10.4. Моральне, естетичне виховання

Формування морально досконалої особистості було і залишається одним із центральних напрямів виховання громадян, працівників різних професій. Разом з тим, в суспільстві є професії, для представників яких моральне виховання має особливе значення. До їх числа належать і співробітники правоохоронних органів, для яких норми моралі, моральні переконання і почуття власної гідності професійно значущі. Причому по мірі гуманізації і демократизації суспільства роль моральних елементів в поведінці і діяльності цих співробітників неухильно зростає. Моральне виховання особового складу – необхідна умова і засіб формування і активізації морального фактору в діяльності правоохоронних органів.

Планомірно, на науковій основі і всюди моральне виховання, що здійснюється, не тільки формує моральний облік співробітників, але і створює ту необхідну морально-психологічну атмосферу, яка стимулює високоморальні вчинки, регулює поведінку особового складу. Все це, а також ряд інших причин обумовлюють особливий інтерес до питань морального виховання, його змісту, організації, особливостей. Тому моральне виховання курсантів (слухачів) у ВЗО МВС України є невід’ємною частиною системи підготовки фахівців.

Моральне виховання – це цілеспрямований процес формування у людини етичних знань, моральних потреб, ідейно-моральних переконань, моральних якостей і почуттів, стійких та звичних норм поведінки, які відповідають моральному ідеалу на основі засвоєння норм і принципів моралі та участі в практичній діяльності.

Основною метою морального виховання курсантів (слухачів) є узгодження їх поведінки з інтересами суспільства (моральними нормами), перетворення знань у переконання, формування позитивних моральних почуттів (совісті, честі, обов’язку, відповідальності, гідності тощо) і моральних якостей (чесності, доброти, дисциплінованості, принциповості, сміливості, надійності, сумлінності тощо), тобто досягнення моральної зрілості як стану, що оптимально відповідає потребам моралі та забезпечує свідоме виконання курсантами (слухачами) загальносуспільних та професійних обов’язків.

Необхідність морального виховання курсантів (слухачів) обумовлена рядом причин: по-перше тим, що людина не народжується моральною істотою, а лише може стати нею у процесі своєї життєдіяльності; по-друге, тим, що особистий досвід будь-якого курсанта (слухача) відображає його індивідуальні інтереси. Усвідомлення загальних інтересів та цінностей, формування здібності орієнтувати свою поведінку на них – складний процес, який передбачає цілеспрямований вплив вихователя. По-третє, тим, що процес морального виховання не починається і не закінчується у період навчання.

Курсанти (слухачі) приходять до ВЗО з багато в чому сформованими поглядами на життя, моральними нормами і цінностями, що визнані в суспільстві, тобто з певним рівнем зрілості моральної культури. При цьому вона являє собою єдність визначених етичних знань, моральних якостей, принципів та переконань, а також здібностей до моральної діяльності і активності їх прояву в конкретних практичних діях, тобто включає культуру моральної поведінки. Культура моральної свідомості визначається рівнем етичної освіченості, ступенем розвиненості моральних якостей та почуттів, рівнем усвідомлення мотивів поведінки. Культура моральної поведінки виявляється через співвідношення вчинків курсантів (слухачів) з відповідними соціальними, професійними та моральними нормами. Тому навчання повинно сприяти входженню курсантів до соціального середовища, що обумовлено обраною професією, тобто самоідентифікацією як робітника ОВС. Отже, перед викладачами та вихователями вищих закладів освіти МВС України постають завдання забезпечення спадкоємності морального виховання (сім’я - школа - армія - трудові колективи і т.ін.), а також сприяння соціалізації курсантів (слухачів), формування зрілих фахівців, які характеризуються високим ступенем розвиненості інтелектуально-професіних, соціально-культурних та морально-вольових якостей особистості, що відображає рівень сформованості їх професійної та моральної культури. При цьому важливо враховувати, що професійна та моральна зрілість фахівця виявляється в узгодженості його соціальних характеристик та поведінки.

Отже, моральне виховання в вищих закладах освіти МВС України має забезпечувати професійну і соціальну адаптацію курсантів (слухачів), що передбачає формування стійких адекватних реакцій по відношенню до суспільства і його цінностей, до людини й до самого себе. Цей процес включає вплив соціального середовища і результатів цілеспрямованої діяльності вихователів. Враховуючи сьогоднішню невдосконаленість середовища у моральному відношенні, особливого значення набуває діяльність вихователів.

Основні методи морального виховання курсантів (слухачів):

- етична інформація;

- моральна оцінка;

- моральний приклад;

- проблема та конфліктна ситуація.

Перші три методи забезпечують досягнення певного рівня готовності курсантів (слухачів) до вирішення моральних проблематичних ситуацій – вибір мети та способу діяльності. Процес вирішення проблемної ситуації сприяє як засвоєнню моральних норм та принципів, так і реалізації їх у конкретній діяльності.

Розглянемо більш докладно особливості використання цих методів у процесі навчання та виховання курсантів (слухачів). Моральне виховання здійснюється в навчальному процесі та в позанавчальний час й має свою специфіку для курсантів початкового періоду навчання і слухачів, які закінчують підготовку у вищому закладі освіти.

Основним напрямом морального виховання у ході навчального процесу є гуманізація останнього, тобто формування у курсантів (слухачів) ставлення до людини, як найвищої цінності, а не як засобу досягнення особистих цілей. На різних етапах підготовки майбутніх працівників ОВС можливе використання декількох методів морального впливу. Так, для курсантів перших і других курсів найбільш ефективними є методи етичної інформації і моральної оцінки. Це означає, що при вивченні на першому курсі етики, логіки, історії України, української та зарубіжної культури, безпеки життєдіяльності, на другому курсі – філософії, соціології, загальної психології, цивільного та сімейного права важливо не лише знайомити курсантів із загально людськими нормами і цінностями, але й використовувати метод їх моральної оцінки, сприяти формуванню у них адекватного відношення до цих цінностей, тобто становленні моральної свідомості майбутніх працівників ОВС. Для цього поряд з традиційними (включення відповідних проблем в лекції, обговорення їх на семінарських та практичних заняттях і т.ін.) використовуються і нетрадиційні (ділові та рольові ігри, соціальне моделювання, соціально-психологічні тренінги тощо) методи.

Працюючи з курсантами III–IV курсів, доцільно не стільки знайомити їх з загальнолюдськими моральними нормами, скільки акцентувати увагу на тому, що специфіка їх майбутньої професійної діяльності потребує приоритетного прояву таких моральних якостей, як справедливість, толерантність, чесність, непідкупність, чутливість і т. ін. Тому основним напрямом морального виховання стає ступеневий контроль засвоєння та реалізації цих якостей курсантами, а також корекція цього процесу, що може здійснюватися завдяки використанню метода проблемних, у тому числі конфліктних, ситуацій. Моделювання та розгляд в ході навчання проблемних ситуацій сприяє не лише засвоєнню та передачі інформації, але й взаємозбагаченню учасників обговорення, виникненню ефекту групової рефлексії, яка дозволяє курсантам (слухачам) співвіднести свою оцінку проблеми з іншими, а викладачам оцінити ступінь їх моральної зрілості. Крім того, враховуючи перевагу спецпредметів в навчальних програмах старших курсів, доцільно використовувати при їх викладанні конкретні приклади діяльності працівників ОВС у різних ситуаціях, які характеризують професійну етику і норми професійних ділових відносин.

Необхідно визначити, що результатом морального виховання є реалізація моральних почуттів і якостей в повсякденній поведінці та практичній діяльності курсантів (слухачів). Тому особливого значення набуває моральне виховання в позанавчальний час. Це передбачає здійснення таких заходів:

- організація зустрічей з ветеранами ОВС, а також тематичних диспутів та обговорення відповідної публіцистики, книг, фільмів за місцем проживання курсантів (слухачів);

- проведення днів кафедр із запрошенням курсантів (слухачів) або відвідування їх за місцем проживання, що дозволяє не лише організувати їх спілкування з викладачами у неформальних умовах, але й розповісти про майбутню професію, професійну етику та норми професійних ділових відносин;

- включення до планів роботи курсантських наукових гуртків загальноосвітніх і соціальних проблем, які сприяють формуванню і підвищенню рівня зрілості моральної культури курсантів (слухачів).

Основним методом морального виховання в позанавчальний час є метод морального прикладу, тобто курсанти (слухачі) повинні бачити, що у їх викладачів та вихователів слово не розходиться з ділом і вони не лише прагнуть викласти найважливіші соціальні та професійні моральні норми і цінності, але й свою діяльність здійснюють у суворій відповідності з останніми.

Таким чином, в процесі морального виховання можуть виникати деякі специфічні труднощі. Перш за все, враховуючи, що курсанти (слухачі) приходять до ВЗО із сформованим, певним рівнем моральної культури, перед вихователем постає завдання корекції деяких їх ціннісних орієнтацій, мотивів, установок, бо перевиховання завжди складніше, ніж виховання. Тому велике значення має індивідуальний підхід з використанням особистих і групових бесід, спільна організація дозвілля вихователів і курсантів (слухачів) тощо.

Крім того, моральний вплив на особистість курсантів (слухачів) здійснюють не лише вихователі, але і навколишнє середовище. До того ж цей вплив, на жаль, не завжди має позитивну спрямованість. Тому досить доцільним в межах морального виховання є використання соціально-психологічних тренінгів та рольових ігор, які впливають на набуття спільного визначення оптимальних методів вирішення неоднозначних проблемних ситуацій.

В цілому ж моральне виховання внаслідок складності і важливості завдань, які воно вирішує, займає пріоритетне місце в системі виховної роботи з курсантами (слухачами) вузів МВС України.

Поряд з цим, велика увага повинна приділятись і естетичному вихованню майбутніх правоохоронців. Естетичне виховання будить і розвиває почуття прекрасного, збагачує особистість. Людина, чуйна до прекрасного, відчуває потребу будувати своє життя за законами краси. Естетичне виховання нерозривно пов’язане з моральним, патріотичним, розумовим, трудовим та фізичним. Любов до природи, літератури, театру, музики, поезії, живопису та інших видів мистецтва служить стимулом для всебічного розумового розвитку. Естетичне виховання має величезне значення для формування моральності. Естетичну насолоду викликають не тільки твори мистецтва, але і хороші справи, вірність колективу. Естетичне виховання - це процес спільної діяльності педагогів і вихованців, спрямований на формування естетичної культури останніх. Даний процес є органічно необхідним компонентом загальної системи виховання.

Естетичне виховання включає в себе розвиток почуттів, свідомості, поведінки та діяльності вихованців, а саме:

- емоційну чутливість на прекрасне і огидне; піднесене і негідне, героїчне і брутальне, комічне і трагічне у мистецтві, житті, природі, побуті, роботі, в поведінці та діяльності, а також здатність стримувати свої почуття;

- знання та розуміння сутності естетичного у мистецтві та оточуючій дійсності, художню «грамотність», вірні уяви, судження та переконання, що пов’язані з естетичним сприйняттям творів мистецтва та явищ життя;

- наявність естетичного ідеалу та здатність на його підставі вірно оцінювати твори мистецтва, мати ідейно-емоційний відгук на ці твори;

- опанування культурною спадщиною минулого, ставлення до сучасного мистецтва та чутливість до прогресивних тенденцій у розвитку мистецтва;

- розвиток творчих здібностей, інтересу і прагнення до естетичного опанування світу;

- міра причетності до художньої творчості; практична участь у створенні прекрасного у житті;

- потреба та уміння будувати життя «за законами краси», затверджувати її ідеали у стосунках з людьми, в роботі та громадській діяльності.

Названі компоненти естетичної культури разом з тим виступають як критерії вихованості, визначають завдання і зміст естетичного виховання курсантів (слухачів).

Естетичне виховання представляє собою систему педагогічної діяльності, яка своєчасно і досить повно використовує свої об’єктивні і суб’єктивні можливості розвитку вихованців. Дана система включає в себе навчальну діяльність курсантів (слухачів), ліцеїстів, позанавчальну роботу, діяльність в різних організаціях, установах, естетичне виховання в сім’ї та відповідне самовиховання. При здійсненні кожного з цих елементів використовуються форми і методи педагогічної роботи.

Методи естетичного виховання:

- роз’яснення, аналіз творів мистецтва, предметів і явищ;

- виконання естетичних завдань (визначення жанрів мистецтва тощо);

- вправляння у мистецтво (слухання музики, гра на музичних інструментах, малювання тощо).

Формами естетичного виховання є організація бесід і лекцій на естетичні теми, відвідування художніх музеїв, виставок, вечорів поезії, дискотек і т.ін.

У різноманітній естетичній діяльності вихованців, якою керують педагоги, застосовується комплекс художньо-естетичних засобів. Основними з них є пізнання, труд, гра, спілкування, природа, мистецтво, література, побутова обстановка. Ці засоби органічно входять до системи естетичного виховання. Розглянемо їх особливості і значення для естетичного розвитку курсантів (слухачів).

Науково-пізнавальний процес має великі можливості для естетичного виховання курсантів (слухачів). Проникаючи думкою у сутність предметів, процесів і явищ, що пізнаються, людина разом з тим опановує естетичні властивості, які їм притаманні. Сам процес пізнання об’єктивності, як відомо, починається з чуттєвого сприйняття (живого споглядання). Пошук істини завжди забарвлений емоційними переживаннями. К.Д. Ушинський вважав, що в будь-якій науці є певний естетичний елемент, передачу якого учням повинен мати на увазі наставник.

Для мисленого поглиблення естетичних переживань К.Г. Паустовський вважав, що освічена людина побачить красу землі там, де її ніколи не побачить неосвічена. Краса виступає одним з критеріїв істинності знання. Відомий французький фізик Поль Дірак стверджував, що аксіоми можуть бути і непростими, але обов’язково витонченими і красивими.

Розумова і фізична праця активно впливає на естетичний розвиток вихованців такими шляхами: самим процесом праці, її змістом роботи та результатами, відносинами у процесі праці.

Естетичне почуття людини вдосконалюють такі елементи праці як ритм, темп, симетрія, гармонія. Правильно організована праця завжди супроводжується почуттям задоволення і навіть насолоди. Естетичне начало матеріали, креслення та знаряддя праці (технічна естетика). Людину радують результати праці. Велике виховне значення мають злагодженість і красота, взаємовідносини між курсантами (слухачами) в спільній праці. А.С.Макаренко стверджував, що у вихованні естетика костюма, кімнати, сходів, станка має не менше значення, ніж естетика поведінки.

Сказане повною мірою стосується також і спортивних, рольових ігор. Однак, естетично-виховні можливості ігор значно багатші. У них більш яскраво проявляються гармонія рухів, обстановка, а ритуали ігор дозволяють застосовувати і засоби мистецтва.

Спілкування вихованців у колективі - це вид діяльності, який відповідає їх самим глибинним духовним потребам. Це добра школа естетичного виховання та самовиховання курсантів (ліцеїстів). Засобами спілкування виступають слово, міміка, жести, практичні дії. Вони є джерелом естетичного сприйняття виховання. Для цього, однак, засоби спілкування повинні відповідати вимогам естетики.

Основними засобами спілкування є мова курсантів (слухачів). Багато позитивних якостей мови поєднано в одному понятті «красномовність». Зміст і чистота мови - головні умови її красоти. Тут, звичайно, неприпустиме словесне сміття. Це далекосяжний недолік, бо мова здійснює зворотній вплив на внутрішній світ людини. Культура мови включає в себе художній смак. Добре враження справляє мова виразна, лаконічна, зігріта почуттям, чітко продумана. Дійсна красномовність - це уміння сказати все, що потрібно, і не більше, ніж потрібно. Прикрашає мову і образність. Хороший оповідач приводить яскраві порівняння, метафори, свіжі епітети. Пожвавлює мову і доречне застосування крилатих виразів, афоризмів, прислів’їв, дотепних і доброзичливих жартів. Культура мови полягає в її плавності, м’якості, ритмі, чіткій дикції.

Міміка, жести, поза, рухи естетично вихованої людини м’які, доречні, гармонійні та скромні. Вони викликають у інших людей аналогічне відповідне почуття.

Природа - це багате джерело естетичних переживань людини. На відміну від творів мистецтва, природа натуральна та рухлива, картини природи завжди свіжі. В них присутній широкий спектр барв, який постійно змінюється у залежності від пори року, доби та погоди. В кожний момент в оточуючій природі є щось прекрасне. Природа облагороджує почуття, впливає на весь духовний спосіб життя людини.

Природа - це і музика (шелест листя, спів птахів, дзюрчання води). Поєднання краси з ароматом лісів і ланів викликає у людини цілий комплекс переживань, які при постійному спілкуванні з природою стають дорогими та близькими людям і складають основу патріотичного почуття.

Важливим засобом естетичного виховання є мистецтво. Твори мистецтва спонукають людину бачити життя крізь призму образності. Мистецтво повинно збуджувати в людях почуття митця, але мова йде не про професію, а про чутливість до прекрасного, розвиток здатності вносити художнє начало у повсякденне життя. Естетична насолода при сприйманні творів мистецтва виникає як результат співпричетності з творчістю митця, мистецтво поєднує почуття, думки і волю людей.

Для естетичного виховання та розвитку курсантів (слухачів) кожний від мистецтва має своє специфічне значення. Так, наприклад, образотворче мистецтво формує художній смак у виборі речей і предметів повсякденного життя. Циркове мистецтво завжди захоплює молодь своєю безкорисливістю і разом з тим сміливістю, грацією, стрімкістю, ритмом та іншими позитивними якостями. Архітектура - це наочне формування дійсності за законами красоти. Вона вражає уяву людини своєю виразністю, симетрією і ритмічністю форм. Скульптура, як просторово-образотворче мистецтво завжди передає рух. Одна мить цієї дії ніби-то поєднує в особі минуле й майбутнє. В скульптурі, в її монументальності і однокольоровості закладено широке узагальнення. Цей вид мистецтва є найбільш важливим для сприйняття дітьми та юнаками.

Мистецтво в цілому відтворює світ багатогранно і яскраво. Митець показує нам цей світ через власне сприйняття. твори мистецтва викликають глибокі почуття, які спонукають до благородних вчинків. «Мистецтво, - писав психолог Л.С. Виготський, - є скоріше організація нашої поведінки на майбутнє, установка наперед, вимога, яка, можливо, ніколи і не буде здійснена, але яка змушує нас прагнути поверх нашого життя до того, що лежить за ним».

Велику роль у житті людини відіграє література, яка впливає на духовний світ особистості. В системі мистецтва вона посідає провідне місце. слово як засіб літературно-художнього мистецтва здатно створювати яскраві образи і аналізувати явища життя.

Все більш значну роль відіграє в естетичному вихованні зовнішній вигляд навчальних закладів. Чистота і зелень газонів, доріжки, квіти - все це разом з порядком у приміщеннях створюють у курсантів (слухачів) почуття гармонії, причетності до краси, викликають життєрадісний настрій.

Однак слід мати на увазі, що вирішальним фактором естетичного розвитку курсантів (слухачів) є не самі засоби, а активне ставлення до них.