10.2. Професійне виховання, зміцнення дисципліни і законності

Кожен співробітник органів внутрішніх справ на певному етапі життєвого та трудового шляху зробив (як в свій час і представник всякої іншої професійної групи) важливий для себе вибір: обрав не якусь іншу, а саме цю професію – діяльність в сфері правопорядку. При цьому кожний, звичайно, зважував всі «за» та «проти», виходячи зі своїх уявлень про авторитетність, престижність, специфіки роботи в органах внутрішніх справ, про те, що обіцяє йому майбутня професійна діяльність і в матеріальному, і в моральному плані. В залежності від ступеню обізнаності кожний абітурієнт, кандидат на зарахування в кадри органів внутрішніх справ безумовно оцінює і ту суму моральних (професіонально-етичних) вимог, які суспільство ставить до працівників служби правопорядку.

Сучасна концепція педагогічного процесу будується на підставі діяльнісного підходу, як конкретній методологічній основі. З позиції цього підходу механізмом засвоєння соціального досвіду виступає інтеріоризація, тобто перетворення структури предметної діяльності в структуру внутрішнього плану свідомості. Це означає, що виховання і розвиток особистості проходить в діяльності і через діяльність.

Результати виховання проявляються у відношенні особистості до інших людей, до праці, до себе самого через вчинки, поведінку, у спілкуванні, в процесі праці. Спонукою особистісних змін виступає, як правило протиріччя між вимогами до особистості, які продиктовані новими для неї видами діяльності, а також тими якостями, якими вона володіє на даний момент. В реальних умовах конкретного органу внутрішніх справ співробітники включені до оперативно-службової, навчальної, суспільної, спортивної та деяких інших видів діяльності, яка здійснює певний виховний вплив на особистість співробітника, спонукаючи його розвивати, вдосконалювати або формувати необхідні якості. Але, щоб вплив носив цілеспрямований характер, необхідно кожному виду діяльності надавати виховного характеру.

Виховний характер будь-якого виду діяльності, в яку включається співробітник, визначається, по-перше, тим, наскільки вона спроможна розвивати професійно значущі якості співробітника органів внутрішніх справ, який у неї професійно-виховний потенціал. По-друге, наскільки педагогічно грамотно поставлена вона (задані цілі виховання, розроблена методика, є матеріальне і технічне оснащення).

Провідний вид діяльності працівників органів внутрішніх справ - правоохоронна діяльність, комунікативна за змістом, гуманістична за суттю. Разом з тим, вона носить в собі елемент деформації, котрий визначається як самим її змістом, так і умовами здійснення.

Реалізуючи виховання співробітників у процесі оперативно-службової діяльності, керівник підрозділу може здійснювати його через:

- створення сприятливого морально-психологічного клімату в колективі;

- забезпечення робочого місця співробітників згідно з фізіологічними та психологічними рекомендаціями;

- підтримання службових стосунків на належному етичному рівні;

- турбота про фізичне, психологічне та моральне здоров’я персоналу.

Визначаючи зміст та направленість виховної діяльності, керівник орієнтується на таке :

- розвиток демократії, пріоритет загальнолюдських цінностей, свободи та прав громадян потребують від співробітників правоохоронних органів уміння виконувати свої професійні обов’язки на підставі дотримання високих моральних та морально-етичних норм. Тому всіма засобами впливу, організацією процесу навчання ці норми та вимоги повинні входити до свідомості персоналу, формувати їх світогляд та визначати професійну поведінку;

- в праці робітників органів внутрішніх справ все більшого значення набувають функції, пов’язані з аналізом соціальних, психологічних, економічних, політичних, педагогічних аспектів життя суспільства. Сучасний співробітник ОВС повинен оцінити, порівняти різноманітні фактори й прийняти рішення в ситуації обмеженого часу. Тому, всіма засобами виховання та навчання слід розвівати якості й здібності працівників ОВС, необхідні для професійної діяльності;

- процеси відкритості всіх сторін життя суспільства безпосередньо стосуються сфери охорони правопорядку. Діяльність органів внутрішніх справ знаходиться під все більшим громадським контролем. Тому так необхідно розвивати комунікативні уміння у співробітників, орієнтацію на співпрацю, колективізм, відповідальність у виконанні професійного обов’язку;

- ускладнення, інтенсифікація соціальних процесів зумовили ускладнення виявлення та розкриття злочинів. Сучасний співробітник органів внутрішніх справ не може успішно діяти як простий виконавець, для розвитку творчості слід постійно демонструвати зразки передового досвіду роботи та передові технології;

- колосальні зміни, які відбуваються в суспільстві, стрімке зростання об’ємів інформації потребує від співробітників постійного самовдосконалення у професійній діяльності. Особливо важливо для цього оволодіти навичками самостійності, самоорганізації, самоуправління. Тому, зміст кожного педагогічного, виховного впливу керівника повинен розвивати потреби співробітника в самоосвіті та самовихованні, формувати стійку необхідність в знаннях.

Зміст професійного виховання – одна з найголовніших проблем педагогічної практики. В реальних умовах правоохоронної діяльності він визначається її метою та завданнями й включає:

1. Систему впливу на свідомість співробітника з метою формування світогляду, системи поглядів та переконань. Основні напрями – ідеологія, правосвідомість, моральність співробітника органів внутрішніх справ.

Світогляд співробітника органів внутрішніх справ являє систему знань, достовірних ідей, теорій про природні явища та соціальне життя. Погляди співробітника допомагають йому зрозуміти своє місце в умовах правоохоронної діяльності, слугують орієнтиром поведінки та діяльності, визначають систему його цілей, цінностей та стосунків. На основі поглядів формуються емоційно-моральна, вольова, інтелектуальна сфери особистості співробітника органів внутрішніх справ.

В реальній практиці виховання в процесі трудової діяльності формування світогляду здійснюється в результаті інтелектуально-творчої взаємодії в ході вирішення службових завдань: як результат обговорення, дискусії, диспуту, обміну думками, вироблення сумісного погляду з проблем діяльності. Багато шкоди розвитку світогляду наносить нав’язування стилю діяльності, як раз й назавжди встановлених норм і правил. Такі стосунки відучають мислити, аналізувати, мати свою думку.

Важливий компонент світогляду – воля в досягненні мети діяльності. Співробітник повинен не тільки оволодіти системою ідей про мету і способи діяльності, але і виробити необхідні навички, бути готовим докласти вольові зусилля в роботі.

Світогляд визначає почуття особистості, особливо моральні, такі, як прагнення до добра, переживання несправедливості, прикрощі за біль інших людей, радість торжества добра і справедливості, гордість за свою професію та інші.

Світогляд виконує важливу функцію саморозвитку особистості. Розвинутий, глибокий світогляд спонукає співробітника самовиховуватись, вдосконалюватись, тобто забезпечує його професійний розвиток.

2. Громадське виховання, котре полягає у вихованні людини, яка готова жити і діяти в умовах демократичного суспільства, прагнути до його зміцнення і розвитку. Громадське виховання – явище дуже широке. Воно включає всі напрямки виховання громадянина-патріота, який володіє розвинутою політичною свідомістю, інтернаціоналіста, гуманіста, культурного і грамотного члена суспільства, що професійно виконує свій обов’язок.

Виховання культури в широкому розумінні включає культуру поведінки, спілкування, роботи, зовнішнього вигляду, кругозір, освіту, етику та естетику.

Громадське виховання здійснюється через механізм пізнання, спілкування і діяльності. Для його організації необхідно: навчати правил поведінки співробітників органів внутрішніх справ; випрацьовувати навички наукової організації праці; виховувати культуру зовнішнього вигляду; розвивати культуру спілкування та естетику інтер’єру.

3. Професійне виховання персоналу органу внутрішніх справ має суттєву специфічну рису – особливу роль фізичного виховання. Основною метою фізичного виховання є фізична культура.

Фізична культура – частина способу життя співробітника органів внутрішніх справ – є системою поглядів на роль та місце фізичного здоров’я й фізичної готовності до професійного виконання службових завдань, а також володіння спеціальними вправами його підтримання й розвитку. Фізична культура слухача виховується через спортивні й фізкультурні (масові та індивідуальні) заняття й спеціальні бойові вправи.

Роль фізичної культури надзвичайно велика: вона забезпечує надійність співробітника під час несення служби; допомагає йому психологічно підготуватися самому й сприятливо впливати на колег у повсякденній службі й, особливо, в умовах загострення оперативної обстановки, створює передумови високої працездатності співробітника, що дуже важливо у колективній діяльності; допомагає співробітнику мобілізувати всі ресурси організму в необхідний момент; забезпечує особисту безпеку співробітника та його колег.

Бойова та фізкультурно-спортивна підготовка впливають на моральну та вольову сферу особистості: групові форми занять розвивають колективізм, співробітництво і здорове суперництво, прагнення до досягнення найвищих результатів, вміння критично оцінювати результати особистих зусиль; формують адекватну самооцінку.

Конкретний зміст фізичного виховання співробітників органів внутрішніх справ відображений в спеціальних нормативах і включає загальнофізичну та спеціальну фізичну підготовку.

Втім, було б неправильно зводити фізичне виховання лише до спеціальних занять. Воно повинно формувати у співробітників органів внутрішніх справ відношення до свого здоров’я, як цінності, тобто виховувати потребу в здоровому способі життя (відмова від алкоголю, дурних звичок, надмірностей); навчити прийомам самоуправління та саморегуляції своїм станом; сформувати стійку звичку дотримання правил особистої гігієни та фізичної культури; створити умови для реалізації кожним потреби в підтриманні та закріпленні хорошої фізичної форми.

Неможливо переоцінити значення такого напряму виховної роботи у вищому закладі освіти МВС України, як прищеплення дисципліни і законності в діяльності майбутніх працівників ОВС.

Дисципліна в перекладі з латинської мови означає «суворий порядок, організація». Вона проявляється у ретельному виконанні соціальних принципів і норм поведінки, у звичці до суворого порядку, дотриманні законів і у підпорядкуванні власного інтересу інтересам організації. Порушення загальноприйнятних норм поведінки, державних законів і установлень вносить дисгармонію в роботу організацій, завдає матеріальної і моральної шкоди суспільству, послаблює матеріальні та духовні підвалини. Порушення дисципліни тягне за собою застосування правових і моральних заходів впливу щодо порушників загальноприйнятих норм поведінки.

У виховному процесі у ВЗО МВС повинні враховуватись особливості дисципліни в органах правопорядку. Працівник цієї державної служби покликаний, з одного боку, сам суворо дотримуватись вимог законів, а з іншого – вимагати від посадових осіб, громадян безумовного виконання цих законів та інших законодавчих актів, здійснювати інші правоохоронні та правозахисні заходи з метою зміцнення правопорядку в суспільстві.

Дисципліна в органах внутрішніх справ зобов’язує кожного працівника рядового і начальницького складу дотримуватись законодавства, виконувати вимоги Присяги, статутів, наказів начальників, сприяти керівництву у зміцненні дисципліни і забезпеченні статутного порядку.

Підтримання дисципліни і законності серед особового складу органів внутрішніх справ має важливе громадське значення, оскільки протиправні дії працівників органів правопорядку, як правило, викликають зниження законослухняності громадян, призводять до інших негативних наслідків. Розуміння цього повинно просякнути увесь навчально-виховний процес у ВЗО МВС, стати невід’ємною рисою особистості як викладача, співробітника, так і кожного курсанта, слухача. Важливою є обставина, що відомчий вищий заклад освіти готує не лише просто практичних працівників органів внутрішніх справ, кваліфікованих фахівців, а майбутніх керівників, у тому числі й високого рангу, котрим доведеться приділяти велику увагу вихованню дисципліни і законності серед підлеглого особового складу.