2.2. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

К оглавлению 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Акт ревізії — це двосторонній документ, у якому знаходять відображення наслідки ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету, наведено перелік фактів виявлених порушень і додаткових резервів збільшення доходів та скорочення витрат.

Акт звірки — документ, що офіційно підтверджує наявність заборгованості перед бюджетом (недоїмки по податках, зборах та платежах). Акти звірки розрахунків складаються між резидентом (господарською організацією) та розпорядником коштів державного бюджету (бюджетною установою) за надані послуги. В акті звірки зазначається сума кредиторської заборгованості на певний період часу та вид послуг.

Аналітичний метод — передбачає обчислення планових показників на основі встановлення впливу на них різноманітних факторів, засновується на моделюванні бюджетних показників.

Баланс виконання бюджету — це форма бюджетної звітності, яка характеризує стан виконання бюджету на відповідну дату. Складається на основі поточного обліку виконання бюджету. Баланс складається у фінансових органах на початок кожного місяця. Баланс складається з двох частин: активу і пасиву. В активі відображається склад, розміщення і витрачання бюджетних коштів, а в пасиві — джерела утворення коштів бюджету. Баланс виконання бюджету характеризує процес касового виконання бюджету на певну дату з початку року, стан його коштів на рахунках в банках та в розрахунках.

Балансовий метод як основа бюджетного планування являє собою метод остаточного узгодження дохідної та видаткової частин бюджету, їх урівнення.

Банківська система касового виконання бюджету — одна із систем зарахування коштів на рахунки бюджету та перерахування з них, що передбачає відкриття рахунків бюджету в установах банківської системи.

Бухгалтерські реєстри — це облікові реєстри — книги, картки та аркуші певної форми, що їх використовують для обліку наявності і руху матеріальних цінностей і коштів та реєстрації господарських операцій на підприємствах (установах, організаціях). Реєстри класифікують за призначенням (хронологічні, систематичні, комбіновані), змістом (синтетичні та аналітичні), формою. Основою для складання бухгалтерських реєстрів слугують первинні документи. Бухгалтерські реєстри поділяються на реєстри синтетичного та аналітичного обліку.

Бюджетна дотація як вид допомоги для покриття перевищення витрат над доходами — це, як правило, фіксована в сумі грошова допомога, що при певних умовах надається вищестоящим бюджетом нижчестоящому з метою забезпечення виконання ними своїх функцій без обмеження сфери використання коштів на безповоротній основі і не вимагає вкладання коштів з боку отримувача. За економічним характером цей вид допомоги є особливим видом асигнувань державного бюджету. Дотації надаються в деяких випадках для збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів, а також державних підприємств та господарських організацій. Через систему дотацій місцевим бюджетам, промисловим підприємствам на різних етапах розвитку загальнодержавної економіки здійснюється перерозподіл суспільного продукту і національного доходу між окремими галузями господарства. Згідно з міжнародно визнаною термінологією, це є незв’язаний, загальний, безумовний, генеральний трансферт.

Бюджетна звітність — це звітність головних розпорядників коштів, розпорядників коштів другого і третього ступенів і відповідних фінансових органів за одержані та використані бюджетні кошти, а також кошти, які надійшли до бюджету. Бюджетна звітність поділяється за призначенням (зовнішня, внутрішня), за обсягом показників (первинна, зведена), за терміном складання і подання (періодична, річна).

Бюджетна класифікація — це систематизоване згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавне і міжнародне порівняння бюджетних даних. Бюджетна класифікація ґрунтується на принципах єдності для всіх ланок бюджетної системи і тісному зв’язку з планом економічного і соціального розвитку. На основі бюджетної класифікації провадиться зведення індивідуальних кошторисів установ і організацій у галузеві, місцевих бюджетів в єдиний бюджет, визначаються обов’язки підприємств і організацій, галузей господарства та їхніх складових частин щодо платежів до бюджету. В бюджетній класифікації зазначені порядкові номери (коди) і повні найменування доходів і видатків бюджету. Діюча в Україні бюджетна класифікація передбачає класифікацію видатків за трьома ознаками: функціональною, відомчою, економічною.

Бюджетна позичка — це короткострокова позичка, що її надають з вищестоящого бюджету нижчестоящому для покриття тимчасового касового розриву у бюджеті в зв’язку з перевищенням видатків над доходами в окремі періоди (квартали) року. Бюджетні позички повертають у межах поточного року.

Бюджетна резолюція — постанова Верховної Ради України про основні напрямки бюджетної політики на наступний бюджетний рік. Бюджетна резолюція розробляється Верховною Радою України не пізніше 15 червня, виходячи з аналізу економічного становища країни в поточному році, на основі прогнозних макроекономічних показників розвитку країни на наступний рік. Перша бюджетна резолюція в Україні була прийнята 7 липня 1995 року.

Бюджетна субвенція (вид субсидії) — це грошова допомога, що надається вищестоящим бюджетом нижчестоящому з метою забезпечення ними реалізації конкретних цілей і обумовлена вкладанням коштів з боку отримувача; при нецільовому використанні кошти підлягають поверненню. Згідно з міжнародно визнаною термінологією, це зв’язаний, спеціальний, умовний трансферт, який надається при певній участі у фінансуванні з боку отримувача.

Бюджетна субсидія — це грошова допомога, що надається вищестоящим бюджетом нижчестоящому з метою забезпечення ними реалізації конкретних цілей, але без необхідності вкладання коштів з боку отримувача. При нецільовому використанні кошти підлягають поверненню. Згідно з міжнародно визнаною термінологією, це зв’язаний, спеціальний, умовний трансферт, що не вимагає участі у фінансуванні з боку отримувача.

Бюджетне планування — це комплекс організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів із визначення доходів і видатків бюджетів в ході їх складання, розгляду і затвердження. Бюджетне планування здійснюється, виходячи з таких принципів: організаційного взаємозв’язку його з економічним та соціальним плануванням; центрального місця бюджетного планування в системі фінансовго планування; цільового характеру призначення; єдності планів; збалансування доходів та видатків; науковості. При бюджетному плануванні використовують наступні методи: прямого рахунка, аналітичний, нормативний.

Бюджетне регулювання — вирівнювання можливих одержуваних доходів і фінансування видатків за рахунок загальнодержавних доходів і рівного фінансування. Застосовується при формуванні місцевих бюджетів. Методи регулювання: нормативний, податковий, коефіцієнтів, дотацій, субсидій, субвенцій, перерозподілу.

Бюджетне фінансування — це перерахування коштів на поточні/реєстраційні бюджетні рахунки розпорядників коштів з єдиного казначейського рахунка або рахунка місцевого бюджету, які відкриті в банківських установах і в органах казначейства, в межах, визначених у фінансових планах та кошторисах і затверджених у бюджеті. Бюджетне фінансування базується на двох основних принципах: плановості та цільовому характері використання.

Бюджетний менеджмент — це сукупність взаємопов’язаних дій (управлінських функцій), прийомів, методів, що направлені на керування бюджетними ресурсами і відносинами, які виникають в процесі руху бюджетних потоків. Предметом бюджетного менеджменту як навчальної дисципліни є бюджетний процес і управління ним. Виділяють наступні складові бюджетного менеджменту: бюджетне планування, організація виконання бюджету, облік виконання бюджету та контроль за виконанням бюджету.

Бюджетний процес — регламентований законодавством порядок складання, розгляду і затвердження бюджетів, їх виконання, контроль за їх виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджету держави. Структура бюджетного процесу включає в себе дві складові: бюджетне планування (складання, розгляд і затвердження бюджету) і виконання бюджету.

Бюджетний регламент — документ, в якому визначені порядок і терміни складання, розгляду і затвердження бюджетів, а також організація їх виконання. Визначає чітке розподілення функцій між органами державної влади і управління; встановлює всю документацію, яка необхідна для функціонування бюджетного процесу; визначає особливий порядок виконання бюджету в разі його несвоєчасного затвердження, відповідальність сторін за його порушення.

Бюджетний період — законодавчо затверджений період часу, протягом якого функціонує бюджет. В Україні діє річний бюджетний період, при цьому бюджетний рік співпадає з календарним роком: він починається
1 січня та закінчується 31 грудня.

Бюджетні асигнування — це планові суми, в межах яких можуть проводитись видатки із бюджету.

Бюджетні кошти — грошові ресурси, призначені для утримання бюджетних установ, організацій та проведення заходів, що передбачені в затвердженому бюджеті.

Бюджетні рахунки — це рахунки з обліку доходів та видатків бюджету, що відкриваються в установах банків за відповідними балансовими рахунками, на які зараховуються податки, збори, платежі та надходження з інших джерел, і з яких здійснюється перерахування коштів на видатки, затверджені в бюджеті.

Бюджетні трансферти — це спеціальна бюджетна підтримка місцевих органів влади шляхом надання коштів з централізованого бюджету, що обумовлено такими факторами: по-перше, перекладання державою на місцеві органи влади фінансування загальнодержавних об’єктів, які мають супроводжуватись стовідсотковим відшкодуванням з державного бюджету понесених видатків; по-друге, вирівнювання відмінностей дохідного потенціалу різних територій, породжених диференціацією рівня економічного розвитку територій, структури економіки, демографічних особливостей; по-третє, виникнення обставин, профінансувати які місцеві бюджети не мають змоги. Бюджетні трансферти поділяють на три види: дотації, субвенції, субсидії.

Бюджетний контроль — складова фінансового контролю, де об’єктивною основою виступає контрольна функція фінансів. Це сукупність заходів, які проводять державні органи і пов’язані з перевіркою законності, доцільності та ефективності утворення, розподілу і використання грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування. Розрізняють три форми контролю: попередній, поточний, наступний. І виділяють такі види контролю: державний, відомчий, внутрішньогосподарський, незалежний (аудит).

Взаємні розрахунки — це покриття видатків одного бюджету коштами іншого для відновлення збалансування бюджетів, необхідність в якому виникає внаслідок перерозподілу між бюджетами доходів чи видатків після прийняття та затвердження бюджету.

Взаємозалік коштів з фінансування видатків у рахунок погашення недоїмки по належних до бюджету платежах проводиться між розпорядником бюджетних коштів і платником податків у межах не проведених на дату взаємозаліку видатків або не використаних на цю дату асигнувань на суми, що не перевищують розміру недоїмки платника по відповідних видах податків.

Вибіркова ревізія передбачає перевірку деяких документів або всіх документів за незначний проміжок часу.

Виконання бюджету являє собою виконання дохідної частини бюджету (забезпеченння надходження платежів та податків як до Державного бюджету, так і до місцевих бюджетів) та виконання видаткової частини бюджету (фінансування запланованих та затверджених видатків бюджету). Контроль за виконанням Зведеного бюджету України здійснюється в порядку, визначеному законодавством України. Контроль здійснюється всіма учасниками бюджетного процесу.

Вилучення бюджетних коштів — одна із форм взаємовідносин між бюджетами різних рівнів. Вилучення коштів виражається у примусовому стягненні частини доходів місцевих бюджетів на користь Державного бюджету з метою його поповнення і стимулювання місцевих бюджетів.

Вихідні бюджетні потоки — це реальний грошовий потік платежів із бюджету, який складається із видатків та відрахувань.

Відомча класифікація видатків бюджету — групування видатків, що відображає розподіл бюджетних асигнувань між безпосередніми отримувачами коштів із бюджету на заплановані заходи.

Відомчий бюджетний контроль здійснюється контрольно-ревізійними управліннями чи відділами міністерств і відомств. Полягає в перевірці цільового використання коштів, виділених із бюджету на підприємствах, в організаціях і установах, які підпорядковуються міністерству чи відомству.

Внутрішні бюджетні потоки обмежені рамками бюджетної системи. Вони пов’язані з рухом регулюючих податків, дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позичок, коштів по взаємних розрахунках, вилученням коштів на користь вищестоящого бюджету, всередині бюджетної системи.

Внутрішньогосподарський бюджетний контроль здійснюється фінансовими службами підприємств, організацій і установ. Полягає в перевірці розрахунків з бюджетом по податках і платежах та використання виділених бюджетних коштів.

Вхідні бюджетні потоки — це реальний грошовий потік платежів до бюджету, який складається із доходів та надходжень.

Грошові кошти бюджету — це перевищення поточних надходжень бюджету над поточними видатками. Джерелом утворення коштів бюджету є: закріплені доходи за даним бюджетом, дотації, субсидії та субвенції, бюджетні позички, кошти, одержані від інших бюджетів по взаємних розрахунках, кошти, вилучені з іншого бюджету, нормативи відрахувань від податків і зборів.

Державний бюджетний контроль здійснюють органи державної влади. Передбачає перевірку повноти та своєчасності розрахунків платників з бюджетом та цільове використання бюджетних асигнувань.

Державний контроль за використанням бюджетних асигнувань — одна із складових бюджетного контролю, основним завданням якого є досягнення цільового, раціонального та ефективного використання бюджетних коштів. Цей контроль здійснюється фінансовими органами.

Додаткова ревізія проводиться у тому разі, якщо попередня ревізія не остаточно встановила факти порушення фінансово-господарської діяльності підприємства, організації, установи.

Документальна ревізія — це ревізія всіх господарських операцій на підставі документів, які в бухгалтерському обліку є основою для бухгалтерських записів.

Доходи бюджету — це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які включають в себе сукупні доходи, офіційні трансферти та загальнодержавні цільові фонди.

Економічна класифікація видатків бюджету — це структуризація видатків усіх видів бюджетів за їх економічним змістом і цільовим призначенням.

Єдиний казначейський рахунок. Казначейська система виконання Державного бюджету передбачає акумулювання всіх коштів Державного бюджету на рахунках, що відкриваються в установах банків на ім’я органів Державного казначейства. Зазначені рахунки діють в єдиному режимі, створюючи таким чином загальнодержавну систему єдиного казначейського рахунку. Через ці рахунки органи Державного казначейства здійснюють операції по доходах і видатках.

Зведене планування — одна з частин складання бюджету, що полягає у визначенні основних напрямків планової роботи, шляхів та способів реалізації фінансових активів, забезпечує балансування бюджету держави в розрізі запланованих податкових та неподаткових доходів та видатків держави на запланований період.

Змішана система касового виконання бюджету — одна із систем зарахування коштів на рахунки бюджету та перерахування з них, що передбачає можливість відкриття та ведення рахунків бюджету, мобілізацію коштів та інше, як в установах банківської системи, так і в казначействі.

Зовнішні бюджетні потоки пов’язані з рухом грошового потоку до бюджету і з нього у вигляді податкових і неподаткових доходів бюджету та фінансуванням із бюджету підприємств, організацій, установ, громадян, заходів.

Казначейська система касового виконання бюджету — одна із систем зарахування коштів на рахунки бюджету та перерахування з них, що передбачає відкриття та ведення рахунків бюджету, мобілізацію коштів та фінансування видатків через спеціалізовану структуру — Державне казначейство.

Казначейський вексель — цінний папір, що виступає короткостроковим зобов’язанням і засвідчує заборгованість держави за виконані роботи та надані послуги. Казначейський вексель видається головним розпорядникам коштів на період до року для подальшого розподілу та погашення недоїмок державних підприємств по певних видах податків та платежів. Векселеутримувач, який отримав казначейський вексель як засіб розрахунку, формує свій дохід від різниці між номінальною ціною векселя та ціною його продажу. Випуск казначейських векселів та контроль за їх обігом здійснює уповноважений представник центрального апарату Державного казначейства України — державне підприємство «Укрспецфін».

Касове виконання бюджету — це прийняття та зарахування доходів на рахунки бюджету, зберігання та видача коштів на видатки по бюджету. Касове виконання бюджету виконується закладами кредитної системи — Національним банком України та комерційними банками. Встановлено перелік установ банків, через які, починаючи з 15 лютого 1998 року, провадиться
касове виконання Державного бюджету: Національний банк, Державний експортно-імпортний банк, Акціонерно-комерційний агропромисловий банк «Україна», Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», Український акціонерний промислово-інвестиційний банк «Промінвестбанк», Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк, Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль». Вищевказані банки здійснюють касове виконання Державного бюджету України при наявності укладених угод з центральним апаратом Державного казначейства.

Комплексні ревізії — це ревізії, що дозволяють глибше вивчити широке коло питань, які характеризують усі ділянки і сторони господарської діяльності підприємства, організації, установи.

Конкретно-адресне планування — одна з частин складання бюджету, що визначає взаємовідносини з бюджетом по всій сукупності фінансових планів та кошторисів доходів та видатків бюджетних організацій.

Кошторис — це план наступних грошових витрат та надходжень. Залежно від типу установи, організації та мети, для якої складають і затверджують кошторис, розрізняють такі його види: кошторис бюджетної установи, кошторис витрат на виробництво та інші. Бюджетні установи складають кошториси, які є підставою для витрачання коштів на утримання й розширення установ. За наявності позабюджетних коштів ці установи складають прибутково-видаткові кошториси, в яких визначають суму надходжень грошей від належних цій установі господарств та суму витрат на їх утримання. Прибутково-видаткові кошториси складають також громадські організації. Господарські організації складають кошторис на фінансування окремих заходів за рахунок власних коштів і державного бюджету. Кошториси бувають індивідуальні та зведені. Індивідуальні кошториси відбивають особливості, властиві певній установі чи організації або характер окремих заходів (витрат). Зведений кошторис є об’єднанням індивідуальних кошторисів однорідних установ по управлінню, відомству. Складаються кошториси на квартал та рік (чи інший бюджетний період). Затверджений вищестоящою організацією кошторис є планом фінансування підприємства, установи, організації.

Метод прямого рахунку — визначає деталізований розрахунок показників в бюджеті, виходячи із реальних потреб і показників у розрізі окремих статей доходів і видатків по кожному підприємству, організації, установі.

Недоїмка — заборгованість резидентів перед Державним бюджетом по окремих податках, зборах та платежах (акциз, податок на додану вартість та інше), що підлягають поверненню в певний період часу. Резиденти — 1) фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, котрі тимчасово перебувають за кордоном; 2) юридичні особи, об’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України; дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Наступний бюджетний контроль проводиться після закінчення бюджетного року або певного звітного періоду в межах бюджетного року. Полягає у виявленні причин відхилень даних від планових, повноти і своєчасності надходження передбачених бюджетом коштів, перевірці цільового використання коштів. Здійснюється на основі звітних бухгалтерських документів.

Незалежний бюджетний контроль здійснюють спеціалізовані аудиторські фірми і служби. Полягає у перевірці бюджетної звітності на предмет правильності її складання відповідно до встановлених правил бухгалтерського обліку та відповідності діяльності підприємства, організації, установи відповідним нормативним актам.

Нормативний метод — заснований на використанні норм і нормативів, встановлених по відношенню як до детальних, так і до узагальнених показників.

Облік виконання бюджету являє собою забезпечуючу систему, на якій засновується бюджетний процес, а саме повне, своєчасне і достовірне відображення процесу виконання Державного і місцевих бюджетів. Складовими організації обліку є: первинні документи, якими оформляються операції щодо виконання бюджету, і схеми їх документообороту; облікові реєстри, в яких відображаються ті чи інші операції, та порядок ведення запису в них; план рахунків з обліку виконання бюджету.

Первинні документи — це письмове свідоцтво про здійснення певних операцій, яке надає юридичну силу даним бюджетного обліку. Первинна документація забезпечує бюджетному обліку суцільне та неперервне відображення діяльності підприємств, установ та організацій. Дійсними вважаються тільки вірно оформлені документи, а саме ті, в яких присутні всі реквізити — обов’язкові показники, що забезпечують первинним документам силу закону. Такими реквізитами є: назва підприємства (організації, установи), назва документа, його номер, дата, короткий зміст операції, її кількісний та грошовий вираз, підписи осіб, відповідальних за дану операцію.

Перевірка — це обстеження і вивчення окремих сторін фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ або їх підрозділів. Перевірка поділяється на: камеральну — проводиться на момент отримання відповідними перевіряючими органами певних звітних документів у розрізі повноти та своєчасності наданих звітів, дотримання вимог щодо порядку заповнення документів, відповідності розрахункових даних звітним, їх послідовності у формах звітності та інше; документальну, яка здійснюється у відповідності з річними планами контрольно-економічної роботи і квартальними графіками перевірок, які складаються по кожній ланці роботи, та має на меті перевірку повного та вірного відображення в обліку результатів минулої перевірки, відповідність показників балансу даним синтетичного та аналітичного обліку по рахунках, дотримання положень обліку наявних бюджетних коштів та їх витрачання, інше.

Періодична бюджетна звітність — звітність, що подається розпорядниками коштів за певні проміжки часу (місяць, квартал) у законодавчо встановлені терміни.

Планова ревізія проводиться у відповідності до плану контрольно-ревізійної роботи контролюючих органів.

План рахунків з обліку виконання бюджету — це система рахунків бухгалтерського обліку операцій з виконання бюджету держави, об’єднаних в групи з однаковим економічним змістом та призначенням.

Повна ревізія передбачає перевірку всіх сторін фінансово-господарської діяльності об’єкта контролю.

Повторна ревізія — це ревізія, яка проводиться після планової і її завданням є перевірка усунення недоліків на підприємстві (організації, установі), зазначених в акті ревізії.

Податковий менеджмент — це один із напрямків бюджетного менеджменту, або управління фінансами, що являє собою управління у сфері податків, тобто сукупність засобів та методів організації відносин з приводу розподілення ВНП та створення централізованого фонду держави — бюджету.

Позапланова ревізія проводиться за спеціальними завданнями вищестоящої організації або за вимогою суду або прокуратури.

Попередній бюджетний контроль здійснюється під час складання, розгляду і затвердження бюджетів різних рівнів, кошторисів доходів і видатків бюджетних установ, розрахунків для одержання бюджетних трансфертів, розробки і прийняття бюджетного і податкового законодавства.

Поточний бюджетний контроль проводиться в ході виконання бюджету, кошторисів доходів і видатків протягом бюджетного року. Здійснюється на основі первинних документів оперативного і бюджетно-бухгалтерського обліку та звітності.

Поточні доходи бюджету являють собою сукупність податкових та неподаткових надходжень.

Пряме вилучення доходів — це законодавчо обумовлена передача суми перевищень запланованих доходів над запланованими видатками з бюджету нижчого рівня до бюджету вищого рівня.

Ревізія — найбільш розповсюджений метод бюджетного контролю, система контрольних дій, які направлені на всебічну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємств, установ і організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету, з метою встановлення законності проведених операцій, дотримання фінансової дисципліни, порядку і правил організації обліку, достовірності звітності. Ревізії розрізняють за повнотою охвату діяльності об’єкта, що ревізується (повні, часткові, тематичні, комплексні), за ступенем охвату даних фінансово-господарських операцій (суцільна, вибіркова), залежно від даних, які є базою для проведення ревізії (документальні, фактичні) та залежно від організації ревізії як процесу (планові, позапланові, додаткові, повторні).

Реєстраційні рахунки — це рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів для обліку доходів і видатків по загальному фонду Державного бюджету.

Реєстри аналітичного обліку слугують для обліку деталізованих даних, що детально характеризують усі сторони бюджетних відносин. Необхідні для управління та керування роботою підприємств, установ, організацій, контроля та планування обсягу коштів, інше.

Реєстри синтетичного обліку слугують для обліку інформації про склад та рух коштів, їхні джерела та господарські процеси в узагальненому вигляді та в єдиному грошовому вимірюванні (виразі).

Річна бюджетна звітність — звітність, що подається розпорядниками коштів у контролюючі органи та вищестоящі органи по закінченні року у законодавчо встановлені терміни.

Розпис доходів і видатків, як детальне відображення запланованих доходів і видатків бюджету, являє собою розподіл доходів і видатків бюджету відповідно до їхніх порядкових номерів, які зазначені в бюджетній класифікації. Бюджетний розпис доходів і видатків складається на весь бюджетний рік із поквартальною і місячною розбивкою з дотриманням принципу збалансованості бюджету. Таким чином бюджет має бути збалансованим як по року в цілому, так і по кожному окремо взятому кварталу та місяцю.

Розпорядники коштів I ступеня, або головні розпорядники коштів (державний орган та його керівники, які мають право на розподіл та цільове використання виділених бюджетних коштів) залежно від рівня бюджету це:

— Державний бюджет і бюджет Автономної Республіки Крим: керівники міністерств і відомств;

— місцеві бюджети: керівники відділів державних адміністрацій і голови сільських та селищних рад.

Розпорядники коштів II ступеня залежно від рівня бюджету:

— Державний бюджет і бюджет Автономної Республіки Крим: керівники середньої ланки в управлінні, що підпорядковані безпосередньо головним розпорядникам коштів і мають у своєму підпорядкуванні підприємства і організації;

— місцеві бюджети: при бюджетному фінансуванні з місцевих бюджетів розпорядників коштів ІІ рівня не існує.

Розпорядники коштів III ступеня залежно від рівня бюджету:

— Державний бюджет і бюджет Автономної Республіки Крим: керівники підприємств та організацій, що підпорядковані безпосередньо розпорядникам коштів ІІ рівня;

— місцеві бюджети: керівники організацій, підприємств та установ.

Сукупні доходи бюджету як складова частина доходів бюджету складається із поточних доходів і доходів від операцій з капіталом.

Спеціальні реєстраційні рахунки — це рахунки, які відкриваються розпорядникам коштів усіх ступенів для обліку доходів і видатків, передбачених їх кошторисами в частині спеціального фонду.

Суцільна ревізія передбачає перевірку абсолютно всієї документації, яка характеризує фінансово-господарську діяльність підприємства, організації, установи з моменту проведення останньої ревізії.

Тематична ревізія — це перевірка однотипних підприємств, організацій, установ з одного й того ж питання.

Фактична ревізія — це ревізія фактичної наявності грошових коштів і матеріальних цінностей, фактичного стану об’єкта, який перевіряється, по їх наявності в натурі, їх відповідність даним бухгалтерського обліку.

Функціональна класифікація видатків бюджету — групування видатків Державного і місцевих бюджетів, яке відображає напрями використання коштів в залежності від функцій, які виконує держава.

Часткова ревізія — при даному виді ревізії перевіряють окремі види господарських операцій або окремі напрямки діяльності підприємства, організації, установи.