РОЗДІЛ 5 ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

Тестові й практичні завдання цього розділу мають певні особливості, оскільки спрямовані на з’ясування: побудови підсистеми оподаткування підприємств; класифікації податків, зборів і обов’язкових відрахувань.

Практичні завдання (задачі) передбачають кількісне визначення суми податків, зборів і обов’язкових відрахувань суб’єктами господарювання. Під час вивчення теоретичних питань для правильного розв’язування задач слід ознайомитись із тими законодавчими документами, які визначають сучасну податкову систему України та порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб.

При визначенні суми податку на прибуток важливе значення має врахування останніх змін, які внесені в Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р.

Для обчислення амортизаційних відрахувань згідно з Законом № 349-ІV основні фонди поділяються на 4 групи. Для кожної групи встановлені норми амортизації у відсотках до балансової вартості на початок звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вищезазначеного Закону підприємство має право віднести до складу валових витрат суму витрат, пов’язаних з ремонтом, реконструкцією, модернізацією та іншими поліпшеннями основних фондів у розмірі до 10 % від балансової вартості основних фондів на початок року, а тому сума витрат, яка перевищує 10 % включається до балансової вартості відповідної групи основних фондів і відшкодовується через амортизаційні відрахування. Для визначення балансової вартості основних фондів використовується метод зменшуваного залишку. Балансова вартість групи основних фондів (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за фор­мулою:

Б(а) = Б(а – 1) + П(а – 1) – В(а – 1) – А(а – 1),

де Б(а) — балансова вартість групи (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу; Б(а – 1) — балансова вартість групи (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому; П(а – 1) — сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, який передував розрахунковому; В(а – 1) — сума виведених з експлуа­тації основних фондів (окремого об’єкта основних фондів групи 1 протягом кварталу, який передував розрахунковому); А(а – 1) — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що пере­дував розрахунковому.

Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками, виходячи з його первісної вартості протягом строку, що визначається платником податку самостійно, зважаючи на строк корисного використання таких нематеріальних активів або строк діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Слід звернути увагу на зміни базової ставки податку на прибуток з 01.01.04. Вона зменшена з 30 % до 25 %. Необхідно враховувати також зміни щодо складу валових витрат і амортизаційних відрахувань. Джерелом сплати податку на прибуток є за­гальна сума прибутку.

Плата за землю. Методика й порядок обчислення сплати податку за землю визначені Законом України «Про плату за землю» від 19.06.1996 р. та наступними змінами й доповненнями до нього. Визначення суми плати за землю здійснюється за такою формулою.

Необхідно пам’ятати, що суму плати податку за землю відносять до складу поточних (валових) витрат.

Податок із власників транспортних засобів. Сума податку із власників транспортних засобів визначається за такою схемою:

Сума податку з власників транспортних засобів відноситься на поточні (валові) витрати підприємства.

Крім указаних прямих податків, підприємства сплачують непрямі податки. Слід пам’ятати, що всі непрямі податки додаються до ціни виробника продукції і формують відпускну ціну продукції.

Податок на додану вартість. Порядок визначення суми подат­ку на додану вартість регулюється Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року з подальшими змінами й доповненнями.

Об’єктом оподаткування є операції, здійснювані платниками податку з продажу на митній території, завезення на митну територію та вивезення за межі митної території України товарів (робіт, послуг). Слід зазначити, що хоч у деяких випадках має місце подвійне оподаткування (оподаткування ПДВ підакцизних товарів і товарів, що обкладаються митом), реальним економічним об’єктом оподаткування є додана вартість, основними елементами якої є: витрати на оплату праці під час створення товарів (робіт, послуг); сума амортизаційних відрахувань; сума акцизного збору, прибутку, мита; первісна (початкова) вартість сировини тощо.

Суму податку, яку необхідно перерахувати до бюджету, визначають як різницю між загальною сумою податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту. Сума податкового кредиту складається із сум ПДВ, сплаченого під час придбання ТМЦ чи робіт, послуг. Податкове зобов’язання — це загальна сума нарахованого ПДВ за здійсненими операціями в податковому періоді.

Бюджетне відшкодування — сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Існують особливості щодо розрахунку ПДВ під час реалізації товарів (операцій), які не є об’єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, а також товарів (операцій), які оподатковуються за ставками 20 %, 0 %.

Так, у процесі реалізації товарів (операцій), які не є об’єк­том оподаткування чи є звільненими від оподаткування, ПДВ, сплачений під час здійснення витрат на виготовлення таких товарів, включається до їхньої собівартості. У свою чергу, податкових зобов’язань не виникає. При реалізації товарів за став­кою 0 % підприємство має право на відшкодування сплаченого ПДВ під час здійснення витрат на виготовлення таких товарів, при цьому податкового зобов’язання не виникає. Результатом реалізації таких товарів є виникнення бюджетного відшкодування.

У процесі визначення сум податкових зобов’язань слід виходити з того, що вони виникають унаслідок продажу товарів (робіт, послуг). Час їх виникнення пов’язаний або з датою зарахування коштів на рахунок постачальника, або з датою відванта­ження товарів, виконання робіт, надання послуг. Право на податковий кредит виникає у підприємства в разі придбання товарів (робіт, послуг), тобто з дати перерахування коштів з банківського рахунка платника податку на рахунок постачальника з метою оплати товарів (робіт, послуг) або отримання товарів (робіт, пос­луг) на умовах відстрочення платежу. Обов’язковою умовою для виникнення права на податковий кредит є наявність податкової накладної.

За умови, коли податкові зобов’язання перевищують суму податкового кредиту, підприємство повинно суму такого перевищення сплатити до бюджету не пізніше 40 днів від кінцевого терміну надання податкової декларації до податкової інспекції (або 60 днів з дати закінчення звітного періоду). Якщо навпаки, то за рішенням підприємства йому або на цю суму зменшуються наступні платежі, або ця сума відшкодовується з державного бюджету.

Акцизний збір

Розрахунок визначення суми акцизного збору здійснюється в такій послідовності.

Слід урахувати, що об’єктом оподаткування є:

оборот з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (у тому числі з давальницької сировини). А це — продаж, обмін, безоплатне передання товару, а також обсяги підакцизних товарів, виготовлених з давальницької сировини; товарів для власного споживання, промислової переробки і для свої працівників;

вартість імпортованих товарів, у тому числі в межах бартерних операцій (із частковою або взагалі без оплати їхньої вартості).

Ставки акцизного збору поділяються на тверді (у гривнях або євро) — з одиниці реалізованого товару — та відсоткові — до обороту з продажу товарів.

Відсоткові ставки застосовуються до вітчизняних і імпортних підакцизних товарів. Вартість цих товарів визначається з максимально роздрібної ціни, яку встановлює для вітчизняних товарів виробник, а для імпортних — імпортер, але без урахування ПДВ і акцизного збору.

Податок «мито». У процесі розв’язання практичних завдань слід пам’ятати, що мито є непрямим податком, який стягується з товарів, що переміщуються через митний кордон країни.

Розрахунок суми мита здійснюється за формулою, виходячи з об’єкта оподаткування й визначених ставок.

Потрібно враховувати, що ставка для обчислення мита може бути двох видів, а саме:

у відсотках до митної вартості товарів;

у грошовому виразі на одиницю товару.

До складу митної вартості входять: витрати на придбання, транспортування до митного кордону та витрати на страхування товарів, які перетинають митний кордон України.

Даний розділ, крім практичних завдань щодо визначення сум податків (прямих і непрямих), містить завдання з визначення обов’язкових відрахувань, податків і зборів, які залежать від заробітної плати та сплачуються при її виплаті.

Розмір страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездат­ності та витратами, зумовленими народженням та похованням, а також на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України, відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках до встановленої бази обчислення.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань загальнообов’язкового державного соціального страхування» № 1678-IV від 09.04.04 р., з дати його опублікування встановлено такі розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від суми фактичних витрат на оплату праці (витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі):

1. У зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням:

1.1. Для роботодавців:

2,9 % — за звичайних умов діяльності;

0,7 % — з найманих працівників-інвалідів та 2,9 % з інших працівників (на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці);

0,5 % — на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС.

1.2. Для найманих працівників:

0,25 % — з працівників-інвалідів, які працюють на підприємствах і в організаціях УТОГ і УТОС;

0,5 % — якщо заробітна плата нижча прожиткового мінімуму, установленого для працездатної особи;

1,0 % — якщо заробітна плата вища прожиткового мінімуму, установленого для працездатної особи.

2. На загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:

2.1. Для роботодавців — 1,9 %;

2.2. Для найманих працівників — 0,5 %;

2.3. На підприємствах та в громадських організаціях інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці, роботодавці звільняються від сплати внесків у частині витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів;

2.4. Роботодавці підприємств та організацій товариств УТОГ і УТОС звільняються від сплати внесків.

А особи, які беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, а також громадян України, які працюють за межами України та не застраховані в системі обов’язкового державного соціального страхування країни, в якій вони перебувають, розмір внесків складає — 5,8 % суми оподатковуваного доходу (прибутку), в тому числі:

3,4 % — на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

2,4 % — на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Ставки збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлено також диференційовано:

для роботодавців (за звичайних умов) — 32 %;

для роботодавців на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці, — 4 %;

для працівників — 1 % із заробітної плати, меншої за 150,0 грн, і 2 % з заробітної плати, яка перевищує 150,0 грн.

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування стягується й з інших господарських операцій, зазначених у Законі України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.97 р., зі змінами і доповненнями. З метою визначення суми страхових платежів до Пенсійного фонду додат­ково слід керуватись Законом України «Про загальнообов’яз­кове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.03 р., Інструкцією «Про порядок обчислення й сплати страхувальни­ками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженою Постановою Правління. Фонду України № 21-1 від 19.12.03 р. Для визначення сум відрахувань до фонду страхування слід керуватись Законом про страхування від непрацездатності (Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240-ІІІ від 18.01.01 р.), а також Інструкцією «Про порядок надходження, обліку та витрачання коштів фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності», затвердженою Постановою Правління фонду страхування від непрацездатності, № 16 від 26.06.01 р.

Для визначення сум відрахування до фонду страхування від безробіття доцільно використати Інструкцію про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затверджену наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 339 від 18.12.2000 р., і Закон України «Про Державний бюджет України на 2002 рік» № 1344-ІV від 27.11.03 р.

Під час розв’язування практичних завдань треба виходити з того, що роботодавці (юридичні особи) обчислюють внески, виходячи з фактично нарахованої максимальної суми заробітної плати (доходу), але не вищої за 4100 грн на місяць у розрахунку на кожного платника внесків (фізичну особу) і ставки в розмірі 32 %. Фізична особа — платник внесків — сплачує 1 %, якщо заробітна плата (дохід) менша за 150 грн, або 2 %, якщо заробітна плата перевищує 150 грн.

Суми визначених зборів із заробітної плати теж відносяться на собівартість і входить до складу валових витрат підприємства.

Тестові й практичні завдання цього розділу мають певні особливості, оскільки спрямовані на з’ясування: побудови підсистеми оподаткування підприємств; класифікації податків, зборів і обов’язкових відрахувань.

Практичні завдання (задачі) передбачають кількісне визначення суми податків, зборів і обов’язкових відрахувань суб’єктами господарювання. Під час вивчення теоретичних питань для правильного розв’язування задач слід ознайомитись із тими законодавчими документами, які визначають сучасну податкову систему України та порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб.

При визначенні суми податку на прибуток важливе значення має врахування останніх змін, які внесені в Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р.

Для обчислення амортизаційних відрахувань згідно з Законом № 349-ІV основні фонди поділяються на 4 групи. Для кожної групи встановлені норми амортизації у відсотках до балансової вартості на початок звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вищезазначеного Закону підприємство має право віднести до складу валових витрат суму витрат, пов’язаних з ремонтом, реконструкцією, модернізацією та іншими поліпшеннями основних фондів у розмірі до 10 % від балансової вартості основних фондів на початок року, а тому сума витрат, яка перевищує 10 % включається до балансової вартості відповідної групи основних фондів і відшкодовується через амортизаційні відрахування. Для визначення балансової вартості основних фондів використовується метод зменшуваного залишку. Балансова вартість групи основних фондів (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за фор­мулою:

Б(а) = Б(а – 1) + П(а – 1) – В(а – 1) – А(а – 1),

де Б(а) — балансова вартість групи (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу; Б(а – 1) — балансова вартість групи (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому; П(а – 1) — сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, який передував розрахунковому; В(а – 1) — сума виведених з експлуа­тації основних фондів (окремого об’єкта основних фондів групи 1 протягом кварталу, який передував розрахунковому); А(а – 1) — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що пере­дував розрахунковому.

Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками, виходячи з його первісної вартості протягом строку, що визначається платником податку самостійно, зважаючи на строк корисного використання таких нематеріальних активів або строк діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Слід звернути увагу на зміни базової ставки податку на прибуток з 01.01.04. Вона зменшена з 30 % до 25 %. Необхідно враховувати також зміни щодо складу валових витрат і амортизаційних відрахувань. Джерелом сплати податку на прибуток є за­гальна сума прибутку.

Плата за землю. Методика й порядок обчислення сплати податку за землю визначені Законом України «Про плату за землю» від 19.06.1996 р. та наступними змінами й доповненнями до нього. Визначення суми плати за землю здійснюється за такою формулою.

Необхідно пам’ятати, що суму плати податку за землю відносять до складу поточних (валових) витрат.

Податок із власників транспортних засобів. Сума податку із власників транспортних засобів визначається за такою схемою:

Сума податку з власників транспортних засобів відноситься на поточні (валові) витрати підприємства.

Крім указаних прямих податків, підприємства сплачують непрямі податки. Слід пам’ятати, що всі непрямі податки додаються до ціни виробника продукції і формують відпускну ціну продукції.

Податок на додану вартість. Порядок визначення суми подат­ку на додану вартість регулюється Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року з подальшими змінами й доповненнями.

Об’єктом оподаткування є операції, здійснювані платниками податку з продажу на митній території, завезення на митну територію та вивезення за межі митної території України товарів (робіт, послуг). Слід зазначити, що хоч у деяких випадках має місце подвійне оподаткування (оподаткування ПДВ підакцизних товарів і товарів, що обкладаються митом), реальним економічним об’єктом оподаткування є додана вартість, основними елементами якої є: витрати на оплату праці під час створення товарів (робіт, послуг); сума амортизаційних відрахувань; сума акцизного збору, прибутку, мита; первісна (початкова) вартість сировини тощо.

Суму податку, яку необхідно перерахувати до бюджету, визначають як різницю між загальною сумою податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту. Сума податкового кредиту складається із сум ПДВ, сплаченого під час придбання ТМЦ чи робіт, послуг. Податкове зобов’язання — це загальна сума нарахованого ПДВ за здійсненими операціями в податковому періоді.

Бюджетне відшкодування — сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Існують особливості щодо розрахунку ПДВ під час реалізації товарів (операцій), які не є об’єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, а також товарів (операцій), які оподатковуються за ставками 20 %, 0 %.

Так, у процесі реалізації товарів (операцій), які не є об’єк­том оподаткування чи є звільненими від оподаткування, ПДВ, сплачений під час здійснення витрат на виготовлення таких товарів, включається до їхньої собівартості. У свою чергу, податкових зобов’язань не виникає. При реалізації товарів за став­кою 0 % підприємство має право на відшкодування сплаченого ПДВ під час здійснення витрат на виготовлення таких товарів, при цьому податкового зобов’язання не виникає. Результатом реалізації таких товарів є виникнення бюджетного відшкодування.

У процесі визначення сум податкових зобов’язань слід виходити з того, що вони виникають унаслідок продажу товарів (робіт, послуг). Час їх виникнення пов’язаний або з датою зарахування коштів на рахунок постачальника, або з датою відванта­ження товарів, виконання робіт, надання послуг. Право на податковий кредит виникає у підприємства в разі придбання товарів (робіт, послуг), тобто з дати перерахування коштів з банківського рахунка платника податку на рахунок постачальника з метою оплати товарів (робіт, послуг) або отримання товарів (робіт, пос­луг) на умовах відстрочення платежу. Обов’язковою умовою для виникнення права на податковий кредит є наявність податкової накладної.

За умови, коли податкові зобов’язання перевищують суму податкового кредиту, підприємство повинно суму такого перевищення сплатити до бюджету не пізніше 40 днів від кінцевого терміну надання податкової декларації до податкової інспекції (або 60 днів з дати закінчення звітного періоду). Якщо навпаки, то за рішенням підприємства йому або на цю суму зменшуються наступні платежі, або ця сума відшкодовується з державного бюджету.

Акцизний збір

Розрахунок визначення суми акцизного збору здійснюється в такій послідовності.

Слід урахувати, що об’єктом оподаткування є:

оборот з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (у тому числі з давальницької сировини). А це — продаж, обмін, безоплатне передання товару, а також обсяги підакцизних товарів, виготовлених з давальницької сировини; товарів для власного споживання, промислової переробки і для свої працівників;

вартість імпортованих товарів, у тому числі в межах бартерних операцій (із частковою або взагалі без оплати їхньої вартості).

Ставки акцизного збору поділяються на тверді (у гривнях або євро) — з одиниці реалізованого товару — та відсоткові — до обороту з продажу товарів.

Відсоткові ставки застосовуються до вітчизняних і імпортних підакцизних товарів. Вартість цих товарів визначається з максимально роздрібної ціни, яку встановлює для вітчизняних товарів виробник, а для імпортних — імпортер, але без урахування ПДВ і акцизного збору.

Податок «мито». У процесі розв’язання практичних завдань слід пам’ятати, що мито є непрямим податком, який стягується з товарів, що переміщуються через митний кордон країни.

Розрахунок суми мита здійснюється за формулою, виходячи з об’єкта оподаткування й визначених ставок.

Потрібно враховувати, що ставка для обчислення мита може бути двох видів, а саме:

у відсотках до митної вартості товарів;

у грошовому виразі на одиницю товару.

До складу митної вартості входять: витрати на придбання, транспортування до митного кордону та витрати на страхування товарів, які перетинають митний кордон України.

Даний розділ, крім практичних завдань щодо визначення сум податків (прямих і непрямих), містить завдання з визначення обов’язкових відрахувань, податків і зборів, які залежать від заробітної плати та сплачуються при її виплаті.

Розмір страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездат­ності та витратами, зумовленими народженням та похованням, а також на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України, відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках до встановленої бази обчислення.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань загальнообов’язкового державного соціального страхування» № 1678-IV від 09.04.04 р., з дати його опублікування встановлено такі розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від суми фактичних витрат на оплату праці (витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі):

1. У зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням:

1.1. Для роботодавців:

2,9 % — за звичайних умов діяльності;

0,7 % — з найманих працівників-інвалідів та 2,9 % з інших працівників (на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці);

0,5 % — на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС.

1.2. Для найманих працівників:

0,25 % — з працівників-інвалідів, які працюють на підприємствах і в організаціях УТОГ і УТОС;

0,5 % — якщо заробітна плата нижча прожиткового мінімуму, установленого для працездатної особи;

1,0 % — якщо заробітна плата вища прожиткового мінімуму, установленого для працездатної особи.

2. На загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:

2.1. Для роботодавців — 1,9 %;

2.2. Для найманих працівників — 0,5 %;

2.3. На підприємствах та в громадських організаціях інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці, роботодавці звільняються від сплати внесків у частині витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів;

2.4. Роботодавці підприємств та організацій товариств УТОГ і УТОС звільняються від сплати внесків.

А особи, які беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, а також громадян України, які працюють за межами України та не застраховані в системі обов’язкового державного соціального страхування країни, в якій вони перебувають, розмір внесків складає — 5,8 % суми оподатковуваного доходу (прибутку), в тому числі:

3,4 % — на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

2,4 % — на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Ставки збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлено також диференційовано:

для роботодавців (за звичайних умов) — 32 %;

для роботодавців на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці, — 4 %;

для працівників — 1 % із заробітної плати, меншої за 150,0 грн, і 2 % з заробітної плати, яка перевищує 150,0 грн.

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування стягується й з інших господарських операцій, зазначених у Законі України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.97 р., зі змінами і доповненнями. З метою визначення суми страхових платежів до Пенсійного фонду додат­ково слід керуватись Законом України «Про загальнообов’яз­кове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.03 р., Інструкцією «Про порядок обчислення й сплати страхувальни­ками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженою Постановою Правління. Фонду України № 21-1 від 19.12.03 р. Для визначення сум відрахувань до фонду страхування слід керуватись Законом про страхування від непрацездатності (Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240-ІІІ від 18.01.01 р.), а також Інструкцією «Про порядок надходження, обліку та витрачання коштів фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності», затвердженою Постановою Правління фонду страхування від непрацездатності, № 16 від 26.06.01 р.

Для визначення сум відрахування до фонду страхування від безробіття доцільно використати Інструкцію про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затверджену наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 339 від 18.12.2000 р., і Закон України «Про Державний бюджет України на 2002 рік» № 1344-ІV від 27.11.03 р.

Під час розв’язування практичних завдань треба виходити з того, що роботодавці (юридичні особи) обчислюють внески, виходячи з фактично нарахованої максимальної суми заробітної плати (доходу), але не вищої за 4100 грн на місяць у розрахунку на кожного платника внесків (фізичну особу) і ставки в розмірі 32 %. Фізична особа — платник внесків — сплачує 1 %, якщо заробітна плата (дохід) менша за 150 грн, або 2 %, якщо заробітна плата перевищує 150 грн.

Суми визначених зборів із заробітної плати теж відносяться на собівартість і входить до складу валових витрат підприємства.