13.5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки

Згідно зі ст. 48 КК особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа пере­стала бути суспільно небезпечною.

Щодо понять "вчинення злочину невеликої' або "середньої тяжкості"! "вперше", то вони відповідають розглянутим у попе­редніх параграфах. Слова "особу ... може бути звільнено" свідчать про дискретний (факультативний) характер застосування цього

219

інституту: остаточне слово про звільнення чи незвільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки належить судді.

У статті вказується на дві незалежні одна від одної підстави звільнення від кримінальної відповідальності, які констатуються на час розслідування або розгляду справи в суді:

зміна обстановки, яка обумовлює той факт, що вчинене осо­

бою діяння втратило суспільну небезпечність;

зміна обстановки, внаслідок чого особа, що вчинила зло­

чин, перестала бути суспільно небезпечною.

Зміна обстановки може мати місце після вчинення злочину в межах держави, регіону, окремої місцевості, мікросередовища, що оточує особу. Ця зміна може мати у своєму підмурку полі­тичні, соціальні, економічні, духовні, правові та інші обставини.

Що стосується втрати діянням суспільної небезпечності, то воно може її втратити як явище взагалі (продовжуючи бути визнаним в законі як злочин), а може торкатись тільки окре­мих конкретних проявів.

Перший варіант буває, коли в силу швидкоплинності подій законодавець "затягує" вилучення того чи іншого діяння зі скла­ду КК. Так, до припинення чинності КК 1960 р. в його складі була ст. 154 (спекуляція). В силу конкретної зміни соціально-економічної обстановки, дії, які передбачалися цією статтею, фор­мально продовжуючи залишатись злочином, фактично втратили свою суспільну небезпечність, а отже, при виникненні таких справ вони припинялися здебільшого на підставі ст. 48 КК (тоді — ÷. 1 ñò. 50 ÊÊ 1960 р.).

Другий варіант стосується причин, які обумовлюють суспіль­ну небезпечність окремих, передбачених КК, діянь для даної міс­цевості, закладу, мікросередовища тощо.

Так, звільнялися від кримінальної відповідальності особи, які здійснювали незаконну порубку лісу (ст. 246 КК) у випадках, коли ліс, де проводилась порубка, потім гинув від пожежі, або особи, які вчинили зловживання своїм службовим становищем (ст. 364 КК), працюючи на підприємстві, яке потім було лікві­доване як нерентабельне.

Коли діяння внаслідок зміни обстановки втрачає суспільну небезпечність, то, як правило, і особа, що вчинила діяння, повністю або значною мірою перестає бути суспільно небезпечною.

220

Але закон враховує й випадки, коли, внаслідок зміни обста­новки стосовно конкретної особи, вона перестає бути суспільно небезпечною, хоча діяння не втрачає суспільно небезпечного ха­рактеру.

Ясна річ, для такого висновку потрібно, щоб минув певний час. Так, мають місце випадки звільнення від кримінальної від­повідальності на підставі ст. 48 КК осіб, які вперше вчинили злочин невеликої або середньої тяжкості, потім були покли­кані до лав Збройних Сил (стали до роботи, одружилися, захво­ріли на тяжку хронічну хворобу тощо) і протягом часу від вчинення злочину до вирішення питання по суті вели добропо­рядний спосіб життя, довівши, що перестали бути суспільно небезпечними. Здебільшого це такі злочини, як крадіжка, хулі­ганство тощо.

Зауважимо, що ст. 48 КК не охоплює випадки, коли новим законом скасовується кримінальна відповідальність за певне діяння. Тут йдеться не тільки про втрату суспільної небезпеки діяння, а й про втрату нормативної ознаки — протиправності. У таких випадках для звільнення від кримінальної відповідаль­ності підставою є ст. 5 КК — "Зворотна дія закону про кримі­нальну відповідальність у часі".