9.6. Редакційно-видавнича діяльність

Скрутне матеріальне становище багатьох вищих закладів освіти, фінансування не в повному обсязі наукових досліджень і навчального процесу, слабка забезпеченість літературою робить актуальним розвиток редакційно-видавничої діяльності ВЗО МВС взагалі і позабюджетної насамперед, що обумовлює і розвиток цивільно-правових відносин у видавничій справі.

Відомчий освітянський друк – це дуже важлива і велика частина державного друку взагалі. Наприклад, з 1966 до 1970 року кількість виданої про­ду­к­ції­ відомчих установ зросла з 35 до 47,6 % від загальної кількості виданого по країні. В 1982 році в РРФСР список вузів, яким офіційно було на­да­но право видавничої діяльності, нараховував 90 назв, до яких було прикріплено ще 49 навчальних закладів, а кількість виданого в 1981 році, зокрема, в Українській РСР дорів­ню­вало: усього книг і брошур 8450 найменувань, а міністерствами, комітетами і відом­ствами – 6102 назви.

Аналіз стану видавничої справи закладів освіти свідчить про велику кількість нормативно-правових актів, які регулюють цей процес і, навпаки, відсутність єдиного документу, який би акумулював у собі основні положення видавничої діяльності ВЗО. Окрім цього, деякі з цих актів є внутрішньо суперечливими.

Джерелами видавничої діяльності ВЗО МВС є: Конституція України, Всесвітня конвенція про авторське право, закони України «Про видавничу справу», «Про освіту», «Про авторські та суміжні права», «Про державну таєм­ницю», Положення про вищий заклад освіти, Статут вищого закладу освіти, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами», наказ Міністерства освіти України «Про затвердження Положення про порядок підготовки, експертизи, апробації підручників, навчальних та навчально-методичних посібників», плани науково-дослідних робіт ВЗО МВС, положення про редакційно – видавничу діяльність та багато інших.

Видавнича діяльність – це організаційно-творча та виробничо-господарська діяльність, підсумком якої є виготовлення видавничої продукції та її розповсюдження.

Сьогодні практично в кожному ВЗО МВС є засоби поліграфії, які підпорядковані редакційно-видавничим відділам. Тобто, ми маємо редакційно-видавничі комплекси, які можуть поєднувати і контролювати кожний етап видавничої діяльності. Відповідно до ст.3 Закону України «Про видавничу справу», метою видавничої справи є задоволення потреб у видавничій продукції та отримання прибутку від цього виду діяльності. Не є винятком і відомчий друк.

Редакційно-видавничі відділи практично є видавництвами в тому розумінні, як його дає закон. Але це – підрозділи ВЗО. Сам навчальний заклад за законом є видавничою організацією -- «установою, статутом якої поряд з іншими видами діяльності передбачено підготовку і випуск в світ видавничої продукції», і виготівником видавничої продукції, тобто особою, що здійснює виготовлення замовленого тиражу видання (ст.1). Його можна роздивлятись і як видавця (ст.10), і як засновника у видавничій справі (ст.11).

Ми вважаємо, що в нашому ланцюзі видавничої справи є і остання ланка – розповсюдження, бо видавець в розумінні закону – фізична чи юридична особа, яка здійснює підготовку і випуск видання. Він дає право бути розповсюджувачем видавничої продукції (ст.17).

В Положеннях про державний вищий заклад освіти та вищий заклад освіти МВС України відмічено, що додатковими джерелами фінансування є: кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані закладом освіти на замовлення під­приємств, установ, організацій та громадян; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств.

Основними завданнями редакційно-видавничої діяльності ВЗО МВС є:

- забезпечення навчального процесу та наукових досліджень вчених ВЗО МВС України науковою, навчальною та методичною літературою;

- впровадження наукових досліджень вчених ВЗО в навчальний процес і практику органів внутрішніх справ;

- постачання служб ВЗО бланковою продукцією.

Об'єктом видавничої справи вищого закладу освіти є видавнича продукція, що розрізняється відповідно до державних стандартів за:

- цільовим призначенням видань – офіційні, наукові, науково-популярні, науково-виробничі, науково-методичні, виробничо-практичні, нормативні з виробничо-практичних питань, виробничо-практичні для аматорів, навчальні, навчально-методичні, громадсько-політичні, довідкові, рекламні, літературно-художні видання, видання для організації дозвілля та відпочинку;

- аналітико-синтетичною переробкою інформації – інформаційні, бібліографічні, реферативні, оглядові видання, дайджести;

- інформаційними знаками – текстові, нотні, картографічні, образотворчі видання;

- матеріальною конструкцією видань – книжкові, аркушеві видання, буклети, плакати, поштові картки, комплектні видання;

- обсягом видань - книги, брошури, листівки;

- складом основного тексту – моновидання, збірники;

- періодичністю видань - неперіодичні, серіальні, періодичні видання, видання, що продовжуються;

- структурою видань - серії видань, однотомні, багатотомні видання, зібрання творів, вибрані твори.

Предметом редакційно-видавничої діяльності вищого закладу освіти МВС України можна, на наш погляд, назвати:

- підручники (навчальні видання - посібники, що містять систематичний виклад навчальної дисципліни чи її розділу (частини), які відповідають навчальній програмі та офіційно затверджені як даний вид видання);

- навчальні посібники (навчальні видання, які частково або повністю замінюють чи доповнюють підручники та офіційно затверджені як даний вид видання);

- практикуми (навчальні видання, що містять практичні завдання чи вправи, які сприяють опануванню, закріпленню пройденого матеріалу та перевірці знань);

- курси лекцій, хрестоматії, наочні посібники (текстові навчальні видання, зображувальні видання, що містять матеріали на допомогу вивченню, викладанню, вихованню);

- навчально-методичні посібники, що забезпечують навчальний процес: типові та робочі навчальні програми, методичні посібники, рекомендації, розробки та ін. (видання, що містять матеріали з методики викладання навчальних дисциплін);

збірники наукових праць, вісники, (наукові видання з дослідними матеріалами професорсько-викладацького складу, наукових працівників, ад`юнктів, здобувачів, слухачів, практичних працівників з важливих наукових і науково-технічних проблем, що мають принципове наукове значення та практичну цінність),

інші друковані засоби масової інформації - газети, журнали (періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію);

- матеріали наукових, науково-практичних і методичних конференцій, у т.ч. й тих, що проводяться спільно з іншими навчальними закладами (наукові видання - неперіодичні збірники з підсумками наукової конференції, програмами, доповідями, рекомендаціями, рішеннями);

- тези доповідей на наступні наукові, науково-практичні та методичні конференції, семінари (наукові видання - неперіодичні збірники з опублікованими до початку конференції матеріалами попереднього характеру - анотаціями, рефератами або повідомленнями);

- монографії (наукові видання у вигляді книги, що містять повне і всебічне дослідження однієї проблеми чи теми, написане одним автором);

- автореферати дисертацій (наукові видання у вигляді брошури, що містять складений автором реферат проведеного ним дослідження, поданого на здобуття вченого ступеня);

- неофіційні тексти законів, інших нормативних актів, збірники таких актів;

- технічні описи, інструкції, правила, настанови, статути, програми, умови оглядів і конкурсів, інші нормативні матеріали;

- статистичні, бухгалтерські та канцелярські бланки, інша документація, необхідна для службового користування;

- рекламні проспекти, буклети, плакати, запрошувальні квитки;

- видання, підготовлені на замовлення підприємств, установ і організацій, суб`єктів підприємницької діяльності, за дорученням Міносвіти, Мінпресінформу з метою придбання додаткових коштів для вищого закладу освіти.

Хоч ВЗО і надане право не реєструватись видавцями, але все ж-таки, на нашу думку, це треба робити. Відсутність реєстрації дозволяє лише безоплатне розповсюдження своєї видаваної продукції, що невигідно економічно, а наявність такої реєстрації відносить ВЗО не тільки до організацій-видавців, але й до розповсюджувачів. Крім того, це робить можливим отримувати офіційні нормативні акти з видавничої справи, бути занесеними до переліків ВАКу як спеціалізоване наукове видавництво, підтримувати зв’язки на офіційному рівні з усіма науковими установами, бібліотеками та ін.

Слід мати на увазі, що крім реєстрації в наведеному Державному реєстрі видавців, виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції, існує й інша реєстрація - друкованих засобів масової інформації. Відповідно до Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», під друкованими засобами масової інформації (пресою) розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року. Тобто, за цією дифініцією, до друкованих засобів масової інформації, які видаються навчальними закладами, належать збірники наукових праць, вісники ВЗО, їх газети. Такі види видань мають право виходити тільки на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Додатки до них у вигляді видань газетного чи журнального типу є окремими виданнями і підлягають реєстрації на загальних підставах, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу його виготовлення.

Заява про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації подається засновником до Міністерства інформації України, в якій повинні бути вказані: засновник видання; вид; назва і мова видання; сфера розповсюдження та категорії читачів; програмні цілі або тематична спрямованість; передбачувані періодичність випуску, обсяг і формат; юридична адреса засновника, його банківські реквізити; місцезнаходження редакції.

Існує ще один вид реєстрації - Вищої Атестаційної комісії України. Постановою президії ВАК від 26.07.97 №1а/6 затверджений перелік друкованих засобів масової інформації, в яких можуть бути опубліковані основні матеріали (статті) дисертаційних досліджень. Мова йдеться про так звані фахові видання.

У заяві про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру мають бути зазначені:

- засновник (співзасновники), включаючи: повне найменування, місцезнаходження, номери засобів зв'язку та банківських рахунків;

- повні дані про суб'єкта видавничої справи;

- мови, якими планується випускати чи розповсюджувати видавничу продукцію, - державною, російською, іншими мовами національних меншин України (конкретно якими), іноземними мовами (якими);

- джерела надходження видавничої продукції - вітчизняні видавництва, зарубіжні (з яких країн);

- джерела фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції.

Традиційно у вищих закладах освіти редакційно-видавничою діяльністю безпосередньо керують проректори з наукової роботи, котрим за розподілом функціональних обов`язків між проректорами належить керівництво видавництвами або редакційно-видавничими відділами. І це є слушним, бо джерела редакційно-видавничої діяльності з її предметним втіленням – підручниками, навчальними посібниками, монографіями, хрестоматіями тощо знаходяться в планах наукових досліджень ВЗО МВС. Вихід друкованого матеріалу в світ – це одна з багатьох форм впровадження наукових досліджень в практику органів внутрішніх справ і навчальний процес. Написання книги, її рецензування, наукове і літературне редагування – це щабелі підготовки наукового твору – навчальної книги. Тому тільки редакційно-видавничі ради (РВР) на чолі з проректорами з наукової роботи контролюють якість книги і дають їй дозвіл побачити світ.

Редакційно-видавнича рада навчального закладу колегіально керує організацією редакційно-видавничої діяльності у відповідності з Законами України, постановами та розпорядженнями Президента і Кабінету Міністрів України, нормативними актами МВС, Міносвіти, Мінінформу України. До складу ради входять заступник голови, відповідальний секретар і члени - найбільш компетентні співробітники кафедр і відділів, котрі беруть активну участь у підготовці видань.

Основні завдання редакційно-видавничої ради: визначення актуальності тематики видаваної літератури, підвищення наукового і теоретичного рівня видань і культури видавничої роботи, визначення якості поданої до редагування та підготовленої до видання навчальної `та наукової літератури, контроль за ходом виконання тематичного видавничого плану, розв`язання спірних питань, що виникають у процесі роботи над рукописами.

Редакційно-видавнича рада може виконувати наступні основні функції: оцінювати, за поданням РВВ, заявки та рукописи, запропоновані кафедрами для включення їх до проекту тематичного видавничого плану; розглядати проекти перспективного, річного тематичного видавничого планів; затверджувати відповідальних (наукових) редакторів окремих видань, розглядати пропозиції про склад редколегій та авторських колективів найважливіших видань; заслуховувати звіти начальників кафедр, редакторів, авторів, які не забезпечили своєчасну підготовку рукопису або подали його без дотримання поставлених вимог, і приймати відповідні рішення; регулярно обговорювати результати редакційно-видавничої діяльності, хід виконання редакційних планів, якість виданої літератури; клопотатись про виплату авторських гонорарів і винагород за участь у підготовці рукописів (друкаркам, редакторам, художникам та ін.); звертатись з клопотанням до про надання авторам особливо актуальних видань творчих відпусток; вносити необхідні зміни до тематичного видавничого плану; розглядати питання і клопотання про видання рукописів за кошти авторів або в авторській редакції.

Оцінюючи рукописи, РВР враховує, що включення до плану видань рукописів, які не відповідають навчальним програмам, не допускається. Оцінки рукописів і рекомендації РВР про доопрацювання матеріалів, а також установлені строки є для авторів обов`язковими.

Члени редакційно-видавничої ради зобов`язані вживати всіх заходів щодо поліпшення якості поданих до видання матеріалів і вправі пропонувати для обговорення будь-які питання, від вирішення яких залежить успішне здійснення редакційно-видавничої діяльності ВЗО МВС.

Розглянемо порядок планування редакційної і видавничої діяльності.

В недалекому минулому редакційно-видавничі відділи ВЗО працювали щонайменше за трьома планами: планом редакційної підготовки рукописів, планом видання і перспективним (на 5 років) планом. Процес підготовки книги від задуму до виходу в світ розтягувався на 2-3 роки. Динамічність сьогоднішнього життя робить недоцільними такі терміни. Треба наближатись до так званого стандарту «сьогодні - на сьогодні». Тобто, від задуму до тиражування навчальної книги повинно пройти мінімальна кількість часу. Така оперативність не заперечує існуванню плановості. Навпаки, це повинно підштовхувати авторів, кафедри, саме видавництво до прискіпливого, виваженого аналізу необхідного, прораховуванню матеріальних і фінансових витрат, можливого ринку збуту і отримання прибутку.

Сьогодні робота з підготовки і видання літератури повинна здійснюватись на основі річного тематичного плану видання підручників та навчальних посібників. Проект цього плану складається напередодні (у листопаді -- грудні) року, що передує планованому, на основі виважених заявок кафедр, окремих авторів з використанням даних, які містяться в поточному плані науково-дослідних робот ВЗО МВС. При цьому беруться до уваги рекомендації та заявки МВС України і практичних органів.

Заявки кафедр ретельно вивчаються видавництвом разом з бібліотекою, навчальним відділом і вносяться в проект плану, який розглядається на редакційно-видавничій раді у грудні і після ухвалення - передається для розгляду Вченою радою і подальшого затвердження ректором. Затверджений і схвалений проект плану в грудні року, передуючого планованому, подається до МВС України з метою одержання для планованих видань грифу «Підручник (навчальний посібник) для закладів освіти МВС України».

Для одержання грифа «підручник (навчальний посібник) для закладів освіти МВС України» разом з проектом плану в МВС України направляються подання керівництва, рішення кафедри і РВР про можливість і необхідність такого видання з короткою характеристикою рукопису і пропозицією про видачу грифу, редакційний висновок, зовнішні рецензії, довідка автора про усунення зауважень тощо.

У заявках, які обговорюються на кафедрах, вказується: назва дисципліни за навчальним планом; кількість годин за навчальним планом; автор (прізвище, ім`я, по батькові) або авторський колектив з перерахуванням усіх авторів і найменувань глав або інших розділів, ними написаних; назва підручника (навчального посібника); рецензенти; анотація, що розкриває наукову і практичну цінність видання; обсяг в авторських аркушах, мова, обмежувальний гриф; орієнтовний тираж; час подання рукопису до видавництва (для редакційної обробки, коректорської правки, набору та верстки тощо); дата, до якої необхідно випустити тираж.

При цьому авторам слід мати на увазі, що згідно з діючими нормативами рукопис обсягом 2 авторські аркуші знаходиться в наборі, коректорській та редакторській обробці не менше одного місяця з дня надходження і стільки ж - у друкарні.

Після затвердження тематичного видавничого плану, головний редактор на їх основі складає в січні планового року детальний тематичний план видань поточного року з технологічними строками опрацювання рукописів і виготовлення тиражів. Далі план тиражується і розсилається для відомості та визначення тиражів в усі заклади освіти і правоохоронні органи України, юридичні ВЗО країн близького і далекого зарубіжжя.

Видання навчально-допоміжних матеріалів (розкладів занять, методичних розробок, різних бланків, звітної документації та ін.) здійснюється видавництвом за заявками кафедр по мірі їх надходження і при наявності паперу і поліграфічних можливостей.

Рукописи навчальних і наукових видань готуються авторами відповідно до плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт ВЗО МВС і тематичного видавничого плану.

У термін, передбачений планом НДР, автор (авторський колектив) подають рукопис начальнику кафедри. Він організовує оцінку й наукове редагування рукопису, для чого доручає його вивчення не менш ніж двом членам кафедри. До вивчення рукопису можуть залучатися також спеціалісти інших кафедр ВЗО, які дають на рукопис письмові рецензії. Термін рецензування встановлюється начальником кафедри з урахуванням обсягу рукопису в межах одного місяця з моменту його отримання. Крім цього, якщо рукопис являє собою навчальний, практичний посібник або лекцію, які розраховані на працівників відповідних служб органів внутрішніх справ, начальник кафедри направляє його на відгук спеціалісту відповідної служби.

При обговоренні рукопису на засіданні кафедри ведеться детальний протокол, в якому фіксуються всі зауваження, висловлені членами кафедри, погодження з ними чи заперечення автора.

Обговорення рукопису на кафедрі передбачає оцінку розробки теми (з точок зору науково-теоретичної, політичної, методичної) та оцінку її літературної форми. Якщо тема не планувалась, визначається, наскільки виправданий її вибір автором. У результаті обговорення колектив кафедри приймає рішення:

- рекомендувати рукопис для включення до тематичного видавничого плану наступного року або клопотатися перед РВР про необхідність його видання в поточному році;

- повернути рукопис автору для доопрацювання;

- відхилити рукопис як непридатний для видання. При необхідності, в рішенні викладаються конкретні обгрунтовані пропозиції автору про доопрацювання рукопису.

Якщо рукопис підготовлений міжкафедральним колективом, керівник авторського колективу організовує його обговорення на спільному засіданні відповідних кафедр. На обговорення рукописів, як правило, запрошуються представники видавництва.

Автор (авторський колектив) відповідно до пропозицій кафедри допрацьовує рукопис і знову подає його начальнику кафедри з довідкою, в якій відображаються характер та обсяг доопрацювання рукопису, а потім висловлюються мотивовані заперечення на ті зауваження, з якими автор не згоден.

На начальника кафедри покладається рішення про кафедральну готовність рукопису. Він зобов`язаний пересвідчитися в тому, що автором виконані обов`язкові пропозиції кафедри про доопрацювання рукопису, враховані всі суттєві зауваження, висловлені рецензентами і членами кафедри. При необхідності рукопис може бути вдруге обговорений на засіданні кафедри - в цілому або в частині, підданій доопрацюванню. Про доопрацьований рукопис кафедра виносить остаточне рішення, відображаючи в ньому обгрунтованість позиції автора щодо зауважень, які ним не враховані.

Начальник кафедри і рецензенти поряд з автором несуть моральну і цивільну відповідальність за науковий і методичний рівень рукописів, рекомендованих до видання, а крім цього, автор несе ту ж відповідальність за правильність написання цитат, які повинні наводитися державною мовою в перекладі автора, або у виняткових випадках - з дотриманням правил правопису, пунктуацій (курсив, розрядка) першоджерела.

На рукопис, призначений до відкритого друку або з грифом обмеженого користування, до подання у видавництво начальник кафедри отримує висновок експертної комісії, яка визначає можливість його публікації відкритим друком або з обмежувальним грифом.

Доопрацьований рукопис, завізований начальником кафедри, автор особисто (або через відповідні служби ВЗО МВС - для рукописів з обмежувальним грифом) передає до видавництва.

Рукопис повинен повністю відповідати загальноприйнятим видавничим вимогам. До рукопису додаються:

- виписка з детального протоколу обговорення рукопису на засіданні кафедри (міжкафедральному засіданні) з рекомендацією до видання;

- всі зовнішні і внутрішні письмові відгуки (рецензії) на рукопис (але не менше двох);

- авторська довідка, що відображає характер і ступінь доопрацювання рукопису після його рецензування та обговорення;

- акт експертизи.

Зовнішнє рецензування рукописів, включених до тематичного видавничого плану, оплачується ВЗО на договірній основі з рецензентами. Угода на рецензування складається в 2-х екземплярах, як правило, за ініціативою начальника кафедри чи головного редактора.

Рецензент повинен у письмовому вигляді дати оцінку рукопису в цілому й окремих його частин та висновок про доцільність його видання, принципову оцінку його наукового рівня, практичної корисності.

Якщо рецензент не виконає в строк узятих на себе зобов`язань і не узгодить питання про відстрочку їх виконання або подасть рецензію, що не відповідає умовам договору, ВЗО МВС вправі розірвати договір і передати роботу іншій особі без виплати рецензенту, який порушив угоду, винагороди.

Рукопис подається в машинописному екземплярі та в комп`ютерній версії - на дискеті, набраній за допомогою текстових редакторів «Word», «Аldus PM», «Ventura» тощо комплектно: тексти обкладинки і титульного аркуша, зворот титульного аркуша з анотацією, бібліографічним описом і вказанням рецензентів, передмова або вступ, основний текст, довідковий та бібліографічний апарат, заголовки, ілюстрації з підписами під малюнками окремим аркушем, з вихідними даними роботи.

Рукопис повинен відповідати наступним вимогам. Він має бути надрукований через 1,2–1,5 інтервали на білому писальному папері форматом 210х300 мм крупним чітким шрифтом (кеглем 11–12) крізь чорну жирну стрічку на одному боці аркуша - для машинописних і комп’ютерних робіт. Довжина рядка в суцільному тексті повинна відповідати 58–65 знакам (враховуючи пропуски між словами), а сторінка має складатися з 35–40 рядків. На сторінці обов`язково слід залишати береги розміром: ліве - 25 мм, праве - 10 мм, верхнє - 20 мм і нижнє - 25 мм. Абзацний відступ повинен бути однаковим і дорівнювати 3–4 знакам. При дотриманні цих умов 16–20 сторінок машинописного тексту складають близько 40000 знаків, або один авторський аркуш.

Виноски слід друкувати також через 1,2–1,5 інтервали. Сторінки нумерувати по порядку, від першої до останньої, враховуючи титул, зворот титула, зміст. Колонтитул ставиться внизу, посередині. Якщо робота буде ілюстрована, то в авторському оригіналі слід залишати місце для рисунків. Увесь зображальний матеріал (графіки, креслення, рисунки, схеми) має бути контрастним (виконаний чорною тушшю) і поданий разом з рукописом.

Видавництво вправі не прийняти рукопис, якщо він оформлений з порушенням вимог, викладених вище.

Наявність повністю оформленого рукопису і згадка про нього в темплані дає право видавництву почати редакторську і коректорську правку матеріалу для підготовки оригінал-макету і підпису його до друку.

Якщо рукопис, що знаходиться на доопрацюванні з приводу зауважень рецензентів, кафедри або РВР, не надійшов до видавництва у встановлені терміни, він може бути прийнятий у виробництво за додатковим клопотанням РВР при наявності редакційно-видавницьких можливостей, при жагучій необхідності навчально-виховного процесу.

Підготовлений рукопис передається головному (старшому) редактору, який складає календарний графік роботи над рукописом і передає його провідному редактору. До редагування рукопису, крім головного (старшого) і провідного редакторів, можуть залучатися на договірних засадах титульний (відповідальний) або спеціальний (науковий) редактори з числа досвідчених спеціалістів у даній галузі науки і практики.

В окремих випадках, якщо рукопис містить дискусійні положення, а редактор і автор не знаходять компромісного рішення, можливе видання матеріалу в авторській редакції. В цих випадках видавництво у спеціальному зверненні до читачів інформує про це або повідомляє про своє ставлення до окремих положень книги.

Видавництво самостійно або через РВР ВЗО МВС має право організації і додаткового рецензування всіх рукописів, навчальних посібників, а в необхідних випадках - і наукових видань. У цих випадках рукопис направляється на відгук двом зовнішнім рецензентам: колективному та індивідуальному.

Відредагований рукопис після узгодження всіх правок з автором передається редактором для набору чи верстки на ЕОМ. Оператор ЕОМ набраний і роздрукований рукопис дає редактору (коректору) для усунення помилок набору. Після цього рукопис знову повертається до оператора ЕОМ для виправлення помилок і роздрукування для 1-ої або, якщо це необхідно, і 2-ої редакторської (коректорської) читки. Тільки після проходження всього редакторсько-коректорського циклу рукопис може бути направлений на верстку.

Зверстаний рукопис (готовий оригінал-макет) послідовно переглядає редактор (коректор) і, перед підписом до друку та після виправлення всіх неточностей, - головний (старший) редактор.

Після цього рукопис підписується до друку і передається в друкарню..

Вимоги максимального задоволення потреб читачів виробило деякі редакторські правила підготовки видань, які повинні бути знайомі й авторам:

- готуючи нову роботу, треба знати все, що було видано з цієї тема­тики раніше:

- в новому рукописі повинні бути елементи новизни (тема, засоби викладення, літературні прийоми і т.ін.):

- працюючи над рукописом, треба пам’ятати, що в ньому повинно бути викладений мотив, пояснення щодо цієї роботи;

- кількість пояснюючих елементів нової роботи повинна бути не­обхідною і достатньою, а також мати правильне співвідношення зі змістом нового повідомлення, яке складає смислову основу цієї роботи.

Науковці і викладачі навчальних закладів працюють, як правило, над науковою і навчальною літературою. Кожен з цих видів по­требує окремого авторського і редакторського підходу.

Одним з найбільш авторитетних жанрів наукової літератури є монографія. Це науковий твір, в якому із найбільшою повнотою викладені ма­теріали, що зв’язані з певною проблемою. Монографія дає можливість від опису окремих емпіричних фактів та їх вивчення перейти до сис­темного викладення наукових теорій, до обгрунтування концепцій, відпрацювання стратегії наукового пошуку. Наукова монографія - це підведення підсумків проведеної наукової роботи і необхідний щабель для подальшого наукового пізнання.

Досить активно використовується і такий жанр, як наукова стаття. Вона не ставить за мету всебічне і вичерпне відображення результатів наукового пошуку. Статті фіксують хід поетапної наукової діяльності.

Дисертація - це науково-дослідницька робота, що підготовлена для привселюдного захисту та отримання наукового ступеню, її зміст та структура повинні відображати предмет і завдання наукового дослідження, його актуальність та практичну значущість, основні підсумки і перспективи використання отриманих автором результатів.

Підготовка до видання наукової літератури припускає всебічний аналіз змісту, відповідності до жанрових особливостей, цільового при­значення та читацької адреси.

Цільове призначення навчальної літератури - це засіб навчання, вихо­вання і розвитку творчих здібностей курсантів (слухачів).

Тип закладу освіти, для якого видається посібник, обов’язково впливає на характер викладання предмету навчання або засоби його вик­ладення. Безперечно, що підручник з цивільного права або оперативно-розшукової діяльності має бути викладений різними мовами і бути різними за обсягом для цивільних юридичних вузів і вузів МВС України,

Створення навчальної книги - справа професійно важлива. Мова підручника повинна бути ясною, точною, виразною, ла­конічною. Стиль викладення повинен бути досить емоційним (а таку забарвленість можуть дати образні вирази, яскраві приклади).

Обов’язковим атрибутом будь-якого видання, здійсненого ВЗО МВС є його бездоганне бібліографічне оформлення. У виданні повинні бути вказані вихідні відомості, оформлені видавцем у відповідності з діючими стандартами.

Всі книжкові видання в Україні, незалежно від мови основного тексту, повинні мати обов'язкову анотацію та вихідні бібліографічні відомості державною мовою. Винятком можуть бути тільки видання іноземними мовами, призначені для розповсюдження за кордоном або серед іноземців. Вихід у світ видання без обов'язкових для нього вихідних відомостей не допускається.

Збірники наукових праць вищого закладу освіти МВС повинні бути виданнями дослідного характеру, що містять матеріали й результати теоретичних і експериментальних досліджень, проведених професорсько-викладацьким та курсантським (слухацьким) складом ВЗО і практичними працівниками органів внутрішніх справ.

Для підготовки збірника матеріалів (тез) конференції до видання наказом ректора створюється редакційна колегія у складі відповідального редактора (який має науковий ступінь), його заступника, відповідального секретаря і членів редакційної колегії з числа провідних наукових працівників і спеціалістів з тематики конференції. Редакційна колегія здійснює наукове й організаційне керівництво підготовкою видань, відповідає, поряд з авторами, за науково-теоретичний рівень опублікованих матеріалів і тематичну цілісність видання, забезпечує його наукове, а при необхідності - літературне редагування; інформує зацікавлені ВЗО та практичні органи МВС України про намічене видання; подає підготовлений (повністю укомплектований і віддрукований) матеріал до видавництва для коректорської правки і видання.

Рішення про затвердження (або відхилення) статті приймає редколегія. Редколегія підтверджує автору прийняття статті до опублікування або протягом місяця повертає її авторові з обгрунтованим висновком про відмову в публікації. Статті й матеріали, прийняті до опублікування, повинні мати позитивні рецензії. У випадку, якщо автор не згоден з рішенням редколегії про повернення статті, редколегія зобов`язана вдруге розглянути поданий матеріал, при необхідності направивши його на додаткове рецензування. Повторне рішення редакційної колегії є остаточним. Якщо з питання публікації тієї чи іншої статті серед членів редакційної колегії виникають розбіжності, то питання про публікацію вирішується більшістю голосів. При рівному числі голосів голос відповідального редактора є вирішальним.

Автор має право публікуватися у збірнику один раз; другий раз (навіть у співавторстві) - у виняткових випадках, за спеціальним рішенням редколегії. Рукописи статей більш, ніж двох авторів, як правило, не приймаються.

Рукописи статей направляються в редколегію збірників для публікації за рекомендаціями відповідних кафедр, рад ВЗО чи інших підрозділів наукових закладів, практичних органів, а також за власною ініціативою автора. Рекомендація офіційного органу, завірена гербовою печаткою, прирівнюється до позитивної рецензії.

Видання збірників наукових праць (матеріалів конференцій) здійснює видавництво ВЗО МВС. Тиражі видань встановлюються на основі заявок, що надходять, у залежності від наявності паперу та можливостей поліграфічного виробництва.

«Вісники» – наукові періодичні видання вищих закладів освіти. Основною метою заснування таких видань є розповсюдження наукових здобутків вчених ВЗО МВС, інтеграція наукових досліджень і практичних досягнень правоохоронних органів. Тут друкуються статті як науковців свого вищого закладу освіти, так і провідних вчених України і зарубіжних країн.

Персональний склад редакційної колегії Вісника затверджується ректором.

Засідання редколегії проводяться в міру необхідності. Її рішення набувають чинності при наявності не менше половини складу. Результати кожного засідання оформлюються протоколом. Голова редколегії безпосередньо здійснює керівництво редколегією і веде її засідання; дбає про організаційно-фінансове забезпечення видання, його голос є вирішальним при рівності голосів під час голосування; підписує матеріали до друку.

Відповідальний секретар забезпечує організацію засідань редколегії, контролює хід реалізації її рішень; приймає рукописи для розгляду, контролюючи дотримання авторами чинних нормативів щодо оформлення рукописів та фіксуючи дату надходження матеріалів до редколегії; повертає рукописи на доопрацювання, організує друкування, верстку, редагування і коректорську правку матеріалів, дбає про розповсюдження і рекламу у засобах масової інформації.

Видавничий оригінал-макет перед здачею до друку і виходом у світ візують автор, титульний (відповідальний) або спеціальний (науковий) редактор, провідний редактор, коректор, головний (старший) редактор, а підписує - проректор з наукової роботи.

Дозвіл на тиражування і розсилку дає проректор ВЗО МВС з наукової роботи.

Тиражі видань, включених до річного видавничого плану, визначаються видавництвом за погодженням з відповідними кафедрами, навчальним відділом і бібліотекою, з урахуванням замовлень закладів освіти та науково-дослідних установ, органів внутрішніх справ, потреб ринку. Ціна видань визначається, виходячи з понесених матеріальних витрат.

Реалізація видань здійснюється через книготорговельні організації або шляхом позабюджетної діяльності. Адресатів обов`язкової розсилки, крім визначених законодавством, встановлює проректор з наукової роботи.

Для задоволення замовлень, що надходять додатково, ВЗО МВС може залишити резерв видань обсягом 10% від тиражу, який зберігається в архіві видавництва.

Матеріально-технічне забезпечення редакційно-видавничої діяльності покладається на господарський відділ ВЗО МВС. Фінансування редакційно-видавничої діяльності здійснюється за рахунок кошторисних асигнувань, призначених на наукові дослідження і редакційно-видавничу діяльність на основі річного плану випуску літератури.

Видавництво щороку складає звіт про підсумки виконання річного видавничого плану (окремо щодо відкритих, для службового користування і таємних видань). Звіти затверджуються ректором і направляються в МВС України в установлені строки. В 10-денний строк після виходу в світ будь-якого видання видавництво через секретаріат представляє на їх адресу по 1 контрольному екземпляру кожного видання.