3.4. Вищі органи державного управління підприємствами та організаціями

К оглавлению 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117

Система
державного управління суб’єктами
господарювання

Окрім внутрішніх органів управління підприємствами та організаціями, існують вищі органи загальнодержавного управління всіма суб’єктами господарювання. Формування й функціонування таких органів управління є об’єктивно необхідними й доцільними, оскільки зумовлюються наявністю широкого кола управлінських рішень, прийняття та практична реалізація яких перебувають поза можливостями і компетенцією самих підприємств та організацій. Чинну в Україні систему загальнодержавного управління підприємствами, організаціями та іншими первинними ланками (утвореннями) національної економіки показано на рис. 3.6.

Президент України як глава держави в рамках повноважень, визначених Конституцією України, керує усіма сферами діяльності суспільства, включаючи економіку. З цією метою він видає відповідні укази і розпорядження, проводить ділові зустрічі та наради з посадовими особами відповідного рівня, здійснює робочі поїздки в регіони (області, міста), відвідує ті або ті підприємства (організації). Певні управлінські рішення приймає також глава адміністрації Президента.

Верховна Рада (парламент) України бере участь в управлінні економікою, окремими її сферами і галузями опосередковано, через формування необхідної законодавчої бази.

Центральну виконавчу владу держави репрезентує Кабінет Міністрів України, який практично реалізує соціально-економічну політику країни, координує і спрямовує діяльність конкретних ланок національної економіки через відповідні центральні органи виконавчої влади — міністерства, державні комітети, комітети, агентства, інші установи.

Центральними органами виконавчої влади, керівники яких входять безпосередньо до складу Кабінету Міністрів України та які утворюють систему державного управління суб’єктами господарювання (діяльності), є конкретні міністерства, комітети та інші центральні відомства. Основними складовими елементами чинної системи загальнодержавного управління сферою економіки служать галузеві та функціональні міністерства.

Будь-яке міністерство очолює міністр, який має кількох заступників (здебільшого один з них є першим). До складу органів управління міністерства входять департаменти (управління) та відділи, які керують підприємствами (організаціями) з певних питань у межах своєї компетенції. Важливим робочим органом міністерства є колегія, членами якої є міністр, заступники міністра, начальники (керівники) основних департаментів і відділів. У складі міністерства виокремлюються необхідні функціональні департаменти: планово-економічний, технічний, маркетингу, зі зв’язків із зарубіжними країнами, фінансовий, праці й заробітної плати, виробничо-диспетчерський, центральна бухгалтерія тощо.

Галузеві органи
управління
підприємствами
(організаціями)

Виробничо-господарську та іншу діяльність окремих підприємств (організацій) чи їхніх добровільних або інституціональних об’єднань безпосередньо координують галузеві органи управління, до яких належать відповідні міністерства, комітети, агентства. Станом на 1 липня 1999 року в Україні діяли такі галузеві органи управління:

1) Міністерство агропромислового комплексу України;

2) Міністерство вугільної промисловості України;

3) Міністерство енергетики України;

4) Міністерство промислової політики України;

5) Міністерство транспорту України;

6) Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України;

7) Державний комітет лісового господарства України;

8) Державний комітет рибного господарства України;

9) Державний комітет України з енергозбереження;

10) Комітет водного господарства України;

11) Комітет з питань садівництва, виноградарства та виноробної промисловості України;

12) Комітет медичної та мікробіологічної промисловості України;

13) Комітет України з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

14) Комітет України з питань геології та використання надр;

15) Комітет харчової промисловості України;

16) Національне агентство з контролю за якістю та безпекою продуктів харчування, лікарських засобів і виробів медичного призначення;

17) Національне космічне агентство України.

Не завадить зазначити, що функціонує й низка галузевих комітетів, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через інші центральні органи виконавчої влади (переважно міністерства). До таких галузевих комітетів з усіх названих належать такі:

● комітети за номерами 8, 11, 13, 15 — через Міністерство агропромислового комплексу;

● комітет за номером 9 — через Міністерство енергетики;

● комітет та агентство за номерами 12 і 16 — через Міністерство охорони здоров’я України;

● комітети за номерами 10 і 14 — через Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

Функціональні
міністерства
та інші
центральні
органи
державного
управління

У системі загальнодержавного управління важливе практичне значення мають функціональні міністерства, комітети, агентства та інші органи централізованого керівництва суб’єктами господарювання (діяльності), які відокремлено і спеціалізовано виконують певні управлінські функції на макрорівні стосовно галузевих органів управління і первинних суб’єктів господарювання (діяльності).

Станом на 1 липня 1999 року в Україні в системі загальнодержавного управління були діяли такі функціональні міністерства, комітети, агентства та інші центральні установи:

1) Міністерство економіки України;

2) Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України;

3) Міністерство праці та соціальної політики України;

4) Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України;

5) Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

6) Міністерство фінансів України;

7) Національний банк України;

8) Державний комітет статистики України;

9) Державний комітет України з питань науки та інтелектуальної власності;

10) Державний комітет України з питань розвитку підприємництва;

11) Державний комітет України по матеріальних резервах;

12) Державний інвестиційно-кліринговий комітет;

13) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

14) Державна митна служба України;

15) Державна податкова адміністрація України;

16) Державна служба експортного контролю України;

17) Державне казначейство України;

18) Державний інноваційний фонд;

19) Антимонопольний комітет;

20) Комітет України з питань стандартизації, метрології та сертифікації;

21) Комітет по нагляду за охороною праці;

22) Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю;

23) Фонд державного майна України;

24) Національне агентство з управління державними корпоративними правами;

25) Національне агентство України з питання розвитку та європейської інтеграції;

26) Агентство з питань банкрутства;

27) Агентство з питань спеціальних (вільних) економічних зон;

28) Головне контрольно-ревізійне управління України;

29) Ліцензійна палата.

Конкретні функції, виконувані функціональними центральними органами державного управління, визначено здебільшого випадків їхньою назвою. Пояснення здійснюваних функцій потребують хіба що деякі центральні органи управління, зокрема:

● Міністерство економіки ® визначає головні напрями економічної політики держави; розробляє індикативні макроекономічні показники для забезпечення необхідних пропорцій у національній економіці;

● Державне казначейство ® розробляє й реалізує плани фінансування переважно організацій, діяльність яких здійснюється за рахунок державного бюджету;

● Державний інноваційний фонд ® займається фінансовою підтримкою інноваційних проектів підприємств та організацій;

● Фонд державного майна ® проектує й реалізує щорічні програми приватизації державних підприємств (організацій);

● Ліцензійна палата ® видає спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення зовнішньо торговельних операцій або певних видів підприємницької діяльності.

До функціональних органів, діяльність яких спрямовується Кабінетом Міністрів України через інші центральні органи виконавчої влади, з усіх названих належать такі: а) агентства і комітети за номерами 20, 25—27 — через Міністерство економіки; б) органи за номерами 9 і 18 — через Міністерство освіти; в) комітет за номером 21 — через Міністерство праці та соціальної політики; г) комітет за номером 12 — через Міністерство промислової політики; д) органи за номерами 17, 22, 28 — через Міністерство фінансів; е) орган за номером 29 — через Державний комітет з питань розвитку підприємництва.

Питання для самостійного поглибленого вивчення

1. Об’єктивна необхідність управління підприємствами та іншими суб’єктами господарювання (діяльності).

2. Функції управління підприємством (організацією) та їхня адаптація до умов ринкової економіки.

3. Методи управління підприємствами (організаціями): сутність, пріоритети, узгодженість і взаємодія.

4. Наукове обгрунтування доцільного (найбільш ефективного) типу організаційної структури управління щойно утвореним підприємством.

5. Умови доцільності використання дивізіональної та матричної організаційних структур управління суб’єктами господарювання.

6. Організаційно-економічна необхідність і змістова характеристика діяльності вищих органів державного управління підприємствами та організаціями.

7. Чинна в Україні система загальнодержавного управління суб’єктами господарювання і напрями її вдосконалення.

ЧАСТИНА ДРУГА

РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВ

· Розділ 4

Персонал

· Розділ 5

Виробничі фонди

· Розділ 6

Нематеріальні ресурси та активи

· Розділ 7

Оборотні кошти

· Розділ 8

Інвестиційні ресурси