалу складна і багатогранна. Вона складається з різноманітних елементів, оригінальне сполучення яких надає ритуалу яскраву емоційність.

Більшість ритуалів уявляють собою своєрідні видовища. Музика, театралізація, образна мова, символіка – це елементи мистецтва, які знаходять місце в ритуалах міліції, виконують роль виразних засобів, що розкривають їх традиційний зміст.

Всі елементи ритуальної форми повинні розміщатися у певній послідовності. Всіляке порушення організаційної основи ритуалу, традиційного порядку його проведення призводить до зруйнування ритуалу як системи, до різкого послаблення його емоційної активності.

Співробітники відділів по роботі з особовим складом повинні турбуватися про ідейну насиченість, багатство змісту, виразність кожного ритуалу; про творчий розвиток, збагачення ритуалів; домагатися суворої відповідності церемоній, що проводяться згідно з вимогами статутів.

Проведенню кожного ритуалу повинна передувати всебічна, творчо продумана підготовча робота, бо промови командира, текст присяги, ритуальна музика – це сигнали, за якими у правоохоронця закріплюються в пам’яті відповідні уявлення, враження. Яскравість і повнота естетичного сприйняття полягає не тільки в життєвому досвіді і накопичених знаннях, але, насамперед, в знаннях про традиційний зміст і значення ритуалу, отриманих в процесі служби. Багато тут залежить від пропаганди національних бойових традицій, постійної турботи про активність героїко-патріотичне виховання.

При підготовці і проведенні ритуалів необхідно враховувати, що найменше порушення налагодженості, гармонії, ритмічності відразу ж кидається у вічі, викликає негативні емоції в учасників та спостерігачів.

Творча діяльність співробітників підрозділів по роботі з особовим складом, командирів при проведенні ритуалів вимагає високої ідейності, натхнення та таланту, почуття відповідальності. Організатори ритуалів повинні використовувати всі можливості для розкриття в них національної ідеї, духовного багатства та моральної чистоти українських правоохоронців. Ретельно підготовлені та бездоганно виконані ритуали викликають глибокі естетичні переживання, виховують як учасників, так і людей, що їх спостерігають, за законами величної військової краси.

Життя не стоїть на місці – в організації виховної роботи відбуваються суттєві зміни; прагнення підвищувати емоційний настрій правоохоронців при виконанні службових обов’язків викликає до життя народження нових ритуалів. Тому завдання командирів – збирати, узагальнювати, перевіряти на практиці нові елементи міліцейської ритуальності, цілеспрямовано впроваджувати їх у життя правоохоронців.

Добре організовані та чітко проведені ритуали міліції викликають у правоохоронців патріотичні почуття, надихають на боротьбу із злочинністю.

Урочисто-траурний ритуал похоронів з військовими почестями – данина великої поваги живих людей людям, що загинули при виконанні службових обов’язків.

Ритуал похоронів загиблих в бою ратників і князів з військовими почестями відомий ще з княжих часів. Воїнів, що полягли на полі бою, військо хоронило особливо урочисто. Вшановувались також місця, де в бою склали свої голови звичайні, рядові вояки: на тому місці ставили хрест.

Урочисто-траурний ритуал похоронів в органах внутрішніх справ – це данина великої поваги правоохоронцям, які загинули у боротьбі зі злочинністю. Цей ритуал викликає не тільки почуття скорботи та болю, усвідомлення непоправності того, що трапилось, але й розкриває силу характеру українських міліціонерів, приклади самовідданої служби щодо забезпечення правопорядку.

Церемонія похоронів з військовими почестями сумна та строга. Урочистості ритуалу надає виконання Державного гімну України, прощальний артилерійський або рушничний салют, урочистий марш частин або почесного ескорту.

В органах внутрішніх справ існує добра традиція свято берегти в серцях і в пам’яті імена співробітників системи МВС, які загинули у боротьбі зі злочинністю. Наприкінці серпня, у Всеукраїнський день пам’яті загиблих правоохоронців, відбуваються урочисті заходи щодо їх вшанування.