4.2. Основні напрямки і засоби попередження розкрадань майна і пов'язаних з ними злочинів при їх розслідуванні

Виконуючи вимоги кримінально-процесуального законодавства, слідчий під час розслідування розкрадань майна та інших пов'язаних з ними економічних злочинів .здійснює попереджувальну роботу. В ній можна виділити такі основні напрямки: 1) припинення розпочатої і запобігання реально можливій злочинній діяльності з боку осіб, обвинувачених (підозрюваних) у вчиненні конкретного злочину; 2) встановлення причин конкретного злочину і вжиття заходів по їх усуненню; 3) встановлення умов, що сприяли вчиненню конкретного злочину, і вжиття заходів по їх усуненню; 4) узагальнення криміногенних факторів, встановлених при розслідуванні у однорідних кримінальних справах, і подання пропозицій шодо їх усунення у відповідні органи і установи. Розглянемо визначені напрямки попереджувальної роботи слідчого детальніше.

Припинення розпочатої і запобігання реально можливій злочинній діяльності з боку осіб, обвинувачених (підозрюваних) у вчиненні конкретного злочину. Цей напрямок роботи слідчого випливає з положень кримінально-процесуального законодавства про підстави та порядок застосування запобіжного заходу. При наявності у слідчого достатніх підстав вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, займатиметься злочинною діяльністю, слідчий вправі застосувати щодо нього один з передбачених кримінально-процесуальним законодавством запобіжних заходів (ст. 148-150 КПК). Виходячи з мотивів тільки самої небезпечності злочину, яким є розкрадання в сфері підприємництва, таким запобіжним заходом у кримінальних справах даної категорії, заправило, обирається утримання під вартою.

Таке рішення найчастіше приймається слідчим вже на стадії оцінки первинного матеріалу про розкрадання і порушення кри-

— 188 —

мінальної справи. Затримання і арешт підозрюваного слідчим здійснюється у взаємодії з оперативними службами боротьби з економічною і організованою злочинністю. Як показує слідчий досвід у даній категорії кримінальних справ, при зволіканні з затриманням підозрюваного останній може зникнути разом з вкраденими коштами і відповідними документами, перейти на нелегальне становище і продовжувати економічну злочинну діяльність.

Встановлення причин конкретного злочину і вжиття заходів по їх усуненню. Даний напрямок діяльності слідчого пов'язаний з вивченням особистості обвинуваченого, оскільки завдання полягає у встановленні його психологічних і соціальних характеристик, а також мотивації його злочинної діяльності. Як відзначалося, саме певні негативні риси особи є безпосередньою причиною вчинення нею злочину. Інформацію про особу обвинуваченого складають соціально-демографічні і психолого-психіатричні відомості, джерелом яких можуть бути офіційні документи, свідчення людей, висновки експертиз. Крім того, велике значення в цьому плані має інформація про поведінку особи під час вчинення злочину, зразу після нього і під час провадження досудового розслідування Остання інформація сприймається слідчим безпосередньо в результаті спілкування з обвинуваченим при проведенні слідчих дій і може свідчити про глибину і стійкість вад особистості

Відомості про особу обвинуваченого відбиваються перш за все в документах, які залучаються до кримінальної справи в оригіналах або в копіях.

Документи, що залучаються до кримінальної справи в оригіналах: 1) паспорт; 2) військовий квиток або приписне свідоцтво; 3) посвідчення на право управління автомототранспортними засобами; 4) характеристики з місця роботи або навчання, проживання; 5) довідка про судимість; 6) довідка про стан здоров'я (інвалідність) або висновок лікарняно-трудової експертної комісії; 7) довідка про склад сім'ї; 8) довідки про перебування на обліку в наркологічному, психіатричному лікувальних закладах.

Документи, що залучаються до кримінальної справи в копіях' 1) свідоцтво про народження; 2) документи про зміну прізвища, імені та по батькові; 3) свідоцтво, атестат, диплом або довідка про закінчення учбового закладу; 4) документи про придбання спеціальності, професії; 5) накази про заохочення, покарання за місцем роботи або навчання; 6) документи, що

189 —

підтверджують опіку або опікунство; 7) вироки і ухвали суду; 8) матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім вказаних документів, відомості про особу обвинуваченого можуть міститися в протоколах допитів та інших слідчих дій. Особливо велике значення мають висновки судово-медичної, судово-психіатричної та судово-психологічної експертиз обвинуваченого.

Усунення причин конкретного злочину полягає у впливові на особу обвинуваченого з метою нейтралізації її негативних рис і установок, що відбивається у таких термінах як «виправлення» і «перевиховання». Засобами такого впливу є сам процес розслідування і судового розгляду кримінальної справи, а також покарання особи, винної у вчиненні злочину. Роль слідчого в цій справі полягає у виховному впливові на обвинуваченого під час розслідування з метою спонукання його до: а) щирого каяття у вчиненні злочину; б) добровільного відшкодування заподіяних злочином збитків; в) надання активної допомоги у його розслідуванні. Крім того, в завдання слідчого входить систематизація відомостей про особу обвинуваченого і викладення її оцінки в обвинувальному висновку з наведенням обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність.

Головна ж роль в усуненні виявлених причин злочину, на мій погляд, належить суду, який визначає вид і міру кримінального покарання, а також установам, які відають його виконанням. Одним з показників ефективності цієї роботи є рівень рецидивної злочинності, який в Україні в останні роки за статистичними даними МВС коливається в межах 19-21%.

На закінчення розгляду цього питання треба зазначити, що ті ж самі відомості про обвинуваченого використовуються також для вирішення кримінально-правових, процесуальних і тактичних завдань розслідування, тобто вивчення особистості обвинуваченого крім кримінологічного має й інші аспекти (кримінально-правовий, кримінально-процесуальний, тактико-кри-міналістичний). Але вони тісно пов'язані між собою, тому що всі спрямовані на вирішення головного завдання кримінального судочинства - встановлення і притягнення винного у вчиненні злочину до кримінальної відповідальності, його покарання з метою виправлення і перевиховання, а також запобігання вчиненню ним та іншими особами нових злочинів.

Встановлення умов, що сприяли вчиненню конкретного злочину, і вжиття заходів по їх усуненню. Цей аспект діяльності

— 190 —

слідчого пов'язаний з вивченням зовнішніх обставин вчинення злочину (конкретної життєвої криміногенної ситуації). Виконання цього завдання слідчим полягає у встановленні обставин, які полегшили злочинцю досягти поставленої мети. Виходячи з наведеної класифікації умов, що сприяють розкраданням майна та іншим економічним злочинам, вказані обставини належать, перш за все, до категорії суб'єктивних умов.

Слід зазначити, що підприємець-злочинець може сам активно створювати сприятливі суб'єктивні умови на стадії підготовки до розкрадання чи іншого економічного злочину. Така діяльність полягає, наприклад, у знайомстві і встановленні дружніх (корумпованих) зв'язків з посадовими особами і службовцями певних підприємств і банків, державних органів управління, контролюючих і правоохоронних органів (шляхом надання різних послуг, подарунків тощо). Мету утворення сприятливих умов для злочину може мати і попередня рекламна кампанія для залучення потенціальних «потерпілих». Таку ж мету можуть переслідувати дії злочинця, «вплетені» в механізм скоєння злочину, наприклад, виплата обіцяних дивідендів першій хвилі вкладників грошей при розкраданні за схемою «фінансова піраміда». В багатьох випадках сприятливими умовами для злочину була необачлива (віктимна) поведінка керівників підприємницьких структур і окремих громадян, які стали жертвами злочину.

З урахуванням цих обставин поряд з встановленням дій обвинуваченого для визначення умов, що сприяли вчиненню злочину, дослідженню підлягають:

1) поведінка посадових осіб і службовців підприємств і банків, які своїми діями свідомо чи несвідомо полегшили злочинцю досягти поставленої мети (вирішується питання про наявність у їх діях ознак співучасті у злочині чи інших правопорушень і притягнення до відповідальності);

2) поведінка посадових осіб і службовців державних органів управління, контролюючих і правоохоронних органів, причетних до утворення сприятливих умов;

3) поведінка керівників-підприємців, окремих громадян, які самі сприяли вчиненню проти них злочину;

4) недоліки організаційної структури конкретних підприємств, банків;

5) недоліки в здійсненні контрольних функцій з боку конкретних посадових осіб чи органів.

191

Усунення виявлених суб'єктивних умов, що сприяли вчиненню розкрадання майна та інших пов'язаних з ним економічних злочинів, здійснюється слідчим такими способами:

а) притягненням до кримінальної відповідальності посадових осіб і службовців підприємств і банків, державних органів управління, контролюючих і правоохоронних органів, у діях яких містяться ознаки співучасті у розкраданні або склад інших злочинів (зловживання владою або посадовим становищем — ст. 165 КК, халатність — ст. 167 КК, одержання хабара - ст. 168 КК, посадовий підлог — ст. 172 КК);

б) складанням протоколу про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, і направленням його у триденний строк до районного суду (ст. 12 Закону України « Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 року із змінами, внесеними згідно з Законом N 171/97-ВР від 03.04.97 ); підставами для складання протоколу слідчим є встановлення під час розслідування за кримінальною справою факту вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, що не містить складу злочину.

в) направленням подань про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб чи службовців, які вчинили відповідні правопорушення (такі подання направляються зокрема керівникам державних адміністрацій та інших органів управління при виявленні порушень, в яких відсутні ознаки корупційних діянь);

г) направленням подань керівникам державних адміністрацій про численні порушення посадовими особами державних органів управління правил реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності;

д) направленням подань у відповідні інстанції (правління, рада директорів тощо) з рекомендаціями про усунення обставин, що сприяли вчиненню розкрадання на конкретному підприємстві чи в банку (наприклад, практика поєднання в комерційних банках посад оператора ЕОМ і програміста);

е) виступами слідчого з інформацією на зборах акціонерів (членів трудового колективу підприємства, клієнтів страхової компанії чи довірчого товариства тощо) про обставини, що сприяли вчиненню розкрадання і були пов'язані з необачливою поведінкою самих потерпілих.

Узагальнення криміногенних факторів, встановлених при розслідуванні у однорідних кримінальних справах, і подання пропо-

1 09

——  І "^ ——

зицій щодо їх усунення у відповідне аргани і установи. Цей напрямок діяльності слідчого виходить за межі конкретної кримінальної справи і передбачає проведення певної аналітичної роботи по узагальненню причин злочинів певного виду і умов, що сприяли їх вчиненню. Безпосередньою основою для такого узагальнення є матеріали однорідних: кримінальних справ, розслідуваних у місті, районі, області чи країні в цілому. Такими однорідними справами можуть бути, наприклад, кримінальні справи про розкрадання в довірчих товариствах і страхових компаніях, про розкрадання, пов'язані з укладанням кредитного договору, про розкрадання, вчинені з використанням комп'ютерної техніки тощо.

Узагальнення криміногенних факторів, встановлених при розслідуванні у однорідних кримінальних справах, має своєю метою визначення, перш за все, об'єктивних і суб'єктивних умов, сприятливих для вчинення злочинів певних видів чи груп. Як свідчить досвід таких узагальнень, їх предметом найчастіше є:

1) встановлення недоліків правового регулювання фінансово-господарчих відносин, з використанням яких і вчиняються розкрадання майна та інші економічні злочини (недоліки законодавства про підприємницьку діяльність, про банки і банківську діяльність, про діяльність небанківських фінансових установ тощо);

2) встановлення недоліків у чинному кримінальному і кримінально-процесуальному законодавстві та неоднозначного • тлумачення його окремих положень правоохоронними органами і судами;

3) встановлення недоліків у функціонуванні системи державних контролюючих органів та їх взаємодії з правоохоронними органами при виявленні і розслідуванні економічних злочинів;

4) встановлення існування у певної частини населення невірних уявлень про можливість одержання великих прибутків у тому чи іншому виді підприємницької діяльності, які експлуатуються шахраями.

Ця аналітична робота проводиться слідчими підрозділами, штабами і спеціальними аналітичними центрами органів внутрішніх справ різних рівнів. До неї регулярно вдаються і підрозділи НЦБ Інтерполу в Україні, які використовують відомості про зв'язок вітчизняної економічної злочинності з відповідною злочинністю в інших країнах.

— 193 —

Для усунення умов, що сприяли вчиненню розкрадання майна та інших пов'язаних з ним економічних злочинів наведеного рівня, вживаються такі заходи:

а) направлення подань з відповідними аналітичними матеріалами і рекомендаціями до центральних органів державної влади України (Кабінету Міністрів, Верховній Раді, Президенту, Верховному Суду) про внесення відповідних доповнень і змін в чинне законодавство, прийняття нових законів та інших нормативних актів;

б) правова пропаганда і правове виховання населення з використанням засобів масової інформації (преси, радіо, телебачення) на рівні міста, району, області і країни в цілому.

Підсумовуючи викладене, треба підкреслити, що профілактична діяльність при розслідуванні злочинів взагалі і економічних зокрема дасть найбільший ефект тільки тоді, коли вона органічно поєднується з економічними, соціальними, правовими і організаційними заходами попередження злочинності в масштабах країни.

194 —