12.9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

Організовані злочинні групи чи злочинні організації (так звана організована злочинність) в силу їх стійкості, конспіративності, ієрархічної побудови, наявності розгалуженої системи злочин­них зв'язків, структур розвідувального та контррозвідувального характеру тощо, являють найбільшу небезпеку серед інших видів злочинності. Вони постійно чинять тяжкі й особливо тяжкі зло­чини: вбивства, бандитизм, вимагання, збут наркотичних засобів тощо. (Визначення організованої групи чи злочинної організації дається у ст. 28 КК).

Збирати докази щодо цієї злочинної діяльності, особливо щодо керівників організованої злочинності, надзвичайно складно.

З метою попередження чи розкриття злочинної діяльності організованих груп чи злочинних організацій правоохоронні орга­ни, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, застосо­вують такий дійовий метод цієї боротьби, як легендоване укорі­нення у цих структурах своїх штатних або позаштатних праців­ників.

208

Правомірність таких дій зафіксована у ст. 13 Закону Украї­ни "Про організаційно-правові основи боротьби із організова­ною злочинністю": "При здійсненні боротьби з організованою злочинністю спеціальні підрозділи... мають право... викорис­товувати штатних і нештатних негласних співробітників, які вво­дяться під легендою прикриття в організовані злочинні угру-пування... Негласний співробітник не несе відповідальності за завдану ним шкоду або збитки, якщо його дії були необхідними для виконання доручення".

Ухилення вказаних осіб від участі у злочинній діяльності угрупування неминуче веде до викриття їх справжньої ролі, зриває виконання завдання і ставить під загрозу їх життя.

Тому КК в інтересах боротьби з організованою злочинністю і для захисту життя і здоров'я вказаних осіб, вибираючи з "двох зол менше", вважає вибачальним, а отже, правомірним, вчинення ними певних діянь, які в інших випадках тягнуть за собою кри­мінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 43 КК, "не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в органі­зованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності".

Заподіяння такої шкоди повинне бути вимушеним, тобто, ви­ходячи з конкретної ситуації, особа, що виконувала спеціальне завдання, іншим шляхом не змогла б викликати до себе довіру, або була б викрита її справжня роль, або вона таким чином попереджувала чи розкривала більш тяжкі злочини, або викри­вала структуру угруповання і дійсну значущість її членів.

Водночас закон обмежує правомірність завданої шкоди. Згідно з ч. 2 ст. 43 КК, "особа, зазначена у частині першій цієї статті, підлягає кримінальній відповідальності лише за вчинення у складі організованої групи чи злочинної організації особливо тяжкого злочину, вчиненого умисно і поєднаного з насильством над потер­пілим, або тяжкого злочину, вчиненого умисно і пов'язаного зі спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків".

Тобто кримінальна відповідальність вказаних осіб настає тіль­ки у випадках вчинення у складі організованої групи чи зло­чинної організації:

209

по-перше, особливо тяжкого умисного злочину (див. ч. 5 ст. 12 КК), що поєднаний з насильством над потерпілим. Вчинення особливо тяжкого необережного злочину в даному разі криміналь­ної відповідальності не тягне.

Не тягне її і вчинення особливо тяжкого умисного злочину, що не поєднаний з насильством над потерпілим. Скажімо, кра­діжка (ч. 5 ст. 185 КК), шахрайство (ч. 5 ст. 190 КК), привлас­нення, розтрата чужого майна або заволодіння ним шляхом зло­вживання службовим становищем (ч. 5 ст. 191 КК), контрабанда (÷. 2 ñò. 201 ÊÊ) òîùî;

по-друге, тяжкого умисного злочину (див. ч. 4 ст. 12 КК), по­в'язаного зі спричиненням тяжкого тілесного ушкодження по­терпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків (загибель людей, екологічне забруднення значних тери­торій тощо). Отже, йдеться про відповідальність за вчинення тільки умисних тяжких злочинів і тільки таких, що спричинили вказані наслідки.

Одначе і за наявності підстав кримінальної відповідальності, згідно з ч. З ст. 43 КК, "особа, яка вчинила злочин, передбачений частиною другою цієї статті, не може бути засуджена до довічного позбавлення волі, а покарання у виді позбавлення волі не може бути призначене їй на строк, більший, ніж половина максималь­ного строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей зло­чин".

Крім того, згідно з п. 9 ч. 1 ст. 66 КК виконання спеціально­го завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане із вчи­ненням злочину у випадках, передбачених КК, завжди є обстави­ною, яка пом'якшує покарання.

Контрольні питання

В чому полягає сутність  обставин,  що  виключають злочинність

діяння?

Назвіть умови правомірності необхідної оборони.

Що таке уявна оборона і які наслідки заподіяння шкоди в стані

уявної оборони?

Назвіть обставини, що визначають правомірність затримання особи,

яка вчинила злочин.

210

Які умови правомірності заподіяння шкоди у стані крайньої необ­

хідності?

В чому сутність фізичного або психічного примусу, як обставини,

що виключає злочинність діяння?

У яких випадках виконання наказу або розпорядження тягне кри­

мінальну відповідальність?

Чому виправданий ризик виключає кримінальну відповідальність?

У яких випадках виконання спеціального завдання з попереджен­

ня чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи зло­

чинної організації, пов'язане з вимушеним заподіянням шкоди, є

обставиною, що виключає злочинність діяння?