9.1. Завдання і зміст наукової роботи у ВЗО МВС України

Завдання вищої школи у будь-які часи передбачали і передбачають підготовку фахівців найвищої кваліфікації з тієї чи іншої галузі людської діяльності. Вища освіта завжди вимагала від її здобувачів не лише широких практичних навичок і вмінь, а й грунтовної теоретичної бази, володіння найповнішими здобутками певного напрямку науки. Наука і освіта крокують поруч вже протягом багатьох століть.

Технологічні прориви і революції грунтуються на здобутках фундаментальних і прикладних наук і водночас вимагають все чисельніших загонів висококваліфікованих фахівців, здатних втілювати їх у реальне життя, конкретні виробничі і невиробничі процеси.

Навчальний процес у ВЗО і науково-дослідна робота є діалектично взаємопов’язаними феноменами. Саме підготовка висококваліфікованих фахівців надає вузівській науці специфічного, неповторного забарвлення, пов’язує її з народженням нової генерації спеціалістів, покладає велику відповідальність за майбутній рівень цивілізованості суспільства. Водночас існує і тенденція, спрямована у протилежний бік. Високої якості навчального процесу без відповідного рівня вузівської науки бути не може. Практично неможливо знайти випадку, коли б вищий заклад освіти, не маючи викладачів високої наукової кваліфікації, академіків, професорів, доцентів, докторів, кандидатів наук, мав би визнаний престиж і не лише випереджав, а й не відставав від інших ВЗО за рівнем підготовки своїх випускників.

Все сказане у повній мірі відноситься і до вищої школи в системі МВС України.

Організаційні форми управління наукового діяльність в рамках окремого ВЗО, котрі сформувались в радянські часи, в принципі збереглись досьогодні. Значні зміни відбулись на надвузівському рівні – міжвузівському та відомчому. Становлення державності в незалежній Україні поставило перед організацією наукової діяльності в країні принципово нові й складні завдання.

Розбудова держави, складні соціально-економічні феномени перехідного періоду, пов’язаного з формуванням основ ринкової економіки. Структурні перебудови в суспільстві та його матеріальній базі, що набули радикального характеру, призвали до помітної соціальної нестабільності, викликало диспропорції, в тому числі і у плані наукових досліджень.

Разом з формуванням нових державних кордонів порушувались не лише економічні, а й культурні, інтелектуальні, наукові зв’язки. Напрацьована система загальнодержавної наукової координації була фактично зруйнована. В таких умовах відбулось фактичне становлення відомчої науки МВС України. Воно здійснювалось паралельно з формуванням системи закладів освіти системи МВС України.

В стислий час сформувалась потужна мережа відомчих ВЗО. Тут було зосереджено великий науково-педагогічний потенціал, здатний розв’язувати найскладніші наукові завдання, викликані актуальними потребами діяльності МВС України. Прикладом такого зростання може слугувати Університет внутрішніх справ. У 1992-1998 рр. кількість докторів наук тут збільшилась з 4-х до 38-х, кандидатів – з 36 до більш, ніж 170 чол.

Організаційно-управлінська діяльність щодо проведення і розвитку наукових досліджень у ВЗО системи МВС України здійснюється сьогодні як складова частина цього процесу у загальноміністерському масштабі в річищі управління в органах внутрішніх справ України в цілому. Вона проходить в умовах дії певних зовнішніх і внутрішніх чинників.

До зовнішніх чинників, котрі впливають на організацію і зміст наукових досліджень у вищих закладах освіти в системі МВС України належать:

нормативно-правове регулювання наукової діяльності в системі МВС України;

структура та методи, форма і зміст впливу з боку МВС України та його системи;

актуальні потреби правоохоронної діяльності в цілому і діяльності органів внутрішніх справ зокрема;

загальний розвиток наукових досліджень з певних напрямків та галузей у вітчизняній та світовій науці;

ступінь інтеграції в загальну систему організації і проведення наукових досліджень незалежно від відомчого підпорядкування і спеціалізації;

об’єктивні вимоги органічного поєднання навчального, методичного та наукового процесу;

передумови і можливості інформаційного забезпечення, координації та кооперації наукових досліджень;

питання матеріальної бази (бюджетне фінансування).

Варто зауважити, що прямо чи опосередковано на організацію вузівської науки в системі МВС України впливають чимало й інших чинників загальносоціального характеру – адже ВЗО, кафедри, окремі науковці тисячами ниток зв’язані з життям суспільства в цілому. Немає жодних підстав вважати вузівську науку замкненою системою, ізольованою від навколишнього світу.

Розімкненість, рухливість, рефлекторність системи вузівської науки, хоча і утруднює певною мірою виконання організаційно-управлінських завдань, але водночас дає безперечні можливості для трансформації, зростання, гнучкого і ефективного реагування на зовнішні потреби.

До внутрішніх чинників, котрі впливають на організацію і зміст науково-дослідної роботи у ВЗО МВС України, можна віднести:

наявність та рівень кваліфікації науково-управлінського апарату ВЗО;

структуру ВЗО, наявність спеціалізованих науково-дослідних підрозділів;

науковий потенціал кадрів;

рівень зв’язку з практикою;

відповідність структури науковим завданням, напрямок розвитку відомчої науки;

можливості щодо організації підвищення наукової кваліфікації та підготовка наукових кадрів;

наявність традицій, наукових шкіл;

відповідність розвитку кваліфікованих наукових кадрів по кафедрах і наукових підрозділах та пріоритетних напрямків наукових досліджень;

рівень організації навчального процесу та потреб його науково-методичного забезпечення;

потенціал для наукової кооперації в Україні та за її межами;

позабюджетна фінансово-економічна діяльність ВЗО.

Наріжним каменем організації та управління науковою діяльністю у ВЗО МВС України є її нормативно-правова база. Специфіка відомчої вузівської науки полягає у тому, що вона діє в межах як загальнодержавного правового поля, визначеного нормативно-правовою базою України: законами держави, указами Президента України, Постановами Кабінету Міністрів України, а також розпорядженнями та іншими нормативними документами Міністерства України в справах науки і технологій, так і відомчої нормативно-правової бази. Варто зауважити, що безпідставним буде звуження її лише до нормативних актів, котрі безпосередньо регламентують організацію та здійснення наукових досліджень. Завдання прикладності науково-дослідної роботи об’єктивно вимагає використання відомчих нормативних документів для наповнення реальним змістом практичної роботи ОВС наукового пошуку. Практично усі сфери діяльності органів внутрішніх справ, у тому числі і наукові дослідження у відомчих ВЗО, регулюються Законом України «Про міліцію».

Найбільш загальним і значущим нормативно-правовим актом, котрий регулює наукову діяльність в Україні без відміни галузі, відомчого підпорядкування та організаційної структури є Закон України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» в редакції від 1 грудня 1998 р.

Закон визначає наукову діяльність як інтелектуальну творчу діяльність, спрямовану на одержання і використання наукових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження. Даються також дефініції науково-технічної діяльності, фундаментальних та наукових досліджень.

Виходячи з цього, можна стверджувати, що вузівська наука в системі МВС України тяжіє, в першу чергу, до прикладних наукових досліджень – наукової і науково-технічної діяльності, спрямованої на одержання і використання знань для практичних цілей – задоволення потреб органів внутрішніх справ.

Практичними цілями у цьому випадку виступають забезпечення законності і правопорядку, захист громадянського порядку, боротьби зі злочинністю в різноманітних її проявах, захист прав і свобод людини, інші аспекти правоохоронної діяльності. Разом з тим, не можна досить чітко відділити прикладний характер наукових досліджень від фундаментальних, адже однозначного водорозділу між ними не існує. Скажімо, наукові дослідження з різних галузей, покликані забезпечувати потреби правоохоронної діяльності, не можуть обійтись без сучасної методологічної бази, грунтованої на теоретичних здобутках філософії. Психологічні чи соціальні аспекти діяльності ОВС в сучасних умовах неможливі без творчого взаємозбагачення і взаємодії загальної і прикладної психології, загальної і прикладної соціології тощо.

Серед інших законодавчих актів України, що регламентують науково-дослідну діяльність ВЗО системи МВС варто назвати Закони «Про науково-технічну інформацію», «Про освіту», «Про міліцію», «Про авторське право та суміжні права», «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки» та інші.

Важливе значення для здійснення організаційно-управлінської діяльності щодо наукових досліджень у відомчих ВЗО мають нормативні акти МВС України.

Зупинимось на характеристиці лише окремих з них, що є найбільш важливими і безпосередньо торкаються саме питань організації і проведення наукових досліджень у вищих закладах освіти системи МВС України. Слід мати на увазі, що на сам зміст наукової роботи мають більший чи менший вплив практично всі нормативні акти МВС, як і увесь комплекс чинного законодавства – адже правоохоронна діяльність розповсюджується на всі сторони суспільного життя.

Особливе значення мають рішення колегії Міністерства від 28 лютого 1995 р. №4КМ/2 та від 14 червня 1996 р. №6КМ/3 «Про вдосконалення організації науково-дослідної діяльності в системі МВС України».

Рішенням колегії МВС України №4КМ/2 було затверджене «Положення про організацію науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у науково-дослідних установах та навчальних закладах системи МВС України». Воно встановило ефективний механізм щодо функціонування відомчої науки. На жаль, сьогодні, в силу об’єктивних (а подекуди і суб’єктивних) причин це «Положення…» не завжди спрацьовує у повній мірі, однак його позитивне значення у справі розвитку відомчої науки незаперечне.

«Положення…» визначає порядок організації науково-дослідних і дослідно-констукторських робіт (НДДКР), які проводяться у науково-дослідних установах та вищих закладах освіти системи МВС України, їх планування, порядок приймання і впровадження у практику і навчальний процес результатів цих робіт; завдання НДДКР в системі МВС; коло осіб, що беруть участь у наукових дослідженнях; принципи наукової координації та кооперації; функції МВС України, його служб, Головних управлінь, управлінь в областях та на транспорті у організації та забезпеченні наукової діяльності; засади фінансування відомчої науки.

Окремі розділи «Положення …» регулюють питання планування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт в системі МВС України, порядок проведення і приймання ДДДКР, реалізацію та впровадження результатів НДДКР у практику і навчальний процес, координацію науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.

Важливим здобутком «Положення …» є правове регулювання інтеграції наукових досліджень кожного конкретного ВЗО та НДУ в загальну систему відомчої науки.

«Положення …» покладає загальні завдання координації НДДКР, впровадження їх результатів у практику та навчальний процес на Науково-координаційну раду України – постійно діючий консультативно-дорадчий орган при міністрі внутрішніх справ. Метою її створення було проголошено підвищення ролі МВС України у боротьбі зі злочинністю, побудові незалежної Української держави, визначення приоритетних напрямів досліджень, проведення єдиної відомчої наукової та навчально-методичної політики. Персональний склад ради затверджується наказом Міністра внутрішніх справ України.

До основних завдань Координаційної науково-методичної ради МВС України віднесено:

експертну оцінку аналізу наукових досліджень та навчально-методичної роботи в системі МВС, їх відповідності державним вимогам та стандартам;

визначення науково обгрунтованих шляхів реформування системи МВС, основних напрямів наукових досліджень, реалізація новітніх технологій навчання у закладах МВС;

пошук, вивчення та апробація передового досвіду.

Виходячи з мети, основні завдання діяльності функції Координаційної науково-методичної ради МВС України визначено такими:

обговорення актуальних проблем забезпечення наукових досліджень та навчально-методичної роботи;

формування плану основних напрямів фундаментальних та прикладних наукових досліджень і науково-технічних розробок в системі МВС України;

підготовка пропозицій щодо оптимізації мережі відомчих навчальних закладів;

експертиза планів та окремих видань наукової та навчальної літератури, рекомендації щодо присвоєння спеціальних грифів;

координація роботи стосовно проведення конференцій, семінарів та нарад з науково-методичних питань.

Важливим документом щодо організації наукових досліджень у вищих закладах освіти системи МВС України стала «Концепція вдосконалення науково-дослідної діяльності в системі Міністерства внутрішніх справ України», затверджена рішенням колегії МВС України від 14 червня 1996 р. №6КМ/3.

В «Концепції …» проаналізовано стан науково-дослідної діяльності в системі МВС України, визначено прогностичні параметрі організації науково-дослідної діяльності до 2000 року і на подальшу перспективу, запропоновано заходи щодо вдосконалення наукової роботи.

«Концепція …» визначила основні завдання відомчої науки, підвела підсумки науково-дослідної діяльності, проаналізувала причини її недостатньої практичної віддачі.

В «Концепції …» викладено принципи організації науково-дослідної діяльності в системі МВС України сформульовано заходи щодо підвищення ефективності наукової роботи та управління нею. Особлива увага приділяється питанням впровадження результатів досліджень у практику та навчальний процес. Обумовлено і параметри ресурсного (кадрового, матеріально-технічного, фінансового) забезпечення науково-дослідної діяльності в системі МВС України. На жаль, положення «Концепції …» щодо рівня фінансового, матеріально-технічного забезпечення, посадових окладів викладачів та науковців поки що не забезпечені належним чином внаслідок скрутного економічного становища в державі і далекого навіть від мінімальних потреб бюджетного фінансування.

Серед заходів щодо вдосконалення науково-дослідної діяльності, визначених «Концепцією …» особливо важливими для розвитку відомчої науки видаються такі:

створення єдиної системи регіональних наукових підрозділів НДУ з використанням можливостей ВЗО МВС України;

розроблення щорічних (починаючи з 1997 року) планів МВС України з наукового та науково-технічного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ та внутрішніх військ;

використання з метою зосередження наукового потенціалу на приоритетних напрямках наукових комплексів: НДУ – спеціалізований ВЗО – профільні кафедри інших ВЗО;

заходи щодо зміцнення співробітництва з Національною академією наук України, відомчою наукою правоохоронних та інших державних органів; налагодження системних наукових контактів із зарубіжними дослідними структурами, науковими центрами ООН, Ради Європи, країн-учасниць СНД та далекого зарубіжжя;

включення до плану головних організаційних заходів МВС України, галузевих головних управлінь, управлінь, відділів МВС, ГУМВС, УМВС в областях, УМВСТ заходів щодо впровадження та авторського супроводження наукових розробок;

створення інформаційної підсистеми «Наука» в інформаційній системі МВС (на жаль, ще не виконано у повному обсязі);

орієнтування наукової продукції на конкретного споживача;

використання госпдоговірної проблематики проведення досліджень за профілем діяльності, орієнтація на позабюджетні джерела фінансування.

«Концепція …» мала реалізуватись у два етапи. Завдання першого (1996-1997 рр.) – подолання кризових явищ у відомчій науці, збереження її потенціалу, кадрів, матеріально-технічної бази, застосування госпрозрахунку тощо можна вважати в цілому виконаними. Щодо завдань другого етапу (1998-2000 рр.) – швидкий розвиток відомчої науки, різке посилення її прогностичних можливостей, практичної результативності, то вони поки що виконуються далеко недостатньо. Об’єктивні умови складаються так, що чимало завдань «Концепції …» залишаться, на жаль, актуальними і в третьому тисячолітті.

Організаційно-правові заходи щодо зміцнення відомчої науки тривали і в наступні роки. Було затверджене міністром внутрішніх справ України «Положення про проведення науково-дослідних робіт на госпрозрахунковій основі в системі Міністерства внутрішніх справ України».

Поточну організаційну діяльність щодо наукових досліджень у ВЗО та НДУ системи МВС України здійснює відділ науково-дослідних установ ГУРОС, на який покладено обов’язки секретаріату Координаційної науково-методичної ради МВС України.

З метою підвищення рівня організації та координації наукових досліджень, здійснення аналізу та узагальнення наукової діяльності вищих закладів освіти і науково-дослідних установ МВС України наказом МВС від 6 червня 1998 р. №400 на базі Науково-методичного центру Національної академії внутрішніх справ створений Центр організації, координації науково-дослідних робіт вищих закладів освіти та науково-дослідних установ МВС України.

В своїй службовій діяльності центр підзвітний Координаційній науково-методичній раді МВС України та Головному управлінню по роботі з особовим складом Міністерства.

Нормативна база відомчої науки, в тому числі у вищих закладах освіти системи МВС України постійно вдосконалюється.

Рішенням колегії МВС України від 28 лютого 1995 р. №4КМ/2 були схвалені «Приоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.».

Цей документ став результатом копіткої і продуктивної підготовчої роботи, відіграв значну роль у організації перспективного та поточного планування наукової роботи в системі МВС України, надав можливість акцентувати її на найбільш актуальних питаннях діяльності органів внутрішніх справ, грунтовної і всебічно розкрив відомчу наукову проблематику. «Приоритетні напрямки…» охоплюють усі найбільш важливі галузі відомчої науки, відзначаються комплексністю, прагненням використати найсучасніші досягнення не лише юридичних, а й інших гуманітарних, а також технічних наук.

Документ складається з 6 розділів, 32 підрозділів та 246 пунктів. Про роль і значення відомчої вузівської науки свідчить те, що лише в 6 підрозділах ВЗО не визначені в якості відповідальних виконавців. У той же час, здійснення наукових досліджень згідно з 22 підрозділами покладено винятково на ВЗО МВС України різного рівня акредитації.

Розділ І «Наукове забезпечення розвитку і удосконалення Української державності, системи органів державної влади та правоохорони» передбачає дослідження таких основних проблем:

- історія держави, права і правоохоронних органів України;

- функції держави України, форми і засоби їх здійснення;

- розвиток законодавства, удосконалення законодавчого процесу, законодавчого регулювання діяльності органів та установ внутрішніх справ;

- органи внутрішніх справ у системі органів державної влади та правоохорони української держави.

Здійснення наукових досліджень за цими напрямами повністю покладено на ВЗО МВС України. Відповідальними виконавцями щодо всіх пунктів визначені провідні навчальні заклади системи: Національна академія внутрішніх справ України та Університет внутрішніх справ.

Розділ II «Соціальні проблеми діяльності органів внутрішніх справ» відображає звернення відомчої науки до нових, демократичних суспільних орієнтирів. Ним передбачено такі напрями:

- філософські та соціально-економічні проблеми діяльності органів та установ внутрішніх справ;

- соціально-психологічні проблеми діяльності органів та установ внутрішніх справ;

- удосконалення системи підготовки кадрів органів та установ внутрішніх справ;

- організаційно-управлінські та професійні проблеми діяльності органів та установ внутрішніх справ;

проблеми міжнародного співробітництва органів внутрішніх справ України.

Реалізація наукових досліджень з цих напрямів також покладена практично винятково на ВЗО системи МВС України.

Особливого наукового значення набуває виконання розділу Ш «Проблеми правового забезпечення діяльності органів та установ внутрішніх справ»:

- правове забезпечення діяльності органів та установ внутрішніх справ;

правове забезпечення соціального захисту працівників органів та установ внутрішніх справ.

Про актуальність і значущість цих проблем годі й говорити. Адже саме вони тісно пов’язані з новими не лише політико-правовими, а й соціально-правовими умовами. Здійснення зазначених досліджень – також виняткове завдання вузівської науки.

Виправдано великим за обсягом і різноплановістю передбачуваного наукового пошуку є розділ ІV: «Проблеми удосконалення діяльності органів внутрішніх справ по боротьбі із злочинністю та забезпеченню громадського порядку». Він складається з 13 підрозділів:

- загальні проблеми аналізу та прогнозування злочинності;

- аналіз, прогнозування та розробка комплексних заходів по боротьбі з організованою злочинністю;

- аналіз, прогнозування та розробка комплексних засобів по боротьбі із злочинами проти здоров’я, життя, прав та майна громадян;

- аналіз і розробка заходів по боротьбі із злочинністю у сфері економіки;

- проблеми попередження та розкриття злочинів, скоюваних неповнолітніми;

- аналіз, прогнозування та розробка комплексних заходів по боротьбі з наркоманією;

- правові, методичні та тактичні основи оперативно-розшукової діяльності;

- проблеми удосконалення діяльності органів внутрішніх справ по розкриттю та розслідуванню злочинів;

- проблеми удосконалення організації, методики и тактики діяльності органів внутрішніх справ по профілактиці злочинів;

- аналіз та розробка по охороні громадського порядку та забезпечення громадської безпеки;

- розвиток і удосконалення діяльності органів та установ виконання покарань;

- проблеми удосконалення діяльності державної служби охорони;

- проблеми забезпечення безпеки дорожнього руху.

За винятком останнього підрозділу, весь розділ виконується закладами освіти. Знову особлива роль відведена Національній академії внутрішніх справ України та Університету внутрішніх справ. Характерно, що серед виконавців не лише Донецький, Львівський, Київський, Одеський та інші інститути внутрішніх справ, а й Донецьке, Чернігівське училища міліції.

Практична діяльність овс в умовах сучасної україни внесла певні корективи у виконання розділу V «Розробка та удосконалення технічних засобів боротьби із злочинністю та порушеннями громадського порядку», який поділяється на 2 підрозділи:

- розробка та удосконалення у діяльності органів внутрішніх справ інформаційних технологій;

створення та удосконалення засобів спеціальної техніки.

«Приоритетні напрямки…» визначили серед виконавців цього розділу лише один відомчий ВЗО – Національну академію внутрішніх справ України. Решта покладалась на науково-дослідні установи. Однак, сучасна вузівська наука була поставлена перед необхідністю розв’язання цих проблем самим життям.

Новітні інформаційні технології буквально увірвалися в нашу дійсність, породжуючи новий тип протиправних дій – комп’ютерну злочинність, а також технічно озброюючи учасників інших напрямів злочинної діяльності. Правоохоронні органи постали перед серйозною небезпекою відставання від злочинців у швидкості та якості збирання і обробки інформації, засобах зв’язку. Виникли нові спеціальності працівників ОВС. В зв’язку з цим, стала нагальною підготовка відповідних фахівців. Так в Університеті внутрішніх справ був створений факультет управління та інформатики. Становлення навчального процесу на ньому, впровадження комп’ютерних технологій на інших факультетах супроводжувалось і супроводжується грунтовними науковими дослідженнями на кафедрах прикладної математики, інформатики, інформаційних систем і технологій в ОВС, спецтехніки і захисту інформації, у відділі програмного забезпечення і комп’ютерних мереж. Отже, розв’язання питань інформаційного і технічного забезпечення діяльності ОВС з об’єктивних причин увійшло до стін відомчих ВЗО.

Безумовно, це є свідченням результативної організаційно-управлінської діяльності керівництва конкретного навчального закладу щодо розвитку наукових досліджень. Свідченням випереджаючого темпу входження згаданої тематики до вузівської науки, її взаємозв’язку з навчальним процесом є відкриття нових спеціальностей з підготовки фахівців. У тому ж Університеті внутрішніх справ у 1998 р. була відкрита спеціальність «Захист інформації з обмеженим доступом та автоматизація її обробки».

Розділ VІ. «Проблеми науково-технічного розвитку державної пожежної охорони» має більш вузьку наукову проблематику:

- загально-теоретичні проблеми розвитку пожежної науки;

- організаційно-правові проблеми діяльності державної пожежної охорони;

- дослідження по розвитку теорії припинення горіння, розробка нових вогнегасник речовин та вогнезахисних матеріалів;

- підвищення технічного рівня і ефективності засобів пожежної автоматики;

- розробка вогнегасників, установок пожежогасіння та пожежно-технічного озброєння;

- створення технічної та методичної бази державних і сертифікаційних випробувань у галузі пожежної безпеки.

Цей напрям має найбільш прикладний характер.

На підставі «Приоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.» відомчими ВЗО та НДУ були розроблені «Головні напрямки наукових досліджень науково-дослідної установи, вищого навчального закладу « на відповідний період.

Структура управління вузівською наукою визначається відповідно до її завдань, потреб ефективності роботи всіх наукових підрозділів, забезпечення необхідного рівня прикладності досліджень, впровадження їх результатів у практичну діяльність органів внутрішніх справ.

Головним структурним підрозділом, на якому виконуються наукові дослідження у вузівській системі, є кафедра. Вищі заклади освіти системи МВС України не є винятком. Саме кафедра слугує осередком, де наукові дослідження відбуваються в єдиному контексті з навчально-виховним процесом. Тут гуртуються науково-педагогічні кадри з однієї або споріднених галузей чи напрямків науки, формуються наукові школи.

Досить складною є організація наукової роботи на кафедрах невеликих ВЗО, коли в одному колективі опиняються представники різних наук, викладачі, хоч і споріднених, але істотно відмінних одна від одної наукових дисциплін. Особливою тут є роль начальника кафедри, котрий мусить мати широку ерудицію з цілого комплексу галузей. Важливим також є постійний контакт науковців таких кафедр з спеціалізованими, великими кафедрами провідних ВЗО МВС України, іншими крупними навчальними закладами та науково-дослідними установами.

У провідних ВЗО МВС України, до котрих можна віднести, у першу чергу, Національну академію внутрішніх справ України та Університет внутрішніх справ, створено великі спеціалізовані кафедри, на котрі покладено завдання бути на «передньому краї» відомчої науки, здійснювати найбільш вагомі дослідження, гуртувати навколо себе вчених споріднених кафедр інших ВЗО МВС України.

На кафедрах формуються наукові школи, саме тут здійснюється творчий зв’язок між поколіннями науковців. Правильна організація науково-дослідної роботи на кафедрі, забезпечення її спадковості дає можливість досягти необхідного рівня кумулятивності наукових знань в межах певної школи. Кафедра здійснює первинне планування науково-дослідної роботи, контроль її виконання науковцями, формує тимчасові творчі колективи. Саме на кафедрах готуються і розглядаються тематичні й календарні плани наукових досліджень, плани – проспекти рукописів. Результати наукових досліджень також розглядаються на засіданнях кафедр, котрі рекомендують їх до друку.

Кафедри слугують також основними осередками організації курсантської науки.

Завдання розвитку відомчої науки, проведення досліджень щодо забезпечення практичної діяльності органів внутрішніх справ спричиняють створення в рамках ВЗО спеціалізованих науково-дослідних установ, покликаних проводити комплексні грунтовні наукові дослідження з найбільш актуальних проблем.

Такими є науково-дослідний інститут проблем боротьби зі злочинністю Національної академії внутрішніх справ України, створені в Університеті внутрішніх справ кримінологічна лабораторія, лабораторія соціальної та психологічній роботи в органах внутрішніх справ.

Завдання вузівської науки в системі МВС України складні й різноманітні..

Вищі заклади освіти у системі МВС України в своїй діяльності прагнуть досягти триєдиної мети:

забезпечення на високому науковому рівні підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів;

оптимальне поєднання фундаментальних розробок з прикладними дослідженнями;

ефективне наукове забезпечення практичної діяльності органів внутрішніх справ.

Сучасний навчальний процес у вищому закладі освіти ставить високі вимоги щодо його науково-методичного забезпечення. Оперативно-службова діяльність співробітника органів внутрішніх справ сьогодні разюче відрізняється від того, якою вона була не лише, скажімо, сто чи п’ятдесят, а буквально кілька років тому. Фахівець з вищою освітою, котрий посідає відповідальні посади, мусить мати рівень підготовки, що відповідає вимогам не лише сьогоднішнього, а й завтрашнього дня. ВЗО системи МВС України готують сьогодні офіцерів, котрим нести службу у майбутньому тисячолітті, визначати стан правоохоронної діяльності на десятиріччя вперед. Випускник ВЗО має володіти знаннями, грунтованими на найновіших досягненнях юриспруденції, економіки, соціології, інформатики, інших наук.

Сучасні інформаційні технології, темпи науково-технічного прогресу обумовлюють швидкі зміни в суспільстві, котрі потребують від фахівців гнучкості, вміння адекватно реагувати на зміни соціальних умов професійної діяльності. Варто наголосити, що співробітники ОВС не ізольовані (хоча б відносно) у певній фаховій ніші, а стикаються у своїй роботі абсолютно з усіма сферами людської діяльності, всіма верствами суспільства.

Стандарти вищої освіти в системі МВС України відрізняється від загальних саме специфікою майбутньої професійної діяльності. Адже тут готуються скажемо, не юристи взагалі, а слідчі й дізнавачі, не психологи й соціологи взагалі, а працівники соціально-психологічних підрозділів тощо. З цієї точки зору особливо важливим завданням вузівської науки є адаптація загальних курсів до потреб підготовки майбутніх офіцерів міліції та внутрішньої служби, створення на грунті найновіших досягнень науки спеціальних курсів. Для розв’язання цієї проблеми науковці ВЗО МВС України велику увагу приділяють написанню підручників, навчальних посібників, матеріалів до спецкурсів тощо. В значній мірі професорсько-викладацькому складові доводиться звертати увагу і на підготовку навчальної літератури загального характеру – внаслідок недостатнього забезпечення бібліотек ВЗО необхідними підручниками і навчальними посібниками.

Принципове значення для наукового забезпечення навчального процесу у системі вищої школи МВС України має розробка і впровадження сучасних технологій та методик навчання, використання комп’ютерних та інформаційних технологій у навчальному процесі.. У багатьох випадках підручники, навчальні посібники створюються на основі результатів власного наукового пошуку авторів.

Окремим напрямком наукових досліджень професорсько-викладацького складу ВЗО щодо забезпечення навчального процесу є робота з науково-методичної підтримки перепідготовки і підвищення кваліфікації практичних працівників ОВС. Саме тут вони можуть ознайомитись з новими досягненнями відомчої науки, підвищити свій теоретичний та професійний рівень. Прикладом такого ряду роботи є функціонування створеного в 1996 р. згідно з Комплексною цільовою програмою боротьби зі злочинністю на 1996-2000 рр. на базі Університету внутрішніх справ Інституту перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників ОВС.

На сьогоднішній день у ВЗО системи МВС України працюють чимало висококваліфікованих вчених-правознавців. Їх потенціал дозволяє успішно розв’язувати складні завдання створення та оновлення нормативної бази функціонування органів внутрішніх справ та внутрішніх військ МВС України.

Саме науковці ВЗО системи МВС України гідно представляють відомчу науку в процесі законотворення в державі. Провідні вчені брали участь у розробці проектів Конституції України, багатьох законів, працюють консультантами комітетів і комісій Верховної Ради України. Рахунок законопроектів, у створенні та рецензуванні яких брали і беруть участь професори і викладачі ВЗО системи МВС України, йде на сотні.. Важко перебільшити значення не лише для органів внутрішніх справ України, усієї державної правоохоронної системи, а й суспільства в цілому, документів, над якими працюють найбільш визначні представники «міліцейської» вузівської науки: Кримінально-процесуального, Кримінального, Цивільного кодексів України, Кодексів України про адміністративні правопорушення та про процес, інших.

Велика роль науковців ВЗО системи МВС України і у підготовці проектів та текстів документів, спрямованих на удосконалення відомчої нормативної бази.

З цією науковою діяльністю тісно змикаються дослідження, спрямовані на удосконалення організаційно-структурних та тактичних засад оперативно-службової діяльності, поліпшення організаційно-структурної побудови системи органів внутрішніх справ, підвищення боєготовності внутрішніх військ.

Безумовно, велика частка наукових досліджень (і це природньо і закономірно) у вищих закладах освіти системи МВС України присвячені актуальним проблемам сучасної правоохоронної діяльності., а саме:

- здійснення наукових досліджень щодо забезпечення конституційних прав і свобод громадян, боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку, профілактики та запобігання правопорушенням, виконання покарань;

- наукове забезпечення реформування системи МВС України у контексті демократичного національного державотворення та у відповідності з вимогами і завданнями сьогодення, реформування інших правоохоронних органів;

- грунтовне та всебічне вивчення ефективності правового регулювання діяльності органів та установ системи МВС України;

- розробку нових та удосконалення існуючих засобів криміналістичної, оперативної та спеціальної техніки;

- розробку сучасних методик застосування комп’ютерних технологій у інформаційно-аналітичному забезпеченні практичної діяльності співробітників органів внутрішніх справ України.

Окремим напрямом наукової діяльності вищих навчальних закладів системи МВС України є забезпечення підвищення якості відбору, підготовки кадрів, розвиток у особового складу навичок виконання поставлених перед ним завдань за нових соціальних умов.