13.2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям

Згідно зі ст. 45 КК особа, яка вперше вчинила злочин невели­кої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Встановлення наявності всіх перелічених обставин на будь-якій стадії кримінального процесу зобов'язує відповідний орган направити справу до суду, а суд зобов'язаний прийняти рішення про закриття кримінальної справи (ст.  72 КПК).

Цей вид звільнення фактично є констатацією втрати особою суспільної небезпеки, а отже, й недоцільності доведення справи до постановления вироку. Наявність цієї норми дає можливість досягти повного відшкодування збитків та інших наслідків зло­чину, а також забезпечити його всебічне розкриття.

Закон каже про можливість застосування цього інституту тільки при вчиненні особою вперше злочину невеликої тяжкості (поняття злочину невеликої тяжкості дається в ч. 2 ст. 12 КК). Вчинення злочину вперше означає, що до цього моменту особа не вчинила жодного злочину, відносно якого б не закінчилися строки давності або у неї не була б погашена чи не знята суди­мість. Інакше застосування ст. 45 КК неможливе.

Прикладом злочинів, за вчинення яких особа має бути звільне­на від кримінальної відповідальності за підставами, вказаними у ст. 45 КК, є порушення законодавства про захист рослин (ст. 247 КК), незаконне перетинання державного кордону (ч. 1 і 2 ст. 331 КК) тощо.

Щире каяття особи може полягати у її явці з повинною, визнанні себе винною у пред'явленому обвинуваченні, висловле­ній готовності понести покарання, публічному вибаченні перед потерпілим   тощо.

Активне сприяння розкриттю злочину може полягати у повному і достовірному свідченні відносно обставин вчинення злочину, сприянню виявлення всіх співучасників, знарядь і засо­бів вчинення злочину тощо.

215

Повне відшкодування завданих збитків або усунення запо­діяної шкоди має полягати у задоволенні претензій фізичних і юридичних осіб з приводу наслідків вчиненого злочину. Це може бути ремонт пошкоджених речей, передача тотожних речей замість знищених або їх грошового еквівалента, оплата витрат на лікування потерпшого тощо.

Усі вказані дії повинні бути вчинені добровільно, що не ви­ключає впливу близьких осіб або працівників правоохоронних органів.

Виконання всіх вимог, розглянутих вище, не завжди можли­ве, та й не завжди потрібне, щодо конкретної справи. Так, харак­тер злочину може виключати наявність потерпілої особи, у справі може бути не завдано збитків або шкоди. Злочин може бути розкритий раніше, ніж особа, яка вчинила злочин, змогла сприя­ти в цьому тощо. Це не виключає застосування ст. 45 КК. Але якщо особа не виконала всіх вимог, які вона повинна була і могла виконати, її звільнення від кримінальної відповідальності неможливе (не повідомила про наявність співучасника, не відшко­дувала завдані збитки тощо).