12.1 Соціальні відносини (процеси) у ВЗО МВС України і реалії сучасності.

Найважливішим суб’єктом виховання курсанта (слухача) є колектив навчального закладу в цілому, факультету, курсу, навчальної групи і ті соціальні відносини і процеси, що властиві даним групам. За період навчання курсант (слухач) «проживає» у колективі ВЗО значний етап розвитку особистості, набуває фахових знань, умінь, навичок. У колективі формуються важливі особистісні якості курсанта, його світогляд, фахова компетентність майбутнього працівника ОВС. Відносини, що складаються у курсанта в колективі, відіграють важливу роль в адаптації до фахового середовища. Можна виділити три рівні відношень, що взаємопроникають, які складаються в первинних колективах:

функціонально-рольові відносини, що залежать від формальних приписів, вимог статуту, дисципліни;

емоційно-оціночні, неформальні відносини, що залежать від виникаючих симпатій-антипатій, приятельських уподобань, ворожнечі тощо;

особистісно-значущі, змістові відносини, що породжують стабільні відносини, визначають орієнтації в значущих ситуаціях.

                Ці рівні відносин, які виникають у процесі контактів, складають дві основні системи відносин: формальну і неформальну.

Формальні відносини зв'язують курсантів, викладачів, начальників підрозділів як виконавців визначених виробничих, суспільних, навчальних функцій, що задаються суспільством. Виконуючи певну суспільну або виробничу функцію, людина залишається особистістю, котра вибірково ставиться до інших людей, точно так же, як інші не байдужні до неї.

Так, у навчальній групі курсанти (слухачі) до одних одногрупників відчувають симпатію, до інших антипатію, до третіх - байдужі. Всі ці відношення і складають систему неформальних взаємовідносин, що укладаються з різноманітних за характером, усталеністю, значенням для людини міжособистісних відносин. Це і дружба, і товариство, і ворожнеча, що складають сутність неформальних відношень. Неформальні відносини немов би пронизують групу невидимими зв'язками симпатій, уподобань, антипатій, роблячи сильний вплив на життя кожного члена групи і на діяльність групи в цілому.

Саме неформальні відносини являють собою один із важливих чинників емоційного клімату групи, емоційного добробуту її членів. Кожний курсант у навчальній групі займає визначене місце не тільки в системі формальних відносин, але й у системі неформальних, що спеціально ніким не встановлюються, а складаються стихійно в силу цілого ряду психологічних обставин.

Становище курсанта (слухача) може бути благополучним: він почуває себе прийнятим у групі, відчуває симпатію з боку своїх однокурсників і сам симпатизує їм. Така психологічна ситуація переживається як почуття єдності з групою, що, у свою чергу, створює впевненість у собі, захищеність, про яку писав А.С. Макаренко. Неблагополуччя у взаємовідносинах з одногрупниками, переживання почуття «зайвості» у групі може переживатися як важкий емоційний стан і негативно впливати на діяльність людини та її особистісний розвиток у цілому.

Усередині будь-якої офіційної групи майже в кожної людини є коло найближчого спілкування, індивідуальне мікросередовище, що багато в чому визначає і розвиток людини, і її творчі успіхи, і емоційний добробут. Кожен член групи посідає всередині цих тісних угрупувань певне місце. Для нього складається своя неповторна ситуація взаємовідносин із оточуючими, котра може бути сприятливою або несприятливою.

Іноді угрупування є для членів групи більш значущими (референтними), ніж формальні органи групи. В угрупуванні складається своя етика взаємовідносин, свої вимоги до особистості. Вони можуть більш-менш збігатися з вимогами формальної системи взаємовідносин, а можуть у значній мірі розходитися. У випадку протиріч у навчальному процесі може виникнути, як вказує Л.І. Божович, змістовий бар'єр між учнями і педагогами. При дослідженні міжосибистісних відносин у групі варто спеціально аналізувати те, як взаємодіють формальна і неформальна системи взаємовідносин.

Першокурсник, який потрапляє до ВЗО МВС, зустрічається з низкою специфічних умов, характерних для фахового середовища і спрямованих на вироблення у курсантів необхідних службових навичок. Ці умови стосуються різних моментів: від чисто фізичних умов (проживання в казармі, обов'язкова участь у господарській діяльності, значні фізичні навантаження, сувора регламентація часу) до специфічної субкультури міжособистісних відносин. Специфіка відносин полягає в суворій ієрархії, їх регламентації за рангами, переважно авторитарному стилі управління, суворому обмеженні спілкування.

Особливо необхідно вказати на питання взаємовідносин статей у даних умовах. Курсанти (юнаки і дівчата) мають специфічну спрямованість віку не тільки на фахову соціалізацію, але і на оволодіння необхідними стереотипами статеворольової поведінки. В умовах депривації юнаків (дефіцит спілкування з протилежною статтю) і надлишкової присутності в колі спілкування дівчат осіб чоловічої статі, можуть виникати специфічні реакції, пов'язані з взаємовідносинами статей (корисливе використання дівчат, дезадаптація дівчат-курсанток до умов служби). Питання адаптації дівчат до умов служби і навчання повинні бути на особливому контролі курсових офіцерів.

 Обмеження спілкування, казармений стан, суворі вимоги статуту умовно можна назвати стресовими обставинами, до яких першокурснику необхідно адаптуватися. У цих умовах можуть виникати аномальні міжособистісні відносини, засновані на реакції фрустрації. У психології фрустрація розуміється як стан емоційно-психологічного розладу, пов'язаного з переживанням невдачі в досягненні поставленої цілі, із даремністю прикладених зусиль. Фрустрація супроводжується подразненням, розчаруванням, тривогою, іноді розпачем і сприяє виникненню конфліктів у групах, дезадаптації курсантів.

Процес адаптації йде по-різному і залежить великою мірою від соціально-психологічного клімату первинного колективу. Він містить у собі сукупність моральних норм і цінностей, якими керуються члени групи у відношенні один до одного і до справи, що об'єднує їх. Психологічний клімат істотно характеризує переважаючий у групі емоційний настрій, що впливає на самопочуття курсанта, актуалізує або позитивні, або негативні якості особистості. Частка курсантів, які мають труднощі адаптації до колективу, відхилену поведінку, конфліктність, невиконання вимог статуту, вища в тих групах, де соціально-психологічний клімат негармонійний, спостерігається невисокий рівень розвитку групи як колективу.

Специфіка колективів ВЗО МВС полягає в тому, що в них функціонують декілька великих груп, котрі умовно можна розділити на два прошарки:

постійний професорсько-викладацький і офіцерський склад - стабільна основа колективу;

перемінний склад - курсантський, ад’юнктський тощо.

У цих умовах джерелом сприятливого клімату повинен стати перший, стабільний прошарок колективу. Саме від рівня його розвитку, від гармонійності процесів, що протікають у ньому, наявності або відсутності конфліктності, стилю керівництва і лідерства, рівня дисципліни будуть залежати процеси, що виникають у групах перемінного складу. Колективи постійного складу повинні продукувати у знову організованих групах перемінного складу найбільш сприятливий клімат відносин.

Причиною несприятливого клімату на практиці часто буває підвищена конфліктність відносин. У свою чергу, причиною міжособистісних конфліктів є упередженість, непорядне, несправедливе, нечесне ставлення однієї людини (або групи) до іншої.

Шляхи зняття цих негативних явищ міжособистісних відносин можуть бути такими:

розвиток у кожного члена групи спроможності правильно, без упередження сприймати й оцінювати людей;

розвиток умінь і навичок конструктивного міжособистісного спілкування;

стимулювання і заохочення прямих, чесних міжособистісних контактів.

Важливим завданням виховної і соціальної роботи з курсантами (слухачами) є забезпечення необхідних умов для оптимальної адаптації першокурсників до нових для них умов.

Серед найбільш ефективних напрямів у вирішенні проблеми адаптації, зниження конфліктності можна перелічити:

виховні заходи, спрямовані на роботу з групами курсантів;

психологічну роботу з курсантами, як діючий засіб психогігієни, психопрофілактики, управління станом людини в стресових умовах.

Характеризуючи в найбільш загальному вигляді виховні заходи в умовах ВЗО МВС України, відзначимо основні принципи їх ефективного здійснення:

безперервність;

індивідуальний і диференційований підхід;

опора на позитивне в особистості курсанта і його поводженні;

 виховання в групі і за допомогою групи.

Серед основних напрямів виховної роботи з курсантським складом можна виділити такі, як правове, патріотичне, моральне, естетичне виховання. Необхідним аспектом даної проблеми є спрямоване формування ієрархії мотивів курсантів, сумісної з успішною діяльністю співробітника ОВС.

Мова йде про фаховий розвиток особистості в умовах ВЗО МВС. На відміну від фахової деформації особистості, цей процес є позитивним і виступає невід'ємною частиною досягнення суб'єктом більш оптимального засобу організації фахової діяльності і цілеспрямованого його функціонування як суб'єкта праці. Під фаховим зростанням особистості працівників ОВС ми маємо на увазі спрямування особистісного зростання у бік високих морально-моральних якостей, відданості інтересам суспільства, високого професіоналізму, психологічної стійкості, соціальної спрямованості.

Професійно-психологічна робота може вестися в декількох напрямах:

організація зняття психічної напруги в умовах сеансу психологічного розвантаження;

організація удосконалювання і корекції навичок спілкування, усвідомлення цілей і цінності міжособистісного спілкування різних рівнів;

організація індивідуальної психологічної роботи з проблем, що виникають у деяких курсантів в області відносин.

Під час проведення психологічної роботи з курсантами особлива увага приділяється тим із них, хто відносяться до «групи ризику» (погано адаптуються до колективу, до умов навчання, мають відхилену поведінку, порушення дисциплінарних вимог, підвищену конфліктність).

Серед форм психологічної роботи з курсантами ми можемо відзначити такі, як:

проведення сеансів психо-емоційного розвантаження на основі аутогенного тренування за спеціальним графіком;

навчання курсантів навичок ефективного спілкування на гурткових заняттях соціально-психологічним тренінгом;

робота з індивідуальними проблемами курсантів у рамках служби «Телефон довіри».

Як виховна, так і професійно-психологічна робота дозволяє оптимізувати соціальні процеси і відносини, що виникають у групах курсантів (слухачів), благодійно впливає на психологічний клімат усього колективу ВЗО МВС.