9.4. Закінчений злочин

Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особ­ливої частини КК (ч. 1 ст. 13 КК).

Для визнання злочину закінченим необхідно визначити мо­мент його закінчення,  який залежить від законодавчої конст-

142

рукції, головним чином, об'єктивної сторони складу злочину. Тобто, характер конструкції визначає момент закінчення злочи­ну. І саме за цим чинником злочини поділяються на злочини з матеріальним і злочини з формальним складом.

Злочин з матеріальним складом, як ми вже зазначали вище, вважається закінченим з моменту настання визначених у за­коні, або таких, що випливають з нього, суспільно небезпечних наслідків, які перебувають у причиновому зв'язку із суспільно небезпечним діянням, яке їх викликало.

Скажімо, вбивство буде закінченим з моменту настання смерті потерпілого, доведення до банкрутства — з моменту завдання великої матеріальної шкоди державі чи кредитору тощо. Інколи момент закінчення злочину з матеріальним складом потребує судового витлумачення. Так, Пленум Верховного Суду України вказав, що крадіжку і грабіж належить вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можли­вість розпоряджатися чи користуватися ним (заховати, переда­ти іншим особам тощо) (ч. 1 п. 6 постанови № 12 від 25 грудня 1992 р. "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності").

Якщо для закінченого складу злочину достатньо, щоб певним діянням була створена загроза настання суспільно небезпечних наслідків (так звані злочини загрози небезпеки), треба встановити наявність такої загрози і момент, коли вона виникла. Цей момент і визначатиме закінчення злочину.

Злочин з формальним складом вважається закінченим з мо­менту вчинення суспільно небезпечного діяння. Будь-які наслідки, викликані цим діянням, знаходяться за межами складу злочину і на кваліфікацію та на визначення моменту закінчення злочину не впливають.

Так, примушування до вступу в статевий зв'язок (ст. 154 КК) вважається закінченим з моменту факту примушування і не вимагає настання будь-яких наслідків. Якщо вони настали, то не впливатимуть на визначення моменту закінчення злочину.

Як і в матеріальних складах, момент закінчення злочину з формальним складом у ряді випадків потребує судового витлу­мачення. Так, Пленум Верховного Суду України вказав, що зло­чини, передбачені статтями 368 (одержання хабара) і 369 (даван­ня хабара) КК вважаються закінченими з моменту, коли службова

143

особа прийняла хоча б частину хабара (ч. 1 п. 10 постанови № 5 від 26 квітня 2002 р. "Про судову практику у справах про хабар­ництво").

Різновидом злочинів з формальним складом є так звані усі­чені злочини (злочини з усіченим складом). їх сутність у тому, що, виходячи з підвищеної небезпеки діяння, законодавець кон­струює їх склади таким чином, що штучно переносить момент закінчення усіченого злочину на стадію готування чи замаху. Тобто те, що фактично є незакінченим злочином, юридично вва­жається злочином  закінченим.

Так, сам факт організації банди є закінченим злочином з моменту її створення, незалежно від того, чи вчинили члени бан­ди хоча б один напад (ч. 2 п. З постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 7 липня 1995 р. "Про судову практику в справах про бандитизм").

Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або погрозою застосування насильства, небез­печного для життя чи здоров'я, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні (ч. 2 п. 8 постанови Пле­нуму Верховного Суду України № 12 від 25 грудня 1992 р. "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти при­ватної власності").

Тобто через високий ступінь суспільної небезпеки зазначе­них злочинів сам факт організації банди, що фактично є готу­ванням до злочину, юридично вважається закінченим складом бандитизму (ст. 257 КК), а сам факт розбійного нападу, навіть без заволодіння майном потерпілого, що фактично є замахом на злочин, юридично вважається закінченим складом розбою (ñò. 187 ÊÊ).