3.3. Особливості підготовки і проведення окремих слідчих дій

При розслідуванні розкрадань майна та пов'язаних з ними злочинів- окремі слідчі дії мають специфіку, обумовлену механізмом вчинення злочинів у сфері підприємництва. Заслуговують окремого розгляду особливості підготовки і проведення Іаких слідчих дій: допит потерпілих і свідків; обшук і виїмка; допит підозрюваного (обвинуваченою); призначення документальної ревізії; призначення експертиз.

Допит потерпілих і свідків. Показання потерпілих І свідків займають важливе місце в матеріалах кримінальних справ даної категорії, їх повнота та правдивість іалежать кіл вирішення таких тактичних завдань, що повинно враховуваная слідчим.

- 158 -

-   правильного визначення кола осіб, які володіють інформацією, що має значення для розслідування;

-   визначення можливої зацікавленості свідків в тих чи інших результатах розслідування чи залежності їх від осіб, які зацікавлені в цьому;

-   нейтралізації факторів, які негагивно впливають на поведінку допитуваного під час допиту (відмова, ухилення від дачі показань, неправдиві показання);

-   врахування соціальних та психологічних особливостей допитуваного;

-   вжиття заходів, спрямованих на попередження подальшої

відмови від даних правдивих показань.

Потерпілий є потенційно одним з найактивніших учасників розслідування, і досягнення успіху в значній мірі залежить від того, наскільки вдається використати цей лотенціал. Але поведінка (позиція) потерпілого під час розслідування може проявлятися як у позитивному, так і в негативному аспектах. Багато в чому це обумовлюється статусом потерпілого, який він має в підприємницькій діяльності. Залежно від цього статусу потерпілих можна розділити на дві групи, особливості яких повинні враховуватися при визначенні напрямків розслідування, тактики проведення окремих слідчих дій.

Першу групу складають звичайні громадяни - вкладники коштів (заправило, дрібні інвестори). Ця категорія потерпілих характерна для розкрадань, вчинених за схемою «Понці». Безпосередньо вони не беруть активної участі в підприємницькій діяльності, їх поведінка під час виявлення і розслідування злочину детермінована бажанням повернути втрачені гроші або принаймні хоча б їх частину. Тому їх позиція спрямована, заправило, на надання всілякої допомоги слідству. Наприклад, при розслідуванні розкрадань, вчинених у довірчих товариствах та страхових компаніях, потерпілі нерідко ще до порушення кримінальних справ створювали ініціативні групи («комітети»), які починали проводити своє «розслідування». Накопичені такими групами матеріали та свідчення мають велике значення для визначення напрямків розслідування, пошуку і використання джерел інформації та доказування важливих обставин розкрадання коштів.

Другу групу потерпілих складають власники (співвласники) підприємств. Ця категорія потерпілих, заправило, є одночасно і керівниками або іншими посадовими особами суб'єктів підприємницької діяльності, тобто вони беруть безпосередню активну

— 159 —

участь у забезпеченні ефективної роботи підприємства. Лінія по-ведін'си таких осіб під час виявлення і розслідування розкрадань майна та інших пов'язаних з ними злочинів може формуватися під впливом двох факторів: а) бажання повернути втрачене майно; б) бажання уникнути виявлення правоохоронними органами фактів правопорушень з боку самого потерпілого. В окремих випадках підприємці-потерпілі навіть прагнуть зовсім уникнути втручання правоохоронних органів і намагаються повернути втрачене майно самостійно з використанням незаконних методів. Враховуючи значне поширення спроб повернути борги з використанням насилля, Кримінальний кодекс України в 1996 р. було доповнено новим складом злочину «Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань» (ст. 198-2 КК).

Безумовно, така суперечливість в мотивах потерпілого суттєво впливає на вибір ним лінії поведінки під час допиту. Тому однією з тактичних завдань цієї слідчої дії є, з одного боку, посилення прагнення потерпілого до відшкодування заподіяних злочином збитків і надання в цьому допомоги слідчому, а з другого — нейтралізація побоювань відносно виявлення його негативної поведінки, правопорушень у підприємницькій діяльності.

Є тактичні особливості і в допиті свідків при розслідуванні злочинів даної категорії. Перш за все вони визначаються відношенням свідка до підприємницької діяльності, їх залежністю від тих чи інших осіб. З цієї точки зору свідків можна розділити на кілька груп, врахування яких має тактичне значення.

1.  Посадові особи суб'єктів підприємницької діяльності (керівники підприємств, головні бухгалтери та інші). Поведінка цієї категорії свідків багато в чому схожа з поведінкою потерпі-лих-підприємців під час розслідування, їх позиція на допиті також визначається впливом двох суперечливих мотивів. Але у всіх випадках дана категорія свідків має схильність замовчувати певні факти, що пов'язані з неправомірною поведінкою самого свідка при здійсненні господарчої діяльності.

2.  Службовці суб'єктів підприємницької діяльності (рядові працівники бухгалтерій, секретарі-рєференти, продавці, водії тощо), їх поведінка під час розслідування злочину багато в чому визначається залежністю від роботодавця та його посадових осіб. Тому вони можуть знаходитися під впливом позиції, вказівок своїх керівників. Але важливо враховувати можливість існування у таких осіб і своїх інтересів, які можуть не співпадати з інтересами посадових осіб.

— 160 —

3.  Посадові особи банківських установ, що обслуговують підприємницькі структури (керівники, головні бухгалтери, начальники відділів тощо). Ця категорія свідків займає позицію на допиті, яка залежить від ролі банку в механізмі вчинення розкрадання та інших злочинів. Тому вона може коливатися від позиції надання повної інформації з питань, що цікавлять слідство, до позиції утаювання певних фактів, які компрометують банк та його керівників.

4.  Службовці банківських установ (працівники бухгалтерії, економісти, оператори ЕОМ та інші), їх поведінка під час розслідування злочину, як і поведінка службовців підприємницьких структур, багато в чому визначається залежністю від роботодавця та його посадових осіб. Тому вони звичайно також знаходяться під впливом позиції, вказівок своїх керівників. Але їх негативна позиція може бути викликана і прагненням приховати свої дії, які тим чи іншим чином сприяли здійсненню злочину.

5.  Посадові особи і службовці органів державної влади, де реєструвалося підприємство, видавався патент, ліцензія тощо. Поведінка цієї категорії свідків залежить від того, чи були порушені ними певні правила при виконанні ними своїх службових обов'язків. За цим може критися зацікавленість у невстановленні певних фактів, що обумовлює відповідну позицію на допиті.

6.  Інша категорія свідків (члени сімей обвинувачених, їх знайомі, сусіди та інші). Найчастіше показання цих свідків стосуються фактів перебування обвинуваченого в певному місці, способу життя, поведінки тощо. Найбільш впливовим фактором на їх позицію на допиті є стан їх взаємовідносин з обвинуваченим та особисті якості.

Суттєвим фактором, що впливає на тактику підготовки і проведення допитів потерпілих і свідків, є така тенденція, як відмова від раніше даних показань на кінцевому етапі розслідування або в судовому засіданні.1 Ця обставина обумовлює необхідність врахування слідчим такої негативної перспективи і прийняття відповідних заходів по її попередженню.

1 Як показують узагальнення слідчої І судової практики, проведені у 1988-1989 роках з цього питання, кожний 4-й свідок і кожний 6-й потерпілий в судовому засіданні змінювали свої показання (Бюллетень Главного следственного управления МВД СССР. М„ 1989. №5 (62). С. 49-53). В даний час у зв'язку з вчиненням широкомасштабних економічних злочинів організованими злочинними групами ця проблема ще більше загострилася.

— 161 —

Найбільш ефективним засобом попередження подальшої відмови потерпілих і свідків від вже даних ними правдивих показань є ретельне проведення перших допитів з максимальною деталізацією показань і негайною їх перевіркою шляхом проведення інших слідчих дій. У зв'язку з цим виключно важливим є використання при допитах як допоміжного засобу їх фіксації аудіо- і відеотехнікою. Окрім цього, під час допитів свідки і потерпілі повинні усвідомлювати реальну можливість притягнення до кримінальної відповідальності за дачу свідомо неправдивих показань (ст. 178 КК) чи за пособництво розкраданню. З іншого боку, вони повинні також відчувати підтримку від правоохоронних органів у плані забезпечення їх безпеки у відповідності з Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 р.

Обшук і виїмка. Ці слідчі дії є процесуальними засобами вилучення і збереження речових і письмових доказів. Враховуючи високу ймовірність протидії розслідуванню у вигляді переховування або знищення документів, речових доказів у кримінальних справах даної категорії, виїмка і обшук відносяться до невідкладних слідчих дій.

Проведення виїмки в підприємницьких структурах і банківських установах має своєю метою вилучення:

-   документів, які визначають економічну структуру і оргаиі-заційно-правовий статус підприємства та стан фінансового контролю (статут, заосновна угода, реєстр акціонерів, протоколи загальних зборів акціонерів, матеріали перевірок податковими, банківськими та іншими контрольними органами);

-   документів, що свідчать про заняття певним видом підприємницької діяльності (договори про укладання певних угод: купівлі-продажу, займу, про виконання певних робіт, надання послуг тощо, а також відповідні ліцензії, патенти);

-   банківських документів (нормативні документи, що регулюють діяльність банківських установ; функціональні обов'язки працівників банку; документація, що відбиває рух грошових коштів на рахунках комерційних структур тощо);

-   касових документів (журнали реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, використання грошових чеків, прибуткові касові ордери тощо);

-   бухгалтерських документів (первинні облікові документи);

— 162

-   підроблених (фальсифікованих) документів (заосновиі, банківські, бухгалтерські та інші), що були використані при вчиненні злочину;

-   магнітних носіїв інформації (відеозаписи та диктофонні записи нарад, зборів тощо);

-   засобів комп'ютерної техніки та програмного забезпечення, а також документів, що відбивають режим їх експлуатації (функціональні обов'язки працівників відділів комп'ютеризації; роздруковок комп'ютерних, текстів; журналів та інших документів, у яких фіксується робота операторів ЕОМ та технічний стан комп'ютерної системи, збійні ситуації тощо). Враховуючи різноманітність документів, в яких відбито ті чи інші обставини злочину, їх виїмку бажано проводити з участю відповідного спеціаліста в області бухгалтерського обліку, банківської справи чи комп'ютерної техніки.

Слід звернути увагу на те, що в процесі виїмки вилучаються не всі наведені документи (їх може бути величезна кількість), а тільки ті, що мають ключове значення для доказування обставин вчинення розкрадання та інших злочинів. Отже виїмка має вибірковий характер і спрямована перш за все на забезпечення збереження найбільш важливих документів для проведення ревізій, експертних досліджень, використання їх під час допитів тощо. Інші документи, які не мають таких якостей, але повинні бути вивченні чи перевірені, можуть опечатуватися в місцях їх звичайного зберігання і здаватися під охорону.

Треба зазначити, що при розслідуванні розкрадань майна та пов'язаних з ними злочинів у сфері підприємництва слідчі нерідко стикаються з веденням у комерційних структурах спрощеного бухгалтерського обліку або з відсутністю документів взагалі. Такі ситуації були характерні для розслідування шахрайств, вчинених у довірчих товариствах, страхових компаніях та інших. В таких випадках для проведення ревізій, бухгалтерських експертиз як вихідні дані про одержання товариством коштів можуть братися за основу договори вкладників та їх свідчення про внесення грошей, а дані про видатки товариства — на підставі документів комерційного банку про виплати, проведені з рахунку товариства. Ці документи одержуються шляхом проведення виїмок, відповідно, у громадян та банківських установах.

Проведення обшуку за місцем проживання і роботи підозрюваного за даною категорією кримінальних справ також має певні особливості. Вони пов'язані перш за все з завданнями, які

— 163 —

вирішуються шляхом цієї слідчої дії, та об'єктами пошуку і вилучення.

1.  Одержання речових і документальних доказів вчинення розкрадання грошових коштів певним способом (з використанням комп'ютерної техніки; укладенням фіктивної угоди; обманного залучення коштів вкладників, клієнтів; використанням підроблених банківських документів; обманного одержання і присвоєння кредиту). Відповідно об'єктами пошуку і вилучення з урахуванням особливостей способу вчинення розкрадань та інших злочинів є:

-   комп'ютерна система та машинні носії інформації (компакт-диски, дискети, магнітні стрічки ЕОМ), графічні роздруков-ки комп'ютерного тексту тощо;

-   фінансові і бухгалтерські документи та їх фрагменти, бланки документів;

-   штампи та печатки, друкарські та копіювальні технічні засоби;

-   договори і контракти та їх проекти (фрагменти);

-   транспортні документи на перевезення вантажів;

-   автобусні, залізничні та авіаційні білети.

2.  Одержання доказів наявності злочинних зв'язків з представниками інших комерційних структур (наявності ОЗГ):

-   квитанції про сплату телефонних переговорів;

-   чорнові записи, зміст яких має значення для кримінальної справи (робочі зошити, календарі, записники тощо);

-   фотографії, аудіо- і відеозаписи, що вказують на факти знайомства з певними особами чи перебування в певному місці;

-   листи і телеграми.

3. Виявлення і вилучення цінностей, одержаних злочинним шляхом (готівки в національній та іноземній валюті, цінні папери, вироби з дорогоцінних металів та каменів тощо). У зв'язку з вирішенням завдання забезпечення відшкодування матеріальних збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна обшук, заправило, поєднується з накладенням арешту на майно з складанням його опису. Суттєву складність при проведенні виїмки та обшуку має вилучення комп'ютерної техніки та машинних носіїв інформації, яка має значення для розслідування розкрадань майна та інших злочинів. По-перше, ці дії рекомендується виконувати у формі «обшуку-огляду», під час якого необхідно детально фіксувати не тільки факт вилучення того чи іншого об'єкта, але й деталь-

— 164 —

но описувати і фотографувати його місцезнаходження у взаємозв'язку з іншими виявленими на місці обшуку предметами. По-друге, треба вживати заходів ло збереженню виявлених джерел доказів. Хоча для проведення цих дій рекомендується залучення відповідного спеціаліста, але і сам слідчий повинен володіти мінімумам знань для розуміння роботи комп'ютера та збереження електронної інформації.

Так, треба передбачати можливі заходи, які могли бути вжиті злочинцем для знищення електронної інформації в критичних для нього ситуаціях. З цією метою в програмне забезпечення комп'ютера може бути закладена програма, яка періодично вимагає введення паролю, І якщо на протязі кількох секунд пароль не введено, інформація в комп'ютері автоматично знищується. Крім того, з цією ж метою злочинцями може використовуватися спеціальне обладнання для створення сильного магнітного поля, яке в певний момент може бути введено в дію для знищення комп'ютерної інформації.

З урахуванням особливостей такого об'єкта вилучення як комп'ютерна техніка та накопиченого слідчого досвіду, в тому числі зарубіжного, рекомендується такий порядок дій на місці обшуку (виїмки):

1) відсторонити від комп'ютера осіб, що працюють за ним чи знаходяться біля нього;

2) зафіксувати місцезнаходження комп'ютера, його обладнання і не проводити будь-яких маніпуляцій з ними, результат яких заздалегідь невідомий;

3) при наявності у приміщенні вибухових, їдких та токсичних речовин (матеріалів), вжити заходів по їх видаленню з приміщення;

4) якщо комп'ютер включений -вжити заходів, щоб ніхто не виключив електропостачання і зафіксувати, яка програма працює;

5) за допомогою спеціаліста виключити комп'ютер і відключити від нього периферійні пристрої, попередньо зафіксувавши порядок їх з'єднання;

6) упакувати окремо кожний пристрій і з'єднувальні кабелі для

безпечного транспортування.

Слід памятати, що такі джерела доказової інформації як ЕОМ та її пристрої і компоненти вимагають обережного транспортування і зберігання. Зокрема, їм протипоказані кидання, удари, а також зберігання в приміщеннях з високою температурою (вище кімнатної), підвищеною вологістю тощо. Ці

— 165 —

зовнішні несприятливі фактори можуть призвести до псування інформації та властивостей апаратури.

Допит підозрюваного (обвинуваченого). Показання особи, що вчинила розкрадання або була його співучасником, потенційно є найбільш інформативними, бо ніхто інший не знає краще за неї, як виник задум на злочин і як він був здійснений. Тому одержання правдивих і повних показань від підозрюваного чи обвинуваченого є важливим тактичним завданням на всіх етапах розслідування, її успішне вирішення пов'язано з переконанням цієї особи в необхідності (і вигідності для неї) розкаяння у вчиненні злочину, дачі правдивих свідчень і добровільному відшкодуванні заподіяних матеріальних збитків, що враховується судом при винесенні вироку. Для цього потрібне тактично грамотне використання зібраних у кримінальній справі доказів, знання психології та уміння застосовувати методи психологічного впливу.

Розкрадання майна та інші пов'язані з ними злочини в сфері підприємництва вчиняються, заправило, ОЗГ підприємців, працівників банків, спеціалістів та інших осіб, які виконують різні ролі. При затриманні кількох співучасників злочину виникає питання про найбільш ефективну послідовність їх допиту. Аналіз кримінальних справ даної категорії показує, що організатори розкрадань на першому і таких допитах схильні заперечувати свою вину, давати неправдиві показання, наводячи різноманітні пояснення своїх неправомірних дій. Така схильність менш характерна для співучасників, які відіграли у розкраданні другорядну роль, були втягнуті у злочинну групу (наприклад, шляхом шантажу, обману) або знаходяться в неприязних відносинах з іншими членами ОЗГ. Тому в першу чергу доцільно допитувати саме таких співучасників розкрадань і на основі їх свідчень визначати черговість допиту інших підозрюваних, використовуючи вже встановлені факти.

Для проведення успішного допиту необхідна, перш за все, ретельна підготовка, яка за даною категорією кримінальних справ полягає:

1) у вивченні законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність суб'єктів підприємництва та окремі його види (наприклад, Законів України «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства», «Про страхування», « Про цінні папери і фондову біржу», «Про банки і банківську діяльність» та інших, а також відповідних нор-

— 166 —

мативних актів Президента України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України);

2) в ознайомленні з профілем діяльності підприємства, яке очолює або в якому працює підозрюваний, його організаційною структурою шляхом вивчення заосновних документів, статуту тощо;

3) в ознайомленні з функціональними обов'язками підозрюваного;

4) в складанні письмового плану допиту з формулюванням запитань до підозрюваного, визначенням доказів, нормативних актів, іншої інформації, що можуть бути використані.

При опрацюванні цих питань бажані консультації спеціалістів у тій чи іншій галузі підприємницької діяльності (страхуванні, банківській справі, застосуванні комп'ютерних технологій тощо), а іноді і залучення відповідного спеціаліста до участі в допиті.

Тактика проведення допиту визначається, насамперед, позицією підозрюваного. У зв'язку з цим у криміналістичній тактиці розрізняється ведення допиту в ситуаціях, які умовно визначаються як безконфліктна і конфліктна.

Безконфліктна ситуація має місце тоді, коли підозрюваний бажає говорити правду про вчинений злочин. Основними тактичними завданнями в цій ситуації є:

—   збереження установки допитуваного на дачу правдивих і повних показань;

—   встановлення і фіксування показань підозрюваного в повному обсязі його обізнаності про механізм вчинення розкрадання та інших злочинів;

-   створення сприятливих умов для активізації пам'яті підозрюваного;

-   деталізація показань настільки, щоб кожна обставина могла бути перевірена і підтверджена або спростована іншими доказами.

Безконфліктна ситуація є сприятливою для ведення допиту, але і в ній можливі труднощі, зокрема, забування підозрюваним окремих обставин вчинення розкрадання (дат зустрічей і укладання угод, складання документів, перерахування грошей тощо), їх подолання можливе шляхом пред'явлення підозрюваному відповідних документів ( договорів, платіжних доручень тощо).

— 167 —

Конфліктна ситуація складається тоді, коли підозрюваний дає неправдиві показання в повному обсязі чи в якійсь їх частині. В теорії криміналістичної тактики прийнято вважати конфліктною і ситуацію, коли підозрюваний (обвинувачений) відмовляється давати показання, хоча це є його правом, закріпленим законом (ст. 43, 43-1 КПК України). У зв'язку з цим треба зазначити, що визначення ситуації «конфліктною» є умовним і не означає обов'язкової конфліктності відносин учасників допиту з усіма їх характерними проявами. Це поняття використовується лише для констатації факту - людина не бажає говорити правду. Конфліктність тут означає необхідність для слідчого імітації і врахування міркувань (рефлексії) підозрюваного в прагненні уникнути відповідальності. І це є однією з закономірностей діяльності слідчого на шляху вирішення завдань кримінального судочинства.

Окрім застосування загальних рекомендацій з тактики ведення допиту в конфліктній ситуації, при розслідуванні розкрадань та інших злочинів у сфері підприємництва важливо враховувати специфічні прояви протидії з боку підозрюваних. Узагальнення практики розслідування у кримінальних справах даної категорії свідчить про те, що типовою лінією поведінки підприємців у даній ситуації є заперечення вини у вчиненні розкрадання з посиланням: а) на форсмажорні обставини, які нібито перешкодили виконанню умов укладеної угоди; б) на розкрадання, вчинене співробітником підприємства, який переховується від слідства; в) на вчинення крадіжки (грабежу, розбою) матеріальних цінностей, грошей з приміщення підприємства незнайомими особами.

Посилання на форсмажорні обставини.' Така аргументація обвинуваченого часто обумовлена прагненням уникнути відповідальності за розкрадання коштів, одержаних в результаті укладення певної угоди з іншими підприємцями або громадянами-вкладниками. Виникненням форсмажорних обставин обвинувачений може пояснювати неможливість виконання зобов'язань за угодою — поставки товару, за який вже одержано гроші на умовах попередньої оплати або виконання фінансових зобов'язань (повернення грошових вкладів і процентів за ними).

1 Форсмажорні обставини («форс-мажор») - причини невиконання умов угоди, що знаходяться поза сферою контролю певиконуючої сторони. Такі причини включають стихійне лихо, екстремальні погодиі умови, пожежі, війни, страйки, військові дії, громадянське безладдя І таке Інше, але не обмежуються ними (Інструкція НБУ N 7 «Про безготівкові розрахунки в юсподарському обороті Украіни». Додаток І. Ст.13)

— 168 —

Таким чином, обвинувачений може намагатися звести вчинений ним злочин до невиконання цивільно-правових зобов'язань, тобто перевести справу в площину цивільно-правових відносин. При цьому він відверто може розраховувати на необізнаність слідчого у законодавчому регулюванні ситуацій, пов'язаних з виникненням «форс-мажору».

Наприклад, президент СП «Енграм-Харків» Шагалов, обвинувачений у заволодінні шахрайським шляхом понад 400 тис гривень громадян, винним себе не визнав і пояснив на допиті, що мало місце не розкрадання, а невиконання фінансових зобов'язань, викликане тимчасовим тяжким фінансовим становищем підприємства. Дане становище СП «Енграм-Харків», на думку Шагалова, виникло через такі обставини:

1) перекриття вулиці у зв'язку з ремонтними роботами, на якій знаходились магазини СП, що суттєво зменшило кількість покупців і, відповідно, торговельний оборот магазинів;

2) збільшення розміру державного мита на імпортні товари;

3) затримання на митниці партії товару СП «Енграм-Харків» (продуктів харчування з Австрії);

4) необхідність повернення вкладів та здійснення виплат дивідендів держателям облігацій, за якими настав строк виконання зобов'язань.1

У зв'язку з виникненням подібних ситуацій при допиті обвинуваченого треба мати на увазі, по-перше, що обставини, які визначаються як форсмажорні, повинні бути перш за все поза сферою контролю невиконуючої сторони (у наведеному прикладі п. 4 явно не відповідає цій вимозі). По-друге, це повинні бути такі обставини, які дійсно могли вплинути і вплинули на умови виконання зобов'язань. По-третє, сторона, що знаходилася під впливом «форс-мажору», повинна повідомити про це іншу сторону і вжити заходів по усуненню цих обставин. При цьому «форс-мажор» автоматично продовжує термін тшконап ня зобов'язань на весь період його дії та ліквідації наслідків (ст. 13 Додатку 1 Інструкції НБУ N 7 « Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України»).

Враховуючи ці положення, під час допиту підозрюваної о необхідно детально встановити: час появи форсмажорних обставин; як конкретно вони вплинули на умови виконання уго-

1 За матеріалами СУ Харківського міського управління УМВС України в Харківській області за 1997 р

169 —

ди; які заходи були вжиті по їх усуненню тощо. Встановлення цих обставин повинно матися на увазі також при підготовці І призначенні ревізій, судово-бухгалтерських та фінансово-економічних експертиз.

Посилання на розкрадання, вчинене співробітником підприємства, який переховується від слідства. Така позиція обвинуваченого є типовою при розслідуванні розкрадань, вчинених організованою групою осіб, частина яких не була затримана І переховується від слідства. В такій ситуації можливі три версії, кожна з яких повинна ретельно перевірятися: 1) розкрадання майна вчинене в повному обсязі співробітником підприємства, що переховується від слідства; 2) розкрадання вчинене обвинуваченим сумісно з співробітником; 3) вчинено два окремих розкрадання — обвинуваченим і співробітником.

Під час допиту обвинуваченого треба детально встановити його аргументацію і провести ретельну перевірку названих версій, результати якої повинні знайти відображення у відповідних матеріалах кримінальної справи. Одержані докази вчинення розкрадання іншими співробітниками, посадовими особами, що переховуються, є підставою для прийняття рішення про порушення кримінальних справ, їх об'єднання чи виділення в окреме провадження тощо.

Ігнорування аргументації обвинуваченого призводить до неповноти слідства і є підставою для повернення кримінальної справи судом на додаткове розслідування. Наприклад, у кримінальній справі відносно генерального директора довірчого товариства «Левіта» (м. Київ) Томзи не були перевірені його доводи про те, що співробітник товариства Огризков викрав кошти в сумі біля 1 млн. доларів США, які здали вкладники. За ствердженням Томзи, саме цс було причиною припинення виплати дивідендів вкладникам. Доводи обвинуваченого не були взяті до уваги і не перевірені, що стало підставою для повернення цієї справи Київським міським судом на додаткове розслідування.1

Посилання на вчинення крадіжки (грабежу, розбою) матері-а Іьних цінностей, грошей з приміщення підприємства незнайомими особами. Така позиція обвинуваченого зустрічається теж нерідко і її також можна вважати типовою для розслідування у кримінальних справах даної категорії. Аргумент обвинуваче-

1 За матеріалами СУ УМВС України в м. Києві за 1997 р.

— 170 —

ного досить простий — оскільки кошти (матеріальні цінності) підприємства були викрадені, то воно і не змогло виконати свої зобов'язання.

В такій ситуації можливі три версії, кожна з яких повинна ретельно перевірятися: 1) крадіжка дійсно мала місце і вплинула на фінансове становище підприємства; 2) крадіжка була інсценована з метою маскування розкрадання, вчиненого посадовими особами підприємства; 3) крадіжки не було, заява обвинуваченого є надуманою з метою ухилення від відповідальності за розкрадання.

Наприклад, у кримінальній справі по обвинуваченню директора товариства «Рантьє» Давидова та інших у шахрайстві відносно громадян - вкладників (ст. 143 ч.2 КК) на допиті обвинувачений вини своєї не визнав. При цьому він пояснив, що одержані від громадян гроші були забрані з сейфа товариства незнайомими йому молодими чоловіками, які одного разу прийшли до його кабінету і стали вимагати платню за зайняття підприємницькою діяльністю. Коли він відмовився, йому стали погрожувати розправою з сім'єю, а потім взяли ключі від сейфа, забрали звідти гроші і зникли. Побоюючись розправи, він довгий час не з'являвся на підприємстві, а потім і зовсім виїхав з м. Харкова (Давидов довгий час переховувався від вкладників, а потім і від органів слідства). Оскільки кошти вкладників були вкрадені, займатися підприємницькою діяльністю він не міг, тому і не виконав своїх зобов'язань.1

За такої ситуації розслідування повинно бути спрямоване на перевірку заяви обвинуваченого про вчинення злочину. Зокрема, обвинувачений повинен бути детально допитаний: а) про обставини вчинення злочину (час, кількість злочинців, їх прикмети, порядок дій кожного з співучасників, сума забраних грошей тощо); б) хто з співробітників товариства був свідком злочину і хто з них знав (узнав) про це; в) які заходи вживалися в зв'язку з вчиненням злочину і ким (чи подавалася заява в правоохоронні органи тощо). Вже під час допиту при правильній його тактиці неправдивість заяви обвинуваченого може бути встановлена. В подальшому показання обвинуваченого перевіряються шляхом проведення інших слідчих дій, що обов'язково повинно бути відбито в матеріалах кримінальної справи.

1 За матеріалами СУ Харківською міською управління УМВС України в Харківській області за 1997 р.

— 171 —

Призначення документальної ревізії. Для встановлення обставин розкрадання, розміру заподіяної шкоди, вчинення інших економічних злочинів виключно важливе значення має проведення документальної ревізії діяльності комерційної структури, хоча вона і не є процесуальною дією. Заправило, ревізія повинна призначатися ще до порушення кримінальної справи як засіб попередньої перевірки певних фактів. У такому випадку матеріали ревізії, що містять ознаки розкрадання чи іншого злочину, є необхідною основою для порушення кримінальної справи. Але узагальнення практики розслідування розкрадань майна та інших, пов'язаних з ними економічних злочинів свідчить про те, що значну частину часу слідчі змушені витрачати на підготовку і проведення документальних ревізій уже в ході розслідування. Ефективність ревізії як засобу встановлення обставин злочину залежить від своєчасності призначення, ЇЇ забезпечення необхідними матеріалами, в тому числі зібраними процесуальним шляхом, взаємодії слідчого і ревізора на всьому протязі її проведення.

Правовою основою для призначення і проведення ревізії в ході розслідування у кримінальній справі є ст. 66, 130 КІШ, Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 року, Інструкція про організацію проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненнями правоохоронних органів (затв. Наказом ГоловКРУ України №107 від 26.11.99р.). (див. Додатки 9-Ю).

Ревізії на підприємствах незалежно від форм власності проводяться спеціалістами КРУ за постановою слідчого. При проведенні ревізій в комерційних банках залучаються спеціалісти ревізійних відділів регіональних управлінь НБУ.

При розслідуванні розкрадань майна та інших економічних злочинів, вчинених у сфері підприємництва, документальна ревізія призначається, заправило, як на підприємствах, так і в комерційних банках, що їх обслуговують. Враховуючи необхідність одночасності ревізій зразу на кількох об'єктах, а також тривалі строки їх проведення, питання про їх призначення, а також підготовки повинні вирішуватися слідчим на початковому етапі розслідування. У зв'язку з цим слід невідкладно провести виїмки всіх документів про фінансово-господарську діяльність фірм, причетних до розкрадання, рух коштів на їх розрахункових рахунках у банках, а також ана-

— 172 —

логічні документи у тих підприємствах, організаціях та установах, які незаконно конвертували крадені безгогівкові кошти у валюту. Одночасно з призначенням і проведенням документальних ревізій спеціалістами КРУ на підприємствах, з використанням статусу яких були вчиненні розкрадання, необхідно провести зустрічні звірки (силами відповідних спеціалістів) по названих вище підприємствах з метою фіксації фактів невиконання умов фіктивних угод, якими обґрунтовувалось (для банків) перерахування коштів: відсутність нібито придбаних у фіктивних фірм товарів, невиконання і неможливість виконання послуг і т. д. Слід мати на увазі, що у таких випадках у діях керівників структур державної та колективної форми власності можлива наявність складу злочинів, передбачених ст. 86-1, 148-2, 165, 172, 194КК.

Для вирішення ревізору ставиться таке коло типових запитань:

-   Який заосновний фонд конкретного підприємства?

-   Чи не суперечить діяльність даного підприємства предмету і цілям діяльності за його Уставом?

-   Якими видами підприємницької діяльності займалося дане підприємство?

-   В яких банках є розрахункові і валютні рахунки даного підприємства і який рух грошових коштів за ними ?

-   Чи всі грошові кошти, одержані в результаті підприємницької діяльності, були оприбутковані?

-   Яким чином були використані одержані кошти, де розміщені або витрачені?

-   Чи існують інші джерела надходження грошових коштів на рахунки даного підприємства?

-   Чи є достатні підстави для перерахунку коштів за межі України?

-   Чи було повернення коштів або матеріальних цінностей на територію України і в якому обсязі?

-   Чи є в діяльності даного підприємства порушення законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність, про валютні операції, тощо?

-   Хто конкретно з посадових осіб підприємства в процесі його діяльності допустив порушення законодавства України ?

-   Який є залишок коштів на розрахунковому рахунку даного підприємства?

-   Який розмір шкоди заподіяно в результаті діяльності даного підприємства і хто причетний до цього ?.

173 —

Під час проведення ревізій правоохоронні органи зобов'язані сприяти службовим особам КРУ у виконанні їх обов'язків. У разі недопущення ревізорів на територію підприємства, установи, організації, відмови у наданні документів для ревізії або перевірки та будь-якої іншої протиправної дії слідчий на прохання цих осіб повинен негайно вжити відповідних заходів дяя припинення такої протидії, забезпечити нормальне проведення ревізії або перевірки, охорону працівників контрольно-ревізійної служби, документів та матеріалів, що перевіряються, а також вжити заходів для притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності.

Після закінчення документальних ревізій для підтвердження їх висновків доцільно в окремих випадках проводити судово-бухгалтерську та фінансово-економічну експертизу з питань наявності у підприємств основних і оборотних коштів та інших засобів, достатніх для здійснення статутної діяльності, виконання взятих на себе зобов'язань з метою доказування наявності умислу на шахрайство, фактів фіктивного підприємництва та вчинення інших економічних злочинів.

Призначення експертиз. При розслідуванні розкрадань майна та інших економічних злочинів слідчий постійно стикається з необхідністю встановлення обставин, які потребують застосування різноманітних спеціальних знань. Найбільш досконалою і відпрацьованою формою їх використання є призначення експертизи. Найчастіше виникає потреба у призначенні таких експертиз: криміналістичної експертизи документів; комп'ютерно-технічної; судово-бухгалтерської; фінансово-економічної.

Призначення криміналістичної експертизи документів. У кримінальних справах про розкрадання та пов'язані з ними злочини у сфері підприємницької діяльності призначаються почеркознавчі, авторознавчі та технічні експертизи документів. Технічна експертиза (вона поділяється на експертизу реквізитів документів і експертизу матеріалів документів) останнього часу набула нових особливостей, які обумовлені новітніми факторами, що найбільш рельєфно проявляються у господарчих відносинах. Такими факторами є, по-перше, широке використання в підприємницькій діяльності документів, виготовлених за допомогою комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки; по-друге, — використання кліше печаток і штампів, виготовлених за технологією зарубіжних фірм. Ці фактори викликають певні трансформації в механізмі вчинення економічних

_ 174 _

1 / "

злочинів. Зокрема, на зміну поліграфічним способам друкування при підробці документів (плоскому друкуванні, фотоцинкографії, ручного набору друкарського шрифту при виготовленні кліше печаток та ін.), які зустрічаються все рідше, приходить використання новітнього електронного і електро-фотографічного обладнання.

При підготовці і призначенні технічної експертизи документів, виготовлених на друкувальних пристроях (принтерах) персональних комп'ютерів (ПК), копіювально-розмножувальних апаратах, слід виходити з таких положень.

1. При складанні документів на ПК в друкуванні знаків «приймають участь» і залишають сліди друкувальний картридж принтера (матричний, цівковий, лазерний) і програмне забезпечення (шрифти), закладене в ПК і принтер. Крім того, на документі залишаються сліди від паперопровідного пристрою принтера. Це обумовлює необхідність призначення комплексної експертизи. Для її проведення залучаються ек-сперт-криміналіст з технічного дослідження документів і експерт з комп'ютерної техніки і програмного забезпечення. Останній досліджує програмне забезпечення ПК і принтера, яке зберігається на магнітних носіях, і відтворює відповідні шрифти за допомогою принтера як зразки для криміналістичного дослідження.

2.  При виготовленні копії документа копіювально-розмножувальні апарати новітніх моделей за допомогою цифрових інтерфейсів здатні не тільки копіювати, але й сканувати зображення та друкувати їх, працюючи як лазерні принтери. Відмінність копій, одержаних з одного оригіналу на апаратах різних фірм і моделей, виявляється в кольоровій гамі, відтінках, чіткості, яскравості, наявності чи відсутності растра і кодових позначень. Ці ознаки у сукупності характеризують групу моделей чи певну модель копіювального апарату, що дає змогу вирішувати діагностичні та класифікаційні завдання.

3.  Сучасний рівень криміналістичних досліджень названих документів дозволяє:

а) встановити факт виготовлення документа з використанням комп'ютерної техніки чи одержання копії за допомогою копіювально-розмножувальної техніки;

б) вирішувати діагностичні, а в окремих випадках і ідентифікаційні завдання за документами, виготовленими за допо-

175 —

-   Чи відповідають прийоми і засоби програмування, що використовувалися при створенні досліджуваного програмного продукту, прийомам і засобам, які властиві даному програмісту?

-   Яка вартість програмного забезпечення (на час ного придбання, вилучення, проведення експертизи)?

-   Яка вартість окремих модулів, що входять до складу програмного продукту? Яка вартість комп'ютерної техніки (окремих комплектуючих) на час придбання (вилучення, проведення експертизи)?

При підготовці І призначенні комп'ютерно-технічної експертизи треба виходити з таких положень.

1.  Для дослідження інформації, що міститься на комп'ютерних носіях, експертові необхідно надавати сам комп'ютерний носій, а також комп'ютерний комплекс, до складу якого входить досліджуваний носій. В деяких випадках можна обмежитися наданням тільки комп'ютерного носія. Про можливість проведення такого дослідження слід попередньо проконсультуватися з експертом.

2.  Для встановлення відповідності програмних продуктів певним параметрам, а також вартості програмного продукту експертові надається носій з копією досліджуваного програмного продукту і еталонна (дистрибутивна) копія програмного продукту. У разі відсутності дистрибутивної копії програмного продукту не слід відмовлятися від призначення експертизи, оскільки в окремих випадках її можна провести за наявності копії програмного продукту.

3. Для дослідження технічного стану і визначення вартості комп'ютерної техніки експертові надається сама комп'ютерна техніка, а також технічна документація до неї. Вилучення блоків комп'ютерної техніки слід доручати спеціалістові.

4. Для встановлення авторства досліджуваного програмного продукту експертові надаються самі програми у вигляді вихідних текстів, бібліотечних та виконуваних модулів, а також програми (вихідні тексти, бібліотечні та виконувані модулі), що створені особою, щодо якої перевіряється версія, чи вона є автором досліджуваного продукту.

5.  Щоб визначити, які саме об'єкти слід надавати експертові в кожному конкретному випадку, доцільно отримати консультацію експерта.

178

Призначення судово-бухгалтерської експертизи. Розслідування розкрадань майна та пов'язаних з ними злочинів неможливе без аналізу фінансово-господарчої діяльності конкретної підприємницької структури, а іноді кількох підприємств і комерційних банків. Інструментом такого аналізу є документальна ревізія, але вона використовується у кримінальних справах даної категорії лише як засіб виявлення ознак злочину і тому її матеріали мають обмежене доказове значення. Крім того, як показує вивчення матеріалів ревізій у зазначених кримінальних справах, в них містяться такі типові недоліки:

-   ревізори не завжди вказують методи, способи і прийоми, якими вони користувалися при перевірці і вивели її результати;

-   не дають цифрової аргументації даних бухгалтерського обліку;

-   підбирають матеріали не в повному обсязі з фактів зловживань, а тільки окремі документи, відриваючи їх від даних бухгалтерських реєстрів;

-   наводять дані про зловживання, які не мають документованого відображення;

-   наводять дані, які не мають відношення до виявлених фактів зловживань;

-   не проводять інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей, коли це необхідно для встановлення фактів нестачі та лишків, приховування прибутків від оподаткування.' У зв'язку з названими недоліками актів документальних ревізій призначення судово-бухгалтерської експертизи є абсолютно необхідним. Предметом її дослідження є бухгалтерські операції з обліку товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, що знайшли відображення в документах бухгалтерського обліку, контролю та звітності.

Головними завданнями бухгалтерської експертизи є встановлення:

1) документальної обґрунтованості нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворення, а також розміру завданої матеріальної шкоди;

1 Водоп'яп Н.Ф Недоліки актів перевірки господарсько-фінансової діяльності суб'єктів підприємництва, складених контролюючими органами В сб.: Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы. Харьков, 1998. С.231-232.

— 179

2) правильності документального оформлення операцій з приймання, зберігання, реалізації товарно-матеріальних цінно-•    стей і руху грошових коштів;

3) відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій вимогам чинних нормативних актів з бухгалтерського обліку і звітності;

4) кола осіб, на яких покладено обов'язок забезпечити дотримання вимог нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку і контролю;

5) документальної обгрунтованості списання сировини, матеріалів, готової продукції і товарів;

6) правильності визначення оподаткованого прибутку (доходу) підприємств різних форм власності та вирахування розмірів податків;

7) недоліків в організації бухгалтерського обліку контролю, які сприяли або могли сприяти завданню матеріальної шкоди або перешкоджали її своєчасному виявленню. Перед експертом-бухгалтером можуть бути поставлені й інші завдання, виконання яких пов'язано з перевіркою додержання порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності, складання балансів, записів в облікових реєстрах бухгалтерського обліку тощо.

При підготовці і призначенні судово-бухгалтерської експертизи треба виходити з таких положень.

1. Разом з постановою про призначення експертизи експертові слід надати документи бухгалтерського обліку, які містять відомості — вихідні дані для вирішення поставлених питань. Такими документами можуть бути: прибуткові та видаткові накладні, ордери, звіти матеріально відповідальних осіб, картки складського обліку, касові книжки, матеріали інвентаризації, акти ревізій, табелі, наряди, акти приймання виконаних робіт, трудові договори, розрахункові платіжні відомості, виписки банку, платіжні доручення і вимоги, договори про матеріальну відповідальність, накопичувальні (оборотні) відомості, журнали-ордери, меморіальні ордери за балансовими рахунками, головні книги, баланси та інші первинні та зведені документи бухгалтерського обліку і звітності.

2. Якщо експертиза призначається з метою перевірки висновків документальної ревізії, в постанові про призначення експертизи слід зазначити, які саме висновки і з яких причин викликають сумнів (суперечать іншим зібраним у справі дока-

180

зам, оспорюються заінтересованими особами, непереконливо обгрунтовані ревізорами та ія.).

3. Документи, що надаються експертові, мають бути систематизованими (за епізодами діяння, періодами тощо), підшитими, прошнурованими та пронумерованими. Якщо слідчий зазнає труднощів у визначенні документів, які необхідні для надання експертного висновку, йому слід звернутися за консультацією до спеціаліста.

Призначення фінансово-економічної експертизи. Господарча діяльність підприємницьких структур є багатогранною і може аналізуватися з різних точок зору. Вивчення бухгалтерського обліку - це тільки один із засобів аналізу цієї діяльності. Але він не єдиний. Під час розслідування економічних злочинів у багатьох випадках виникає необхідність залучення не тільки бухгалтерських, але і спеціальних знань з області фінансів та кредитування. Вивчення матеріалів кримінальних справ указаної категорії свідчить про те, що слідчі досить часто в постановах про призначення ревізій, судово-бухгалтерських експертиз ставлять саме такі запитання. В такому випадку дослідженню підлягає саме фінансово-економічна сторона діяльності підприємства, яке має своє коло питань і відповідну методику. В криміналістиці і теорії судової експертизи ці дослідження одержали назву фінансово-економічної експертизи.1

Головними завданнями фінансово-економічної експертизи є встановлення:

1) джерел формування фінансових ресурсів підприємства;

2) дотримання правил нарахування і строків внесення податків та інших обов'язкових платежів;

3) дотримання правил фінансування і кредитування, встановлених чинним законодавством (у тому числі валютного законодавства);

4) платоспроможності підприємства (спроможність виконувати зобов'язання перед постачальниками, кредиторами, державою, акціонерами і власними працівниками);

' Фшансово-економічна І судово-бухгалтерська експертизи є спорідненими І належать до одного класу судово-економічних експертиз (Див : Матусовский Г А Судебные экспертизы в расследовании экономических преступлений В сб.: Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы (к 75-летию основания Харьк. НИИ судебных экспертиз им. засл. проф. Н.С.Бокариуса). Харьков: Право, 1998,. С.33-35).

— 181 —

5) дотримання законодавства про зовнішньоекономічну діяльність;

6) чи за призначенням витрачалися кредитні кошти;

7) чи за призначенням витрачалися кошти, одержані в порядку бюджетного фінансування;

8) чи були достатні підстави для перерахування коштів за межі України;

9) чи було повернення коштів або матеріальних цінностей на

територію України.

Перед експертом можуть бути поставлені й інші завдання, виконання яких пов'язано з перевіркою джерел формування І використання фінансових ресурсів підприємства, його фінансового становища, платоспроможності, додержання відповідного законодавства.

При підготовці і призначенні фінансово-економічної експертизи треба мати на увазі, що експерт проводить дослідження в межах поставленого завдання тільки на основі тих документів, які залучені до кримінальної" справи і надані йому слідчим. Правила оформлення і надання документів є загальними для судово-бухгалтерської і фінансово-економічної експертиз. Якщо слідчий зазнає труднощів у визначенні документів, які необхідно надати для експертного висновку, йому слід звернутися за консультацією до спеціаліста.

Підсумовуючи викладене відносно підготовки і призначення експертиз, треба зазначити, що на даний час найбільші можливості розглянутих експертних досліджень мають науково-дослідні інститути судових експертиз Міністерства юстиції України. Орієнтиром при підготовці і призначенні таких експертиз можуть бути «Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз», затверджені наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.98 р. (див. Додаток 12).

— 182 —