ДОДАТОК 4

ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО БАНКИ І БАНКІВСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ»

від 20 березня 1991 року N 872-ХІІ (із змінами, внесеними за станом на 01.01.99 р.)

(ВИТЯГ) Розділі

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Банківська система

Україна самостійно організовує банківську систему.

Банківська система є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків, у тому числі Зовнішньоекономічного банку України, Ощадного банку України, республіканських та інших комерційних банків різних видів і форм власності.

213 —

Стаття 2. Банки та правова основа їх діяльності

Банки — це установи, функцією яких, е кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій, передбачених цим Законом.

Банки є юридичними особами. Вони є економічно самостійними і повністю незалежними від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їх оперативною діяльністю, а також щодо вимог і вказівок, які не відповідають чинному законодавству.

Працівникам органів державної влади та управління забороняється участь, у тому числі суміщення посад, в органах управління банків.

Банки у своїй діяльності керуються цим Законом, законодавством України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України і своїми статутами.

Суб'єкти підприємницької діяльності без їх реєстрації у Національному банку України відповідно до цього Закону не мають права використовувати у своїх назвах термін «банк» та похідні від нього словосполучення.

Стаття 3. Банківські операції

Банки можуть виконувати лише такі операції:

1) залучення і розміщення грошових вкладів та кредитів;

2) здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспон-дентів та їх касове обслуговування;

3) ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

4) фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів;

5) випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів тощо);

6) купівля, продаж і зберігання платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними;

7) видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі;

8) придбання права вимоги з поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг);

9) придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг);

— 214 —

10) купівля у організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти готівкою і валюти, що знаходиться на рахунках і вкладах;

11) купівля і продаж в Україні і за кордоном монетарних металів;

12) залучення і розміщення дорогоцінних металів на рахунки і вклади та інші операції з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики;

13) довірчі операції (залучення та розміщення коштів, управління цінними паперами та інші) за дорученням клієнтів;

14) надання консультаційних послуг;

15) проведення операцій по касовому виконанню державного бюджету за дорученням Національного банку України;

16) здійснення інших операцій з дозволу Національного байку України.

Операції, передбачені цією статтею, проводяться в грошових одиницях, що знаходяться в обігу на території України, в порядку, встановленому Національним банком України.

Банки здійснюють операції, передбачені цією статтею, у межах, встановлених їх статутами.

Комерційним банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі, страхування. Комерційний банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 10 відсотків власного статутного фонду (це обмеження не поширюється на приміщення, в яких розміщуються підрозділи банку, що виконують операції, передбачені цією статтею).

Здійснення операцій, передбачених пунктами 1, 2, 3, 11 цієї статті, крім банків, іншими юридичними особами забороняється, за винятком випадків, визначених законодавчими актами України.

Стаття 5. Розмежування відповідальності держави та банків

Банки не відповідають по зобов'язаннях держави, а держава не відповідає по зобов'язаннях банків, крім випадків, коли сторони беруть на себе таку відповідальність.

РозділІІ

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

Стаття 6. Національний банк України — юридична особа

Національний банк України (далі — Національний банк) є власністю України, юридичною особою. Його статут затверджується Президією Верховної Ради України.

— 215 —

Національний банк та його установи мають печатку з зображенням Державного герба України.

Стаття 8. Основні функції Національного банку

Національний банк е центральним банком республіки, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Йому належить монопольне право на випуск грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків за рішенням Верховної Ради України.

Національний банк створює державну скарбницю республіки і організує її діяльність, зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси.

Національний банк представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях, де міждержавне співробітництво передбачено на рівні центральних банків.

Національний банк згідно з законодавством України нагромаджує золотовалютні резерви, які зараховуються на баланс Національного банку, здійснює операції по їх розміщенню (в тому числі і в іноземних банках) самостійно або через банки, уповноважені ним на виконання зовнішньоекономічних операцій.

Національний банк затверджує бланки та форму безготівкових депозитів приватизаційних паперів, встановлює умови зберігання, обліку та погашення приватизаційних паперів, встановлює за погодженням з Кабінетом Міністрів України порядок видачі приватизаційних паперів.

Національний банк виконує такі операції:

1) видає комерційним банкам кредити на строк за домовленістю з позичальниками;

2) веде рахунки банків-кореспондентів і здійснює розрахункове касове обслуговування комерційних банків та інших кредитних установ;

3) купує та продає цінні папери, що випускаються державою;

4) видає кредити банкам під заставу векселів і цінних паперів;

5) здійснює емісію приватизаційних паперів;

6) виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України;

— 216 —

7) купує і продає іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті;

8) проводить операції з резервними фондами грошових знаків;

9) здійснює інші операції відповідно де своїх функцій, передбачених цим Законом.

Національний банк організує інкасацію та перевезення грошових знаків та інших цінностей.

Р о з д і л III

КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ

Стаття 22. Створення комерційних банків

Комерційні банки різних видів і форм власності створюються на акціонерних або пайових засадах.

Засновниками, акціонерами (учасниками) комерційних банків можуть бути юридичні та фізичні особи, за винятком Рад народних депутатів усіх рівнів, їх виконавчих органів, політичних і профспілкових організацій, спілок і партій, громадських фондів.

Частка будь-кого із засновників, акціонерів (учасників) не повинна перевищувати 35 процентів статутного фонду комерційного банку.

Реєстрація комерційного банку здійснюється на підставі таких документів;

заяви про реєстрацію;

установчих документів: установчого договору, статуту банку, протоколу про прийняття статуту та призначення керівних органів банку;

економічного обгрунтування;

висновку аудиторської організації про фінансовий стан засновників банку;

відомостей про професійну придатність керівників (голови та головного бухгалтера) банку, рекомендованих засновниками.

Реєстрація здійснюється у місячний строк з моменту одержання заяви та всіх документів, передбачених цією статтею.

У разі перевищення Національним банком строку, зазначеного для реєстрації, він сплачує засновникам комерційного банку штраф у розмірі 0,01 процента оголошеного статутного фонду комерційного банку за кожний день зволікання.

Національний банк може відмовити в реєстрації комерційного банку у разі порушення порядку створення банку, невідповідності його статуту та інших установчих документів законодавству республіки,

— 217 —

незадовільного фінансового стану засновників, що загрожує інтересам кредиторів банку, а також у разі професійної непридатності рекомендованого керівництва.

Рішення про відмову в реєстрації комерційного банку може бути оскаржено у судовому порядку.

Комерційні банки зобов'язані в місячний строк повідомляти Національному банку про зміни, що вносяться до установчих документів, з поданням нотаріально завірених копій змінених документів.

Для реєстрації банків іноземних держав, банків з участю іноземного капіталу додатково до документів, зазначених у цій статті, подаються легалізовані у встановленому порядку документи:

а) іноземними юридичними особами:

рішення іноземного засновника (учасника) про створення банку на території України;

письмова згода контрольного органу держави, в якій розташований банк, якщо це передбачено законодавством відповідної держави;

б) іноземними громадянами:

підтвердження першокласного банку про платоспроможність громадянина;

рекомендації не менше двох іноземних юридичних осіб або громадян з відомою платоспроможністю.

Стаття 23. Статут комерційного банку

Статут комерційного банку повинен відповідати вимогам законодавства України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, положенням цього Закону, нормативним актам Національного банку.

У статуті комерційного банку визначаються:

повна та скорочена назва банку, його місцезнаходження (поштова адреса);

перелік операцій, що здійснюються банком;

розмір статутного фонду та перелік інших фондів, утворюваних банком;

положення про те, що банк є юридичною особою;

положення про органи управління банку, їх структуру, порядок утворення та функції;

порядок ліквідації банку.

До статуту може бути включено інші дані, які не суперечать законодавству України.

218

Стаття 24. Формування статутного та інших фондів комерційного банку

Статутний фонд комерційного банку формується за рахунок влас-ниж коштів акціонерів або пайових внесків засновників (учасників) байку у грошовій формі. Це положення стосується і раніше зареєстрованих комерційних банків.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, а також збільшувати статутний фонд для покриття збитків.

Розмір статутного фонду визначається засновниками (акціонерами) банку, але не може бути меншим за розмір, встановлений Національним банком.

Комерційні банки утворюють також резервний, страховий та інші фонди. Порядок і розміри формування резервного і страхового фондів визначає Національний банк. Забороняється використовувати кошти резервного та страхового фондів, окрім як на покриття збитків комерційних банків. Порядок і розміри формування інших фондів визначаються загальними зборами акціонерів (учасників).

Стаття 25. Функції комерційних банків

Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян шляхом виконання операцій і надання послуг, передбачених статтею 3 цього Закону.

Комерційні банки можуть відкривати на території України та за її межами філіали і представництва за погодженням з Національним банком.

Витрати комерційних банків по обслуговуванню державного боргу, заборгованості по різниці в цінах, наданню пільгових державних кредитів здійснюються за рахунок держави.

Розділ   V

КОНТРОЛЬНІ ТА ЛІЦЕНЗІЙНІ ФУНКЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ

Стаття 48. Контрольні функції Національного банку

Національний банк здійснює контроль за додержанням юридичними особами банківського законодавства та власних нормативних

— 219 —

актів. У разі порушення суб'єктами банківської діяльності законодавства, економічних нормативів, порядку, строків та технології виконання банківських операцій, допущення несанкціонованої емісії, невиконання нормативних актів Національного банку, неподання звітності чи подання недостовірної звітності, збиткової діяльності, створення становища, що загрожує інтересам вкладників та кредиторів банку, перешкод анти монопольним діям чи праву клієнта вільно вибирати банк Національний банк має право:

підвищувати норми обов'язкових резервів;

відкликати ліцензію на здійснення окремих чи всіх банківських операцій;

усувати керівництво суб'єкта банківської діяльності від управління;

призначати тимчасову адміністрацію для управління суб'єктом банківської діяльності;

у безспірному порядку стягувати штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу та застосовувати інші економічні санкції відповідно до законодавства;

приймати рішення про виключення з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ та про реорганізацію чи ліквідацію.

Національний банк вилучає з обігу фіктивні кошти шляхом стягнення їх у безспірному порядку з кореспондентських рахунків банків.

Рішення Національного банку про виконання ним контролю за банківською системою можуть бути оскаржені до арбітражного суду.

Стаття 53. Накладення арешту та звернення стягнення на грошові кошти та інші цінності, що знаходяться у банках

На грошові кошти та інші цінності юридичних осіб та громадян, що знаходяться у банках, арешт може бути накладено тільки за рішеннями судів і постановами слідчих органів або арбітражних судів, а стягнення може бути звернено лише за виконавчими листами, виданими судами, за наказами арбітражних судів та іншими

виконавчими документами, а у випадках, передбачених законодавством, — на вимогу державних податкових інспекцій та Державного комітету України по матеріальних резервах і його органів.

На грошові кошти та інші цінності іноземних та міжнародних організацій, що знаходяться у банках, може бути накладено арешт або звернено стягнення тільки на підставі рішень судів або арбітражних судів у порядку, встановленому законодавством.

220

Конфіскацію грошових коштів та інших цінностей громадян може бути здійснено на підставі вироку, що набрав законної сили, або винесеної відповідно до закону постанови про конфіскацію майна.

Стаття 54. Охорона банківських установ

Банки забезпечують захист банківської інформації, коштів та майна шляхом створення відповідних систем захисту, служб охорони банківських об'єктів відповідно до законодавства України та нормативних актів Національного банку.