11.3. Сукупність злочинів

Другим видом множинності злочинів є сукупність. Згідно з ч. 1 ст. 33 КК сукупністю злочинів визнається вчи­нення особою двох або більше злочинів, передбачених різними

180

статтями або різними частинами однієї статті Особливої части­ни КК, за жоден з яких її не було засуджено.

Сукупність злочинів характеризується наступними ознаками:

особа вчинила два або більше одиничних злочини, кожен

із яких може бути як простим, так і ускладненим, як закінченим,

так і незакінченим, особа в них може виступати в ролі виконав­

ця або інших співучасників;

відповідальність  за  злочини,   що  входять  у  сукупність,

передбачена різними статтями Особливої частини КК або

різними частинами однієї статті КК, які передбачають різні

злочини (наприклад, ст. 390 КК — "Ухилення від відбування

покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі"

має три частини, кожна з яких становить окремий злочин);

ні за один із злочинів, що входять у сукупність, особа не

була засуджена, тобто всі вони вчинені до винесення вироку хоча

б за один із них.

При цьому не враховуються злочини, за які особу було звіль­нено від кримінальної відповідальності за підставами, встанов­леними законом (амністія, передача особи на поруки тощо).

Сукупність злочинів поділяється на два види: ідеальну й реальну (терміни застосовуються в теорії кримінального права й практиці та мають "робочий" характер).

Ідеальна сукупність має місце у випадках, коли суб'єктом вчинене одне діяння (дія або бездіяльність), яке містить ознаки двох чи більше злочинів, що передбачені двома чи більше стат­тями Особливої частини КК.

Реальна сукупність має місце у випадках, коли суб'єктом у різний час вчинено два або більше діяння, кожне з яких має ознаки окремого, одиничного злочину, передбаченого різними статтями (частинами статей) Особливої частини КК.

Ідеальна сукупність — явище, яке не часто зустрічається у кримінально-правовій практиці. Скажімо, злочинець з наміром позбавити життя стріляє в А., але промахується і влучає в Б., що стояв поруч і був вбитий. У наявності замах на умисне вбив­ство А. і необережне вбивство Б.

Або: хабар був даний наркотичними засобами, що є одночасно даванням хабара і збутом наркотичних засобів для хабародав-ця та одержанням хабара і незаконним придбанням наркотич­них засобів — для одержувача хабара.

181

Абсолютна більшість злочинів, вчинених у сукупності, ство­рює сукупність реальну. Тут між злочинами є певний розрив у часі (хвилини, години, доби, місяці, роки) і кожне діяння харак­теризується як окремий злочин, що кваліфікується за відповід­ною статтею Особливої частини КК.

Наприклад, злочинець вчинив крадіжку, а через хвилину, го­дину, добу, місяць, рік вчинив вбивство, розбійний напад, хуліган­ство або якийсь інший злочин.

Сукупність треба відрізняти від конкуренції кримінально-правових норм. При сукупності одночасно або з інтервалом у часі вчиняється два або більше самостійних злочинів. При кон­куренції норм одне й те ж діяння підпадає одночасно під дію двох або більше кримінально-правових норм. У такому випадку застосовується тільки одна норма, яка є спеціальною щодо за­гальної, тобто такої, яка охоплює більше коло злочинних проявів, ніж спеціальна норма.

Спеціальна ж норма передбачає відповідальність тільки за певний різновид злочину передбаченого в загальній нормі.

Так, умисне невиконання службовою особою вироку, рішен­ня, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або пере­шкоджання їх виконанню (ст. 382 КК), одночасно охоплюється і таким злочином, як перевищення влади або службових повно­важень (ст. 365 КК), який є загальною нормою щодо першої. Отже, у відповідних випадках застосовується спеціальна нор­ма — ñò. 382 ÊÊ.

Таким чином сукупність, як множинність злочинів, передба­чає вчинення двох (або більше) діянь, кожне з яких є самостійним злочином і кваліфікується окремо. При конкуренції норм не­має сукупності злочинів, є тільки один злочин, який, за наявністю загальної й спеціальної норм, має кваліфікуватися за нормою спеціальною.

Сукупність треба відмежовувати також від складених зло­чинів. Складений злочин створюється законодавцем з двох діянь, кожне з яких, якщо вчинюється окремо, є самостійним злочи­ном, але вони поєднані в один злочин через їх органічну єдність і з врахуванням того, що таке поєднання є характерним у прак­тиці. Тобто складений злочин, як справедливо зазначається в літературі, є поєднанням законодавцем сукупності злочинів у єдиний одиничний злочин із причин, зазначених вище.

182

Отже, сукупність злочинів кваліфікується за двома (і більше) статтями Особливої частини КК, складений злочин не становить сукупності і кваліфікується тільки за однією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за нього.

Приклади складених злочинів наводилися раніше. Вчинення діянь, що його складають, поодинці розглядатиметься як сукуп­ність. Скажімо, перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством (ч. 2 ст. 365 КК) буде сукупністю, якщо складові цього злочину будуть вчинені окремо: спочатку перевищення влади або службових повноважень (ч. 1 ст. 365 КК), а через деякий час насильство, не поєднане з викори­станням службовою особою свого службового становища (відпо­відна стаття КК залежно від характеру насильства).

Щодо співвідношення повторності й сукупності, то вони мо­жуть бути наявними одночасно.

Нема сукупності при вчиненні двох або більше тотожних зло­чинів, або однакових замахів на них. Нема повторності при ідеаль­ній сукупності.

А от при вчиненні тотожних злочинів, коли один є закінченим, а інший готуванням чи замахом, або коли роль особи характери­зується різними видами співучасті, а також при вчиненні однорід­них злочинів, що створюють повторність, у наявності одночасно і сукупність злочинів і повторність їх. Така ситуація зветься "су-купністю-повторністю".

Треба також сказати, що при наявності сукупності злочинів закон (ст. 70 КК) встановлює спеціальні правила призначення покарання, які розглядатимуться в розділі, присвяченому при­значенню покарання.