12.4. Затримання особи, що вчинила злочин

Затримання злочинця є суспільно корисним діянням, оскіль­ки воно запобігає вчиненню ним нових злочинів і одночасно забезпечує здійснення правосуддя щодо нього. Вказані дії є пра­вом громадян і обов'язком службових осіб правоохоронних органів (дивись, наприклад, п. 5 ст. 11 Закону України "Про міліцію").

Шкода, яка може бути нанесена злочинцеві при затриманні, полягає у тимчасовому позбавленні його волі, а також у завданні шкоди його здоров'ю чи позбавленні його життя. Нанесення такої шкоди за певних умов розглядається як обставина, що виключає злочинність діяння.

Очевидно, що такі умови мають значною мірою відрізнятися від умов здійснення необхідної оборони, адже на відміну від ста­ну необхідної оборони, де посягаючий є нападаючою, агресивною стороною, при затриманні особи, що вчинила злочин, остання демонструє тільки намір ухилитися від затримання, своєю поведін-

196

кою вона не загрожує застосуванням сили будь-кому і шкода їй наноситься тільки з метою затримання.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КК "не визнаються злочинними дії потерпі­лого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спря­мовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставления її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допу­щено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи".

Отже, затримання особи, що вчинила злочин, як обставину, що виключає злочинність діяння, можна визначити як застосу­вання заходів, пов'язаних із короткочасним позбавленням її волі, а також завданням у певних випадках фізичної шкоди, для передачі представникам влади, якщо при цьому не були пору­шені умови правомірності такого затримання.

З цього визначення витікають умови правомірності нанесен­ня шкоди злочинцеві при його затриманні.

По-перше, особа, що затримується, вчинила злочин, а не яке-небудь інше правопорушення. Не може бути правомірним затри­мання за вчинення злочину, за який законом не передбачається хоча б як альтернативне покарання в виді арешту чи позбавлен­ня волі (наприклад, за зловживання опікунськими правами (ст. 167 КК), санкція за яке передбачає покарання у виді штрафу та виправні роботи).

У той же час правомірним буде затримання осіб, які не є суб'єк­тами злочину (малолітні, неосудні) при їх спробі зникнути після вчинення агресивного суспільно небезпечного діяння (позбавлен­ня життя, нанесення тілесних ушкоджень тощо).

Необхідно також, щоб особа, яка здійснює затримання, мала передбачені законом (ст. 106 КПК) підстави (хоча б одну) для обґрунтованого проведення такої дії. При цьому фізична шкода може бути завдана лише особі, яка затримується.

По-друге, згідно з законом, особа, що вчинила злочин, затриму­ється безпосередньо після вчинення посягання. Під посяганням треба розуміти не тільки закінчений злочин, а й незакінчений (готування до злочину або замах на злочин).

Крім того, злочинець може бути затриманий і через деякий час після вчинення злочину, якщо він спромігся втекти з місця події і навіть якщо він втік з місця, де відбував покарання. Але таке затримання може бути проведене тільки особою, перекона-

197

ною, що затримуваний підлягає цьому заходу на законній підставі (наприклад, працівник міліції, який має відносно цього офіційне розпорядження).

По-третє, затримання може бути здійснено як потерпілим, так і іншими особами (наприклад, очевидцями), а також праців­никами правоохоронних органів і тільки з метою передати затриманого відповідним (компетентним) органам влади.

По-четверте, нанесення фізичної шкоди особі, що затримуєть­ся, буде правомірним тільки у випадку, коли є очевидним, що вона намагається ухилитись від затримання і без заподіяння вказаної шкоди затримання неможливе.

Так, буде незаконним нанесення фізичної шкоди особі, яка вчинила будь-який злочин (у тому числі і вбивство), але не ухиля­ється від затримання, або хоч і ухиляється, але за обставинами ситуації очевидно, що особа може бути затримана без нанесення їй фізичної шкоди (скажімо, не можна застосовувати вогнепальну зброю на поразку, навіть по ногах злочинця, якщо його можна наздогнати бігом, на мотоциклі тощо).

По-п'яте, затримання повинно проводитися без перевищен­ня заходів, необхідних для цього. Згідно з ч. 2 ст. 38 КК, "пере­вищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визна­ється умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця".

Як і за необхідної оборони, при оцінці правомірності дій, що були застосовані при затриманні злочинця, повинні бути врахо­вані тяжкість злочину (кишенькова крадіжка, розбій, вбивство), особа злочинця (вік, стать, фізичні дані), наявність у неї зброї, характер поведінки тощо. Одночасно враховується й обстанов­ка затримання: час, місце, кількість злочинців, що підлягають затриманню, виникнення в ході затримання нових обставин тощо.

Загальне правило полягає в тому, що чим тяжкіший злочин вчинено і чим складніша ситуація при затриманні, тим більша шкода може бути завдана злочинцю. Працівник міліції як край­ній захід має право застосовувати вогнепальну зброю для затри­мання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти (п. 4 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про мі­ліцію").

198

Відповідальність за перевищення заходів, необхідних для за­тримання злочинця, настає, коли йому завдана тяжка шкода (смерть або тяжке тілесне ушкодження), яка явно не відповідає небезпечності посягання (скажімо, при затриманні кишенькового злодія) або обстановці затримання (скажімо, нанесення удару кийком по голові, що призвело до тяжкого тілесного ушкод­ження, хоча достатньо було нанести цей удар по нозі). Це не означає, що завдана фізична шкода завжди й обов'язково не по­винна бути більша, ніж шкода, нанесена злочинцем. Адже швидко­плинність ситуації при затриманні не завжди дає можливість оцінити її достатньо об'єктивно.

Як правило, позбавлення життя злочинця в ході його затри­мання є неправомірним. Адже сьогодні навіть суд не має такого права щодо будь-якого злочинця. Підкреслимо, що йдеться про ситуації, коли злочинець тільки намагається уникнути затри­мання.

Позбавлення життя злочинця, що ухиляється від затримання, буде правомірним у виключних випадках, коли йдеться про вбив­цю, який вчинив не один такий злочин, або вбивство за обтя­жуючих обставин, або про особу, що вчинила інший особливо тяжкий злочин і переховується зі зброєю, й, отже, у всіх вказа­них випадках є підстави вважати, що ним будуть вчинені нові особливо тяжкі злочини.

Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, є привілейованими злочинами, які кваліфікуються за ст. ст. 118, 124 ÊÊ.

Нанесення злочинцю фізичної шкоди після його затримання є розправою, яка кваліфікується як умисний злочин на загаль­них підставах.