9.3. Організація і проведення наукових досліджень у вищому закладі освіти системи МВС України

Документами, на яких грунтується проведення науково-дослідної і дослідно-конструкторської роботи, є програма НДР, вихідні вимоги для технічного завдання на ДКР або власне технічне завдання, план-проспект рукопису, комплект договірних документів (при виконанні роботи за договором).

Програма НДР, вихідні вимоги для технічного завдання на ДКР повинні відображати:

- склад авторського колективу, у тому числі відомості про головного виконавця (виконавців) та співвиконавців;

- підстави проведення науково-дослідної, дослідно-конструкторської роботи, проблему, на вирішення якої спрямоване дослідження або розробка, наявність у ній питань, що мають бути розв’язані науковими методами та технічними рішеннями, стан її наукової розробки в Україні та за кордоном;

- головні питання (гіпотези), напрямки і завдання, дослідження;

- методика дослідження (для НДР) та принципи створення дослідного зразка технічного засобу (для ДКР);

- основні етапи роботи і терміни їх виконання;

- передбачувані результати, їх форми, напрямки впровадження;

- кошторисна вартість НДДКР, джерела фінансування.

У вихідних вимогах для технічного завдання крім того можуть міститься деякі особливі умови щодо виконання НДДКР, документів, які мають бути розроблені за їх результатами, а також відносно порядку виконання та організації прийому наукової розробки.

Програма НДР, вихідні вимоги для технічного завдання на ДКР розробляються авторським колективом і затверджуються проректором з наукової роботи ВЗО.

При виконанні роботи за договором технічне завдання на НДДКР розробляється на основі вихідних вимог для технічного завдання на проведення ДКР, узгоджених із замовником, та затверджуються начальником служби-замовника.

Для внесення коректив в програму досліджень, технічне завдання на стадіях виконання НДДКР готуються відповідні доповнення до зазначених документів. Затвердження доповнень проводиться у тому ж порядку, що й для програми дослідження, технічного завдання.

Науково-дослідна робота, спрямована на підготовку лише рукопису монографії, підручника, навчального посібника тощо, проводиться на основі плану-проспекту. Останній повинен містити відомості про авторів, актуальність теми, мету написання рукопису, його основні положення, їх методологічні, методичні та емпіричні обгрунтування, передбачене використання у практиці та навчальному процесі. План-проспект розглядається та схвалюється на засіданні кафедри (лабораторії). Підготовка рукопису, крім плану НДДКР, має бути передбачена у перспективному плані випуску літератури.

Організація, яка проводить НДДКР, несе відповідальність за її науково-технічний рівень, якість і своєчасність виконання.

Залежно від характеру, складності та обсягу роботи до її виконання можуть бути залучені працівники інших ВЗО, НДУ, практичних органів і установ МВС України, організації інших міністерств і відомств.

Коли це стосується практичного працівника органів внутрішніх справ, головний виконавець звертається до керівництва служби, якому він безпосередньо підлеглий. і вказує для виконання якої роботи, на який час і на яких умовах має бути залучений працівник. Керівництво служби у місячний термін розглядає це звернення і повідомляє головному виконавцю про прийняте рішення. Головні управління, управління, самостійні відділи МВС України мають сприяти залученню висококваліфікованих практичних працівників до участі у наукових дослідженнях та науково-технічних розробках.

Головний виконавець НДДКР координує роботу і несе відповідальність перед замовником за науково-технічний рівень роботи в цілому. У випадку залучення співвиконавців з ними погоджуються конкретні завдання із зазначенням обсягу робіт, строків їх завершення, форми подання одержаних результатів. Після затвердження програми (технічного завдання) її копія направляється всім співвиконавцям робіт, а за вимогою замовника також і йому. При виконанні роботи за договором підписані (затверджені) комплекти договірних документів, включаючи технічне завдання, знаходяться у замовника та виконавця роботи.

Якщо виконавець у ході виконання НДДКР з’ясує недоцільність (безперспективність) її дальшого проведення, він припиняє роботу і подає замовнику мотивоване обгрунтування припинення останньої. Питання про виключення цієї роботи з плану НДДКР вирішується так само, як і при його затвердженні. При необхідності проректором (першим проректором) ВЗО з наукової роботи і замовником утворюється спільна комісія для узгодження спірних питань, взаємних розрахунків. Пропозиції цієї комісії затверджуються тими, хто її призначив.

За результатами виконання науково-дослідних робіт або їх окремих етапів складається звіт за встановленою формою. Підготовка звіту обов’язкова для всіх НДР, незалежно від складання інших підсумкових документів. Звіт про науково-дослідну роботу затверджується керівництвом організації-виконавця. Заключний звіт підлягає попередньому розгляду на засіданні Вченої ради вищого закладу освіти.

Звіт про НДР розглядається, як правило, із запрошенням замовника. При цьому подаються:

- програма НДР;

- проміжні звіти за всіма етапами дослідження;

- заключний звіт;

- модель, макети, експериментальні зразки (при їх наявності);

- пропозиції і рекомендації, що підготовлені за результатами НДР.

В разі необхідності, що визначається замовником і відображається у замовленні, для прийняття окремих результатів НДР прикладного характеру (проекти, пропозиції, рекомендації, моделі тощо), може бути утворена приймальна комісія.

Комісія з приймання результатів НДР утворюється замовником із числа провідних фахівців-практиків та вчених, у тому числі представників зацікавлених міністерств і відомств.

Приймання результатів НДР, що призначені для використання не лише МВС України, а й іншими міністерствами та відомствами, а також за участю організацій та установ інших міністерств та відомств, здійснюється міжвідомчими комісіями, які утворюються цими міністерствами і відомствами.

Приймання результатів НДР замовником організується протягом місяця від дня находження відповідних матеріалів, а з особливо складних робіт - протягом двох місяців. Внаслідок приймання результатів НДР, комісією або особою, уповноваженою на те замовником, складається акт, у якому викладаються підсумки розгляду поданих матеріалів, їх відповідність замовленню, висновки і рекомендації щодо можливості впровадження результатів НДР в практику і навчальний процес, порядок і терміни їх реалізації, усунення виявлених недоліків (при їх наявності). Акт затверджується особою, уповноваженою замовником, та керівником вищого навчального закладу.

Приймання і оцінка результатів дослідницько-конструкторської роботи здійснюється у встановленому порядку комісією, що призначається керівником ВЗО. Результати виконання ДКР (етапи ДКР) та порядок звітності повинні відповідати вимогам технічного завдання на ДКР.

При виконанні роботи за договором для приймання результатів виконання ДКР (етапу ДКР) згідно з наказом керівника ВЗО призначається комісія із залученням представників служби-замовника. Комісія розглядає результати виконання ДКР (етапу ДКР) та складає відповідний акт здачі-приймання робіт. Акт здачі-приймання робіт є основою для взаєморозрахунків між замовником та виконавцем роботи.

Рукопис монографії, підручника, навчального посібника розглядається на засіданні кафедри (відділу, лабораторії), а після схвалення нею - на засіданні редакційно-видавничої ради ВЗО. Рукопис вважається таким, що відповідає меті його написання, у разі рекомендації його радою до видання.

НДР, ДКР вважається закінченою, а відповідна тема плану НДДКР виконаною, якщо:

- затверджено заключний звіт про НДР;

- затверджено акт про приймання результатів НДР або ДКР;

- рукопис монографії, підручника, навчального посібника, тощо у встановленому порядку рекомендовано до видання;

- здійснена державна реєстрація виконаної НДР або ДКР;

- розроблені макети, дослідні зразки або зразки технічних засобів повністю відповідають вимогам технічного завдання на ДКР;

- між замовником та виконавцем здійснені взаєморозрахунки (при виконанні роботи за договором).

Державна реєстрація і облік відкритих НДДКР, у тому числі дисертацій, здійснюється відповідно до порядку, затвердженого наказом Державного комітету з питань науки і технологій від 13.10.1992 р. № 44. Закриті та з обмеженим користуванням НДДКР реєструються у МВС України у порядку, визначеному наказом Державної служби України з питань спеціальної інформації та критичних технологій від 7 липня 1994 р.№ 52.

Окремим напрямом наукової роботи у вищому закладі освіти МВС України є реалізація та впровадження результатів НДДКР

у практику і навчальний процес.

Головні управління, самостійні управління і відділи МВС України за прийнятими ними результатами НДДКР, навчальні заклади з наукових розробок, які підготовлені з питань, що охоплюються предметами викладання та програмами навчальних дисциплін, забезпечують їх реалізацію, організують впровадження у практику та в навчальний процес і несуть за це відповідальність.

Вищі заклади освіти - розробники наукових пропозицій, рекомендацій, нових технічних засобів, іншої продукції у межах своєї компетенції та повноважень сприяють їх впровадженню у практику і навчальний процес.

Про реалізацію результатів НДДКР, що потребують впровадження у практику, свідчить підготовка з їх використанням в МВС України, ГУМВС в областях, містах Києві та Севастополі, УМВСТ та прийняття (видання, затвердження, подання до відповідних інстанцій):

- проектів законів, актів президентської влади, рішень уряду інших органів державної виконавчої влади, а також державних урядових, міжвідомчих програм тощо;

- наказів, вказівок, інструкцій, інших нормативних актів Міністерства внутрішніх справ;

- заходів, програм, планів, рекомендацій щодо удосконалення діяльності органів та установ внутрішніх справ;

- методик, технологій, алгоритмів, стандартів, технічних вимог, моделей, дослідних зразків, спрямованих на удосконалення науково-технічного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ;

- технічних замовлень на проведення НДДКР або обгрунтувань щодо змін, припинення окремих НДДКР;

- висновків за наслідками науково-технічного та іншого авторського супроводження НДДКР.

Про реалізацію науково-технічної продукції можуть свідчити також:

- акт її здачі-прийомки;

- охоронний документ на неї (патент, свідоцтво, посвідчення), її промисловий зразок, товарний знак;

- акт про використання науково-технічного результату.

Основними напрямками впровадження результатів НДДКР є:

- забезпечення їх використання в практичній діяльності підрозділів МВС України, УМВС, УМВСТ, міськрайорганів внутрішніх справ, органів внутрішніх справ на транспорті, пожежної охорони, установ, що виконують покарання;

прийняття вищим органом державної влади та управління з їх використанням пропозицій (проектів) щодо видання законів, актів президентської влади, урядових рішень, розробки програм, планів, заходів тощо;

прийняття їх для використання на підприємствах, в установах, організаціях інших міністерств і відомств, а також комерційних структур з метою забезпечення пожежної безпеки, охорони матеріальних цінностей, безпечного ведення підприємницької діяльності при виготовленні спеціальної техніки та іншої продукції в інтересах органів внутрішніх справ;

 застосування їх в навчальному процесі закладів освіти;

- підготовка на їх основі, видання та направлення безпосереднім суб’єктам впровадження друкованих наукових праць;

- їх використання у подальшій науковій та науково-технічній діяльності ВЗО МВС.

Запуск продукції у виробництво, порядок проведення випробувань нової технічної продукції складного виробництва визначаються діючими стандартами, іншими нормативно-технічними документами міністерств і відомств України, на підприємствах яких виготовляється продукція в інтересах органів внутрішніх справ.

Впровадження здійснюється на планових засадах. Для цього в головних управліннях, управліннях, самостійних відділах МВС України розробляється річний план впровадження результатів НДДКР, а практичну діяльність органів і підрозділів внутрішніх справ.

План формується на основі рішень про приймання на реалізацію представлених результатів НДР і ДКР. План повинен передбачати конкретні організаційні, навчальні, методичні, практичні заходи, а також роботи з авторського супроводження. Останні передбачаються за узгодженням з організацією-виконавцем НДДКР. План складається за встановленою формою і до 1 листопада року, що передує планованму, затверджується начальником головного управління, управління, відділу МВС України.

Після затвердження план впровадження надсилається у ГУМВС, УМВС областей і міст, УМВСТ, до відповідних науково-дослідних установ, навчальних закладів МВС України, які у своїх планах передбачають конкретні заходи щодо його виконання.

Учасниками (суб’єктами) впровадження результатів НДДКР у практику в системі МВС України є служби МВС України, ГУМВС, УМВС областей і міст, УМВСТ, міськрайвідділів внутрішніх справ, органи внутрішніх справ на транспорті, пожежної охорони, органи, які виконують покарання, науково-дослідні установи, навчальні заклади, навчальні підрозділи органів внутрішніх справ. При здійсненні цієї роботи названі суб’єкти виконують такі основні функції.

Головні управління, управління, відділи МВС України, ГУМВС, УМВС областей і міст, УМВСТ:

- забезпечують своєчасне доведення наукових та науково-технічних розробок, які включені до плану впровадження, до підлеглих органів і установ;

- вживають заходи щодо організації впровадження зазначених розробок, призначають посадових осіб, які несуть відповідальність за проведення цієї роботи; разом з представником розробника визначають необхідність для впровадження додаткових методичних рекомендацій, інструкцій, таблиць, бланків тощо; організують їх розробку; виготовлення та надсилання підлеглим органам; в разі потреби звертаються до організації-розробника щодо підготовки зазначених матеріалів;

- надають практичну і методичну допомогу підлеглим підрозділам щодо впровадження наукових та науково-технічних розробок в практику. При необхідності залучення співробітників наукових установ або закладів освіти для сприяння та надання допомоги у впровадженні звертаються до керівництва відповідних установ, закладів;

- при необхідності експериментального випробування наукової та науково-технічної розробки визначають для цього базові органи, безпосередньо організують в них впроваджувальну роботу; щодо найбільш складних розробок звертаються до організації-розробника за допомогою у безпосередньому їх впровадженні;

- організують постійний контроль за впровадженням наукових та науково-технічних розробок, вивчають стан цієї роботи при проведенні комплексних та цільових перевірок, узагальнюють і аналізують результати впровадження, виявляють і розповсюджують досвід покращення оперативно-службової діяльності на основі використання наукових досягнень; повідомляють організаціям-розробникам наслідки впровадження, у тому числі спірні, незрозумілі питання, недоліки.

Міські, районні, транспортні органи внутрішніх справ, установи, що виконують покарання:

- з отриманням наукових та науково-технічних розробок організують їх безпосереднє впровадження, приймають з цього питання управлінське рішення (наказ), в якому зазначають виконавців і відповідальних за цю роботу, треміни початку її проведення, форми результату та оцінки ефективності впровадження, строки подання звітної інформації тощо;

- передбачають у планах роботи заходи з впровадження наукових та науково-технічних розробок, контроль за його здійсненням, підведенню та оцінки підсумків. При потребі передбачають розробку інших документів - методик, інструкції, графіків, схем і т. п.;

- організують узагальнення результатів впровадження, набуття позитивного досвіду, виявлення існуючих недоліків, визначення їх причин і шляхів усунення, в першу чергу за допомогою наукових та науково-технічних розробок, які впроваджуються;

- своєчасно організують визначення відповідними співробітниками наукових та науково-технічних розробок, проведення практичного інструктажу, навчання навичок, які потрібні для їх використання у службовій діяльності;

- в процесі навчання уточнюють обов’язки, форми і методи роботи виконавців у зв’язку з впровадженням розробок; відпрацьовують прийоми та способи їх практичної реалізації, в тому числі взаємодію з іншими підрозділами органів внутрішніх справ, іншими установами і організаціями, громадськими формуваннями;

- періодично обговорюють роботу щодо впровадження наукових та науково-технічних розробок на службових нарадах, вживають заходів щодо усунення у цій роботі;

- стимулюють роботу з впровадження, заохочують співробітників, які домоглися покращення своєї діяльності на основі впровадження досягнень науки і техніки, відображають цю роботу в службових атестаціях.

Вищі заклади освіти МВС України, з метою впровадження наукових розробок здійснюють їх авторське супроводження. При цьому:

- за проханням замовника готують додаткові методичні матеріали, технічну документацію, дослідні зразки та інше, що необхідно для безпосереднього впровадження розробок в практику;

- визначають органи та підрозділи внутрішніх справ, де знайомляться з організацією впровадження, з’ясовують труднощі, невирішені питання, допомагають їх розв’язувати, головним чином за рахунок порад, консультування тощо;

- беруть участь у навчанні особового складу органу, який здійснює впровадження наукових розробок;

- разом з відповідними службами МВС України вивчають і узагальнюють досвід впровадження і використання наукових та науково-технічних розробок, виявляють недоліки в процесі цієї роботи, розробляють пропозиції щодо їх усунення, у тому числі вносять корективи у наукові та науково-технічні розробки;

- надсилають до закладів освіти, а в межах одного ВЗО - відповідним кафедрам наукові розробки, що підлягають впровадженню у навчальний процес або інформацію (анотацію) про них із зазначенням їх форми та головного змісту;

- заклади освіти (їх кафедри) беруть на облік усі наукові та науково-технічні розробки, що надійшли до них або опубліковані у загальному порядку, організують їх безпосередню реалізацію та впровадження.

Напрями, форми, строки, результати впровадження передбачаються у відповідному розділі річного плану НДДКР ВЗО МВС, кафедри.

 Основними формами реалізації та впровадження результатів НД і ДКР у навчальний процес є їх використання:

- у всіх видах занять;

- для уточнення навчальних планів і програм;

- для створення нових навчальних курсів і дисциплін;

- у визначенні змісту нових лабораторних робіт, практичних занять, планів, програм стажування, тренування, навчань;

- для написання навчальної літератури, навчально-методичних матеріалів;

- у курсовому, дипломному проектуванні, написанні письмових робіт, виконанні науково-дослідних робіт слухачами (курсантами).

Реалізація та впровадження результатів НДДКР у навчальний процес мають бути документально оформлені рішенням кафедри.

Служби Міністерства узагальнюють інформацію щодо впровадження наукових розробок та вживають заходів до прискорення їх впровадження. Оцінка результатів службової діяльності органів внутрішніх справ визначається з урахуванням стану цієї роботи.

В сучасних умовах особливого значення набуває організація наукової діяльності на госпрозрахункових засадах у вищих закладах освіти системи МВС України.

Складність фінансово-економічної ситуації в Україні, подальший спад виробництва, падіння рівня життя, відсутність необхідних коштів для підтримки багатьох важливих державних програм призвели до явно недостатнього бюджетного фінансування системи МВС України. Хронічну нестачу коштів постійно відчуває і відомча наука, у тому числі й вузівська.

Соціальне забезпечення професорсько-викладацького складу сьогодні не дозволяє підтримувати гідний рівень життя. Посадові оклади приблизно вдвічі менші, аніж у аналогічних категорій цивільних працівників, цільові програми складних і актуальних для боротьби зі злочинністю здійснюються без спеціального фінансування. Висококваліфіковані науковці змушені виконувати трудомісткі й інтелектуально насичені комплексні дослідження без будь-якої винагороди, за свою дуже скромну за нинішніми часами заробітну платню.

Та справа тут не тільки і не стільки у винагороді праці.. Дослідження вимагають новітньої матеріальної бази, устаткування і обладнання, витрат ресурсів тощо. Коштів не вистачає на найнеобхідніше. В цих умовах зросте значення проведення у ВЗО МВС науково-дослідних робіт на госпрозрахункових засадах, з використанням позабюджетного фінансування.

Госпрозрахункові дослідження, втім, не є лише рятівним кругом для вузівської науки в умовах нестатків коштів. Окрім цього, вони залишаються важливим джерелом залучення досліджень в умовах ринкової економіки. Наявність замовника свідчить про високу ефективність роботи і потенціал творчого колективу, його здатність дати конкретний прикладний результат.

Виконання науково-дослідних робіт на госпрозрахунковій основі в системі МВС України здійснюється на підставі відповідного Положення, затвердженого Міністром внутрішніх справ України.

Госпрозрахункові роботи проводяться для залучення додаткових коштів на розвиток матеріально-технічної бази ВЗО МВС України, додаткового стимулювання працівників та підвищення наукового рівня роботи, органічного поєднання наукових досліджень та навчального процесу, підвищення кваліфікації, наповнення ринку новими товарами та послугами. Такого роду роботи здійснюються на засадах рівності замовника і виконавця, підприємства, позабюджетності, підконтрольності, звітності.

Договір на створення та передачу науково-технічної продукції може охоплювати весь цикл проведення досліджень та впровадження результатів наукового дослідження, або його окремі етапи.

Безпосередніми виконавцями робіт виступають кафедри, відділи, лабораторії, тимчасові творчі колективи. Замовниками в різних випадках бувають установи та організації різних форм власності. В сучасних умовах госпрозрахункові дослідження нерідко здійснюються з використанням коштів донорських фондів підтримки. Характерним прикладом є виконання в Університеті внутрішніх справ на замовлення Європейської комісії з наукових досліджень і розвитку проекту за темою: «Динаміка, соціокультурні взаємозв’язки і суб’єктивні умови розповсюдження нелегальних наркотиків серед молоді в післявоєнний час: Порівняльне дослідження розвитку в Україні, Німеччині, Іспанії».

У той же час, воно є взірцем здійснення міжнародної наукової кооперації.

Важливим напрямом наукової роботи, без якого неможливо уявити сучасного розвитку науки, є співробітництво науковців різних вищих закладів освіти та науково-дослідних установ. Науковець сьогодні не може працювати, залишаючись обмеженим власною кафедрою чи ВЗО. Тільки на грунті взаємозбагачення, постійних наукових контактів, обміну досвідом можливий сьогодні наукових прогрес.

Контакти науковців різних вищих закладів освіти не лише сприяють їх професійному зростанню, а й сприяють розвиткові координації наукових досліджень, дозволяють уникнути дублювання, зосередити увагу на найбільш значних, пріоритетних напрямах.

Можна виділити чотири основних рівні наукового співробітництва:

відомчий – координація та кооперація наукових досліджень в межах системи МВС України;

загальнодержавний – наукові контакти з вищими закладами освіти, академічними та іншими науково-дослідними установами України;

в межах країн СНД;

міжнародне співробітництво з країнами далекого зарубіжжя.

Кожен з цих рівнів має властиві йому особливості. Пріоритетним для ВЗО системи МВС України є перший. Науковці відомчих навчальних закладів та споріднені проблеми, їх діяльність керується і координується з одного центру, регулюється однією і тією ж нормативною базою, вони мають схожу структуру.

Мережа вищих закладів освіти системи МВС України охоплює сьогодні всю територію нашої держави. Це дає можливість врахувати регіональні особливості розвитку злочинності та місцеву специфіку правоохоронної діяльності. Таким чином, накопичується багатий емпіричний і локальний науково узагальнений матеріал, котрий слугує завданням проведення грунтовних досліджень з актуальних проблем правоохоронної діяльності в Україні.. Науковці різних ВЗО можуть звертатись до окремих аспектів тієї чи іншої проблематики, розв’язувати спільними зусиллями складні наукові завдання.

Наукове співробітництво на рівні держави не передбачає, переважно, відомчої специфіки. Винятком, водночас, пріоритетним напрямом такого співробітництва є наукова кооперація з вищими закладами освіти юридичного спрямування та юридичними факультетами університетів. Основний аспект робиться тут як на спільні роботи щодо виконання комплексних дослідцьких програм, так і на сумісних дослідженнях в законотворчій галузі, підготовці проектів законів та інших нормативних актів. Яскравим прикладом є співпраця науковців Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, Національної академії внутрішніх справ України та Університету внутрішніх справ над розробкою проекту Конституції України.

Перспективним є розширення співробітництва вчених-юристів ВЗО МВС України з фахівцями неюридичних закладів освіти та науково-дослідних установ, скажімо, кримінологів з соціологами, психологами, медиками, криміналістів з медиками, фізиками, хіміками, представниками інших технічних наук тощо. Про роль наукового співробітництва науковців історико-правового, соціально-правового напряму з вченими цивільних ВЗО та НДУ годі й говорити.

Виділення рівня наукового співробітництва з країнами СНД обумовлюється спільністю проблематики, типологічною подібністю правових та правоохоронних систем. Злочинність, котра все більше набуває сьогодні транснаціонального характеру, налагоджує особливо тісні зв’язки на території колишнього СРСР. Для неї в значній мірі, не існує кордонів між колишніми союзниками республіками. Разом з тим, посилюються впливи злочинних угрупувань, організованих за національними ознаками, котрі діють на території інших держав. Синхронізація, узгодженість дій правоохоронних органів в різних країнах СНД вимагають грунтовного наукового забезпечення.

Важливе значення має відновлення втрачених чи послаблених внаслідок розпаду СРСР наукових зв’язків, зміцнення контактів між навчальними закладами та науковими установами в межах СНД.

Демократизація суспільного життя, подолання рецидивів тоталітарної системи з її «залізною завісою», побудова «відкритого суспільства» надали нові можливості для наукового співробітництва з країнами далекого зарубіжжя. Інтенсивність наукових контактів зростає.

Лише в Університеті внутрішніх справ протягом 1998 року вчені брали участь у різноманітних наукових й науково-практичних конференціях, семінарах, симпозіумах тощо – загалом в 71 науковому форумі, з них 14 – за межами України. Міцнішають міжнародні наукові зв’язки Університету з країнами близького та далекого зарубіжжя. Особливо тісні зв’язки склалися з науковими установами Росії та інших країн СНД.

 Подальше розширення співробітництва з наукових питань в системі МВС України передбачає ускладнення і удосконалення його форм.

До них можна віднести:

проведення наукових, науково-практичних конференцій, семінарів, симпозіумів тощо;

спільне виконання комплексних наукових досліджень;

формування міжвузівських тимчасових творчих колективів;

спільні заходи з впровадження результатів наукових досліджень;

двосторонні та багатосторонні угоди між ВЗО про наукове співробітництво;

обмін науковцями з метою стажування, підвищення кваліфікації, обміну досвідом, підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів;

участь науковців та ВЗО в якості індивідуальних та колективних членів у різних спілках, асоціаціях вчених тощо.

Роль наукових форумів у розвиткові досліджень важко перебільшити. Спілкування, дискусії, обмін думками та досвідом є незамінним важелем наукового прогресу. Недарма сьогодні рівень організації наукової роботи у ВЗО системи МВС України не в останню чергу визначається тим, як тут проводяться наукові конференції, семінари тощо. Природньо, що навчальні заклади системи МВС головну увагу приділяють організації і проведенню конференцій та семінарів з актуальних питань правоохоронної проблематики. В них беруть участь, окрім представників відомчої науки різних закладів та установ, депутати Верховної Ради України та місцевих рад, державні діячі, практичні працівники ОВС, представники громадських організацій.

Особливого значення набувають міжнародні конференції та семінари, котрі не лише створюють можливість для обміну науковим досвідом, а й істотно сприяють налагодженню й розширенню подальшого наукового співробітництва.

При організації наукової чи науково-практичної конференції, семінару, тим більше міжнародного, відомчий ВЗО повинен виконати великий обсяг підготовчої роботи. Надзвичайно важливим тут є правильний вибір проблематики форуму, котра б не лише викликала підвищений інтерес науковців, а й відповідала нагальним суспільним потребам, мала б конкретний вихід на практику. Звернення до суто теоретичних проблем не притаманне науці в системі МВС, вона повинна бути пов’язана з практичними соціальними потребами, завданнями.

Рекомендованими можуть бути такі проблеми:

права людини в контексті правоохоронної діяльності держави;

удосконалення кримінального чи кримінально-процесуального законодавства;

заходи боротьби з незаконним виробництвом і розповсюдженням наркотичних засобів;

протидія економічній злочинності, у тому числі «тінізації» економіки, та багато інших.

Підготовка наукового форуму має свій доволі складний алгоритм. До нього входять розробка змістових (науково-творчих) питань, своєчасне і повне інформування всіх зацікавлених науковців, матеріальне забезпечення, видання матеріалів конференції, семінару тощо.

Спільне виконання комплексних наукових досліджень спрямоване, у першу чергу, на розв’язання проблем, котрі потребують не лише міжвузівського розподілу праці, а й застосування міжгалузевих знань. Цей вид наукового співробітництва дає свої плідні результати у випадках, коли проблема настільки масштабна, що дослідити її в межах одного вищого закладу освіти чи наукової установи неможливо, а також коли її розв’язання вимагає різнобічних підходів або надто стислого терміну.

Такого роду дослідження здійснюються, як правило, на доручення МВС України або вищих органів державного управління, в рамках загальнодержавних комплексних наукових програм. Ці програми, затверджені Указом Президента України чи Постановою Кабінету Міністрів України, визначають з кожного питання відповідальних виконавців та співвиконавців.

Відповідальний виконавець виступає головною організацією з виконання науково-дослідних робіт, розробляє загальний календарний план досліджень, за узгодженням зі співвиконавцями виділяє їм певні ділянки роботи, здійснює загальну координацію досліджень. Матеріали з результатами проведених робіт направляються виконавцями головній організації, котра аналізує і узагальнює їх для подання на наукову експертизу, а також контролюючим органам або замовнику.

Особливе значення набуває проведення спільних досліджень з навчальними закладами та науковими установами зарубіжних країн, що дозволяє порівняти і узагальнити національні особливості прояву того чи іншого соціального феномену, зокрема злочинності, та чинників, що сприяють їй.

Спорідненою формою виступає створення міжвузівських творчих колективів для розв’язання окремих наукових проблем. Така форма роботи передбачає створення спільних плануючих і звітних документів, вона найбільш сприяє взаємопроникненню і взаємозбагаченню наукових шкіл різних вищих закладів освіти.

Спільні заходи щодо впровадження результатів наукових досліджень здійснюються, у першу чергу, вищими закладами освіти системи МВС України. Йдеться про впровадження в навчальний процес новітніх технологій навчання, підручників, навчальних посібників тощо.

Обмін науковцями між вищими закладами освіти з метою стажування, підвищення кваліфікації, обміну досвідом, підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів є перспективним і зростаючим напрямом діяльності.

В межах системи МВС України це направлення до цільової ад’юнктури та докторантури, на стажування тощо. Особливе значення мають подібні заходи на міжнародному рівні. Все ширшою стає практика направлення науковців відомчих закладів освіти за кордон з метою стажування та за навчальними програмами. Серед них чимало ад’юнктів та молодих вчених, що свідчить про перспективність відомчої вузівської науки.

Підтвердженням цього є і та обставина, що означені заходи, як правило, здійснюються за рахунок приймаючої сторони.

Важливою формою наукового співробітництва і налагодження контактів є участь вчених відомчих ВЗО у різноманітних громадських організаціях наукового характеру. Особливого значення набуває створення таких організацій - асоціацій, спілок тощо за ініціативою вищих закладів освіти системи МВС України.