10.3. Форми співучасті

Форми співучасті визначаються залежно від особливостей об'єднання зусиль співучасників при вчиненні злочину і за уста­леністю зв'язків поміж ними в ході злочинної діяльності.

Питання форм співучасті має різноманітне висвітлення в літе­ратурі. Найбільш вдалим вважається нам розробка цього пи­тання професором М. І. Бажановим, який поділяє співучасть на форми за об'єктивними та суб'єктивними ознаками.

За об'єктивними ознаками, залежно від особливостей об'єд­нання  зусиль   співучасників,   співучасть  поділяється  на   два

158

види: 1) просту і 2) складну. Цей поділ відображає характер злочинного "внеску", сутність злочинної ролі кожного із спів­учасників.

При простій співучасті (співвиконанні) всі співучасники виступають у ролі виконавців злочину. Вони безпосередньо вико­нують дії, які визнаються в законі як такі, що становлять об'єк­тивну сторону конкретного складу злочину.

Кожен із співвиконавців може виконувати об'єктивну сторону складу злочину в повному обсязі її ознак (скажімо, кожен зако­лотник на чолі з Брутом і Касієм ударив кинджалом Цезаря), але можуть (і це буває досить часто) в межах виконання об'єктив­ної сторони розподілити свої "обов'язки" (ролі). Наприклад, один злочинець на ринку відволікає увагу потерпілого, другий спостерігає за навколишньою обстановкою, третій витягає гаманець з кишені потерпілого. Всі злочинці у цьому разі є співвиконавцями злочину. їх дії, складені воєдино, створюють об'єктивну сторону складу зло­чину. Отже, з точки зору юридичної оцінки дії кожного співучас­ника є однорідними, і їх кваліфікація буде однаковою. Такий розпо­діл ролей можна назвати "технічним", тобто таким, що не впливає на кваліфікацію дій окремих співучасників.

При складній співучасті (співучасті у "тісному" розумінні) наявний розподіл ролей за рамками безпосереднього виконання об'єктивної сторони складу злочину. Тут, крім виконавця (спів­виконавців), має бути хоча б іще один із співучасників, визначе­них у ст. 27 КК (організатор, підбурювач, пособник), які безпосе­редньої участі у виконанні об'єктивної сторони складу злочину не беруть. Такий розподіл ролей можна назвати юридичним, адже він, як буде показано далі, впливає на кваліфікацію дій окремих співучасників.

За суб'єктивними ознаками, співучасть, згідно зі ст. 28 КК, поділяється на чотири види: 1) вчинення злочину групою осіб без попередньої змови між собою; 2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою між собою; 3) вчинення злочину організо­ваною групою; 4) вчинення злочину злочинною організацією.

Цей поділ відображає усталеність зв'язків між співучасниками, ступінь їх зорганізованості стосовно злочинної діяльності.

1. Злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою (ч. 1 ст. 28 КК).

159

Група осіб, що вчинила злочин без попередньої змови, являє собою просту співучасть (співвиконання), коли всі співучасники безпосередньо виконують об'єктивну сторону складу злочину. Практично — це група осіб, до якої входять двоє або більше вико­навців злочину, які ситуативно, без попередньої змови, вчиняють злочин шляхом приєднання суб'єктів до злочинної поведінки того, хто вже розпочав злочинні дії. Тут змова на спільну діяльність досягається вже в процесі розпочатого вчинення об'єктивної сто­рони складу злочину хоча б одним із злочинців.

Вчинення деяких злочинів співвиконавцями без попередньої змови законодавець вважає кваліфікуючою (такою, що посилює відповідальність) ознакою: умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб (ч. 2 ст. 121 КК), зґвалтування, вчинене групою осіб (ч. З ст. 152 КК), хуліганство, вчинене групою осіб (÷. 2 ñò. 296 ÊÊ), òîùî.

2.             Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою гру­

пою осіб, якщо  його  спільно  вчинили  декілька  осіб  (дві  або

більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися

про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК).

Для констатації вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою необхідно, щоб домовленість мала місце до початку вико­нання об'єктивної сторони складу злочину. Момент домовле­ності може бути віддалений від моменту вчинення злочину на будь-який строк. Домовленість може бути здійснена в будь-якій формі: словесній, письмовій, конклюдентній. Злочин розпочи­нається вже за наявності змови на його вчинення. Мінімальна кількість виконавців — два суб'єкти. Максимальна кількість їх не обмежена. Крім виконавців, можлива наявність інших видів співучасників: організатора, підбурювача, пособника.

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб є квалі­фікуючою ознакою багатьох злочинів: умисного вбивства (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК), крадіжки (ч. 2 ст. 185 КК), грабежу (ч. 2 ст. 186 КК), інших корисливих посягань на власність тощо. У всіх інших випадках вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою є обставиною, що обтяжує покарання (п. 2 ч. 1 ст. 67 КК).

3.             Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо

в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і

більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для

вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним

160

планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (ч. З ñò. 28 ÊÊ).

Згідно з формулюванням закону організована (злочинна) гру­па має такі ознаки: 1) в ній повинно бути не менше трьох осіб; 2) ці особи попередньо, тобто до початку виконання об'єктивної сторони складу першого злочину зорганізувалися у стійке об'єд­нання. Стійкість групи визначається, насамперед, стабільністю її "кадрового" складу, згуртованістю навколо організатора (керів­ника) групи, наявністю єдиних намірів і цілей. Зорганізованість групи означає певну взаємодію її членів, розподіл функцій поміж ними в ході готування або вчинення злочину, спрямованість на досягнення запланованого злочинного результату згідно з пла­ном, відомим всім учасникам групи; 3) згідно із законом органі­зована група може бути створена для вчинення одного злочину (наприклад, захоплення заручників, угону або захоплення заліз­ничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна тощо), але здебільшого її метою є вчинення невизначеної кількості злочинів певної категорії: крадіжок, розбійних нападів, вимагань тощо. Як правило, ці злочини належать до тяжких і особливо тяжких, хоча для констатації наявності організованої групи це не обов'язково.

4. Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким, ієрархічним об'єднанням декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізовувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяж­ких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших зло­чинних груп (ч. 4 ст. 28 КК).

Разом із організованою групою злочинна організація є струк­турою організованої, мафіозної злочинності. І тут злочинна органі­зація — найбільш небезпечне її породження, вищий ступінь злочинного співтовариства.

Злочинна організація, як і організована група, є стійким об'єд­нанням, до якої входить, як мінімум, три особи. Але, на відміну від організованої групи, злочинна організація характеризується: а) ієрархічністю (системно-структурною побудовою об'єднання);

161

б) наявністю мети вчинення тяжких і особливо тяжких злочи­нів; в) зорганізованістю, яка покликана забезпечити або спільну діяльність з метою безпосереднього вчинення вказаних злочинів учасниками організації, або керівництво чи координацію ними злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціо­нування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Злочинними організаціями, спеціально передбаченими в окре­мих статтях КК, слід вважати, наприклад, банду (ст. 257 КК), терористичну організацію (ч. 4 ст. 258 КК), не передбачене зако­ном воєнізоване або збройне формування (ст. 260 КК), організацію, що створюється змовниками з метою планування, підготовки, розв'язування та ведення агресивної війни чи воєнного конфлікту (ñò. 437 ÊÊ).