11.2. Повторність злочинів

Згідно з ч. 1 ст. 32 КК повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК.

Із цього загального положення закон робить виняток, вказуючи у ч. З ст. 32 КК, що вчинення двох або більше злочинів, передба­чених різними статтями КК, визнається повторними лише у ви­падках, передбачених в Особливій частині КК.

У статтях Особливої частини КК повторність у багатьох ви­падках фігурує як кваліфікуюча ознака. Скажімо, умисне вбив­ство, вчинене особою, яка раніше скоїла умисне вбивство, за ви­нятком вбивства, передбаченого ст. 116-118 КК (п. 13 ч. 2 ст. 115 КК), виготовлення, збут та використання підроблених недержав­них цінних паперів, вчинене повторно (ч. 2 ст. 224 КК), одержан­ня хабара повторно (ч. 2 ст. 368 КК) тощо.

Отже, у цих і всіх аналогічних випадках, у законі йдеться про вчинення повторно (що означає вчинення вдруге, втретє і більше разів) такого ж самого, ідентичного за своєю кваліфікацією зло­чину. Такий вид повторності зветься повторністю тотожних злочинів.

Але в ряді випадків, виходячи з того, що певні злочини, які кваліфікуються за різними статтями, мають однаковий або близь­кий об'єкт або переслідують досягнення однакової або близької за своєю суттю мети, закон встановлює наявність повторності й у разі послідовного вчинення злочинів, які характеризуються збі­гом вище вказаних ознак, хоч і кваліфікуються за різними стат­тями КК.

Такий вид повторності зветься повторністю однорідних злочи­нів. Вказівка на наявність такої повторності повинна бути або в примітці до відповідної статті, або в самій її диспозиції.

177

Скажімо, у ч. 2 ст. 185 КК (крадіжка) передбачена відповідаль­ність за крадіжку, вчинену повторно. Примітка 1 до цієї статті визначає, що повторною буде визнаватись крадіжка, яка вчинена не тільки після попередньої крадіжки, але й після деяких інших однорідних злочинів: грабіж, розбій, шахрайство тощо.

Кваліфікованим буде незаконне публічне вживання нарко­тиків (ч. 2 ст. 316 КК), вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 310, 314, 315, 317, 318 КК (це злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів).

Повторність наявна як у випадках, коли обидва або більше злочинів, що створюють повторність, є закінченими, так і у випад­ках, коли обидва є незакінченими (готування чи замах), або коли один є закінченим, а інший — ні.

Повторність також наявна, коли особа в однакових злочинах, що послідовно вчиняються, виступає в різних ролях співучасни­ків: виконавець, організатор, підбурювач, пособник.

Кажучи про повторність злочинів, закон (ст. 32 КК) не поєднує її з наявністю судимості за попередньо вчинений злочин. Отже, повторність буде і при відсутності судимості (скажімо, особа вчи­нила один злочин, а через день, тиждень, місяць, рік тощо вчинила другий) і за її наявності (особа, маючи судимість, вчиняє другий злочин, що дає підстави оцінити його як повторний).

Повторність без попередньої судимості зветься в теорії фактич­ною, повторність, пов'язана із судимістю — рецидивною.

Згідно з ч. 4 ст. 32 КК повторність (як тотожних, так і одно­рідних злочинів) відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом (у зв'язку з передачею особи на поруки, у зв'язку із зміною обстановки, у зв'язку із закінченням строків давності, за амністією тощо), або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято (адже припинення стану судимості озна­чає, що особа є юридично не судимою, тобто минула судимість втрачає своє юридичне значення).

Кваліфікація випадків повторності злочинів має свої особливості.

За наявністю двох (і більше) тотожних злочинів, при умові відсутності судимості за будь-який з них, їх кваліфікація здійс­нюється за тією частиною статті, що передбачає відповідальність за дане діяння, вчинене повторно. Кваліфікація за перший факт

178

злочину нібито "розчиняється" у цій частині статті й окремого відображення не потребує.

Скажімо, ст. 205 КК (фіктивне підприємництво) має частину ДРУГУ» яка, серед інших, містить кваліфікуючу ознаку: фіктивне підприємництво, вчинене повторно. Два і більше випадків цього діяння будуть кваліфікуватися за ч. 2 ст. 205 КК, частина перша цієї статті в таких випадках не застосовується.

Так само буде вирішене питання кваліфікації при наявності двох однакових (двох закінчених або двох незакінчених) замахів на вчинення тотожного злочину. Так, два закінчені замахи на незаконне заволодіння транспортним засобом будуть кваліфі­куватися за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 289 КК (за відсутності інших кваліфікуючих ознак).

Якщо ж в одному випадку наявний закінчений злочин, у дру­гому — тотожний — незакінчений, або в кожному з них різний вид співучасті — кожний із злочинів кваліфікується окремо, до того ж наступний після першого — з урахуванням ознаки пов­торності, якщо така є в диспозиції відповідної статті Особливої частини КК.

Скажімо, закінчений замах на крадіжку і закінчений злочин крадіжки (за відсутності інших кваліфікуючих ознак) кваліфі­куватиметься так: ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 185 КК, ч. 2 ст. 185 КК. Участь особи в одній крадіжці як виконавця, а в іншій — як підбурювача буде кваліфікуватися так: ч. 1 ст. 185 КК, ч. 4 ст. 27 і ÷. 2 ñò. 185 ÊÊ.

Аналогічним чином вирішується кваліфікація двох однорід­них злочинів, кожний з них одержує самостійну кваліфікацію. Скажімо, при вчиненні крадіжки, а за нею грабежу, кваліфікація (за відсутності інших кваліфікуючих ознак) буде здійснена так: ч. 1 ст. 185 і ч. 2 ст. 186 КК (згідно з приміткою 1 до статті 185 КК). Кваліфікація кожного з діянь, передбачених ст. 199 і ст. 224 КК, буде здійснюватися так: ч. 1 ст. 199 і ч. 2 ст. 224 КК (аналіз примітки 1 до ст. 224 КК свідчить про те, що виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів не створює повторності при наступному вчиненні злочину, передба­ченого ст. 199 КК).

Очевидно, що окремо буде здійснена й кваліфікація повтор­ності злочинів, якщо за перший з них особа була засуджена (так званий рецидив злочину, який розглянемо далі).

179

Фактичну повторність (тобто повторність, не пов'язану з по­передньою судимістю) треба відрізняти від одиничного продов­жуваного злочину.

Продовжуваний злочин, як було зазначено раніше, характе­ризується вчиненням суб'єктом злочину декількох тотожних за своєю суттю діянь, спрямованих на досягнення загальної мети, тобто таких, що охоплюються єдиним умислом. Саме така конст­рукція робить вказані дії хоч і ускладненим, але все ж таки одиничним   злочином.

Щодо повторних злочинів, то їх діяння не охоплюються єдиним умислом; кожен із цих злочинів має свої, притаманні тільки йому особливості, що роблять його самостійним злочинним проявом.

Це положення міститься у ч. 2 ст. 32 КК, де зафіксовано, що повторність, передбачена ч. 1 ст. 32 КК, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром.

Правильне встановлення суті вчиненого впливає на його квалі­фікацію. Так, коли повторність злочинів (вид множинності) пе­редбачена в певній частині статті Особливої частини КК як ква­ліфікуюча ознака, діяння кваліфікується саме за цією частиною статті. Одиничний продовжуваний злочин за відсутності інших кваліфікуючих ознак — за частиною першою відповідної статті як діяння, що не має обтяжуючих обставин.

Наприклад, зґвалтування, вчинене повторно, кваліфікується за ч. 2 ст. 152 КК. Пленум Верховного Суду України у ч. З п. 11 постанови від 27 березня 1992 р. № 4 "Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини" вказав: "Якщо винний, без значної перерви у часі, діючи з єдиним умислом, вчинив два або більше статевих актів з однією і тією ж потерпі­лою, то його дії не можуть розглядатись як зґвалтування, вчинене повторно" (тобто повинні кваліфікуватися як одиничний про­довжуваний злочин за ч. 1 ст. 152 КК).