12.2 Соціальні дослідження у ВЗО МВС України

Наукове управління ВЗО системи МВС України, як і будь-якою соціальною системою має своїм завданням забезпечення його оптимального функціонування і розвитку. Одним з найважливіших аспектів його реалізації є цілеспрямований вплив на основні сфери і структури даної соціальної системи з метою їхнього планомірного удосконалювання і розвитку - тобто здійснення соціального управління.

Наукове соціальне, як і будь-яке інше управління, здійснюється за допомогою накопичення, переробки і передачі інформації. Тому воно використовує різноманітні засоби одержання і перетворення інформації.

До них відносяться:

повсякденне пізнання, що здійснюється в ході повсякденного практичного життя людей;

теоретичне дослідження соціальної дійсності в рамках різноманітні суспільствознавчих наук;

емпіричне дослідження соціальної дійсності - соціальне дослідження.

Процес соціального дослідження є однією з форм наукового підходу до досягнення визначених цілей у практиці соціального управління ВЗО МВС. Він застосовується для одержання нових відомостей, за допомогою яких повинні вирішуватися істотні проблеми в соціальній сфері. В остаточному підсумку, мова завжди йде про те, щоб за допомогою соціальних досліджень прийти до нових, практично перевірених, теоретично обгрунтованих висновків, що дозволяють пояснити, прогнозувати суспільні процеси й управляти ними.

Можна розчленувати процес соціального дослідження на такі етапи:

підготовка й організація дослідження;

емпіричне обстеження;

опрацювання емпіричних даних (у тому числі статистична і теоретична опрацювання);

практичне застосування отриманих результатів.

У радянській літературі з початку 60-х років ствердився такий підхід. У кожної суспільствознавчої дисципліни (права, економіки, філософії, історії, соціології, соціальної - психології тощо), крім теорії, існують два типи емпіричних досліджень.

Перший тип - власне дисциплінарний (наприклад юристи вивчають соціальні проблеми злочинності, історики - соціальні проблеми історичної реальності тощо).

Другий тип був названий конкретними соціальними дослідженнями. Таким чином, у кожної суспільствознавчої дисципліни на нижньому поверсі розташовані «свої» конкретні соціальні дослідження.

Отже, можна виділити ряд характеристик соціального дослідження:

поняття «соціального дослідження» не відбиває конкретну науку, що стоїть за ним;

соціальне дослідження не визначене предметом певної науки;

соціальне дослідження - міждисциплінарний метод пізнання, що охоплює будь-які соціальні проблеми соціальної системи;

соціальне дослідження відбиває широкий погляд на соціальну систему.

Особливе місце в системі соціальних досліджень займає соціологічне дослідження. Чіткого розуміння того, у чому складається специфіка соціального і соціологічного дослідження не існує ні у закордонній, ні у вітчизняній літературі. Іноді вони розуміються як синоніми, іноді як загальне (соціальне) і окреме (соціологічне).

Такий стан справ обумовлений тим, що на відміну від більшості наук, що вивчають окремі підструктури соціальної системи, окремі види соціальних відношень, соціологія досліджує соціальну реальність як цілісність, як цілісний функціонуючий і соціальний організм, що розвивається. Якщо економічні, політичні або юридичні чи інші конкретні науки вивчають внутрішні закономірності розвитку окремих сторін, сфер, підструктур, видів суспільних відносин, то соціологія аналізує взаємодію основних сторін, підструктур соціальної системи, дозволяє розкрити особливості цієї системи як цілісності.

Таким чином, можна сказати, що соціологи за допомогою емпіричних методів вивчають те, що не досліджують юристи, економісти, філософи і т.ін. У подібний «осадок» можуть бути включені соціальна структура і її зміни, різноманітні види соціальних відношень, процес соціалізації тощо.

Соціологічний підхід дозволяє не тільки описувати явища, процеси, але і пояснювати їх, давати модель окремих феноменів і суспільства в цілому. Аналіз процесу в динаміці дозволяє уловлювати тенденції змін і формулювати прогнози щодо подальшого розвитку.

Соціологічне дослідження може виходити на різні рівні узагальнення: від пояснення загальних соціальних закономірностей до опису окремих емпіричних залежностей в обмеженому проміжку часу. Комплексність, багатоплановість, аналіз соціального об'єкта у всій сукупності зв'язків і відношень відрізняють соціологічне дослідження від інших соціальних досліджень. Відтак воно найчастіше виглядає одночасно і соціально-економічним, і соціально-політичним, і соціально-психологічним тощо.

Вимога комплексності наказує соціологам вести дослідження по всьому фронту наукового пошуку, мати повну поінформованість про задачі, характери і методи одержання знання в суміжних областях, використовувати їхні результати. У соціологічному дослідженні обов'язковим є також вимога виявлення ступеня взаємовпливу всіх соціальних чинників, що визначають досліджуваний процес. Звідси випливає необхідність використання теоретичних положень і сукупності методик інших суспільних наук, їхніх евристичних можливостей у даному дослідженні.

Особлива роль соціологічних досліджень у комплексі соціальних досліджень при управлінні ВЗО МВС визначається також специфікою наукового соціального управління, що полягає в тому, що воно базується на знанні об'єктивних законів розвитку і функціонування соціальних систем. Тому необхідною передумовою наукового управління є наявність спеціальної теоретичної науки, що вивчає об'єкти соціального управління, до яких і належить ВЗО МВС України.

У якості такої науки виступає соціологія. Ця область знання являє собою теоретичну основу соціального управління. Внаслідок цього і всі дослідження в соціології (у тому числі й емпіричні) мають для соціального управління особливе значення на відміну від досліджень, проведених у рамках інших суспільних наук.

За допомогою соціологічних досліджень у рамках наукового управління ВЗО МВС можуть бути вирішені такі завдання:

удосконалення системи управління ВЗО;

управління процесом суспільної думки;

розробка заходів щодо удосконалення соціальної інфраструктури ВЗО;

проведення заходів для розвитку адекватної завданням суспільства і органів внутрішніх справ мотивації навчання і роботи;

підвищення задоволеності навчанням і роботою курсантами і співробітниками ВЗО;

розробка і проведення заходів щодо поліпшення соціально-психологічного клімату в навчальних і трудових колективах, зміцнення їх;

оптимізація використання вільного часу курсантами і розвиток різноманітних форм дозвілля;

вивчення чинників девіантної поведінки у ВЗО і вироблення заходів для її профілактики;

розробка і реалізація програм щодо розвитку національної самосвідомості та формування національної ідентичності.

Для вироблення і реалізації вищезгаданих напрямів соціального управління у ВЗО, необхідні щонайменше два види діяльності:

по-перше, пізнавальна діяльність, функції якої складаються в наборі необхідної інформації, побудові моделей, що пояснюють, прогнозуванні тощо;

по-друге, власне управлінська, пов'язана з виробітком цілей і програм практичних дій людей, здійсненням контролю в процесі реалізації рішень.

З огляду на це можна зробити висновок, що в науковому керуванні соціальні (і зокрема соціологічні) дослідження виконують дві основні групи функцій: пізнавальні і власне управлінські. До пізнавальних функцій відносяться: опис, пояснення і прогнозування соціальних явищ. До управлінських - формування конкретних цілей соціальної діяльності, визначення програм їхній досягнення і вироблення рекомендацій з коригування прийнятих і що втілюються в життя управлінських рішень. Пізнавальні функції соціальних досліджень у науковому управлінні виступають у якості засоби для здійснення власне управлінських функцій.

Здійснення ефективного керування ВЗО МВС потребує активного застосування не тільки соціологічних, але і соціально-психологічних досліджень, що спрямовані на вивчення закономірностей поводження і діяльності людей, обумовлених їхнім включенням до різноманітних соціальних груп. Хоча потреби, інтереси, соціальні установки, ціннісні орієнтації, думки і настрої людей є спільним предметом дослідження для соціальної психології і соціології, проте для кожної з цих наук характерний специфічний підхід до вивчення даних явищ.

Оскільки соціальна психологія виникла на стику соціології і психології, поруч із психологічними методами спостереження, лабораторного і природного експерименту, тестування, із соціальної психології широко застосовуються соціологічні методи - анкетні опитуванння й інтерв'ю, контентаналіз, соціальний експеримент.

Розроблено також спеціалізовані соціально-психологічні методи (соціометрія, групова оцінка особистості тощо). З допомогою соціально-психологічних досліджень можливим є вирішення таких основних проблем як:

навчання майбутніх співробітників міліції прийомів і навичок правильного безконфліктного спілкування з різними категоріями населення;

здійснення адекватного психологічного підготування майбутніх керівників;

формування резерву керівних кадрів;

підвищення ефективності взаємодії між індивідами і групами як у рамках вузу, так і в системі ОВД у цілому;

управління міжособистісними і рольовими конфліктами, визначення шляхів їх розв’язання;

формування необхідного іміджу як окремих представників, так і вищих закладів освіти, а також системи МВС України в цілому;

розробка професіограм різноманітних фахів, за якими здійснюється підготовка у ВЗО МВС України;

вивчення індивідуальних особливостей курсантів і робітників ВЗО.

Таким чином, здійснення різноманітних і грунтовних соціальних досліджень у вищих закладах освіти МВС України викликані сучасними умовами підготовки фахівців і специфікою їх майбутньої службової діяльності і потребують подальшого розширення і поглиблення, постійного використання в управлінні навчальним процесом і вищим закладом освіти в цілому.