11.2 Професійний психологічний відбір кандидатів на навчання

Найбільш важливими джерелами комплектування органів внутрішніх справ кваліфікованими спеціалістами є вищі та середні освітні установи МВС України. Правоохоронні органи на місцях зацікавлені в тому, щоб до них на службу приходили молоді спеціалісти, що мають солідний вантаж професійних знань, умінь та навичок. Освітній рівень випускників залежить не тільки від ефективно побудованого навчального процесу, але й від якісного комплектування слухачами освітніх установ МВС України. Вибір найбільш придатних кандидатів на навчання призваний забезпечити існуючий в системі МВС України багатоступінчатий професійний відбір.

Професійний відбір - це спеціально організований дослідницький процес, що має метою виявлення та визначення за допомогою науково обгрунтованих методів ступеню та можливостей формування медичної, психофізіологічної та соціально-психологічної придатності претендентів на навчання до складних, відповідальних професій або на зайняття відповідних вакансій. Виходячи з цього, вирішується питання про надання переваги тим особам, які мають високий, відповідний до певних статистично встановлених нормативів, рівень (оцінку) професійно важливих властивостей та якостей та сприятливі перспективи їх розвитку й тому можуть бути розглянуті як потенційно більш корисні працівники у відношенні до того чи іншого виду праці. Профвідбір грунтується не тільки на якісних, але й на достатньо чітких кількісних критеріях та оцінках професійної придатності.

Процедура отримання оцінок профпридатності полягає в тому, щоб за допомогою абсолютних (якщо можна визначити точку відрахунку) або відносних, тобто порядкових шкал та інших методів виміряти виявлені у людини властивості та якості та, співставивши отримані результати із нормативами придатності даної професії (посади), зробити висновок про те, чи може, при інших рівних умовах, дана особа розраховувати на успішне оволодіння нею та ефективну працю.

У випадку, якщо низька оцінка психологічної профпридатності є однією із причин для відмови у прийомі до закладу освіти або на роботу за даною професією, то цю відмову, при об'єктивному та науково обгрунтованому проведенні роботи з профвідбіру, слід розглядати як економічно та соціально виправдану.

Виходячи із теоретичних положень та досягнень науки у питаннях психології праці, основними методичними підходами до психологічних досліджень з метою профвідбору слід вважати:

вивчення цілісної особистості;

дослідження динамічних боків особистості;

порівняльне вивчення діяльності людини в оптимальних та екстремальних режимах (при відборі з професій, що пов'язані з великим нервово-емоційним напруженням);

спеціальне дослідження окремих властивостей особистості, які мають особливе значення для даного виду трудової діяльності.

Для успішного вирішення завдання розробки систем психологічного відбору спеціалістів необхідна певна послідовність дій. Загальне завдання полягає у підборі найбільш інформативних методик, за допомогою яких можна було б повністю охарактеризувати ті якості спеціалістів, від яких безпосередньо залежить успіх діяльності. Особливі труднощі полягають в тому, що потрібно охарактеризувати не тільки наявні властивості, але й побудувати прогноз щодо їх розвитку в процесі навчання.

Починати дослідження потрібно з проведення аналізу професіограми спеціалістів. Професіограма дозволяє встановити, котрі саме та в якій мірі психофізиологічні та інші характеристики людини необхідні для успішного оволодіння професією та самостійної праці. У зв’язку з цим, виникає проблема – як ці характеристики виявити та оцінити їх рівень у здобувача професії.

Успішне здійснення професійної діяльності працівником ОВС в значній мірі опосередковується його особистими якостями, що виявляються за допомогою психологічного аналізу структурних компонентів особистості. Психологічні особливості суб’єкта правоохоронної діяльності, безумовно, впливають на її протікання. Це положення полягає в основі розуміння сутності професійної майстерності, пояснює вплив рівня розвитку професійно важливих якостей на результати діяльності, дозволяє вирішувати проблему професійної придатності та надійності працівника ОВС.

Найбільш повно структура особистості працівника органів внутрішніх справ представлена у моделі особистості, розробленої А.М. Столяренко. Згідно з цією моделлю в структурі особистісних якостей та властивостей виділяються чотири відносно самостійних рівня:

1 рівень. Ціле-мотиваційні якості. Ці якості розкривають спрямованість особистості, яка характеризує в соціальному плані людину за найбільш суттєвими характеристиками: ставлення до інших, до себе, до майбутнього, до професії тощо.

Ціле-мотиваційні якості розділяються на дві групи: ідейно-мотиваційні якості, до яких відносяться світогляд, переконання, політична культура, правова культура, усвідомлення свого значення та функції у правоохоронній діяльності; та професійно-мотиваційні якості, що включають конкретні цілі діяльності, мотиви вчинків та службові інтереси, особисті плани та прагнення, відношення до перспектив службового просування.

2 рівень. Морально-психологічні (морально-ділові) якості. Виступаючи частиною ціннісно-нормативної сфери особистості, дана група якостей характеризує систему домінуючих соціальних відношень: ціннісні орієнтації працівника, що визначають його відношення до виконання службових обов’язків. Серед них: сумлінність, відповідальність, дисциплінованість, любов до праці, почуття обов’язку, гуманність, справедливість, тактовність, вимогливість до себе, самокритичність, а також якості, що визначають моральну стійкість та непідкупність.

Морально-ділові якості особистості працівника ОВС взаємопов’язані із спрямованістю особистості через високорозвинену правосвідомість, що включає в себе розуміння та дотримання усіх принципів права, усвідомлене почуття законності у здійсненні правоохоронної діяльності.

3 рівень. Професійно-ділові якості. Він охоплює спеціальні здібності та професійну підготовку працівника. До них належать: загальний інтелект, професійне мислення, спостережливість, розвинута пам’ять; професійна майстерність як сукупність професійних знань, умінь та навичок, як здатність приймати рішення; вольові та організаційні якості, що характеризуються цілеспрямованістю, настійливістю, мужністю, наполегливістю та самостійністю; психологічна підготовленість як психічна стійкість в екстремальних ситуаціях, витримка, здоровий ризик; спеціальні здібності - розшукові, слідчі, педагогічні, виховні, комунікативні.

4 рівень. Професійно важливі психофізіологічні властивості: емоційність; швидкість моторних реакцій; працездатність; врівноваженість стійкість до фізичних та психічних навантажень, психологічному тиску, здатність до ризику.

Необхідно відзначити, що професійно важливі якості не можна розглядати абстрактно, поза контекстом тієї спеціалізованої діяльності, до якої як суб'єкт включений працівник ОВС.

Враховуючи приведену вище модель особистості співробітника ОВС, слід підкреслити, що професійний відбір передбачає власне вибір кращого із декількох кандидатів, який зможе оптимально здійснювати у майбутньому професійну діяльність. Науково обгрунтований відбір повинен будуватися не на виборі найбільш здібного кандидата із усіх, а на основі відповідності якостей кандидата необхідним вимогам.

В загальному вигляді відбір до ОВС являє собою чотири послідовних етапи: соціально-правовий, медичний, психологічний та конкурсно-іспитовий. Так, кандидат повинен бути громадянином України, віком не старше 35 років, мати певний рівень освіти, не мати судимості та компрометуючих зв'язків, позитивно характеризуватися на попередньому місці роботи, навчання або служби. Соціально-правовий аспект відбору здійснюється кадровими апаратами, які використовують свої специфічні методи ознайомлення та оцінки кандидата.

Медичний відбір включає в себе вивчення соматичного та психічного здоров'я кандидата. Він здійснюється окружними військово-лікарськими комісіями (ОВЛК) та Центрами психодіагностики (ЦПД). Останні, глибоко досліджуючи психічну сферу кандидата, переслідують цілі, пов'язані із виявленням прикордонних та клінічних порушень психіки, бо залучення психічно хворих до органів внутрішніх справ представляє велику соціальну небезпеку та є важливою причиною різних надзвичайних випадків в системі МВС. Таким чином, в діяльності Центрів психодіагностики домінує психіатричний компонент відбору. Придатність кандидата на даному етапі визначається відсутністю у нього захворювань, передбачених Наказом МВС України від 10 червня 1994 року № 303 «Про удосконалення психіатричної допомоги та медичного психофізиологічного відбору».

Третій етап відбору - винятково психологічний і здійснюється відділеннями (групами) психологічного забезпечення освітніх закладів МВС України. І якщо усі інші ступені відбору мають тверду юридичну базу, відпрацьовані методи дослідження, перевірені багаторічною практикою, то психологічний відбір, що здійснюється відділеннями психологічного забезпечення, знаходиться на етапі свого становлення та розвитку.

Методичне забезпечення психологічного відбору до кінця не розроблене. Не досить досліджений зв'язок його результатів із успішністю засвоєння курсантами програми професійної освіти. Висновки відділень психологічного забезпечення мають в основному рекомендувальний характер. Остаточне рішення про допуск до вступних іспитів, які можна розглядати як четвертий, конкурсно-іспитовий етап професійного відбору, виносять приймальні комісії освітніх закладів. Вони ж й вирішують питання про зачислення кандидата.

Наслідком такого становища є все більш часті випадки відсіву з І і ІІ курсів, низька успішність ряду курсантів та слухачів, кількість осіб, що не відповідають вимогам закладів освіти МВС. Так, аналіз основних причин відрахування слухачів першого року навчання, проведений науковцями науково-дослідного центру Української академії внутрішніх справ в 10 навчальних закладах МВС України за 1990 - І квартал 1993 рр. показав, що найбільша кількість відрахувань пов'язана із небажанням вчитись та академічною заборгованістю (44,3%), різного роду порушеннями дисципліни, в тому числі: за здійснення злочинів відраховано 32,3% слухачів, за так званими «сімейними обставинами» - 20,4% і лише 3% - за станом здоров'я. Згідно з комплексною експертною оцінкою викладачів Української академії внутрішніх справ 41,1% слухачів ІІІ курсу другого факультету за результатами навчання і професійної відповідності роботі в ОВС характеризуються як слабкі та посередні.

Наведені дані дають всі підстави вважати актуальним і необхідним запровадження професійного психологічного відбору кадрів для діяльності ОВС. При цьому психологічний відбір кандидатів, що вступають до навчальних закладів МВС України, є провідним напрямом професійного відбору кадрів для ОВС, якому належить розв'язати двоєдину задачу. По-перше, це відбір осіб, які бажають і об'єктивно здатні працювати в міліції; по-друге, це відбір абітурієнтів, котрі бажають і об'єктивно здатні до навчання в спеціальних закладах освіти юридичного профілю.

В системі професійного відбору, що склалася, де кадрові служби на місцях націлені головним чином на чистоту анкетних даних, центри (лабораторії) психодіагностики - в основному на виявлення нервово-психічної патології, екзаменаційні комісії - на оцінку знань, отриманих у загальноосвітній середній школі, роль власне психологічного відбору, що проводиться відділеннями (групами) психологічного забезпечення, безумовно повинна зростати.

Згідно із нормативними документами, психологічний відбір кандидатів на навчання - це частина професійного відбору, що становить комплекс заходів, спрямованих на якісне комплектування освітніх закладів МВС України курсантами (слухачами) у відповідності до вимог навчання та подальшої професійної діяльності.

Основними завданнями відбору кандидатів на навчання є:

встановлення придатності кандидата до навчання;

удосконалення відбору на основі аналізу результатів навчання курсантів та подальшої професійної діяльності випускників (працівників).

Кандидати на навчання до вищих закладів освіти МВС України йдуть за напрямом відділів чи підрозділів ОВС і спочатку обстежуються в регіональному Центрі (лабораторії) психодіагностики за 3-4 місяці до вступних іспитів. На даному етапі психологи ЦПД допомагають психіатрам у діагностиці маловиражених психічних розладів, використовуючи при цьому стандартний комплекс психодіагностичних методик: колірний тест Люшера, прогресивні матриці Равена, стандартизований багатофакторний метод дослідження особистості Л.Н. Собчик. В деяких випадках, при підозрі на приховану нервово-психічну патологію, для більш поглибленого вивчення кандидата використовується ряд патопсихологічних методик («Четвертий-зайвий», «Суттєві ознаки», «Класифікації», рахунок за Крепеліним та ін.).

У діяльності центрів психодіагностики не передбачені окремі критерії придатності кандидатів на навчання, до них висуваються такі ж вимоги, як до усіх інших, що вступають на службу до ОВС. Якщо у кандидата на навчання не знайдено захворювань, передбачених Наказом МВС України від 10 червня 1994 року №303, він вважається придатним до служби та навчання в системі МВС.

У висновку ЦПД вказуються результати проведених за психодіагностичними методиками досліджень, а також дається їх короткий змістовний опис. Закінчується документ висновком рекомендаційного характеру про доцільність чи недоцільність використання кандидата на передбаченій посаді, тобто остаточне рішення про прийом кандидата у даному випадку залишається за комплектуючими органами на місцях.

Висновок, як правило, дається у скороченому стандартному формулюванні, яке не дозволяє посадовим особам освітніх закладів скласти цілісну уяву про індивідуально-психологічні особливості кандидата.

Спеціалісти ЦПД у висновку можуть вказати категорію придатності кандидата до передбаченої посади: 1 категорія - «рекомендується без обмежень» (повністю відповідає вимогам передбаченої посади); 2 категорія - «рекомендується умовно» (мінімально відповідає вимогам передбаченої посади, допускається до навчання чи професійної діяльності при недоліку кандидатів, відноситься до «групи ризику», при зачисленні на службу після закінчення строку стажування підлягає повторному психодіагностичному обстеженню); 3 категорія - «не рекомендується» (не відповідає вимогам передбаченої посади чи навчання).

Таким чином, відбір, що здійснюється ЦПД, маючи виражену психіатричну спрямованість, не враховує специфіки контингенту кандидатів на навчання, прирівнюючи його до тих, що поступають на службу. Хоча очевидно, що правоохоронна діяльність та навчальна діяльність мають різну структуру та зміст, тим самим обумовлюючи до своїх суб'єктів вимоги далеко не ідентичні. Крім того, психологічна інформація на кандидата, що надається центрами психодіагностики, досить замала, щоб зробити висновок про придатність кандидата до навчання в освітньому закладі МВС України.

Наступний етап психологічного відбору здійснюють на місцях відділення (групи) психологічного забезпечення (ВПЗ) освітніх закладів МВС України. Завданнями ВПЗ є:

проведення психологічного відбору та остаточне визначення придатності кандидатів до навчання;

розробка заходів психологічного супроводження курсантів освітніх закладів;

підготовка рекомендацій з оптимального розподілу курсантів в навчальні групи та на посади молодших командирів;

аналіз ефективності заходів відбору та розробка пропозицій з їх удосконалення.

Працівники ВПЗ, ознайомившись із супроводжувальними матеріалами на кандидата, зобов'язані провести його психологічне обстеження, спрямоване на поглиблене вивчення та оцінку психологічних особливостей особистості, рівня розвитку його пізнавальних здібностей, мотиваційної та емоційно-вольової сфери, моральних якостей, особливостей спілкування та поведінки в колективі.

З 1994 р. абітурієнти проходять психологічне тестування у відповідності із Розпорядженням МВС України від 11.02.94 р. №13 «Про організацію роботи з психологічного відбору кандидатів в навчальні заклади МВС України». З цією метою, згідно із Розпорядженням, створюються тимчасові групи з числа спеціалістів психофізиологічних лабораторій, військово-лікарських комісій, працівників відділів по роботі із особовим складом та психологів. Відбір проводиться на основі визначення мотиваційної та інтелектуальної готовності до навчання за допомогою методик, які розроблені науково-дослідницьким центром Української академії внутрішніх справ.

За результатами обстеження виноситься один із наступних висновків про придатність кандидата до навчання:

«рекомендується в першу чергу» - перша категорія придатності - кандидат повністю відповідає вимогам навчання;

«рекомендується» - друга категорія придатності - кандидат в основному відповідає вимогам навчання;

«рекомендується умовно» - третя категорія придатності - кандидат частково відповідає вимогам навчання;

«не рекомендується» - четверта категорія придатності - не відповідає вимогам навчання.

Єдиних критеріїв (крім вищевказаного Розпорядження, яке не є вичерпним) для встановлення груп придатності не розроблено. Як критерії ВПЗ використовують частіше всього відповідні тестові норми методик, які придатні для психологічного обстеження кандидатів, або нормативну шкалу будують самостійно на основі вибіркового статистичного розподілу результатів проведення тестування.

Треба вказати на деякі проблеми, що виникають у професійному відборі кандидатів на навчання в освітні заклади МВС України.

Визначення цілей та завдань психодіагностичного обстеження кандидатів на навчання мають першочергове значення при виборі психологічних методик. Якщо завданням дослідження абітурієнта є визначення професійної придатності, то точність прогнозу буде заздалегідь дуже низькою, які б методи не використовувались.

За думкою багатьох спеціалістів в галузі вивчення персоналу, професійна придатність формується в самій діяльності, причому успішність та швидкість її формування залежить від наступних головних факторів:

від особливостей професійної мотивації;

від повноти та адекватності спеціальних знань та умінь;

від особистісних особливостей;

від деяких достатньо стійких психофізіологічних характеристик (енергетичних, темпових, лабільних та інших, пов'язаних із властивостями гуморальної та нервової систем).

Надзвичайно важким завданням є прогнозування успішної чи неуспішної майбутньої професійної діяльності у 19-22-річного кандидата, якому належить пройти ще довгий курс навчання професії у ВЗО МВС. За цей період людина дорослішає, змінюються установки, інтереси, розвиваються здібності, набуваються специфічні знання, уміння, навички, змінюється ієрархія цінностей, відбувається інтенсивне становлення світогляду.

Врахувати заздалегідь усі ці динамічні характеристики, які в значній мірі визначають професійну успішність, вбачається невирішуваним завданням. Тому реальним завданням при обстеженні абітурієнтів є визначення інтелектуально-мотиваційної готовності до навчання в освітніх закладах МВС України, оскільки високий рівень цієї готовності буде сприяти повноцінному засвоєнню професійних знань, навичок, умінь, що лежать в основі професійної придатності. І якщо в теперішній час у практичних працівників існують сумніви відносно зв'язку між академічною успішністю та ефективністю подальшої професійної діяльності, то причини удаваної незалежності якості навчання та подальшої професійної успішності слід шукати в неадекватності змісту навчання або в несприятливих умовах професійної діяльності, що не дозволяють реалізуватися повноцінній професійній підготовці випускника.

Слід відзначити, що концепція діагностики рівня готовності молоді до навчання базується на ідеї всебічного врахування ступеня придатності особистості до певної трудової (навчальної) діяльності. Готовність до навчання тісно пов'язана із розвитком загальних здібностей людини. Так, М.С. Лейтес вважає необхідною умовою розвинутих загальних здібностей здатність людини до розумової активності, психічної саморегуляції. С.Л. Рубінштейн, Д. Векслер також пов'язують загальні здібності з інтелектом, який є важливим фактором об'єктивної готовності вчитися.

До структури загальних здібностей обов'язково входять також неінтелектуальні фактори, які включають до себе багато властивостей особистості, зокрема особливості мотиваційної і емоційної сфери, темпераменту. Доведено, що максимальній ефективності діяльності відповідає оптимальна сила мотивації. Успішності трудової і навчальної діяльності, як правило, відповідає середній рівень мотивації на власний престиж і добробут, а зв'язок між успішністю і мотивацією на взаємні дії, соціальну комунікацію є зворотнім.

Особливе значення для оволодіння кандидатом професії правоохоронця мають особливості мотивів її вибору. Виявлення професійних мотивів, врахування їх динаміки в процесі оволодіння професією, цілеспрямоване формування в ході навчально-виховної роботи дозволяє: відбирати до ОВС кандидатів зі стійкою професійною мотивацією та зменшити тим самим матеріальні витрати на їх підготовку, а також, що не менш важливо, зменшити, якщо не виключити зовсім, пов'язані з цим моральні витрати; підвищити ефективність професійної підготовки та навчання, що є особливо важливим у зв'язку з постійним збільшенням обсягу необхідних знань та для скорішого включення в професійну діяльність; забезпечити найшвидше становлення спеціаліста, керівника, організатора; значною мірою забезпечити самостійне засвоєння людиною знань як протягом навчання в навчальному закладі, так і після його закінчення.

Виявлення професійної мотивації дозволяє також правильно намітити шляхи її формування та зміцнення при навчанні у ВЗО МВС (від чого залежить наступна професійна діяльність), а також під час адаптації випускника на робочому місці; удосконалювати сам процес навчання в залежності від розуміння важливості того чи іншого предмету для наступної професійної діяльності.

Виявити мотиви вибору професії - це означає зменшити відсів майбутніх спеціалістів ще у процесі навчання. Як показує практика, більш ретельний професійний відбір, виявлення професійних мотивів дають позитивні результати. І навпаки, там, де виявленню професійних мотивів приділяється недостатньо уваги, спостерігається велика плинність кадрів.

За даними психологічних досліджень при застосуванні мотиваційного критерію у відборі, кількість відрахованих із ВЗО курсантів (слухачів) зменшується у 1,5 - 2 рази. Підвищується й успішність навчання. Ті, у кого були більш високі результати на вступних іспитах, але ж була відсутня достатньо сильна та стійка мотивація, звичайно успішно оволодівають програмою першого курсу (коли вивчаються переважно загальноосвітні дисципліни).

Та на наступних курсах у них спостерігається тенденція погіршення результатів навчання. Інший стан у студентів з сильною та стійкою мотивацією. Якщо на першому курсі вони не завжди досягають відмінних результатів, то на другому та третьому курсах (коли починають глибоко вивчати спеціальні дисципліни) вони мають більший успіх у навчанні, ніж спершу.

Дослідження показують, що високі значення діагностичного показника (та, відповідно, більш сприятливий прогноз майбутньої академічної успішності абітурієнта) визначається такими факторами:

високий рівень інтелектуального розвитку;

високі значення середнього балу атестату та вступних іспитів;

відсутність у абітурієнта скарг та занепокоєння з приводу соматичного здоров'я;

відсутність зайвої нормативності (надконтролю);

незалежність, розкутість, свобода та швидкість при прийманні рішень;

уміння брати на себе відповідальність;

виражена готовність до адаптації у нових соціальних умовах та професійному середовищі;

правдивість та щирість при відповіді на запитання психологічних тестів, відсутність бажання прикрасити свій характер.