11.1. Поняття одиничного злочину І МНОЖИННОСТІ ЗЛОЧИНІВ

На практиці в багатьох випадках особа (або декілька осіб) вчиняє не один, а два і більше злочинів. Така ситуація свідчить про підвищену небезпеку як самої злочинної діяльності, так і особи, яка цю діяльність здійснила. Водночас це викликає необ­хідність розкрити закріплені в законі правила кваліфікації вчи­нених діянь, правила призначення покарання за їх вчинення та звільнення від покарання.

У Загальній частині КК України є розділ VII "Повторність, сукупність та рецидив злочинів". Всі ці види неодноразового вчинення злочинів в теорії звуться множинністю злочинів.

Отже, множинність злочинів означає, що особою вчинено два чи більше передбачених КК діяння, кожне з яких має ознаки самостійного складу злочину і які разом створюють повторність, сукупність або рецидив злочинів.

Множинність злочинів складається з одиничних злочинів і ці явища необхідно відрізняти одне від одного для забезпечення правильної кваліфікації вчиненого й призначення за нього спра­ведливого покарання, що на практиці далеко не завжди є про­стою справою.

Одиничний злочин, тобто єдине, самостійне, передбачене КК діяння, може бути простим і ускладненим. Ці терміни є робо­чими й не пов'язані ні з чим, окрім структури об'єктивної сто­рони складу злочину.

173

Простий злочин передбачає одне суспільно небезпечне діяння (дію або бездіяльність) і один наслідок, або одне діяння і кілька суспільно небезпечних наслідків, які настають безпосередньо в результаті вчинення діяння (злочини з матеріальним складом), або тільки одне діяння (злочини з формальним складом).

Простим злочином з одним наслідком є, скажімо, вбивство (ч. 1 ст. 115 КК), із декількома наслідками — порушення зако­нодавства про охорону праці, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 271 КК), діяння без наслідків — незаконне публічне вживання наркотичних засобів (÷. 1 ñò. 316 ÊÊ).

Ускладнений злочин характеризується особливостями структу­ри об'єктивної сторони його складу. Він має декілька різновидів.

1)             Продовжуваний злочин. Він характеризується вчиненням

суб'єктом злочину декількох тотожних за своєю суттю діянь,

спрямованих на досягнення загальної мети, тобто таких, які охоп­

люються єдиним умислом і складають у сукупності один оди­

ничний злочин. Продовжуваний злочин вчиняється не відразу, а

певними "порціями".

У своїх постановах Пленум Верховного Суду України окрес­лює сутність окремих видів продовжуваних злочинів:

"Одержання службовою особою в декілька прийомів одного хабара за виконання чи невиконання дій, обумовлених із тим, хто його дає, потрібно розглядати як продовжуваний злочин. Кваліфікувати такі дії за ознакою повторності не можна" (ч. 4 п. 15 постанови № 5 від 26 квітня 2002 р. "Про судову практи­ку у справах про хабарництво").

Початком продовжуваного злочину треба вважати вчинення першого з числа декількох тотожних діянь; закінченням — мо­мент вчинення останнього із задуманих злочинних діянь, тобто досягнення мети, до якої прагнув винний. Продовжуваний зло­чин вважається закінченим з моменту доведення суб'єктом свого злочинного наміру до кінця.

2)             Триваючий злочин — це злочин, який визначається вчинен­

ням особою суспільно небезпечного діяння, пов'язаного з подаль­

шим невиконанням протягом певного часу покладених на неї

обов'язків,  які  вона повинна виконувати  під  загрозою  кримі­

нальної відповідальності. Триваючий злочин характеризується

безперервним   здійсненням  протягом  визначеного  часу  певного

174

злочинного посягання, коли його об'єктивна сторона "розтягну­та" у часі (наприклад, незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — статті 307 та 309 КК), або виражається одноактною дією чи актом бездіяльності й по­дальшим безперервним злочинним станом винної особи (напри­клад, втеча з місця позбавлення волі або з-під варти — ст. 393 КК чи дезертирство, вчинене шляхом нез'явлення на службу у разі призначення, переведення, із відрядження, відпустки або ліку­вального закладу з метою ухилитися від військової служби — ñò. 408 ÊÊ).

Триваючий злочин вважається закінченим із припиненням злочинного посягання (наприклад, наркотичні засоби були ви­крадені в особи, яка їх зберігала, або згоріли під час пожежі) або припиненням злочинного стану завдяки суб'єктивним (явка з повинною, відновлення сплати аліментів на утримання дітей тощо) або об'єктивним моментам (затримання дезертира право­охоронними органами, виключенням кримінальної відповідаль­ності за вчинюване діяння, досягненням певного віку особою, що ухилялася від призову на строкову військову службу тощо).

Встановлення того, що злочин є триваючим, забезпечує його правильну кваліфікацію, а також обумовлює можливість чи немож­ливість застосувати до особи амністію, інститут давності притяг­нення до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК) тощо.

Наприклад, у ст. 4 Закону України від 1 жовтня 1996 р. "Про застосування амністії в Україні" зазначається, що чинність за­кону про амністію не поширюється на триваючі та продовжу­вані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію.

3) Злочини з альтернативними діяннями (діями чи без­діяльністю). Сутність таких злочинів полягає в тому, що в диспо­зиціях, які їх визначають, подано перелік двох або більше діянь і вчинення хоча б одного з них створює закінчений склад злочину. Скажімо, фіктивним підприємництвом є створення або прид­бання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона (ст. 205 КК). Для наявності закінченого складу злочину достатньо створити або придбати суб'єкт підприємницької діяльності із зазначеною метою, хоча можливе вчинення й обох діянь (створення й придбання).

175

4)             Складений злочин — це такий злочин, який складається

з двох або більше дій, кожна з яких, якщо взяти її окремо, стано­

вить самостійний злочин, однак у зв'язку з органічною єдністю

й підвищеною небезпекою внаслідок їх поєднання,  вони сфор­

мульовані в законі як одиничний злочин, передбачений однією

статтею (частиною статті КК). Така конструкція злочину робить

його двооб'єктним.

Скажімо, розбій — це напад з метою заволодіння чужим май­ном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здо­ров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ст. 187 КК). Тут у наявності фактично два злочинних діяння — відкрите викрадення (замах на викраден­ня) майна (об'єкт — власність) і застосування (або погроза за­стосування) насильства, небезпечного для життя та здоров'я осо­би, яка зазнала нападу (об'єкт — здоров'я особи).

Аналогічно вирішує закон питання щодо хуліганства, пов'я­заного з опором представникові влади або представникові гро­мадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського по­рядку (ч. З ст. 296 КК). Тут у наявності хуліганство (відповідна частина ст. 296 КК) та опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охоро­ни громадського порядку (відповідна частина ст. 342 КК). Але в силу частого поєднання цих проявів на практиці й підвищеної небезпеки такого поєднання законодавець вважає його одинич­ним  злочином —  кваліфікованим  хуліганством.

5)             Злочин, що має додатковий тяжкий наслідок. Ці злочини

мають два наслідки, які настають послідовно, один за одним в

результаті вчиненого діяння.

Перший наслідок — основний. В ланцюжку: діяння — пер­ший наслідок — другий наслідок — він є проміжним. Другий є додатковим (похідним). Ці злочини характеризуються наявністю змішаної форми вини. Психічне ставлення винного до першого наслідку здебільшого характеризується прямим умислом, до дру­гого — необережністю.

Наприклад, незаконне проведення аборту, якщо воно спричи­нило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потер­пілої (ч. 2 ст. 134 КК). Щодо основного наслідку — вигнання плоду — наявний умисел, щодо додаткового (одного з них) — тривалого розладу здоров'я, безплідності або смерті потерпілої —

176

наявна необережність. Отже, маємо два суспільно небезпечних наслідки, але оскільки вони створюють зазначений ланцюжок — це одиничний злочин із додатковим тяжким наслідком.

Визначення видів одиничних злочинів, їх засвоєння дають можливість чітко, на підставі закону відмежовувати їх від проя­вів множинності злочинів (повторності, сукупності тощо).