12.3. Уявна оборона

Суспільно небезпечне посягання має бути реальним, тобто та­ким, що об'єктивно існує, і тільки від нього можна вести необ­хідну оборону. На практиці мають місце випадки, коли непра­вильно оцінивши обстановку, що склалася, особа приходить до висновку про дійсність посягання і отже наявність у неї права на необхідну оборону, а тому завдає іншій особі, яка нібито вчинює суспільно небезпечне посягання, шкоду, хоча фактично посяган­ня не було. Виникає ситуація уявної оборони.

Згідно з ч. 1 ст. 37 КК, "Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реаль­ного суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправиль­но оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наяв­ність такого посягання".

Від необхідної оборони оборона уявна відрізняється тим, що в ході її, особа, помиляючись щодо реальності посягання і вважаючи, що вона захищає правоохоронювані інтереси, заподіює шкоду ін­шій особі.

Хоча оборона й уявна, але заподіяна нею шкода реальна, тому виникає питання правової оцінки такої ситуації.

Згідно із законом уявна оборона тільки тоді є вибачальною обставиною, що виключає злочинність діяння, а отже, й криміналь­ну відповідальність за заподіяну шкоду, "коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце

195

реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлю­вати помилковості свого припущення" (ч. 2 ст. 37 КК).

В інших випадках закон передбачає кримінальну відповідаль­ність за уявну оборону, але злочини, вчинені в такому стані, роз­глядаються як привілейовані.

Так, згідно з ч. З ст. 37 КК, "якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищувала межі захисту, що дозволяються в умо­вах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони", тобто çà ñò. 118, 124 ÊÊ.

А згідно з ч. 4 ст. 37 КК, "якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кри­мінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необе­режність", тобто за ст. 119, 128 КК.

Якщо ж за обставинами справи взагалі не було об'єктивних підстав вважати, що здійснюється напад, винний має нести відпо­відальність на загальних підставах.