9.1. Поняття і види стадій вчинення умисного злочину

Якщо раніше ми вели мову про злочин, склад злочину, то виходили з того, що діяння, яке його обумовлює, вже вчинене і, якщо злочин з матеріальним складом, настали передбачені в диспозиції наслідки. Саме таким чином стосовно закінченого злочину сформульовані статті Особливої частини КК.

Однак у практиці часто буває так, що замислений особою зло­чин з різних, незалежних від неї причин, не доводиться до кінця. Скажімо, готуючись до вбивства, особа придбала пістолет, але він був вилучений у неї працівниками міліції; або вбивця стріляє в потерпілого, але не влучає в нього. Очевидно, що ці та подібні діяння також становлять суспільну небезпеку, бо меншою чи більшою мірою негативно впливають на розвиток суспільних відносин (у нашому прикладі виникає загроза життю суб'єкта суспільних відносин — людині).

Наявність ознаки суспільної небезпеки змушує суспільство визнати діяння, пов'язані з готуванням до злочину або з безпо­середнім намаганням досягти злочинної мети, такими, що тяг­нуть за собою кримінальну відповідальність.

Таким чином, кримінальна відповідальність передбачена за­коном не тільки за закінчений злочин, але й за незакінчений.

135

Згідно зі ст. 13 КК закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповід­ною статтею Особливої частини цього Кодексу. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.

Отже, діяльність особи задля вчинення злочину може харак­теризуватися кількома етапами.

Такі етапи звуться стадіями вчинення злочину (від грецько­го стадіа — ступінь, фаза розвитку.

Отже, стадії вчинення умисного злочину — це певні етапи, які може пройти злочин у своєму розвитку.

Кримінально-правове визначення вказаних стадій відповідає можливому розвитку злочину в реальній дійсності. Згідно зі ст. 13 КК цей розвиток може пройти три стадії: готування, замах і закінчений злочин.

Перші дві стадії є кримінально-караними (за винятком, який буде розглянутий пізніше) етапами попередньої злочинної діяль­ності, яка зветься ще незакінченим злочином. І на цих стадіях злочинна діяльність може бути припинена з незалежних від зло­чинця причин (наслідки ситуації, коли особа припиняє вчинення злочину за власним бажанням, будуть розглянуті пізніше).

Кримінальна відповідальність за готування і замах настає тому, що в діянні особи, яка їх вчиняє, є склад злочину, хоч і незакінче-ного. Цей склад злочину описаний у відповідній статті Особливої частини КК, його ознаки містяться також у ст. 14 (Готування до злочину) та у ст. 15 (Замах на злочин) Загальної частини КК.

Стадії попередньої злочинної діяльності, а отже, й відповідаль­ність за незакінчений злочин, можливі тільки у діяннях, що вчи­няються з прямим умислом, бо тільки ці злочини можуть харак­теризуватися готуванням, плануванням злочинних наслідків, бажанням їх настання. Злочини з непрямим умислом і необе­режні злочини таких особливостей не мають.

Треба також мати на увазі, що стадії незакінченого злочину (готування, замах) тільки тоді мають самостійне кримінально-правове значення, коли на одній із них, з певних причин, закін­чується злочинна поведінка. Тоді треба вести мову про наявність готування до злочину або замаху на злочин. Якщо ж розвиток злочинної діяльності продовжується, то кожна наступна стадія поглинає попередню, а поглинена втрачає самостійне кваліфіка­ційне значення.

136

В основі подшу злочинної діяльності на стадії лежить ступінь фактичного втілення злочинцем у життя свого злочинного на­міру, що в законі й визначається трьома етапами. Скажімо, прид­бання засобів для відкриття замків (готування), проникнення в квартиру (замах), викрадення з квартири речей (закінчений зло­чин). Точне визначення в конкретній справі стадії вчинення умис­ного злочину має велике практичне значення: воно необхідне для правильної правової оцінки діяння і призначення справед­ливого покарання.