МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ НОРМИ І СТАНДАРТИ У МІЖНАРОДНИХ КОМЕРЦІЙНИХ АРБІТРАЖАХ

Міжнародний комерційний арбітражний суд: поняття та термінологія. Термін "арбітраж" (арбітражний суд, арбітражний процес, арбітражні процедури) загальновизнаний і повсюдно вико­ристовується, але однозначного його тлумачення немає. В Україні до останнього часу цей термін застосовувався для позначення судових органів різної правової природи: судів, які належать до державної су­дової системи, та приватних (недержавних) судів. І тільки нещодав­но з перейменуванням так званих арбітражних судів України на "господарські" ця ситуація змінилася.

Деяка невизначеність виникає через позначення арбітражного су­ду терміном "третейський суд". Річ у тім, що в міжнародному публічному праві під третейським судом часто розуміють відому людству з часів Давньої Греції та Давнього Риму форму мирного уре­гулювання міждержавних конфліктів як альтернативу їх військовому вирішенню. Іноді термін "третейський суд" вживається в значенні форми і засобу врегулювання між сторонами не правових, а "технічних" питань, пов'язаних з виконанням цивільно-правових угод. Такий суд характеризувався як "квазітретейський суд", оскіль­ки його рішення не підлягають виконанню в порядку, встановлено­му для виконання рішень з правових спорів. Це рішення спору на підставі експертної оцінки. Терміном "третейський" нині часто поз­начають також суд, який на підставі угоди сторін розглядає правові спори, підвідомчі, за відсутності такої угоди, державним судам. Саме тому третейський розгляд справ називають також "альтернативною" (стосовно державних судів) формою розгляду спорів.

Таким чином, у вітчизняному законодавстві та в науковій літе­ратурі терміни "арбітражний" та "третейський" в застосуванні до суду є синонімами, що можуть використовуватися як взаємоза-мінювані.

Визнання арбітражного суду національним або міжнародним за­лежить від того, чи належить йому право розгляду спорів з інозем­ним елементом (сторони, предмет позову, факти, з яких правовідно­сини виникли). Відповідно до ст. 1 Закону України "Про міжнарод­ний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін можуть передаватися спори, пов'язані з договір-

524

ними та іншими цивільно-правовим відносинами, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін розташоване за кордоном, а також спори підприємств з іно­земними інвестиціями та міжнародних об'єднань і організацій, ство­рених на території України, між собою, між їх учасниками й з інши­ми суб'єктами права України.

Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово4про4 мисловій палаті України. Взаємодія принципів міжнародного права та регламентованих у міжнародних документах уніфікованих пра­вил процедури розглядається нами на прикладі Міжнародного ко­мерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Ук­раїни (далі — МКАС при ТПП України) та Міжнародного арбітраж­ного суду Міжнародної торгової палати (МАС МТП).

У законі України "Про міжнародний комерційний арбітраж" заз­начено, що в ньому враховано положення про арбітраж, які містять­ся в міжнародних договорах України, а також в Типовому законі, прийнятому в 1985 р. Комісією ООН з права міжнародної торгівлі та схваленому Генеральною Асамблеєю ООН для можливого застосу­вання державами у своєму законодавстві [126]. Ці положення відоб­ражено також в Регламенті МКАС при ТПП, який здебільшого ус­падковує положення Типового закону ЮНСІТРАЛ.

В Україні існують два постійно діючі міжнародні арбітражні су­ди: МКАС при ТПП та Морська арбітражна комісія (МАК) при ТПП. Перший, відповідно до Закону України "Про міжнародний комер-ційний арбітраж", є самостійною, постійно діючою арбітражною установою (третейським судом). Торгово-промисло­ва палата Укра-їни затверджує Регламент МКАС при ТПП, порядок обчислення арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інші витрати суду, сприяє його діяльності.

Згідно з частиною першою ст. 1 Закону України "Про міжнарод­ний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 р. № 4002-ХП (далі — Закон) цей Закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу розташоване на території України. Закон також передбачає, що положення про арбітражну угоду і пред'явлення позову за суттю спору в суді, про заходи забезпечення позову, про визнання і приведення у виконання арбітражного рішення, а також про підстави для відмови у визнанні або приве-

525

денні у виконання арбітражного рішення застосовується і в тих випадках, коли місце арбітражу розташоване за кордоном. Наведені положення також є типовими і застосовуються в міжнародній арбітражній практиці.

Слід враховувати, що не кожен цивільно-правовий спір за участю українського суб'єкта може бути направлений у МКАС при ТПП. Відповідно до регламенту МКАС сторони можуть вирішити, звер­нувшись до суду, такі категорії спорів:

1.             Спори з договірних та інших цивільно-правових відносин,

що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших

видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підпри­

ємство хоча б однієї із сторін розташоване за кордоном. При цьому

під зовнішньоторговельними та іншими видами міжнародних еко­

номічних зв'язків мають на увазі:

купівлю-продаж (поставку) товарів;

виконання робіт, надання послуг;

обмін товарами, обмін послугами;

перевезення вантажів і пасажирів;

відносини торгового представництва і посередництва,

оренди, лізингу;

науково-технічний  обмін,  обмін  іншими  результатами

творчої діяльності;

спорудження промислових та інших об'єктів, ліцензійних

операцій, інвестицій, кредитно-розрахункових операцій;

страхування, спільного підприємництва, інших форм про­

мислової та підприємницької кооперації.

2.             Спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних

об'єднань та організацій, створених на території України, між собою,

між їх учасниками та з іншими суб'єктами права України.

Порядок оформлення угоди сторін про передання спору на розгляд до МКАС при ТПП. Європейська конвенція про зовнішньоторговий арбітраж 1961 р., як і чинне законодавство України, містить термін "арбітражна угода", який означає "арбітражне застереження в письмо­вій угоді або окрему арбітражну угоду, що підписана сторонами або міститься в обміні листами, телеграмами чи в повідомленнях теле­тайпом".    1Крім того, в Законі зазначено можливість укладення

Ст. 1 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 р.

526

арбітражної угоди за допомогою інших засобів електрозв'язку, які забезпечують фіксацію такої угоди.

Регламент МКАС при ТПП України містить зручніше для засто­сування формулювання: "Угода вважається укладеною, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або її укладено шля­хом обміну листами, повідомленнями телетайпом, телеграфом чи з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію та­кої угоди". Це визначення дає змогу використати інформаційну сис­тему Інтернет для швидшого укладення арбітражних угод.

Крім того, наявність арбітражної угоди може бути встановлена шляхом аналізу позову та відповіді на нього. Так, якщо у зазначе­них вище документах міститься твердження однієї із сторін про наявність такої угоди, а інша сторона цього не заперечує, арбі­тражна угода розглядатиметься як така, що укладена в письмовій формі.

Під час укладання договорів купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) і товарообмінних договорів між українсь­кими та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності, неза­лежно від форм власності та видів діяльності, слід керуватися Поло­женням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим Наказом Міністерства економіки та з питань євро­пейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. за № 201 (далі — Положення).

Положення містить перелік даних, які повинні бути відображені у зовнішньоекономічному договорі:

назва, номер договору (контракту), дата і місце його укладення;

преамбула;

предмет договору (контракту);

кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання пос­

луг);

базисні умови поставки товару (приймання-передання викона­

них робіт, послуг);

ціна і загальна вартість договору (контракту);

умови платежів;

умови здавання (приймання) товару (робіт, послуг);

Регламент Международного коммерческого арбитражного суда при Торгово-промышленной палате Украины [126].

527

пакування і маркування;

форс-мажорні обставини;

санкції та рекламації;

арбітраж;

юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін.

У розділі про арбітраж, згідно з вимогами Положення, мають зазначатися умови та порядок арбітражного вирішення спорів що­до тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання дого­вору, назва арбітражного суду або чіткі критерії його визначення будь-якою із сторін залежно від предмета та характеру спору, а та­кож погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке застосовуватиметься цим судом, та правила процедури арбітражу.

Отже, якщо підприємство уклало зовнішньоторговий договір і не погодило з іншою стороною порядок передання спору, що виник, на розгляд МКАС при ТПП України, воно ще має змогу вирішити та­кий спір там. По-перше, існує можливість укладення арбітражної угоди після укладення основного договору або після виникнення конкретного спору. По-друге, можна подати відповідний позов з по­силанням на існуючу арбітражну угоду до МКАС при ТПП України, і, у разі отримання від контрагента відповіді на позов, МКАС при ТПП України без жодних заперечень прийме його до розгляду.

Крім того, арбітражне застереження, що міститься у тексті дого­вору, завжди тлумачиться як окрема угода, що не залежить від ос­новного договору. Таким чином, визнання договору недійсним не призведе до недійсності арбітражного застереження, і спір розгляда­тиметься МКАС при ТПП України.

Щодо вибору сторонами права, яке застосовуватиметься, то п. 1 ст. 7 Європейської конвенції містить положення, згідно з яким "сто­рони можуть на власний розсуд встановлювати за спільною згодою право, що підлягає застосуванню арбітрами під час вирішення спору по суті. Якщо немає вказівок сторін про право, що підлягає застосу­ванню, арбітри застосовуватимуть закон, встановлений відповідно до колізійної норми, яку арбітри визнають у цьому випадку такою, що можна застосувати. В обох випадках арбітри керуватимуться по­ложеннями контракту і торговими звичаями"1 .

Европейская конвенция о внешнеторговом арбитраже [126]. 528

Крім двох зазначених вище умов сторони мають право врегулю­вати в арбітражній угоді питання стосовно кількості арбітрів, їх гро­мадянства, процедури призначення і порядку відводу, вжиття за­ходів забезпечення щодо предмета спору. Сторони також можуть визначити процедуру розгляду справи МКАС при ТПП України, місце арбітражного розгляду, мову (мови), яка застосовуватиметься, порядок розподілу арбітражного збору, питання про остаточність арбітражного рішення, та інші важливі питання.

Під час укладення зовнішньоекономічного контракту сторони можуть сформулювати арбітражне застереження з урахуванням практики, що склалася у цій сфері. МКАС при ТПП України реко­мендує таке формулювання цього застереження: "Будь-який спір, що виникає з цього договору або у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Сторони згодні з тим, що у процесі розгляду і вирішення спору буде застосо­вуватися Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України".

МКАС при ТПП звертає увагу на те, що уникнути труднощів і витрат сторони зможуть, якщо точно зазначать матеріальне право, яким регулюватиметься їх контракт. Якщо сторони не погодили між собою це питання, МКАС при ТПП застосовуватиме колізійні нор­ми, що містяться в ч. 1044 ст. 6 Закону України "Про зовнішньое­кономічну діяльність".

Подання позовної заяви та формування складу арбітражного су0 ду. Сторона зовнішньоекономічного контракту, права якої поруше­но, вирішує питання про порушення арбітражного провадження у справі. Отже, для того щоб розпочати розгляд справи, необхідно по­дати до відповідного арбітражного суду належним чином оформлену позовну заяву. У цьому разі відповідним арбітражним судом буде той арбітражний інститут, який зазначено в арбітражній угоді. Якщо ж передбачено кілька таких арбітражних органів, позивач на влас­ний розсуд може вибрати будь-який з них.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародний ко­мерційний арбітраж" закон застосовується до міжнародного ко­мерційного арбітражу, якщо місце арбітражу розтоашоване на тери­торії України. Закон також передбачає, що положення про арбітраж­ну угоду і пред'явлення позову за суттю спору в суді, про заходи за-

529

безпечення суду, про визнання і приведення до виконання арбітраж­ного рішення, а також про підстави для відмови у визнанні або при­веденні до виконання арбітражного рішення застосовуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном. У цій час­тині положення закону узгоджуються з Європейською конвенцією, в якій зазначено, що сторони арбітражної угоди можуть на власний розсуд передбачати передання спорів на розгляд постійного арбітражного органу; в цьому випадку спори розглядатимуться відповідно до регламенту такого органу". Таким чином, подання по­зовної заяви до будь-якого інституційного арбітражу автоматично передбачає розгляд спору згідно з регламентом цього органу.

Міжнародний арбітражний суд Міжнародної торгової палати2. Одним з найвідоміших і найавторитетніших центрів з розгляду міжнародних комерційних спорів є Міжнародний арбітражний суд, створений Міжнародною торговою палатою у 1923 р. Протягом по­над 70 років він посідає провідне місце серед судових закладів, пов'язаних з діяльністю із вирішення комерційних спорів.

На структуру та організацію роботи МАС МТП суттєво впливає міжнародне право. Це пояснюється насамперед тим, що правову ос­нову його становить не законодавство окремої держави, а волевияв­лення міжнародного об'єднання — Міжнародної торгової палати. Са­ме особливий статус та визнання у всьому світі діяльності цієї ор­ганізації значною мірою зумовлює специфіку МАС МТП.

Міжнародна торгова палата — міжнародна недержавна ор­ганізація, членами якої є переважно національні торгові, торгово-промислові палати. МТП розташована в Парижі, тут знаходиться і штаб-квартира Міжнародного арбітражного суду.

МАС складається з Голови, восьми його заступників, генераль­ного секретаря і одного або кількох технічних радників, які обира­ються Радою МТП із членів МАС або інших осіб, і членів, що приз­начаються по одному від кожного національного комітету. Члени МАС призначаються на три роки Радою згідно із Статутом МТП за пропозицією кожного національного комітету. Головування може забезпечуватися двома Головами. У такому випадку вони користу-

Ст. 1 Європейської Конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 р. Текст Арбітражного регламенту МАС МТП див.: Примирительный и тражный регламент Международной торговой палаты. Буклет МТП, № 447.

530

ються рівними правами, і термін “голова” , що використовується в Арбітражному регламенті, застосовується до обох рівною мірою.

Порядок розгляду спорів у МАС визначається його Регламентом, затвердженим МТП. У міжнародно-правовому плані важливим є те, що можливість звернення до Міжнародного комерційного арбітражу МТП не обмежена умовою обов'язкової участі країни підприємця в самій МТП.

Для порушення і подальшого розгляду справи в МАС відповідно до його Регламенту необхідно, щоб сторони зазначили в арбітражному застереженні, яке міститься у зовнішньоекономічному контракті або в окремій арбітражній угоді, умову про передання спору до цього арбітражу. Якщо є посилання в арбітражному застереженні або арбітражній угоді на компетентність МАС вирішувати усі спори, сторони мають право звертатися до нього незалежно від того, чи представлені їхні країни в МТП1 .

Арбітражний регламент не встановлює будь-яких жорстких ви­мог до форми арбітражної угоди. Якщо немає документальних підтверджень існування такої угоди, важливо, щоб посилання на МТП було досить визначеним. Суд також прийме до розгляду спір без наявності арбітражного застереження або арбітражної угоди, розглядаючи звернення позивача і згоду відповідача як арбітражну угоду, якщо відповідач недвозначно дасть згоду на розгляд. Але як­що між сторонами не існує арбітражної угоди або існує угода, що не містить посилання на МАС, позивача, як правило, повідомляють про те, що арбітражного провадження бути не може.

У разі використання арбітражного застереження МТП бажано передбачити в ньому також право, яке застосовується до зовнішньо­економічного контракту, кількість арбітрів, місце і мову арбітражно­го розгляду. Свободу сторін у виборі права, яке застосовується до контракту, місця і мови арбітражного розгляду, арбітражним регла­ментом не обмежено.

Арбітражний процес починається з подання заінтересованою сто­роною позовної заяви до секретаріату МАС. Датою подання вва­жається день її вручення Арбітражному суду. Позовну заяву можна подати через національний комітет заявника або безпосередньо за місцем знаходження МАС. В останньому випадку Секретаріат МАС

Арбітражний регламент МТП, ст. 3.

531

повідомляє відповідний національний комітет про подану позовну заяву.

За виняткових обставин відповідач може подати заяву до секре­таріату МАС про продовження часу для подання письмового запере­чення і документів до нього. За відсутності зазначених дій з боку відповідача Секретаріат повідомляє про це МАС, який розпочинає провадження у справі.

У Регламенті досить конкретно розроблено питання про склад арбітражу, що є важливим, оскільки арбітрами виступають предс­тавники різних національних комітетів МТП. Як і в будь-якому міжнародному комерційному арбітражі, склад арбітрів (одно­осібний арбітр або колегія арбітрів) сформований для розгляду конкретної справи, має право прийняти рішення про свою компе­тенцію. Але якщо одна із сторін оскаржує існування або дійсність арбітражної угоди, то МАС передає цю угоду на розгляд арбітрів, якщо пересвідчиться в наявності достатніх підстав для визнання її такою, що існує. Остаточне рішення про компетенцію приймають арбітри1 . Усі необхідні документи і письмові заяви, що пред'являються сто­ронами до МАС, мають бути надані в достатній кількості, щоб вис­тачило по одному примірнику для кожної сторони, кожного арбітра і для Секретаріату.

Спори можуть бути вирішені одноосібним арбітром або трьома арбітрами. Арбітрів (одноосібного арбітра) призначають сторони, причому не існує ніяких списків арбітрів. Будь-який фахівець, яко­му сторона довіряє, може бути арбітром без будь-якого погодження з МАС. Якщо сторони домовилися про вирішення спору одно­осібним арбітром, вони можуть за взаємною згодою висунути його кандидатуру для подальшого затвердження МАС. Якщо сторони не висувають одноосібного арбітра протягом 30 днів з дати, коли іншій стороні було повідомлено про подання позивачем заяви до арбітра­жу, одноосібний арбітр призначається МАС (п. 3 ст. 2 Арбітражного регламенту).

У разі розгляду спору трьома арбітрами кожна сторона у позовній заяві й у відповіді на неї висуває по одному арбітру для затверджен­ня МАС. Якщо будь-яка сторона або обидві сторони не висувають своїх арбітрів, вони призначаються МАС. Стосовно третього арбітра

Арбитражный регламент МАС МТП [85, п. 3, ст. 8]. 532

(суперарбітра), який виконує функції голови арбітражу, сторони мо­жуть домовитися, що його кандидатуру в установлений термін ма­ють висунути призначені ними арбітри, і зафіксувати це в арбітраж­ному застереженні або арбітражній угоді. Якщо обидва арбітри про­тягом терміну, визначеного сторонами, не досягають домовленості щодо третього арбітра, його призначає МАС. Одноосібний арбітр або голова арбітражу обираються з країни, до якої сторони не нале­жать. Проте за певних обставин, якщо одна із сторін не висловить своїх заперечень проти цього протягом терміну, встановленого МАС, одноосібний арбітр або голова арбітражу можуть бути обрані з країни, до якої належить одна із сторін.

У разі призначення арбітрів МАС він зазвичай не призначає конкретних осіб, а лише вирішує, до якого національного комітету МТП потрібно звернутися, і запитує його рекомендацію. Суд має право самостійно призначити арбітрів (п. 6 ст. 2). Він може не пого­дитися з рекомендацією національного комітету, якщо вважає, що запропонована кандидатура не має необхідних професійних якостей і досвіду у сфері міжнародного комерційного арбітражу. У такому разі процедура повторюється доти, поки не буде запропоновано прийнятної кандидатури.

Арбітри, обрані сторонами, формально повинні бути схвалені МАС, який вимагає від кандидатів в арбітри повідомити про всі відомі їм обставини, які можуть вплинути на їхню незалежність (п. 7 ст. 2).

Для ефективного провадження арбітражного процесу має значен­ня місце здійснення арбітражного розгляду. Ці питання вирішено в регламенті МАС МТП відповідно до загальноприйнятої міжнарод­ної арбітражної практики. Місце арбітражу визначається сторонами, за відсутності такої домовленості — МАС. Арбітражний суд може зібратися в будь-якому місці, яке він вважає прийнятним для огляду товарів, іншого майна або документів. Незважаючи на те що штаб-квартира МАС розташована в Парижі, понад 80 % усіх засідань відбувається в інших державах. Рішення вважається винесеним у місці здійснення арбітражного розгляду.

Процедура арбітражного розгляду передбачає правила про мову розгляду. Якщо сторони не зазначили її в арбітражній угоді або в арбітражному застереженні арбітражного розгляду, арбітр має право визначити її, враховуючи усі обставини, що стосуються справи, особ­ливо мову контракту (п. 3 ст. 15).

533

Проект рішення, підготовлений арбітрами (або одноосібним арбітром), до його остаточного підписання передається до МАС для його перевірки (п. 6 ст. 2). Метою такої перевірки є забезпечення можливості примусового виконання рішення у тій країні, де вико­нання буде затребуване. При цьому МАС не має права втручатися в рішення за суттю, він перевіряє лише його "процесуальну відпо­відність". Після затвердження МАС рішення остаточно підписуєть­ся арбітрами і видається сторонам.

Міжнародний арбітражний суд відіграє також вирішальну роль під час вирішення питань, пов'язаних з продовженням процесуаль­них термінів. Так, він встановлює остаточні терміни для надання сторонами своїх первинних доказів і зауважень щодо арбітражної угоди або позовних вимог, визначає остаточні терміни для подання до нього акта про компетенцію і проектів рішень, які можуть бути за необхідності подовжені МАС.

Крім авансового платежу, що сплачується сторонами до початку арбітражного розгляду у рівних частинах, сторони повинні оплатити роботу арбітрів. Остаточний розрахунок здійснюється після винесення рішення. Тобто арбітражне рішення разом з розглядом справи за суттю встановлює суму арбітражних витрат і вирішує, яка із сторін повинна нести витрати або як вони розподіляються між сторонами.

До арбітражних витрат належать: гонорари арбітрів та адміні­стративні витрати, визначені МАС; витрати арбітра, якщо такі є; гонорари та витрати будь-яких експертів, які залучаються арбітром; звичайні юридичні витрати, яких зазнали сторони.

Після прийняття арбітражного рішення секретаріат повідомляє про це сторони з переданням їм підписаного арбітром тексту за обов'язкової умови, щоб арбітражні витрати були повністю сплачені сторонами або однією з них. На запит будь-якої сторони їй може бути надано додаткову копію рішення МАС , засвідчену його гене­ральним секретарем.

Оригінал кожного рішення, винесеного відповідно до Регламенту МАС, зберігається в його Секретаріаті.

Порівняльний аналіз міжнародних арбітражних судів та судів державної   системи.   Перевагами   розгляду   спорів   в   порядку арбітражного провадження є: • нетривалий порівняно із звичайними судами термін розгляду

справи;

534

відносна порівняно із судами дешевизна;

компетентність арбітражних судів, оскільки арбітри вибираються

із числа спеціалістів;

негласність розгляду справ;

відсутність можливості оскарження рішень;

спрощеність виконання арбітражних рішень.

До суттєвих недоліків міжнародного комерційного арбітражу на­лежать:

відсутність можливості оскарження арбітражного рішення;

обмежені повноваження арбітрів;

неможливість поєднання позовних вимог;

відсутність гарантії, що після розгляду спору в арбітражі не ви­

никне розгляд справи в іншому суді.

Як свідчить наведений порівняльний аналіз переваг та не­доліків арбітражних судів, вони мають умовний характер. Так, за різних обставин переваги можуть стати недоліками, а недоліки перевагами. Наприклад, для позивача відсутність можливості ос­карження арбітражного рішення є недоліком, а для відповідача — перевагою.