§ 1. Поняття множинності злочинів та її кримінально-правова характеристика

Термін «множинність злочинів» у чинному кримінальному законодавстві не використовується (не передбачалося його і в КК 1960 p.). Щоб скласти належне уявлення щодо зазначеного терміна, необхідно чітко розмежовувати два головних різновиди можливої злочинної поведінки: одноразова (її ще інколи називають одинична) та багаторазова злочинна діяльність, коли особою вчинено більш ніж один злочин.

Терміном множинність злочинних діянь, який було введено у науковий обіг наприкінці 60-х років минулого сторіччя, його засновники позначали ситуацію збігу «декількох правопорушень, передбачених кримінальним законом, у поведінці однієї і тієї ж особи».1 Пізніше один з авторів запропонованого терміна розкрив його зміст так: поняття «множинність» слід вживати для відмежування відповідних випадків від ситуацій одиничного скоєння злочинних діянь подібно до того, як термін «група» відрізняє множинність злочинців від особи, яка діяла одноособово.2

Множинна злочинна діяльність буває трьох видів:

вчинення особою, яка раніше не засуджувалася, більше одного злочину;

1 Див.: Галиакбаров Р, Ефимов М., Фролов И Множественность преступных деяний как институт советского уголовного права // Сов. юстиция.-1967.-№2.-С. 5.

Див.: Галиакбаров Р. Р Перспективы совершенствования советского уголовного законодательства // Проблемы повышения эффективности борьбы с преступностью.- Иркутск, 1983.- С. 22.

171

Кримінальне право. Загальну частина

вчинення одного злочинного діяння особою, яку раніше було засуджено за скоєння хоча б одного злочину;

комбінований варіант,- коли особа, що була засуджена за скоєння хоча б одного злочину, вчинила знову більш ніж один злочин.

Зі сказаного випливає, що головною ознакою множинності злочинів є те, що певна особа вчинила більше одного злочину, чим обумовлюється необхідність окремого розгляду питання про те, що саме слід розуміти під одиночним злочином.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Отже, під одиничним злочином слід розуміти кожне окреме діяння, яке передбачено певною статтею чи частиною (залежно від випадку) статті Особливої частини КК. У диспозиціях зазначених статей переважно викладені саме одиничні злочини, точніше - їх склади.

Склади злочинів, як відомо, класифікуються за різними підставами, внаслідок чого інколи досить не просто точно кваліфікувати навіть одиничний злочин. Особливо важко зробити це тоді, коли злочинцем вчинено триваючий, продовжуваний або складний (складений) злочини. Зазначена складність оцінки конкретних складів злочинів не є проблемою множинності, вона є проблемою кваліфікації злочинів. Це означає таке: якщо вчинено напад з метою заво-лодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), то помилкова кваліфікація дій винного, наприклад, за ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 186 КК, замість кваліфікації його дій лише за ч. 1 ст. 187 КК, буде неправильним застосуванням закону, внаслідок якого буде утворено штучну множинність злочинів.

Другою суттєвою ознакою множинності злочинів є те, що кожний зі скоєних злочинів усе ще зберігає свою юридичну значимість, тобто кожний з цих злочинів повинен бути підставою кримінальної відповідальності. Це вкрай важлива ознака множинності, оскільки згідно з ч. 1 ст. 44 КК особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом (дійове каяття, закінчення строків давності тощо), а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування. Звідси випливає, що множинність злочинів може бути фактичною, а може бути і юридичною. Випадок фактичної множинності злочинів якраз і має місце у застосуванні зазначеної статті КК, коли фактично (об'єктивно) існує множинність злочинної діяльності, проте завдяки тому, що за підставами, передбаченими у кримінальному

172

Глава XIII. Множинність злочинів

законі, раніше вчинений злочин вважається нібито не існуючим, фактично існуюча множинність злочинних діянь свого юридичного відтворення не знаходить. Цей різновид множинності більше цікавить таку науку, як кримінологія, а власне кримінально-правове значення має саме юридична множинність злочинів як самостійний кримінально-правовий інститут, коли кожний зі злочинів, що утворюють множинність, одночасно зберігає свою юридичну значимість на момент розгляду справи судом. Специфіка множинної злочинної діяльності примусила розробити ще й спеціальний розподіл злочинності на види, який має принципове значення з точки зору саме даного кримінально-правового інституту.

Справа в тому, що однією і тією ж особою можуть вчинюватися посягання на зовсім різні об'єкти та/або вона може мати при вчиненні таких посягань різні цілі. Так, наприклад, особа, яка вчинила розбійний напад, може через деякий час порушити ще й чинні на транспорті правила (ст. 291 КК). У даному випадку скоєні злочини є зовсім різними, внаслідок чого подібна форма множинності отримала назву множинність різнорідних злочинів.

З іншого боку, одна й та ж особа може вчинювати одного й того ж виду злочини. Наприклад, вона може скоювати таємне викрадання чужого майна (крадіжку) у різних осіб або навіть у однієї й тієї ж особи, але у різний час. Така форма множинності позначається як множинність тотожних злочинів, тобто злочинів, що цілком збігаються у найважливіших елементах, коли різниця між ними, хоча й існує, проте, з точки зору кримінального закону, розглядається як несуттєва. Нарешті, у деяких випадках посягання на один і той же чи схожі об'єкти, коли множинність злочинів хоча й не є тотожною, але певною мірою пов'язана метою, яка ставилась, закон не надає існуючим реально суттєвим відмінностям у складах злочинів юридичного значення, і вони розглядаються як однорідні. Йдеться про так звану множинність однорідних злочинів, як, наприклад, у випадках повторності злочинів, що передбачена п. 1 примітки до ст. 185 КК.

У будь-якій з цих трьох форм множинності може бути вчинено будь-який із зазначених раніше видів множинності. Тобто, множинність різнорідних, тотожних або однорідних злочинів може мати місце як у діях особи, яка раніше ніколи не засуджувалась, так і у діях особи, що вже має судимість, проте знову вчинила один або декілька нових злочинів.

Слід зазначити, що ні особливість, ні складність інституту множинності злочинів не впливає на його підпорядкованість за-

173

Кримінальне право. Загальна частина

гальному вченню про злочин та його покарання. З даного твердження випливає два суттєвих висновки щодо розглядуваного інституту.

Згідно з першим, множинністю злочинів є як множинність закінчених, так і множинність незакінчених злочинів (готування та замах на злочин - статті 14 і 15 КК). Більш того, за специфікою інституту множинності між зазначеними, так би мовити, «чистими» формами, розташовується комбінована форма, коли, наприклад, спочатку винною особою було вчинено незакінчений злочин, а потім - закінчений, або навпаки і т. ін. Наприклад, відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, даного у п. 17 постанови № 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини», самостійно повинні кваліфікуватися випадки, коли спочатку вчинюється замах на вбивство, а потім закінчений злочин - умисне вбивство, або коли спочатку вчинюється закінчене умисне вбивство, а потім замах на вбивство.

Відповідно до другого висновку на множинність злочинної діяльності повністю розповсюджуються положення розділу VI Загальної частини КК, де містяться положення щодо співучасті у злочині. Це означає, що будь-який злочин, який входить до множинності, може бути вчинено виконавцем, організатором, підбурювачем або пособником. До речі, аналогічну позицію зайняв Пленум Верховного Суду України, який у п. 11 постанови № 4 від 27 березня 1992 р. «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» зазначив, що зґвалтування, вчинене особою, яка раніше скоїла такий злочин, незалежно від того, чи була вона засуджена за раніше вчинене зґвалтування і чи була вона виконавцем або іншим співучасником цих злочинів, підлягає кваліфікації як зґвалтування, вчинене повторно.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що існує нагальна необхідність ретельного вивчення інституту множинності злочинів, яка пояснюється, перш за все, великою питомою вагою множинної злочинної діяльності у загальній структурі та динаміці злочинності. Крім того, правильне застосування даного інституту є передумовою належного призначення кримінального покарання, без чого неможливо досягти передбачених ст. 50 КК цілей покарання.

КК передбачає три види множинності злочинів: повторність (ст. 32), сукупність (ст. 33) та рецидив (ст. 34) злочинів.

174

Глава XIII. Множинність злочинів